Ухвала суду № 25833346, 21.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15877/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "МАСМА" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва до Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "МАСМА" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2012 р. позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма»(ідентифікаційний номер 00149943) заборгованість по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій, призначених відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»та обчислених відповідно до інших законодавчих актів за період серпень -вересень 2011 року у розмірі 89866,75 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят шість грн. 75 коп.) на користь Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на р/р 256053012612 в Головному управлінні Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 22869431.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена судом з порушенням норм діючого законодавства та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися в апеляційну інстанцію, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог, дійшов обгрунтованих висновків, з якими погоджується колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з такого.

Правові відносини щодо призначення пенсій науковим працівникам врегульовані Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 13.12.1991 року №1977-XII (в редакції Закону України від 01.12.1998 року №284-XIV).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»(в редакції Закону України від 22.09.2006 року №190-V, який набрав чинності з 1 січня 2007 року) різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів (абз. 2-4 ч. 9). Відповідні положення містились і в попередній редакції (Закон України від 20.11.2003 року №1316- IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року) статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»(в редакції Закону України від 06.04.2000 року №1646-III, який набрав чинності 17 травня 2000 року) різниця між сумою призначення пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право дана особа, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників бюджетних установ і організацій за рахунок державного бюджету, а для наукових (науково-педагогічних) працівників інших підприємств і організацій -за рахунок коштів цих підприємств і організацій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 «Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року №372 передбачено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточних роках.

Аналогічна процедура також визначалась п. 8 Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1826 (втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року №372).

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду дійшла наступного.

У відповідності з вищенаведеними нормами, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача надсилались повідомлення про необхідність сплати відповідачем суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за 2011 рік.

Виходячи з викладеного, діючими нормами не передбачено надсилання органами Пенсійного фонду України на адреси платників інших документів, крім повідомлень за визначеним зразком. До того ж, процедура призначення пенсії особі передбачає видачу підприємством довідок щодо стажу роботи особи на даному підприємстві та щодо розміру її заробітної плати. Відповідно, копії трудових книжок осіб, що працюють (працювали) на даному підприємстві мають зберігатись на цьому підприємстві. Таким чином, вказані документи мають бути наявні у відповідача, що спростовує його твердження щодо того, що позивачем до повідомлень не надані відповідні документи (довідки про заробітну плату, копії трудових книжок працівників, інші документи), що в свою чергу позбавило можливості відповідача встановити правильність заявленої до сплати суми.

Так, відповідач стверджував, що в січні 2011 року жодних повідомлень від позивача взагалі не отримував. Проте, таке твердження відповідача спростовується наданим позивачем реєстром поштових відправлень від 21.01.2011 р. та поштовим повідомленням № К-148 03148 04443341 про вручення 24.01.2011 р. кореспонденції адресату.

Як свідчать матеріали справи, підприємство самостійно не розраховувало суму і не сплачувало до 25 числа щомісяця органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточних роках та не зверталось до пенсійного органу за допомогою у таких розрахунках. Водночас, підприємством не оскаржувалась ні в адміністративному, ні в судовому порядку визначена у повідомленнях пенсійного органу сума, не оспорювалась кількість пенсіонерів та розмір призначеної їм пенсії.

Що ж стосується висновку судово-економічної експертизи №399/12-44 від 28.02.2012 р., то відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак не згода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що відсутність у експерта повного пакету документів, в зв'язку з чим йому не вдалось встановити чи підтверджується документально сума, визначена в повідомленнях, не позбавляє відповідача обов'язку сплачувати кошти на відшкодування витрат Пенсійного фонду України на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-технічним) працівникам згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи. До того ж, відповідач, отримавши повідомлення Пенсійного фонду, в разі не згоди, не позбавлений був права оскаржувати, як нараховані до відшкодування суми, так і дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нарахування таких сум, надсилання повідомлень чи не надання будь-яких інших документів.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "МАСМА" -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2012 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.