Постанова № 25840577, 28.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/10320/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Давиденко Т.В.

при секретарі Грішаєві Є.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Мирошниченко М.М. - довір. від 06.01.2012 року б/н

від відповідача - не з'явились

від прокурора - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Прокурора Куйбишевського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторесурс Донбасу»

про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 27250 грн. 03 коп.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Куйбишевського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторесурс Донбасу» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 27250 грн. 03 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що станом на 31.07.2012 року у відповідача рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску згідно поданих до УПФУ розрахунків за травень 2012 року, яка у повному обсязі у встановлений строк не перераховані.

До початку судового розгляду справи позивач надав заяву в якій зменшив суму позову, просив стягнути з відповідача борг в сумі 21848 грн. 97 коп.

Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу.

Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за участю його представника не надав.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив стягнути з відповідача зазначену суму боргу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

ТОВ «Авторесурс Донбасу» є юридичною особою, юридична адреса: 83013, Донецька область, м. Донецьк, вул. Софійська, буд. 18, перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 32879584).

ТОВ «Авторесурс Донбасу» знаходиться на обліку як платних єдиного внеску в УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька.

Станом на 31.07.2012 року у ТОВ «Авторесурс Донбасу» рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску за травень 2012 року в сумі 27250 грн. 03 коп.(а.с. 7-11).

Оскільки зазначена сума у встановлений законодавством строк в повному обсязі до бюджету не сплачена, УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька направило на адресу ТОВ «Авторесурс Донбасу» вимогу про сплату боргу від 05.07.2012 року № Ю-462У, яка у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржена.

На час розгляду справи заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування ТОВ «Авторесурс Донбасу» перед УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька у добровільному порядку не сплачена, складає 21848 грн. 97 коп.

Між сторонами немає розбіжностей, щодо обставин справи, встановлених адміністративним судом, в позовній заяві позивач просить стягнути зазначену суму заборгованості.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. п. 5. ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор здійснює в суді представництво громадянина або держави в порядку, встановленому цим кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Тобто, прокурору надане право звертатись до суду з позовною заявою в інтересах держави.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, відповідач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як зазначалось раніше, відповідачем надані до органу Пенсійного фонду України розрахунки єдиного внеску.

Статтею 9 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, сума єдиного внеску за травень 2012 року в розмірі 27250 грн. 03 коп. у встановлений строк до Пенсійного фонду не перерахована.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, відповідачем вимоги про сплату боргу у встановленому порядку не оскаржені, сума недоїмки в повному обсязі не погашена.

Абзацем 7 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальним органам Пенсійного фонду України у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, надане право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Оскільки відповідачем сума недоїмки не погашена, позивач у встановленому Законом порядку, обгрунтованно та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення недоїмки, тому суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст. 11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Прокурора Куйбишевського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторесурс Донбасу» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску за травень 2012 року в сумі 21848 грн. 97 коп. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторесурс Донбасу» (юридична адреса: 83013, м. Донецьк, вул. Софійська, буд. 18, ЄДРПОУ 32879584) на користь Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2012 року в сумі 21848 грн. 97 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 28.08.2012 року проголошений повний текст постанови.

Суддя Давиденко Т.В.