Рішення № 25831732, 30.08.2012, Селидівський міський суд Донецької області

№ 543/3458/12

2/543/1170/12

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2012 р. м.Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача -Шашкова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ВВД ФССНВВ та ПЗ м.Селидове про відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він застрахований в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і профзахворювань. З 1996 р. перебуває в трудових відносинах з ВП «Шахта 1/3 Новогродівська»13.10.2002 р. з ним трапився нещасний випадок при виконанні трудових обов'язків, внаслідок чого МСЕК 18.04.2004 р. йому встановлено 70 % стійкої втрати працездатності. На даний час має 50 % втрати професійної працездатності і третю групу інвалідності. Через розвинені внаслідок травми захворювання змушений постійно лікуватися. Наявні захворювання створюють для нього постійні нервові навантаження, що мають свої наслідки також і в повсякденному житті. Просив визнати факт моральних страждань у зв'язку із страховим випадком, що відбувся 13.10.2002 р., а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 70000 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, пояснив, що наявні захворювання створюють для позивача постійні нервові навантаження, що мають свої наслідки. Просив визнати факт моральних страждань у зв'язку із страховим випадком, що відбувся 13.10.2002 р. з ОСОБА_3, а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 70000 грн.

Представник відповідача, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні пояснив, що документи, на які посилається позивач, а саме: довідка МСЕК та акт про розслідування професійного захворювання, є документами, що підтверджують тільки факт професійного захворювання і встановлення зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Відділення вважає посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди, безпідставними. Спричинення моральної шкоди не є матеріально-правовою презумпцією, тому повинно бути доведено не лише сам факт спричинення моральної шкоди, а й особливо, її розмір. У позовній заяві відсутні посилання на те, у чому полягає завдання моральної шкоди позивачеві з боку Фонду, не обґрунтовано її розмір та не додано жодних доказів, які б це підтверджували. Також на підставі первісного висновку МСЕК від 18.02.2004 р. позивачу було встановлено 70 % втрати працездатності у зв'язку з виробничою травмою, а згідно висновку МСЕК від 16.02.2005 р. позивачу встановлено 50 % втрати працездатності, тобто відбулось поліпшення стану здоров'я позивача. Відповідач у зв'язку з виробничою травмою ОСОБА_3 від 13.10.2003 р. своєчасно, в повному обсязі провадить щомісячну страхову виплату у сумі 1808, 32 грн. та сплачує витрати на медикаментозне лікування. З огляду на вищевикладене в сукупності, а також на те, що позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди, тобто даних про стрес або інші негативні прояви в стані здоров'я через ушкодження здоров'я, відділення вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими та незаконними, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Акту № 25 від 26.02.2001 р., нещасний випадок, що стався з ОСОБА_3 24.02.2001 р., визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом.

Згідно довідки МСЕК від 18.02.2004 р., ОСОБА_3 встановлено 70 % втрати працездатності у зв'язку з виробничою травмою. Згідно довідки МСЕК від 16.02.2005 р., ОСОБА_3 встановлена третя група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом та 50 % втрати працездатності.

Суд, вислухав пояснення сторін, вивчив матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням здоров"я.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України(для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим ним трудовим каліцтвом встановлений в судовому засіданні. Так, позивач не може вести активний спосіб життя, йому не рекомендовані важкі фізичні навантаження, праця з навантаженням на праву руку. Зміни у життєвих відносинах викликають у нього моральні страждання, оскільки він не може реалізувати своє бажання працювати, матеріально забезпечувати себе та свою сім'ю, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що трудове каліцтво заподіює позивачу моральні страждання, тому що через неї він змушений докладати додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі внаслідок травми він зіткнувся з труднощами побутового плану. В теперішній час відчуває негативні наслідки каліцтва, такі як: фізичний біль. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає частковому задоволенню.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем. Однак, суд вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.

Тому, при визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також стан здоров'я позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 70000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, суд не находить можливим, оскільки така грошова сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача.

З огляду на вищевикладене, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 21 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що даний позов є позовом майнового характеру, оскільки вид позову визначається вимогою, а не суб'єктивним правом особи. Оскільки вимогу в даному позову можна оцінити і вона має ціну позову, то суд вважає, що зі сторін підлягає стягненню судовий збір в доход держави у розмірі, що передбачений ЗУ «Про судовий збір», як за вимогу майнового характеру. Крім того, суд вважає, що зазначені витрати необхідно розподілити між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, так як ЗУ «Про судовий збір»звільняє позивача від сплати судового збору тільки при поданні позовної заяви і не зазначає про звільнення від сплати судового збору при винесенні рішення.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 82 ЦПК України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, ст.23,1167 ЦК України, ст.ст. 60, 79,81,82, 88, 212-215 ЦПК України, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до Відділення ВД ФССНВВ та ПЗ м.Селидове про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Відділення ФССНВВ та ПЗ м.Селидове на користь ОСОБА_3 в порядку відшкодування моральної шкоди 21 000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави судові витрати в розмірі 490 (чотириста дев'яносто) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок 31215206700070, отримувач -УДКСУ у м.Селидове, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, код отримувача (за ЄДРПОУ) -37791274, МФО -834016, код бюджетної класифікації -22030001 «Судовий збір».

В решті позовних вимог ОСОБА_3 -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя