Рішення № 25829080, 16.07.2012, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-2886/11

16.07.2012 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Берберова Д.М.,

при секретарі - Аблаєві С.С.,

за участю: - позивачки - ОСОБА_1;

- представника позивача - ОСОБА_2;

- представника відповідача - ОСОБА_3;

- третьої особи - ОСОБА_4;

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_4, про усунення перешкод шляхом знесення огорожі, стягнення витрат на правову допомогу та на проведення експертизи та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом знесення шиферної огорожі та зобов'язанні його встановити огорожу на відстані 1 метра від стени будинку. Позов мотивований тим, що відповідач самовільно встановив шиферну огорожу біля стени домоволодіння АДРЕСА_2, яке належить позивачці, в наслідок чого вона позбавлена можливості користуватись власним будинком, оскільки огорожа встановлена безпосередньо біля будинку без необхідної відстані. Крім того, ця частина земельної ділянки весь попередній час перебувала у спільному користуванні.

Ухвалою суду від 25.11.2012 року в якості третьої особи до участі у справі було залучено ОСОБА_4.

Після проведення по справ судової будівельно-технічної експертизи позивачка ОСОБА_1 доповнила вищезазначені позовні вимоги ще вимогами про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 750 гривен, витрат на проведення експертизи у розмірі 3 516 гривен та 2 000 гривен моральної шкоди. яка їй була завдана неправомірними діями відповідача.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у позовної заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив залишити їх без задоволення, оскільки жодних доказів на підтвердження позовних вимог з боку позивачки до суду не було надано.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні з позовом погодилась, вважала його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, власниками домоволодіння АДРЕСА_2 є позивачка ОСОБА_1 та третя особа - ОСОБА_4.

Згідно з кадастрової зйомки суміжне домоволодіння АДРЕСА_1 від координати «Г» до координати «А» віднесено до земель ОСОБА_5 (а.с. 7).

Згідно зі схемою земельної ділянки, яка відображена у технічному паспорті домоволодіння АДРЕСА_2, земельна ділянка має форму прямокутника, де лінією, яка йде від будинку до вулиці, відображено земля загального користування між домоволодіннями НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Рішенням № 4/151 виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим від 21.12.1994 року було вирішено передати у спільне користування громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (попередні власники домоволодінь АДРЕСА_2 відповідно) прохід розміром 1/3 метра на 19 метрів, загальної площею 25 кв.м. Вважать розмір земельної ділянки ОСОБА_7, площею 0,0739 га., а ОСОБА_8 - 0,827 га. Було дозволено розташування частки прибудови к будинку НОМЕР_1 (ОСОБА_8) на території проходу спільного користування (а.с. 76).

Рішенням 8 сесії 6 скликання Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим № 32 від 04.05.2011 року було дозволено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 складання технічної документації по землеустрою, що посвідчує право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0739 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 (а.с. 18).

Відповідно до листа виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим № Б-210 від 15.09.2011 року зазначено, що в наслідок виїзду комісії, до якої входили депутати, спеціаліст-землевпорядник сільської ради, які встановили, що відстань між житловими будинками позивачки та відповідача дорівнює 2,67 метрів. Виконавчий комітет позбавлений можливості встановити спільну межу між будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 без обоюдної згоди власників суміжних земельних ділянок (а.с. 21).

Актом від 24.09.2011 року було проведено обстеження житлово-побутових умов позивачки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та внаслідок обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, було встановлено факт встановлення шиферної огорожі з боку суміжного землекористувача ОСОБА_5, який було закріплено до стіни будинку, в наслідок чого відсутній прохід громадянці ОСОБА_1 до зовнішньої стіни її домоволодіння з боку домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Рішенням № 3/104 виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим від 14.11.1992 року ОСОБА_8 (попередньому землекористувачу) було надано землеьну ділянку, площею 0,084 га в АДРЕСА_1 (а.с. 38).

Згідно з архівної довідки № У-5/12-27 від 25.06.2008 року в архіві Перовської сільської ради та її виконавчого комітету значиться рішення виконкому від 15.03.2000 року № 4/23, про передачу безоплатно у приватну власність земельних присадибних ділянок громадянам Перовської сільської ради, в тому числі ОСОБА_5 - земельної ділянки, площею 0,08 га. по АДРЕСА_1 (а.с. 35, 97).

Проте, відповідно до довідки виписки по земельно-кадастрової книзі № 1 с. Дубки стор. 110, за громадянином ОСОБА_5 значиться земельна ділянка, площею 0.0827 га. по АДРЕСА_1 на підставі вищезазначеного рішення № 4/23 від 15.03.2000 року (а.с. 36).

Відповідно до висновку № 80-23/02 судової будівельно-технічної експертизи від 21.06.2012 року встановлено, що фактична площа земельної ділянки, розташованої за адресою: АР Крим АДРЕСА_2 становить 0,0763 га, що більш ніж передано у користування ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі рішення № 32 від 04.05.2011 року на 0,0024 (0,0763-0,0739) га.

Фактична площа земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 становить 0,0904 га., що більше ніж передано у користування ОСОБА_5 на підставі рішення № 4/23 від 15.03.2000 року на 0,0104 (0,0904-0,08) га.

Між земельними ділянками встановлена огорожа: за житловим будинком встановлена огорожа з хвильових азбоцементних листів, що відображено на фото № 4.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у судовому засіданні 25.11.2012 року підтвердили той факт, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в спільному користуванні знаходилась земельна ділянка, яка знаходилась на межі їх земельних ділянок, та через зазначену ділянку позивачка мала можливість обходити свій дім з боків, проте ОСОБА_5 збудував огорожу, та перекрив доступ позивачці на цю частку земельної ділянки, яка весь попередній час знаходилась в їх спільному користуванні.

Проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що з боку відповідача ОСОБА_5 мало місце самовільне встановлена огорожі безпосередньої біля будинку позивачки, чим порушує її права на користування зазначеною часткою ділянки, яка надана їм у спільне користування, у зв'язку з чим вимоги в частині знесення огорожі підлягають задоволенню.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати, та стягнути на користь позивачки судовий збір, у розмірі 8,50 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 37 гривень, та витрати на проведення експертизи у розмірі 3 516 гривень. Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Судової експертної палати судові витрати, пов'язані з залученням спеціалістів для проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 2 513 гривень 30 копійок.

В іншої частині позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з положеннями статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд приходить до висновку, що задоволення вимог щодо знесення огорожі є достатньою компенсацією моральної шкоди позивачці, та жодних належних доказів розміру моральної шкоди з боку позивачки до суду не надано.

Вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу також не підлягають задоволенню, оскільки до ст. 56 ч. 1 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом моє право на надання правової допомоги.

У матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про те, що представник ОСОБА_2, якому позивачка відповідно до квитанції сплатила 750 гривень за надання правової допомоги, є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання такої допомоги.

Крім того, відповідно до довіреності від 06.07.2012 року ОСОБА_2 позивачем надано повноваження свого представника, саме в такому процесуальному статусі згідно з журналами судових засідань той брав участь у справі, і кошти за надану допомогу отримав як представник, що відображено у квитанції про їх сплату.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_4, про усунення перешкод шляхом знесення огорожі, стягнення витрат на правову допомогу та на проведення експертизи та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинок АДРЕСА_2, шляхом знесення шиферної огорожі, прикріпленої до вищезазначеного житлового будинку, відображеної в додатку до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 80-23/02 на фото № 4.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір, у розмірі 8,50 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 37 гривень, та витрати на проведення експертизи у розмірі 3 516 гривень, всього - 3 561 гривня 50 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Судової експертної палати (код ЄДРПОУ: 37860012, р/р: 26000010194419 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023), судові витрати, пов'язані з залученням спеціалістів для проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 2 153 гривень 30 копійок.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяті днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя