Ухвала суду № 25835528, 07.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15783/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Мартиненко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма-Консалтинг" про стягнення податкової заборгованості в сумі 5 519 158 грн. 04 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року позивач -Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма-Консалтинг", в якому просив стягнути з відповідача суму податкового боргу платника податку, що підлягає сплаті до державного бюджету в загальному розмірі 5 519 158,04 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2011 року в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного розгляду заяви, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд заяви про виправлення описки в судовому рішенні за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамма-Консалтинг" зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 05 травня 2004 року (ідентифікаційний код юридичної особи -32956030), що підтверджується наявною в справі копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 216908.

На виконання вимог п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III, відповідачем було подано декларацію з податку на прибуток за 2009 рік та І квартал 2010 року, а також з податку на додану вартість за 2009 рік та червень, липень і серпень 2010 року.

Однак, згідно повідомлення про наявність заборгованості з податків і зборів № 112/19-016 від 01.10.2010 року, за відповідачем рахується податковий борг в сумі 5 519 158,04 грн. за несплату самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання відповідно до доданої ним декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість.

На виконання вимог п.6.2.1 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" на адресу відповідача було скеровано першу податкову вимогу від 03.02.10 р. та другу податкову вимогу від 19.03.2010 р. про сплату вищевказаної суми боргу.

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач не надав доказів добровільного погашення ним податкового боргу в сумі 5 519 158,04 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (Закон втратив чинність з 1 січня 2011 року (згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, далі по тексту -Закон № 2181-III).

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу встановлено статтею 5 Закону № 2181-III.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181-III, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Згідно пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Положенням п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг може бути примусово стягнений шляхом звернення стягнення на активи платника податків за рішенням суду.

З наявних в справі доказів вбачається, що станом на 01.10.2010 року за відповідачем рахується податкова заборгованість в сумі 5 519 158,04 грн. за несплату самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання відповідно до поданих ним декларацій з податку на прибуток за 2009 рік та І квартал 2010 року та податку на додану вартість за 2009 рік та червень, липень і серпень 2010 року.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 статті6 Закону № 2181-III передбачено, що податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Згідно з п.п. 6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону № 2181-III, податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Проаналізувавши вищенаведені норми Закону № 2181-III, колегія суддів приходить до висновку, що винесення податкових повідомлень-рішень (у випадку узгодження суми податкового зобов`язання контролюючим органом), направлення податкових вимог є процедурою, яка передує стягненню податкового боргу з платника податків. Вказана досудова процедура передбачена для добровільного погашення платником податків суми податкового боргу та виключає будь-яких негативних наслідків, що передбачені для останнього у зв`язку з примусовим стягненням. Апеляційний суд відзначає те, що вказані дії мають обов`язковий характер, а тому мають бути здійснені податковим органом перед зверненням до суду.

Згідно з п. 6.3.1 п.6.3 ст.6 Закону № 2181-III, у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону № 2181-III визначено, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, перша податкова вимога Форми «Ю1»від 03.02.2010 року № 1/1 відповідачу була надіслана засобами поштового зв'язку та отримана ним 11 лютого 2010 року, про що свідчить відповідна відмітка, зроблена уповноваженою особою ТОВ "Гамма-Консалтинг" на корінці даної податкової вимоги (а.с. 14). Друга податкова вимога Форми «Ю2»від 19.03.2010 року № 2/1064 також була надіслана на адресу відповідача через засоби поштового зв'язку та отримана його представником. Однак сума податкових зобов'язань відповідачем у добровільному порядку погашена не була.

10 червня 2010 року заступником начальника ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було винесено рішення № 35 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, яким було вирішено здійснити стягнення коштів та продаж активів, що перебувають у власності (повному господарському віданні) платника податків ТОВ "Гамма-Консалтинг", а також тих активів, права власності на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків (а.с. 17).

Однак, колегія суддів зважає на наявність в матеріалах справи постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року, якою було скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-2710/10/2670 та задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма-Консалтинг", зокрема в частині визнання незаконними та скасування першої податкової вимоги ДПІ в Голосіївському районі міста Києва форми «Ю1»від 03.02.10 р. № 1/1 та другої податкової вимоги форми «Ю2»від 19.03.2010 р. № 2/1064.

Крім цього, суд апеляційної інстанції при постановленні вищевказаного рішення не прийняв до уваги посилання податкового органу на норми Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», оскільки даний закон не регулює питання відповідальності платника податку чи банку у разі неперерахування коштів платника податку до бюджету банком.

З огляду на те, що рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили з моменту його проголошення, колегія суддів вважає, що сума податкового боргу в розмірі 5 519 158,04 грн. не підлягає стягненню.

Отже, наявність вищевказаних обставин свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог, які є не обґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ісаєнко Ю.А.