Рішення № 25828751, 21.08.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2-8839/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 серпня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі: Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ комерційний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки від 25 жовтня 2006 року недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ВАТ комерційний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки від 25 жовтня 2006 року недійсним.

Позовні вимоги мотивував тим, що ніякого договору поруки з відповідачем 25 жовтня 2006 року, за яким би він поручався за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, він не підписував.

Про існування договору поруки б/н від 25 жовтня 2006 року, укладеного між ним та відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра»(далі - ВАТ КБ «Надра») в особі заступника директора філії ВАТ КБ «Надра»Київське регіональне управління Приходько Світлани Вікторівни, згідно з яким він поручився перед банком за ОСОБА_2 по кредитному договору № 109/П/РП/206-840 від 25 жовтня 2006 року, йому стало відомо лише у листопаді 2010 року з позовної заяви ВАТ КБ «Надра»до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка була подана відповідачем до Ірпінського міського суду Київської області. Згідно з ухвалою цього суду від 28 січня 2011 року зазначена позовна заява відповідача залишена без розгляду через неявку представника банку у судове засідання.

Враховуючи те, що позивач у ВАТ КБ «Надра» в особі філії Київського регіонального управління ніколи не був, копію паспорта, ідентифікаційного коду та взагалі своїх паспортних даних працівникам банківської установи не надавав, а будь-які документи щодо поручительства за позичальника ОСОБА_2, як і сам договір поруки від 25 жовтня 2006 року не підписував, просив суд визнати договір поруки б/н від 25 жовтня 2006 року, укладений між ним та ВАТ КБ «Надра»недійсним.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі і посилаючись на наявний у справі висновок судово-почеркознавчої експертизи КНДІСЕ від 15 червня 2012 року просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на наявність договору поруки, укладеного між ВАТ КБ «Надра»та позивачем 25 жовтня 2006 року.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

25 жовтня 2006 року між ВАТ КБ «Надра»(з лютого 2011 року змінено назву на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»- ПАТ КБ «Надра») в особі заступника директора філії ВАТ КБ «Надра»Київське регіональне управління Приходько Світлани Вікторівни, та ОСОБА_1 укладено договір поруки б/н, згідно з яким він поручився перед банком за ОСОБА_2 по кредитному договору № 109/П/РП/206-840 від 25 жовтня 2006 року (а.с. 6,7).

Про укладення цього договору зазначено і у п. 2.2. Кредитного договору № 109/П/РП/206-840 від 25 жовтня 2006 року, укладеного між відповідачем та позичальником - ОСОБА_2.

Статтею 553 ЦК України встановлено: за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі; поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.ч. 1,3 ст. 203 ЦК).

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, з наведених положень Цивільного кодексу України вбачається, що однією з підстав визнання правочину недійсним є відсутність вільного волевиявлення учасника правочину і відповідність його внутрішній волі. В контексті ч.2 ст. 207 ЦК України, згідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), відсутність вільного волевиявлення учасника письмового правочину підтверджується відсутністю підпису сторони у договорі.

У судовому засіданні встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у рядку «Поручитель»на першому аркуші договору поруки б/н від 25 жовтня 2006 року, на другому аркуші у рядку «Поручитель»та у рядку «(ОСОБА_1.)»у графі «Поручитель» зазначеного договору, - виконані не ОСОБА_1, і іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1, що підтверджується Висновком експертів КНДІСЕ № 3660/3661/12-32 від 15 червня 2012 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 2-8839/11 (а.с. 96-98).

За таких обставин суд приходить до висновку, що в момент вчинення зазначеного правочину було відсутнє вільне волевиявлення ОСОБА_1, яке б відповідало його внутрішній волі, що є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу задоволення позовних вимог, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а його позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, а оспорюваний правочини належить визнати недійсним.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 209, 218, ч.2 ст.222 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати договір поруки б/н від 25 жовтня 2006 року, укладений між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»та ОСОБА_1, -недійсним.

Стягнути з ПАТ КБ «Надра», код 21707100, на користь позивача витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі -37 (тридцять сім) гривень 00 копійок та витрати на проведення судової експертизи у сумі -2034 (дві тисячі тридцять чотири) гривні 12 копійок.

Стягнути з ПАТ КБ «Надра», код 21707100, на користь держави судовий збір в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: