Постанова № 25840292, 17.08.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 року Справа № 2а/0370/2544/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Козак О.А.,

за участю представника позивача Олейнікової Л.В.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Салют» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торговий дім «Салют» (далі - ПП «ТД «Салют», позивач) звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003932301 від 14.05.2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «ТД «Салют» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Солодка країна-К» за липень 2011 року Луцькою ОДПІ було встановлено факт заниження ПП «ТД «Салют» податку на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за липень 2011 року по взаємовідносинах з ТзОВ «Солодка країна-К» на загальну суму 61760,00 грн. та складено Акт позапланової виїзної документальної перевірки № 863/22-1/36394628 від 24.04.2012 року. 14 травня 2012 року на підставі вищезазначеного Акту перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0003932301 про встановлення порушення позивачем пунктів 134.1.1; 134.1 ст. 134, пунктів 135.1; 135.2 ст. 135, пункту 138.8 ст. 138, пунктів 139.1.9 та 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим суму грошового зобов'язання приватного підприємства за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) збільшено на 61760,00 грн. та нарахована штрафна санкція в сумі 30880,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в акті перевірки, вважаючи їх незаконними, необґрунтованими та безпідставними, оскільки 01.07.2011 року між ПП «ТД «Салют» та ТзОВ «Солодка країна-К» був укладений договір поставки № 81/11, умовами якого встановлено обов'язок ТзОВ «Солодка країна-К» поставити ПП «ТД «Салют» товар, а підприємство прийняти та оплатити його вартість. На виконання своїх договірних зобов'язань постачальник в період з 05.07.2011 року по 22.07.2011 року поставив ПП «ТД «Салют» цукру білого в мішках на загальну суму 370559,43 грн.(в т.ч. ПДВ), що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, товарно-транспортними накладними. Оригінали усіх документів були надані ревізору-інспектору під час перевірки, однак вони були проігноровані.

Також зазначає, що цукор, придбаний на підставі договору поставки №81/11, був придбаний з метою використання його в господарській діяльності шляхом подальшої реалізації та був реалізований споживачам через мережу роздрібної торгівлі - магазини «Салют». Просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р» Луцької ОДПІ № 0003932301 від 14 травня 2012 року на загальну суму 92640 гривень.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю. В наданих суду письмових запереченнях та усних поясненнях посилається на те, що позаплановою виїзною документальною перевіркою ПП «ТД «Салют» встановлено, не додержання вимог законів в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТзОВ «Солодка країна-К», а отже правочин про поставку позивачу цукру має ознаки нікчемності. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач ПП «ТД «Салют» є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 152436 від 16.02.2009 року, випискою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії ААВ № 710960 від 22.03.2012 року. Позивач перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ з 17.02.2009 року за № 10062. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ - 36394628.

Судом встановлено, що на підставі направлення, виданого Луцькою ОДПІ за № 000235 від 04.04.2012 року, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Луцької ОДПІ Демчуком В.Г. на підставі п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України № 2755-VI від 23.12.2011 року (далі - ПК України) та відповідно до наказу Луцької ОДПІ № 226 від 03.04.2012 року, у період з 04.04.2012 року по 18.04.2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «ТД «Салют» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Солодка країна-К» за липень 2011 року.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ складено акт № 863/22-1/36394628 від 24.04.2012 року, яким встановлено наступні порушення:

1) ч.І ст.203, 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦКУ), Договір поставки № 81/11 від 01.07.2011року між ТзОВ «Солодка країна -К» та ПП «ТД «Салют», відповідно до частини 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст. 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу Закону.

2) ст. 185, п 186.1 ст 186, п. 198.1, п. 198.6 ст 198, п 200.2 ст 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «Солодка країна-К» на загальну суму 61759,91 грн., в т.ч. за липень 2011року - 61759,91 грн.

3) відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів в липні 2011року від ТзОВ «Солодка країна-К», які підпадають під визначення п. п. 134.1.1, п.134.1, ст 134, п.135.1., п.135.2, ст 135, п.138.8, ст.138, п п.139.1.9, и.139.1, ст 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за II - ІV квартали 2011 року на загальну суму 71024,00 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ 14.05.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0003932301 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 61760,00 грн., та нараховано штрафні санкцій на суму 30880,00 грн.

Вищевказані суми, які визначені відповідачем згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень включають в себе висновки податкового органу, щодо нікчемності правочину по взаємовідносинах ПП «ТД «Салют» з ТзОВ «Солодка країна-К».

Судом встановлено, що між позивачем та з ТзОВ «Солодка країна-К» 01.07.2011 року укладено договір поставки № 81/11 відповідно до якого ТзОВ «Солодка країна-К» (Продавець) зобов'язується поставити ПП «ТД «Салют» (Покупцю) товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату, протягом 14 календарних днів з моменту здійснення поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Продавця.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: видаткових накладних № РН-0000042 від 05.07.2011 року, № РН-0000043 від 05.07.2011 року, № РН-0000053 від 07.07.2011 року, № РН-0000054 від 07.07.2011 року, № РН-0000055 від 07.07.2011 року, № РН-0000078 від 12.07.2011 року, № РН-0000085 від 13.07.2011 року, № РН-0000106 від 15.07.2011 року, та № РН-0000130 від 22.07.2011 року ПП «ТД «Салют» придбало у ТзОВ «Солодка країна-К» товар (цукор білий в мішках п/п) усього на загальну суму 370559,43 грн.

З матеріалів справи вбачається, що після отримання товару позивачем складено приймальні акти (а.с. 72,77,82,86,90,100,116,120) та виписані податкові накладні: (а.с. 71,75,81,85,89,94,99,115,119) на зальну суму 370559,43 грн. в т.ч. ПДВ - 61759,91 грн.

Податок на додану вартість в сумі 61760,00 грн. на підставі податкових накладних підприємство включило до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено вимоги до оформлення податкових накладних, так податкова накладна повинна містити такі обов'язкові реквізити -порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Розрахунки за товар ПП «ТД «Салют» проведено у безготівковій формі, що підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Солодка країна-К» на момент виписки податкових накладених в адресу ПП «ТД «Салют» зареєстровано платником ПДВ.

Позивачем за даний товар сплачено ПДВ, що стверджується податковими накладними (а.с. 71,75,81,85,89,94,99,115,119) .

Перевіркою не зафіксований факт наявності у вищевказаних податкових накладних недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх неналежність як первинного документу.

Суд вважає, що Луцькою ОДПІ не доведено нікчемність правочину, згідно якого ПП «ТД «Салют» отримано товар (цукор білий в мішках) на загальну суму 370559,43 грн. з ПДВ.

Транспортування товару проводилось, згідно товарно-транспортних накладних (ТТН): (а.с.70,74,79,84,88,93,98,102,103,106,107,110,111,114,118,122,123,127,128,132).

Факт транспортування товарів підтверджується вищевказаними ТТН відповідно до яких замовник якого ПП «ТД «Салют» (платник), вантажовідправник ТзОВ «Солодка країна-К» вантажоодержувач ПП «ТД «Салют».

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що правочин укладений між позивачем та ТзОВ «Солодка країна-К», виконаний обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Солодка країна-К» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт транспортування товарів підтверджується вищевказаними документами наявними в матеріалах справи та первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, рахунками фактури, договорами відповідального зберігання, товарно-транспортних накладних, накладних на внутрішнє переміщення, актів оприбуткування товару, які надавались податковому органу під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «ТД «Салют».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із ТзОВ «Солодка країна-К» (копіями податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, рахунками фактури, договорами відповідального зберігання, товарно-транспортних накладних, накладних на внутрішнє переміщення, актів оприбуткування товару, копії фіскальних чеків) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Луцькою ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Отже, суд вважає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011 року.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не наведено жодних доказів того, що вчинені даним підприємством господарські операції не мали реального характеру. та не доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 61760,00 грн. У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 30880,00 грн.

Відтак, з наведених вище підстав та з урахуванням наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0003932301 від 14.05.2012 року.

Відповідно до положень статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - Приватного підприємства «Торговий дім «Салют» судові витрати на сплату судового збору в сумі 926,40 грн.

Керуючись ст.ст. 3,8,11,17,71,94,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0003932301 від 14.05.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Салют» судові витрати по справі в сумі 926,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде кладена у повному обсязі 20 серпня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський