Вирок № 25828670, 03.09.2012, Оболонський районний суд міста Києва

№1-33/12

В И Р О К

Іменем України

27 серпня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Місечка М.М.,

суддів - Мамонтової І.Ю. та Камбулова Д.Г.,

при секретарях - Голубенко О.В., Ураковій В.В., Гриненка І.В.,

Форманчук К.В., Завалевській Я.В.,

Остафійчук К.В.

за участю прокурорів - Яценка В.І., Копила С.І., Сицького О.В.,

Парамонової О.Ю.,

захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

потерпілих - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

представника потерпілого - ОСОБА_13,

представників цивільних позивачів - ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, розлученого, працюючого водієм, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 15 -п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 -п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, розлученого, офіційно не працюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, у силу ст. 89 КК України такого, що не має судимостей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 15 -п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 -п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця смт. Градизьк Глобинського району Полтавської області, українця, громадянина України, розлученого, працюючого слюсарем на Кременчуцькому автомобільному заводі, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 15 -п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 -п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, та

ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця с. Талімарджан Кашкадар`їнського району Республіки Узбекистан, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, у силу ст. 89 КК України такого, що не має судимостей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 15 -п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 вчинили злочини за наступних обставин.

Приблизно в грудні 2005 року ОСОБА_17 маючи умисел на незаконне збагачення, встановив, що комерційні підприємства, замовляючи автотранспорт для вантажних перевезень, користуються послугами мережі «Інтернет». При цьому ОСОБА_17, займаючись вантажоперевезеннями та маючи навички в цій області, достовірно знаючи, що умови договорів з перевезення вантажу представники підприємств погоджують по телефону, а копії договорів підписують не при особистому спілкуванні, а за допомогою факсу, а також те, що підприємства при перевезенні довіряють вантаж лише водію, бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, вирішив використати зазначені обставини для заволодіння чужим майном.

Так, у грудні 2005 року ОСОБА_17 з корисливих спонукань, маючи умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману, використовуючи відомості з мережі «Інтернет», встановив, що ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»необхідно перевезти 20 тонн шкіри великої рогатої худоби, які зберігаються на території «Долинського птахокомбінату», розташованого по вул. 40 років Жовтня, 43 м. Долинська Кіровоградської області. Про зазначені відомості ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_18 та запропонував останньому заволодіти майном ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР». Проаналізувавши отриману від ОСОБА_17 інформацію, ОСОБА_18 дав свою згоду на вчинення даного злочину. Для розкрадання шкур і перевезення їх до місця збуту, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 було прийнято рішення використовувати наявний у їхньому розпорядженні вантажний автомобіль «ДАФ», встановивши на ньому дублікати реєстраційних номерів і водієм якого повинен бути ОСОБА_18 При цьому, ОСОБА_17 з'ясував, що в м. Черкасах зареєстрований вантажний автомобіль НОМЕР_1, та напівпричіп, р/н НОМЕР_2, зовні схожі з автомобілем «ДАФ», що був у їх розпорядженні.

Після чого, ОСОБА_17 за невстановлених обставин придбав підроблене посвідчення водія, до якого було внесено неправдиві відомості, а саме - вказано вигадане прізвище ОСОБА_22 і вклеєна фотокартка ОСОБА_18, підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, до якого було внесено неправдиві відомості про те, що автомобіль має р/н НОМЕР_1, а його власником є ??ОСОБА_22, а також дублікати р/н НОМЕР_1 на автомобіль і НОМЕР_2 на напівпричіп.

Також, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 вирішили використовувати реквізити ТОВ «Абла-Груп», зареєстрованого в м. Дніпропетровську, інформацію про який ОСОБА_17 отримав, використовуючи «Інтернет».

При цьому, невстановлені особи при невстановлених обставинах, виготовили підроблене свідоцтво НОМЕР_47 про реєстрацію платника податку на додану вартість, ліцензію серії АА з невстановленим номером про надання послуг з міжнародних перевезень вантажів та свідоцтво серії АОО з невстановленим номером про державну реєстрацію юридичної особи з зазначенням реквізитів ТОВ «Абла-Груп».

Після цього, 23 грудня 2005 року ОСОБА_17 прибув до м. Дніпропетровська, де з орендованої квартири АДРЕСА_6, зателефонував менеджерам ТОВ «Дженерал Фрейт Карго», які надавали ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»транспортно-експедиційні послуги і, вводячи їх в оману, представився керівником ТОВ «Абла-Груп»та запропонував послуги з перевезення шкіри великої рогатої худоби. Після цього ОСОБА_17, з метою приховування своїх злочинних намірів, використовуючи факс і телефонний номер «Укртелекому», відправив менеджерам ТОВ «Дженерал Фрейт Карго», які надавали ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»транспортно-експедиційні послуги, підроблене свідоцтво НОМЕР_47 про реєстрацію платника податків на додану вартість, ліцензію серії АА з невстановленим номером про надання послуг з міжнародних перевезень вантажів та свідоцтво серії АОО з невстановленим номером про державну реєстрацію юридичної особи з зазначенням реквізитів ТОВ «Абла-Груп», а також повідомив вигадане прізвище водія ОСОБА_22 та реєстраційний номер автомобіля «ДАФ», який буде здійснювати перевезення.

У свою чергу, представники ТОВ «Дженерал Фрейт Карго», які надавали ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»транспортно-експедиційні послуги, отримавши попередньо від замовника заявку, не підозрюючи обману, дали свою згоду на перевезення вантажу та направили керівникам ТОВ «Долинський птахокомбінат»заявку на відвантаження 20 тонн шкіри великої рогатої худоби водієві ОСОБА_22.

Отримавши згоду на перевезення вантажу, 26 грудня 2005 року ОСОБА_18, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_17, встановивши дублікати реєстраційних номерів на автомобілі «ДАФ», заїхав на територію «Долинського птахокомбінату»де, вводячи в оману ОСОБА_24, відповідального за вантаження шкур, представляючись вигаданим прізвищем ОСОБА_22, надав підроблене посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль. ОСОБА_24, будучи введеним в оману ОСОБА_18, вважаючи, що останній має право на отримання майна, підписав та видав товарно-транспортну накладну № 5122607, на підставі якої було відпущено ОСОБА_18 20 тонн шкіри великої рогатої худоби на суму 144 551, 68 грн.

На підставі отриманих документів, ОСОБА_18 того ж дня на складі «Долинського птахокомбінату»отримав 20 тонн шкіри великої рогатої худоби, про що по телефону повідомив ОСОБА_17 Після того, як автомобіль «ДАФ»було завантажено, ОСОБА_18 на зазначеному автомобілі з місця злочину зник.

У результаті вищевказаних шахрайських дій ОСОБА_17 та ОСОБА_18, підприємству ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»було заподіяно матеріальних шкоду на суму 144 551, 68 грн., що є особливо великим розміром.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, у січні 2006 року ОСОБА_17, маючи умисел на повторне заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом обману, використовуючи відомості, отримані через мережу «Інтернет», встановив, що ТОВ «Укртрімекс»необхідно перевезти 20 тонн цукру, який зберігається на території цукрового заводу, розташованого в смт. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області, про що повідомив ОСОБА_18 Проаналізувавши зазначену інформацію, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, вирішили діяти за вже відпрацьованою схемою. При цьому, для викрадення цукру і перевезення його до місця збуту, ними було прийнято рішення знову використовувати вантажний автомобіль «ДАФ», що був у їх розпорядженні, встановивши на ньому дублікати реєстраційних номерів і водієм якого повинен бути ОСОБА_18 При цьому, ОСОБА_17 з'ясував, що у м. Жовква Львівської області, зареєстровано вантажний автомобіль НОМЕР_5, НОМЕР_6, зовні схожі з автомобілем «ДАФ», який був у їх розпорядженні.

Після чого, ОСОБА_17 за невстановлених обставин придбав підроблене посвідчення водія НОМЕР_48, до якого було внесено неправдиві відомості, а саме, вказано вигадане прізвище ОСОБА_3 і вклеєна фотокартка ОСОБА_18, підроблені свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, до яких було внесено неправдиві відомості про те, що автомобіль має р/н НОМЕР_5, а причіп р/н НОМЕР_8, а також дублікати р/н НОМЕР_5 на автомобіль і НОМЕР_6 на напівпричіп.

Також, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 вирішили використовувати реквізити ТОВ ВО «Моліс», зареєстроване в м. Запоріжжі, інформацію про яке ОСОБА_17 отримав з мережі «Інтернет».

При цьому, невстановлені особи при невстановлених обставинах, виготовили підроблене свідоцтво НОМЕР_49 про реєстрацію платника податків на додану вартість, ліцензію НОМЕР_50 про надання послуг з міжнародних перевезень вантажів та свідоцтво НОМЕР_51 про державну реєстрацію юридичної особи з зазначенням реквізитів ТОВ «ПО «Моліс».

Після цього, 10 січня 2006 року ОСОБА_17 прибув до м. Запоріжжя, де орендувавши квартиру АДРЕСА_7, зателефонував менеджерам ТОВ «Укртрімекс»і, вводячи їх в оману, представився керівником ТОВ «ПО «Моліс»та запропонував послуги з перевезення цукру. Після цього ОСОБА_17, з метою приховування своїх злочинних намірів, використовуючи факс і телефонний номер орендованої квартири, відправив підроблене свідоцтво НОМЕР_49 про реєстрацію платника податків на додану вартість, ліцензію НОМЕР_50 про надання послуг з міжнародних перевезень вантажів та свідоцтво НОМЕР_51 про державну реєстрацію юридичної особи з зазначенням реквізитів ТОВ «ВО «Моліс», а також повідомив вигадане прізвище водія ОСОБА_3 та р/н автомобіля «ДАФ», який буде здійснювати перевезення цукру. У свою чергу представники ТОВ «Укртрімекс», не підозрюючи обману, вважаючи, що ТОВ «ПО «Моліс»справді займається вантажоперевезеннями і має у своєму штаті водія ОСОБА_3 дали свою згоду на перевезення вантажу та направили керівникам «Губинихського цукрового заводу»заявку на відвантаження 20 тонн цукру водієві ОСОБА_3.

Отримавши згоду на перевезення вантажу, 11 січня 2006 року ОСОБА_18, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_17, встановивши дублікати реєстраційних номерів, на автомобілі «ДАФ»заїхав на територію «Губинихського цукрового заводу»де, вводячи в оману ОСОБА_25, який відповідав за вантаження цукру, представляючись вигаданим прізвищем ОСОБА_3, надав підроблене посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль. ОСОБА_25, будучи введеним в оману ОСОБА_18, вважаючи, що останній має право на отримання майна, підписав та видав товарно-транспортну накладну, а також пропуск № А-12, на підставі яких ОСОБА_18 було відпущено 20 тонн цукру на суму 47 500 грн.

На підставі отриманих документів, ОСОБА_18 того ж дня на складі «Губинихського цукрового заводу»отримав 20 тонн цукру, про що по телефону повідомив ОСОБА_17 Після того, як автомобіль «ДАФ»було завантажено, ОСОБА_18 на зазначеному автомобілі з місця злочину зник.

У результаті вищевказаних шахрайських дій ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ТОВ «Укртрімекс»було заподіяно матеріальну шкоду на суму 47 500 грн., що є великим розміром.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_17, бажаючи ще більше збагатиться, з'ясував, що підприємства також замовляють автомобіль для перевезення більш цінних вантажів, а саме брухту кольорових металів, при цьому для його супроводу виділяють тільки одного експедитора. Проаналізувавши зазначену інформацію, ОСОБА_17 вирішив частково змінити відпрацьовану схему злочинів, а саме здійснювати розбійні напади на експедиторів для заволодіння майном підприємств. Для здійснення зазначеного злочинного задуму, ОСОБА_17 розуміючи, що самостійно не зможе здійснювати намічені злочини, вирішив створити організовану групу і залучити до її діяльність осіб, охочих збагатитися злочинним шляхом. З цією метою ОСОБА_17, знаючи спосіб життя свого знайомого ОСОБА_18, присвятив його в свої злочинні наміри і запропонував йому участь у вказаних злочинах, на що останній дав свою згоду.

Крім того, ОСОБА_17 для забезпечення розвідки, мобільності при вчиненні злочинів, для супроводу вантажу, а також для викрадення експедиторів, прийняв рішення задіяти легковий автомобіль. З цією метою ОСОБА_17 прийняв рішення про втягнення у злочинну діяльність свого родича ОСОБА_21, який мав у своєму користуванні легковий автомобіль «ВАЗ-2108». Схваливши кандидатуру ОСОБА_21 і згодом зустрівшись з ним, ОСОБА_17 повідомив йому про участь в організованій групі. Прагнучи до незаконного збагачення за рахунок вчинення тяжких злочинів, ОСОБА_26 усвідомлено дав свою згоду на участь у вчиненні злочинів. Таким чином, ОСОБА_17 створив організовану групу.

Як керівник організованої групи ОСОБА_17 поклав на себе функції загального керівництва: визначення об'єктів для вчинення злочинів, розподіл ролей між членами групи, планування діяльності групи, підготовка до виконання злочинів, вербування інших осіб, яких необхідно було задіяти для вчинення окремих злочинів, розподіл коштів, здобутих злочинним шляхом.

ОСОБА_18 відводилася роль з планування злочинів і підготовки до їх вчинення, придбання предметів, необхідних для вчинення злочинів, отримувати вантаж, слідувати згідно з маршрутом і зупинитися в нічний час у заздалегідь обумовленому місці, щоб дати можливість проникнути в автомобіль. Після чого, напасти на експедитора і надати допомогу співучасникам у придушенні його волі до опору. Далі відвезти вантаж у вказане ОСОБА_17 місце.

ОСОБА_21, відповідно до відведеної йому ролі, в момент нападу на експедиторів повинен був знаходитися в автомобілі в безпосередній близькості від місця злочину, спостерігати за навколишнім оточенням і, в разі необхідності, попередити про небезпеку. Після чого, разом з ОСОБА_17 або ОСОБА_18 викрасти потерпілого.

Також, для вчинення злочинів, спрямованих на заволодіння чужим майном, перевезення майна, здобутого злочинним шляхом, членами організованої групи було прийнято рішення використовувати вантажні автомобілі, що належать підприємству ТОВ «Арчі-Транс», яке було зареєстровано на колишніх дружин ОСОБА_17 та ОСОБА_18 і де ОСОБА_17 працював водієм. У подальшому, розуміючи, що тривале використання автомобілів при вчиненні злочинів, які належали підприємству ТОВ «Арчі-Транс», може привести до розкриття злочинної діяльності, ОСОБА_17 погодив з її членами втягнення у злочинну діяльність їх спільного знайомого ОСОБА_20, у якого в користуванні знаходився вантажний автомобіль «МАН».

Схваливши кандидатуру ОСОБА_20 і згодом зустрівшись з ним, ОСОБА_17, повідомив йому про участь в організованій групі. Прагнучи до незаконного збагачення за рахунок вчинення тяжких злочинів, ОСОБА_20 усвідомлено дав свою згоду на участь у скоєнні злочинів у складі організованої групи.

ОСОБА_20, згідно з відведеною йому ролі, мав, використовуючи свій автомобіль і підроблені документи, отримувати вантаж, слідувати згідно з маршрутом і зупинитися в нічний час у заздалегідь обумовленому місці, щоб дати можливість проникнути в автомобіль. Після чого, напасти на експедитора і надати допомогу співучасникам у придушенні його волі до опору. Далі відвезти вантаж у вказане ОСОБА_17 місце.

Крім цього, залежно від обставин, члени організованої групи, залучали для вчинення окремих злочинів інших осіб, яким не було відомо про діяльність організованої групи. Так, ОСОБА_17 звернувся до жителя м. Олександрія Кіровоградської -особи, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, з проханням посприяти у виготовленні підроблених документів, а саме свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та водійських посвідчень. Особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, за грошову винагороду дав свою згоду у сприянні з виготовлення підроблених водійських посвідчень та свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, таким чином, вступивши з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 і ОСОБА_20 у попередню змову. Однак, не маючи можливості самому виготовляти підроблені документи особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, звертався до невстановленої в процесі слідства особи, якій передавав дані на автомобілі для виготовлення свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та дані власників цих автомобілів з фотокартками ОСОБА_18 і ОСОБА_20 для виготовлення підроблених водійських посвідчень. Таким чином, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, і невстановленим в ході досудового слідства особою, які не були повідомлені про підготовлювані злочини, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20, сприяли у підробленні водійських посвідчень, куди вклеювалася фотокартка ОСОБА_18 і ОСОБА_20, а також свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на автомобілі «двійники», які, в подальшому, використовувалися при вчиненні злочинів.

Також, невстановленою особою було з'ясовано, що в м. Кременчуці приватний підприємець ОСОБА_27 займається, згідно з ліцензією, збором і підготовкою документів, необхідних для виготовлення дублікатів реєстраційних номерів. ОСОБА_27, не будучи посвяченим у плани організованої групи, будучи введеним в оману, оформляв необхідні документи для отримання дублікатів реєстраційних номерів. Знаючи про те, що виготовлені дублікати номерів можна отримати тільки безпосередньо замовником або за дорученням, ОСОБА_17 вирішив використовувати бланки довіреностей, здобуті ним при невстановлених обставинах, куди вносив неправдиві відомості й завіряв підробленою печаткою.

Крім того, розуміючи, що в разі виявлення таких довіреностей правоохоронними органами, злочинна діяльність групи може бути викрита, ОСОБА_17, вирішив залучити для здійснення окремих злочинів головного бухгалтера ТОВ «Арчі-Транс»ОСОБА_28, стосовно якої судом прийнято рішення про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію», яка вносила в бланки довіреностей неправдиві відомості, при цьому, дотримуючись правил конспірації, не ставив її до відома про підготовку групою злочинів. Таким чином, на підставі підроблених бланків довіреностей, члени організованої групи отримували дублікати реєстраційних номерів, які, в подальшому, використовували при вчиненні особливо тяжких злочинів.

Також, членами організованої групи збиралася необхідна для вчинення злочину інформація, яка узагальнювалася, і розроблявся план конкретного злочину з розподілом ролей та функцій, які доводилися до відома кожного її члена. Обговорювався маршрут руху і місце, де буде здійснено напад на експедитора, при цьому, з метою не бути поміченими випадковими очевидцями, планувалося передбачити виїзд автомобіля з вантажем у такий час, щоб до обумовленого місця він приїхав пізно вночі. Також, члени групи брали з собою заздалегідь придбані кайдани для блокування дій потерпілого, в'язану шапку, яку необхідно було надіти на голову потерпілого, щоб не дати йому можливість запам'ятати обличчя нападників. Крім цього, плануючи вчинення злочинів, спрямованих на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, з метою утруднити викриття злочинної діяльності, розуміючи, що експедитор може негайно повідомити про вчинений злочин, ОСОБА_17, як її керівником, було прийнято рішення про напоювання експедиторів, що супроводжували вантаж. Для цієї мети, членами групи заздалегідь купувалися міцні спиртні напої, а саме горілка, яку у великій кількості, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, змушували вживати потерпілих, чекаючи, коли ті в стані алкогольного сп'яніння засинали.

У цей час ОСОБА_20 або ОСОБА_18, які виконували роль водія, переганяли вантажний автомобіль з викраденим майном на віддалену відстань, про що повідомляли по телефону ОСОБА_17

Після вчинення злочинів і реалізації викраденого майна, здобуті злочинним шляхом кошти ОСОБА_17, як керівник організованої групи, розподіляв між її членами згідно виконаної ролі, тобто в заздалегідь обумовлених долях.

У складі зазначеної групи ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21, а також ОСОБА_20 протягом 2008 року до липня 2009 року вчинено ряд особливо тяжких злочинів.

Так, ОСОБА_17 з корисливих спонукань, маючи умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом вчинення розбійних нападів, використовуючи відомості, отримані через мережу «Інтернет», встановив, що ТОВ «Запоріжпромрегіон»необхідно перевезти 24 тонни брухту міді зі складу цього підприємства, розташованого в м. Запоріжжі, до м. Артемівська Донецької області. Про свої наміри заволодіти майном ТОВ «Запорожпромрегіон»ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_18 Знаючи специфіку вантажоперевезень брухту, а саме те, що в даному випадку вантаж буде супроводжувати експедитор, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 розробили план, спрямований на заволодіння брухтом міді, що належить ТОВ «Запоріжпромрегіон». При цьому, ОСОБА_17 було прийнято рішення про втягнення у злочинну діяльність свого родича ОСОБА_21, який мав навички водіння легковим автомобілем. Схваливши кандидатуру ОСОБА_21, останньому було повідомлено про відведену йому роль, а саме: в момент нападу на експедитора знаходитись в автомобілі в безпосередній близькості від місця злочину, спостерігати за навколишнім оточенням і в разі необхідності попередити про небезпеку. Прагнучи до незаконного збагачення за рахунок вчинення особливо тяжких злочинів, ОСОБА_21. усвідомлено дав свою згоду на участь у вчиненні злочинів у складі організованої групи.

Для заволодіння ломом міді та перевезення його до місця збуту, членами організованої групи було прийнято рішення використовувати вантажний автомобіль НОМЕР_11, та напівпричіп р/н НОМЕР_12, які належали ТОВ «Арчі-Транс», встановивши на них дублікати реєстраційних номерів і водієм якого повинен бути ОСОБА_18

З цією метою ОСОБА_17, діючи з відома ОСОБА_18 та ОСОБА_21, з'ясував, що в м. Мукачево Закарпатської області зареєстровано вантажний автомобільНОМЕР_13, і причіп до нього, р/н НОМЕР_14, що належав підприємству «Іва-Транс», який зовні схожий з автомобілем «Мерседес», що належав підприємству «Арчі-Транс».

При цьому, невстановленими особами були виготовлені підроблені свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_52 на автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_53 на причіп, а також водійське посвідчення на вигадане прізвище ОСОБА_29, куди було вклеєна фотокартка ОСОБА_18

Після чого, використовуючи отримані підроблені документи, а також здобуту при невстановлених обставинах копію паспорта на прізвище ОСОБА_30, невстановлена особа звернулася до приватного підприємця ОСОБА_27, що займається підготовкою документів, необхідних для виготовлення дублікатів реєстраційних номерів з проханням виготовити реєстраційні номери, вказавши вигадану причину, а саме пошкодження номерного знака.

Однак, знаючи про те, що в цьому випадку виготовлені номера можна отримати тільки за довіреністю на отримання матеріальних цінностей, члени організованої групи вирішили використовувати бланки довіреностей. З метою підроблення довіреностей, ОСОБА_17 вирішив залучити для вчинення окремого злочину головного бухгалтера ТОВ «Арчі-Транс»ОСОБА_28, стовно якої судом прийнято рішення про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію», на яку, на його думку, менше за все впаде підозра. Діючи за попередньою змовою з ОСОБА_28, маючи умисел на підробку документів, які видаються та засвідчуються підприємством і надають права, шляхом внесення в справжній документ неправдивих відомостей, члени організованої групи підробили бланки довіреностей серії ВАО № 687653 та ВАО № 687654, видані і засвідчені нібито від імені ТОВ «Іва-Транс»на прізвище ОСОБА_30, шляхом внесення неправдивих відомостей. У подальшому, на підставі зазначених довіреностей, невстановлене особа отримала у ОСОБА_27 дублікати реєстраційних номерів НОМЕР_29 і НОМЕР_31.

Крім того, розуміючи, що експедитор може впізнати кого-небудь з членів групи чи відразу ж повідомити про його вчинення, побоюючись, що таким чином їх діяльність може бути розкрита, членами групи було заздалегідь придбано кайдани для блокування дій потерпілого, в'язану шапку, яку необхідно було надіти на обличчя потерпілого, щоб не дати йому можливість запам'ятати нападників, та міцні спиртні напої, а саме горілку, яку у великій кількості планували змусити вжити потерпілого з метою не дати останньому можливості одразу ж повідомити правоохоронні органи про злочин. Розробивши план вчинення злочину, виконавши всі підготовчі дії, члени організованої групи приступили до його реалізації.

Так, 10 березня 2008 року ОСОБА_17 по мобільному телефону, спеціально придбаного для цих цілей, зателефонував диспетчеру ОСОБА_31, який підшукував через мережу «Інтернет»автомобілі для підприємства ТОВ «Запоріжпромрегіон», і запропонував свої послуги з перевезення брухту міді, повідомивши при цьому марку та підроблені номери автомобіля, а також номер контактного телефону. Не підозрюючи про справжні наміри членів групи, ОСОБА_31 повідомив представникам ТОВ «Запоріжпромрегіон», що знайшов потрібний їм автомобіль для перевезення вантажу.

Після чого, отримавши згоду на перевезення вантажу, 11 березня 2008 року ОСОБА_18 на автомобілі «Mercedes-Benz Actros», на який попередньо було встановлено дублікати реєстраційних номерів, заїхав на територію складу ТОВ «Запоріжпромрегіон»і, обманюючи представників цього підприємства, представився вигаданим прізвищем ОСОБА_29 та надав підроблене посвідчення водія і технічний паспорт на автомобіль. Після цього, на автомобіль, яким керував ОСОБА_18, було завантажено 24 тонни брухту міді. Для супроводу вантажу до місця призначення разом з ОСОБА_18, не підозрюючи про небезпеку, як експедитор попрямував ОСОБА_11, про що ОСОБА_18 по телефону повідомив ОСОБА_17 При цьому, ОСОБА_18 погодив з ОСОБА_17 маршрут руху та дату виїзду.

У цей час ОСОБА_17 на автомобілі під керуванням ОСОБА_21 направився в обумовлене місце, де планувалося вчинити розбійний напад, взявши з собою заздалегідь придбані кайдани для блокування дій потерпілого, в'язану шапку, яку необхідно було надіти на обличчя потерпілого, щоб не дати йому можливість запам'ятати нападників, а також горілку.

12 березня 2008 року приблизно о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_18 під вигаданим приводом зупинив вантажний автомобіль «Mercedes-Benz Actros» поблизу с. Писанці Покровського району Дніпропетровської області, тобто в заздалегідь обумовленому місці, де його чекали ОСОБА_17 та ОСОБА_21

Після зупинення автомобіля, ОСОБА_17 проник до кабіни, де застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я, а також виказуючи погрози застосування такого насильства, діючи узгоджено з ОСОБА_18 та з відома ОСОБА_21, з метою заволодіння брухтом кольорового металу, напали на експедитора ОСОБА_11, блокували йому руки, використовуючи кайдани, а потім одягли на обличчя в'язану шапку. Сприймаючи ситуацію, що склалася як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, ОСОБА_11 не став чинити опір. Після цього, члени групи насильно заштовхали потерпілого в автомобіль «Opel Vektra», за кермом якого знаходився ОСОБА_21, тим самим відкрито викравши його, та вивезли до лісосмуги. У подальшому, ОСОБА_17 та ОСОБА_21, діючи узгоджено з ОСОБА_18, утримували ОСОБА_11 в лісосмузі. Крім того, з метою заволодіння майном підприємства в особливо великих розмірах, розуміючи, що ОСОБА_11 може негайно повідомити про злочин правоохоронні органи, бажаючи уникнути цього, ОСОБА_17, ОСОБА_21 з відома ОСОБА_18 з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, змусили ОСОБА_11 вжити приблизно 500 гр. горілки. Після цього, ОСОБА_17 та ОСОБА_21, дочекавшись, коли ОСОБА_11 в стані алкогольного сп'яніння заснув, зникли з місця вчинення злочину. Крім того, ОСОБА_17 та ОСОБА_21, з метою недопущення повідомлення ОСОБА_11 про вчинений стосовно нього злочин, забрали у потерпілого його мобільний телефон «Sony», вартістю 948 грн.

У цей час ОСОБА_18, який виконував роль водія, перегнав вантажний автомобіль з викраденим майном на віддалену відстань, про що повідомив по телефону ОСОБА_17

Своїми умисними діями члени організованої групи заволоділи належними ТОВ «Запоріжпромрегіон»24 тонами брухту міді, вартістю 734 749, 47 грн., що є особливо великим розміром.

Не зупиняючись на досягнутому, у травні 2008 року ОСОБА_17, маючи умисел на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом вчинення розбійних нападів, виконуючи відведену собі роль організатора, використовуючи відомості, отримані через мережу «Інтернет», встановив, що ТОВ «Втормет -2000» необхідно перевезти 19, 840 тонн брухту міді зі складу цього підприємства, розташованого в м. Івано-Франківську, до м. Артемівська Донецької області. Після цього, ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_18 та ОСОБА_21 про отриману інформацію, а також про свої наміри заволодіти майном ТОВ «Втормет -2000», на що останні дали свою згоду. Достовірно знаючи про те, що в даному випадку вантаж буде супроводжувати експедитор, ОСОБА_17 запропонував ОСОБА_18 і ОСОБА_21 діяти вже за відпрацьованою схемою. Для заволодіння ломом міді та перевезення його до місця збуту ними було прийнято рішення знову використовувати вантажний автомобіль НОМЕР_15, та напівпричіп, р.н. НОМЕР_12, які належали ТОВ «Арчі-Транс».

З цією метою ОСОБА_17 з'ясував, що в м. Запоріжжі зареєстровано вантажний автомобіль НОМЕР_16, і причіп до нього, р/н НОМЕР_17, який належить жителю цього міста ОСОБА_32

Після цього ОСОБА_17, діючи з відома всіх членів організованої групи, звернувся до свого знайомого жителя м. Олександрія Кіровоградської області -особи, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, з проханням посприяти у виготовленні підроблених документів, а саме свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та водійського посвідчення, не поставивши його до відома про заплановані злочини. У свою чергу особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, за грошову винагороду дав свою згоду у сприянні з виготовлення підроблених посвідчення водія та свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, однак, не маючи можливості самому виготовляти підроблені документи, звернувся до невстановленої слідством особи, якій передав дані, отримані від ОСОБА_17, для виготовлення свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та дані на власника цього автомобіля з фотокарткою ОСОБА_18 для виготовлення підробленого посвідчення водія.

Таким чином, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, та невстановленою слідством особою, які не були повідомлені про підготовлювані злочини, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 підробили свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_54 на автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_55 на причіп, а також водійське посвідчення НОМЕР_56 на прізвище ОСОБА_32, до якого була вклеєна фотокартка ОСОБА_18

Після чого, використовуючи отримані підроблені документи, невстановлена особа звернулася до приватного підприємця ОСОБА_27, що займається підготовкою документів, необхідних для виготовлення дублікатів реєстраційних номерів з проханням виготовити реєстраційні номери, вказавши вигадану причину, а саме пошкодження номерного знака.

Після цього, невстановлена особа на підставі зазначених підроблених документів отримала у приватного підприємця ОСОБА_27 виготовлені ним дублікати реєстраційних номерів НОМЕР_33 на автомобіль і НОМЕР_34 на напівпричіп.

Також, розуміючи, що експедитор може впізнати кого-небудь з членів групи чи відразу ж повідомити про його вчинення, побоюючись, що таким чином їх діяльність може бути розкрита, членами групи було заздалегідь придбано кайдани для блокування дій потерпілого, в'язану шапку, яку необхідно було надіти на обличчя потерпілого, щоб не дати йому можливість запам'ятати нападників, та міцні спиртні напої, а саме горілку, яку у великій кількості планували змусити вжити потерпілого з метою не дати йому можливості одразу ж повідомити правоохоронні органи про злочин. Розробивши план вчинення злочину, виконавши всі підготовчі дії, члени організованої групи приступили до його реалізації.

Так, 7 травня 2008 року ОСОБА_17 по мобільному телефону, спеціально придбаного для цієї мети, зателефонував представникам ТОВ «Втормет-2000»і запропонував свої послуги з перевезення брухту міді, повідомивши при цьому марку та підроблені номери автомобіля, а також номер контактного телефону.

Отримавши згоду на перевезення вантажу, того ж дня ОСОБА_18 на автомобілі «Mercedes-Benz Actros», на якому попередньо було встановлено дублікати реєстраційних номерів, заїхав на територію складу ТОВ «Втормет-2000», розташованого в м. Івано-Франківську і, обманюючи представників цього підприємства та представляючись вигаданим прізвищем ОСОБА_32, надав підроблене посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Після цього, на автомобіль, яким керував ОСОБА_18 було завантажено 19, 840 тонн брухту міді. Для супроводу вантажу до місця призначення, не підозрюючи про небезпеку, як експедитор попрямував ОСОБА_12, про що ОСОБА_18 по телефону повідомив ОСОБА_17, а також погодив з ним маршрут руху і дату виїзду.

У цей час ОСОБА_17 на автомобілі під керуванням ОСОБА_21, взявши з собою заздалегідь придбані кайдани для блокування дій потерпілого, в'язану шапку, яку необхідно було надіти на обличчя потерпілого, щоб не дати йому можливість запам'ятати нападників, а також горілку, направились до обумовленого місця, де планувалося вчинити напад.

9 травня 2008 року у нічний час ОСОБА_18 під вигаданим приводом зупинив вантажний автомобіль «Mercedes-Benz Actros», де його чекали ОСОБА_17 та ОСОБА_21, а саме поблизу залізничного переїзду, розташованого в районі с. Нове Кіровоградського району Кіровоградської області, тобто в заздалегідь обумовленому місці. Після того, як автомобіль зупинився, ОСОБА_17 проник в кабіну вантажного автомобіля, де із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, а також з погрозою застосування такого насильства, діючи узгоджено з ОСОБА_18 з відома ОСОБА_21, з метою заволодіння брухтом міді напали на ОСОБА_12, блокували йому руки, використовуючи кайдани, а потім, одягли на обличчя в'язану шапку. Сприймаючи ситуацію, що склалася як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, ОСОБА_12 не став чинити опір. Після чого, заштовхавши потерпілого до автомобіля «ВАЗ 2108», за кермом якого перебував ОСОБА_21, відкрито викрали ОСОБА_12, а потім вивезли до лісосмуги. У подальшому, ОСОБА_17 та ОСОБА_21, діючи узгоджено з ОСОБА_18, утримували ОСОБА_12 в лісосмузі. Крім того, з метою заволодіння майном підприємства в особливо великих розмірах, розуміючи, що ОСОБА_12 може негайно повідомити про злочин правоохоронні органи, бажаючи уникнути цього, ОСОБА_17, ОСОБА_21 з відома ОСОБА_18 з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, змусили ОСОБА_12 вжити приблизно 500 гр. горілки. Після цього, ОСОБА_17 та ОСОБА_21, дочекавшись, коли ОСОБА_12 заснув, зникли з місця вчинення злочину. Крім того, ОСОБА_17 та ОСОБА_21, з метою недопущення повідомлення ОСОБА_12 про вчинений стосовно нього злочин, забрали у потерпілого мобільний телефон «Nokia», вартістю 750 грн., на рахунку якого були 120 грн., а також документи на вантаж.

У цей час ОСОБА_18, який виконував роль водія, перегнав вантажний автомобіль з викраденим майном на віддалену відстань, про що по телефону повідомив ОСОБА_17

Своїми умисними діями члени організованої групи заволоділи належними ТОВ «Втормет-2000»19, 840 тоннами брухту міді, вартістю 585 280 грн., що є особливо великим розміром.

Продовжуючи свою злочинну діяльність у складі організованої групи, ОСОБА_17 у липні 2008 року, маючи умисел на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом вчинення розбійного нападів, виконуючи відведену собі роль, використовуючи відомості, отримані через мережу «Інтернет», встановив, що ТОВ «Інтермет ВС»необхідно перевезти 20 тонн брухту чорного та кольорового металу зі складу цього підприємства, розташованого в м. Борисполі Київської області, до м. Артемівська Донецької області. Після цього, ОСОБА_17 повідомив про отриману інформацію ОСОБА_18 та ОСОБА_21, при цьому, достовірно знаючи, що вантаж буде супроводжувати експедитор, ОСОБА_17 запропонував їм діяти вже за відпрацьованою схемою. Розуміючи, що тривале використання автомобілів, які належали підприємству ТОВ «Арчі-Транс», може привести до розкриття їх злочинної діяльності, ОСОБА_17 погодив з її членами втягнення у злочинну діяльність їх спільного знайомого ОСОБА_20, у якого в користуванні знаходився вантажний автомобіль НОМЕР_19. Схваливши кандидатуру ОСОБА_20 та зустрівшись з ним, ОСОБА_17, повідомив останньому про створення організованої групи. При цьому, ОСОБА_20 було повідомлено про відведену йому роль, а саме, використовуючи свій автомобіль і підроблені документи, отримати вантаж, слідувати згідно з маршрутом і зупинитися в нічний час у заздалегідь обумовленому місці. Після чого, напасти на експедитора і надати допомогу в придушенні його волі до опору, а в подальшому, відвезти вантаж у вказане ОСОБА_17 місце. Прагнучи до незаконного збагачення за рахунок вчинення злочинів, ОСОБА_20 усвідомлено дав свою згоду на участь у скоєнні злочинів у складі організованої групи. Для заволодіння ломом чорного і кольорового металу, а також перевезення його до місця збуту, членами організованої групи було прийнято рішення замаскувати належний ОСОБА_20 вантажний автомобіль «МАН», встановивши на ньому дублікати реєстраційних номерів.

З цією метою ОСОБА_17 з'ясував, що в м. Дніпропетровську зареєстровано вантажний автомобіль «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_20, і причіп до нього, реєстраційний номер НОМЕР_21, що належить жителю цього міста ОСОБА_33, і що зовні схожий з автомобілем «МАН», який належав ОСОБА_20

Після цього, ОСОБА_17 звернувся до свого знайомого, жителя м. Олександрія Кіровоградської області - особи, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, з проханням посприяти у виготовленні підроблених документів, а саме свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та водійського посвідчення, однак дотримуючись запобіжних заходів, не поставив зазначену особу до відома про заплановані злочини.

У свою чергу особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, за грошову винагороду дав свою згоду на виготовлення підробленого посвідчення водія та свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, однак, не маючи можливості самому виготовляти підроблені документи, звернувся до невстановленої під час слідства особи, якій передав дані, отримані від ОСОБА_17, на автомобіль НОМЕР_22, і причіп до нього, р/н НОМЕР_21, для виготовлення свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та дані на власника цього автомобіля з фотокарткою ОСОБА_20 для виготовлення підробленого посвідчення водія.

Таким чином, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, і невстановленою слідством особою, які не були повідомлені про підготовлювані злочини, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20, підробили свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_57 на автомобіль і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_58 на причіп, а також водійське посвідчення НОМЕР_59 на прізвище ОСОБА_33, куди була вклеєна фотокартка ОСОБА_20

Після цього, невстановлена особа на підставі зазначених підроблених документів отримала у приватного підприємця ОСОБА_27 виготовлені ним дублікати реєстраційних номерів НОМЕР_36 на автомобіль і НОМЕР_37 на напівпричіп.

Також, розуміючи, що експедитор може впізнати кого-небудь з членів групи чи відразу ж повідомити про його вчинення, побоюючись, що таким чином їх діяльність може бути розкрита, членами групи було заздалегідь придбано кайдани для блокування дій потерпілого, в'язану шапку, яку необхідно було надіти на обличчя потерпілого, щоб не дати йому можливість запам'ятати нападників, та міцні спиртні напої, а саме горілку, яку у великій кількості планували змусити вжити потерпілого з метою не дати йому можливість одразу ж повідомити правоохоронні органи про злочин. Розробивши план вчинення злочину, виконавши всі підготовчі дії, члени організованої групи приступили до його реалізації.

Так, 2 липня 2008 року ОСОБА_17 по мобільному телефону, спеціально придбаного для цих цілей, зателефонував представникам ТОВ «Інтермет ВС»і запропонував свої послуги з перевезення металу, повідомивши при цьому марку та підроблені номери автомобіля, а також номер контактного телефону.

Отримавши згоду на перевезення вантажу, ОСОБА_20 та ОСОБА_17 на автомобілі «МАН», на який попередньо було встановлено дублікати реєстраційних номерів, заїхали на територію складу ТОВ «Інтермет ВС», розташованого в м. Борисполі Київської області, де ОСОБА_20, представляючись вигаданим прізвищем ОСОБА_33, надав підроблене посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, після чого їм було завантажено 20 тонн брухту чорного та кольорового металу. Для супроводу вантажу до місця призначення разом з ОСОБА_17 і ОСОБА_20, не підозрюючи про небезпеку, попрямував експедитор ОСОБА_34

Крім цього, знаходячись на території складу ТОВ «Інтермет ВС»в м. Борисполі, безпосередньо в кабіні автомобіля «МАН», ОСОБА_34, вважаючи, що ОСОБА_17 та ОСОБА_20 дійсно займаються вантажоперевезеннями, запропонував їм прийняти, як оплату за доставку вантажу, 4 000 грн., що були виділені йому для цих цілей керівниками ТОВ «Інтермет ВС». Оцінивши ситуацію, що склалася, як привід до вчинення ще одного злочину, тобто раптово виниклого наміру, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, ОСОБА_17 та ОСОБА_20, за попередньою змовою між собою, достовірно знаючи, що отриманий ними лом чорного і кольорового металу не буде доставлений до пункту призначення, заволоділи грошима в сумі 4 000 грн., що належать ТОВ «Інтермет ВС».

Отримавши лом чорного і кольорового металу, ОСОБА_17 по телефону повідомив ОСОБА_18 та ОСОБА_21 час виїзду, а також погодив з ними маршрут руху. Після цього, ОСОБА_18 на автомобілі «ВАЗ 2108»під керуванням ОСОБА_21 направилися в обумовлене місце, де планувалося вчинити розбійний напад, взявши з собою заздалегідь придбані кайдани для блокування дій потерпілого, в'язану шапку, яку необхідно було надіти на обличчя потерпілого, а також горілку.

4 липня 2008 року приблизно о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_20 за вказівкою ОСОБА_17 під вигаданим приводом зупинив вантажний автомобіль «МАН»поблизу с. Ромодан Полтавської області, де їх очікували ОСОБА_18 та ОСОБА_21

У цей час ОСОБА_17 та ОСОБА_20, знаходячись у кабіні автомобіля, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, а також з погрозою його застосування, діючи узгоджено з ОСОБА_18 та ОСОБА_21, з метою заволодіння майном товариства, напали на ОСОБА_34, використовуючи кайдани блокували йому руки, а потім, на обличчя одягли в'язану шапку, щоб не дати потерпілому можливість опізнати інших членів групи. Сприймаючи ситуацію, що склалася, як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, ОСОБА_10 не став чинити опір.

Після чого, заштовхавши потерпілого до автомобіля «ВАЗ 2108», за кермом якого перебував ОСОБА_21, відкрито викрали ОСОБА_34, а потім вивезли в лісосмугу, розташовану в районі с. Ромодан Полтавської області. У подальшому, ОСОБА_17, ОСОБА_21 та ОСОБА_18, діючи узгоджено з ОСОБА_20, утримували ОСОБА_34 в лісосмузі. Крім того, з метою заволодіння майном підприємства в особливо великих розмірах, розуміючи, що ОСОБА_34 може одразу ж повідомити про злочин правоохоронні органи, бажаючи уникнути цього, ОСОБА_17, ОСОБА_21 та ОСОБА_18 з відома ОСОБА_20 з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, змусили ОСОБА_34 вжити приблизно 500 гр. горілки. Після цього, ОСОБА_17, ОСОБА_21 та ОСОБА_18, дочекавшись, коли ОСОБА_34 у стані алкогольного сп'яніння заснув, зникли з місця вчинення злочину. Крім того, ОСОБА_17, ОСОБА_21 та ОСОБА_18, з метою недопущення повідомлення ОСОБА_34 про вчинений стосовно нього злочин, забрали у потерпілого його мобільний телефон «Nokia», вартістю 1800 грн.

У цей час ОСОБА_20, який виконував роль водія, перегнав вантажний автомобіль з викраденим майном на віддалену відстань, про що повідомив по телефону ОСОБА_17

Своїми умисними діями члени організованої групи заволоділи належним ТОВ «Інтермет ВС»майном, а саме: 14, 220 тонами лому міді на суму 425 296, 45 грн., 4 359 тонами лому латуні на суму 76 636, 67 грн., 1 799 тонами лому відходів радіаторів на суму 27 993, 20 грн., а всього заволоділи ломом металу на загальну суму 529 926, 32 грн., що є особливо великим розміром.

Крім того, у листопаді 2008 року ОСОБА_17, маючи умисел на повторне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, використовуючи відомості, отримані через мережу «Інтернет», встановив, що ТОВ ТФ «Будіндастріал»необхідно перевезти 20 тонн цукру зі складу цього підприємства, розташованого на території ДП «Нафком-агро»в с. Новогоріхівка Лубенського району Полтавської області, до м. Харкова.

Проаналізувавши отриману інформацію, ОСОБА_17 вирішив запропонувати вчинення даного злочину ОСОБА_20, якого постановою Лубенського районного суду Полтавської області від 24 березня 2009 року було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі Закону України «Про амністію», використовуючи його автомобіль «МАН». У подальшому, ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_20 про отриману інформацію, а також про свої наміри заволодіти майном ТОВ ТФ «Будіндастріал», на що ОСОБА_20 дав свою згоду. Для заволодіння цукром, ОСОБА_17 та ОСОБА_20 було прийнято рішення використовувати наявний у розпорядженні останнього вантажний автомобіль «МАН», встановивши на ньому і на причепі раніше придбані дублікати реєстраційних номерів НОМЕР_36 і НОМЕР_37, а також використовувати раніше виготовлені підроблені свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_57 на автомобіль і свідоцтво про реєстрацію транспортного засоби НОМЕР_58 на причіп, а також водійське посвідчення НОМЕР_59 на прізвище ОСОБА_33, до якого була вклеєна фотокартка ОСОБА_20, тобто документи та реєстраційні номери, які раніше вже використовувалися при вчиненні розбійного нападу.

Так, 17 листопада 2008 року ОСОБА_17 по мобільному телефону, спеціально придбаного для цих цілей, зателефонував представникам ТОВ ТФ «Будіндастріал»і запропонував свої послуги з перевезення цукру, повідомивши при цьому марку та підроблені номери автомобіля, і номер контактного телефону. Отримавши згоду на перевезення вантажу, того ж дня ОСОБА_20, попередньо встановивши дублікати реєстраційних номерів, на автомобілі «МАН»заїхав на територію складу ДП «Нафком-агро»і, обманюючи представників цього підприємства, представляючись ОСОБА_33, надав підроблене посвідчення водія і технічний паспорт на автомобіль. У свою чергу, представник ДП «Нафком-агро»ОСОБА_35, будучи введена в оману ОСОБА_20 та вважаючи, що останній має право на отримання майна, підписала і видала накладну № 770, а також пропуск № 399, на підставі яких були відпущені в підзвіт ОСОБА_20 20 тонн цукру, що належали ТОВ ТФ «Будіндастріал». На підставі отриманих документів, ОСОБА_20 того ж дня на складі ДП «Нафком-агро»отримав 20 тонн цукру, про що по телефону повідомив ОСОБА_17, та з місця злочину зник.

У результаті вищевказаних шахрайських дій, ОСОБА_17 заподіяв підприємству ТОВ ТФ «Будіндастріал»значної матеріальної шкоди на суму 51 666, 67 грн.

Крім того, у липні 2009 року ОСОБА_17 з корисливих спонукань, маючи умисел на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом вчинення шахрайства, використовуючи відомості, отримані через мережу «Інтернет», встановив, що ТОВ «Платан ЛТД»необхідно перевезти 20 тонн курячих четвертин, які зберігаються на складі підприємства ТОВ «Золоте руно», розташованого в с. Бурлача Балка м. Іллічівська Одеської області, до м. Донецька.

Проаналізувавши отриману інформацію, ОСОБА_17 вирішив запропонувати вчинення даного злочину ОСОБА_18 Обговоривши зазначену інформацію, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 вирішили використовувати автомобіль НОМЕР_24, і причіп, р/н НОМЕР_23, що належать ТОВ «Арчі-Транс», встановивши дублікати реєстраційних номерів.

З цією метою ОСОБА_17, діючи з відома ОСОБА_18, з'ясував, що в м. Львові зареєстровано вантажний автомобіль НОМЕР_25, і причіп до нього, р/н НОМЕР_26, який належить мешканцю цього міста ОСОБА_36 Після цього ОСОБА_17 при невстановлених обставинах придбав підроблені свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_60 на автомобіль і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_61 на причіп, посвідчення водія, до якого було внесено неправдиві відомості, а саме вказано прізвище ОСОБА_36 та вклеєна фотокартка ОСОБА_18, а також копію паспорта на прізвище ОСОБА_37

Після чого, використовуючи отримані підроблені документи, а також здобуту при невстановлених обставинах копію паспорта на прізвище ОСОБА_37, невстановлена особа звернулася до приватного підприємця ОСОБА_27, що займається підготовкою документів, необхідних для виготовлення дублікатів реєстраційних номерів з проханням виготовити реєстраційні номери, вказавши вигадану причину, а саме пошкодження номерного знака.

Однак, знаючи про те, що в цьому випадку, виготовлені номера можна отримати тільки за довіреністю на отримання матеріальних цінностей, ОСОБА_17 вирішив використовувати бланки довіреностей, здобуті ним при невстановлених обставинах. З метою підроблення довіреностей, ОСОБА_17 вирішив знову залучити для вчинення окремого злочину головного бухгалтера ТОВ «Арчі-Транс»ОСОБА_28, стовно якої судом прийнято рішення про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію», на яку, на його думку, менше за все впаде підозра. Діючи за попередньою змовою з ОСОБА_28, маючи умисел на підробку документів, які видаються та засвідчуються підприємством і надають права, шляхом внесення в справжній документ неправдивих відомостей, ОСОБА_17 з відома ОСОБА_18 підробив бланк довіреності серії ВАО № 687652, виданої і посвідченої нібито від імені ПП «ОСОБА_36»на прізвище ОСОБА_38, шляхом внесення неправдивих відомостей, на підставі яких у ОСОБА_27 невстановленою особою було отримано дублікати реєстраційних номерів НОМЕР_39 та НОМЕР_40.

Після цього, 20 липня 2009 року ОСОБА_17 по мобільному телефону, спеціально придбаного для цих цілей, зателефонував диспетчеру ОСОБА_39, яка підшукувала через мережу «Інтернет»автомобілі для підприємства ТОВ «Платан ЛТД», і запропонував свої послуги з перевезення вантажу, повідомивши при цьому марку та підроблені номери автомобіля та номер контактного телефону.

Будучи введеною в оману, ОСОБА_39 повідомила представникам ТОВ «Платан ЛТД», що знайшла потрібний їм автомобіль для перевезення вантажу. Отримавши згоду на перевезення вантажу, 20 липня 2009 року ОСОБА_18 на автомобілі «ДАФ», на який попередньо встановив дублікати реєстраційних номерів, заїхав на територію складу ТОВ «Золоте руно»і, обманюючи представників цього підприємства, представляючись прізвищем ОСОБА_36, надав підроблене посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль.

Представник ТОВ «Золоте руно»ОСОБА_40, вважаючи, що ОСОБА_18 має право на отримання майна, підписала і видала товарно-транспортну накладну серії 10 ААА № 622350, видатковий тальманський лист без номера і транзитний тальманський лист без номера, на підставі яких було відпущено ОСОБА_18 20 тонн курячих четвертин, що належали ТОВ «Платан ЛТД». На підставі отриманих документів ОСОБА_18 того ж дня на складі ТОВ «Золоте руно»отримав 20 тонн курячих четвертин, повідомивши по телефону про це ОСОБА_17 Після того, як автомобіль «ДАФ»було завантажено, ОСОБА_18 на зазначеному автомобілі з місця злочину зник.

У результаті вищевказаних шахрайських дій ОСОБА_17 та ОСОБА_18, підприємству ТОВ «Платан ЛТД»було заподіяно матеріальних шкоду на суму 228 276, 25 грн., що є особливо великим розміром.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_17 свою винуватість у вчинені інкримінованих йому злочинів визнав частково. При цьому, підсудний показав, що у 2005 році він дізнався з мережі «Інтернет», що ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР» необхідно перевезти вантаж, а саме шкіру великої рогатої худоби. Вчинення даного злочину він запропонував ОСОБА_18, оскільки знав, що той має досвід з керування вантажними автомобілями. ОСОБА_18 спочатку повідомив, що подумає над його пропозицією, а зателефонувавши через декілька днів, сказав, що згоден. Для виконання задуманого, він (ОСОБА_17.) взяв в оренду вантажний автомобіль. Також, з мережі «Інтернет»він дізнався, що ТОВ «Алба-Груп»займається вантажоперевезеннями й вирішив використовувати реквізити даного товариства. Потім, він звернувся до хлопця, який займався комп'ютерами. Останній виготовив підроблені документи на ТОВ «Абла-Груп», яка нібито буде здійснювати вантажоперевезення. Також, ним було придбано підроблені документи на вантажний автомобіль, модель та номерні знаки якого він випадково помітив, а саме номерні знаки, технічний паспорт, водійське посвідчення, де була вклеєна фотокартка ОСОБА_18, а вказано прізвище іншої особи. Після цього він, з спеціально придбаного телефону, зателефонував до фірми, якій необхідно було перевезти вантаж та домовився про умови перевезення. З метою відправки заявки на перевезення вантажу, він поїхав до м. Дніпропетровська, звідки відправив на підприємство всі необхідні документи по факсу. Коли все було узгоджено, ОСОБА_18 на автомобілі поїхав на завантаження. Потім, ОСОБА_18 зателефонував йому з підприємства і сказав, що він вже завантажився і виїжджає. Отримані від продажу шкіри кошти, він розділив порівну між собою та ОСОБА_18 При цьому, частину коштів він віддав за оренду автомобіля та підробку документів.

Також, у січні 2006 року він знову запропонував ОСОБА_18 вчинити злочин, а саме заволодіти майном ТОВ «Укртрімекс». Для вчинення даного злочину, вони вирішили знову використовувати той вантажний автомобіль, який ними було залучено для викрадення майна ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР». З мережі «Інтернет»він дізнався, що фірма «Моліс»займається вантажоперевезеннями й вирішив використовувати реквізити даної фірми для вчинення злочину. Потім, він звернувся до хлопця, який займався комп'ютерами. Останній знову виготовив підроблені документи на ТОВ «Моліс», яка нібито буде здійснювати вантажоперевезення. Ці документи, як і минулого разу, були чорно-білими. За виготовлені документи він заплатив 100 гривень. Потім, випадково побачивши автомобіль, який був схожий з тим, якій вони взяли в оренду, він вирішив використовувати дані цього автомобіля. З цією метою, він, записавши реєстраційні номери даного транспортного засобу, передав їх особам, які й виготовили підроблені документи на автомобіль. Також, він знову виготовив нові документи на ОСОБА_18 та придбав нові мобільні телефони. З метою відправлення заявки на підприємство, він поїхав до м. Запоріжжя, звідки по факсу відправив необхідні документи, нібито від фірми «Моліс». Потім, отримавши згоду на перевезення цукру, ОСОБА_18 поїхав на підприємство, де завантаживши автомобіль, зателефонував йому та повідомив, що виїжджає. Після вчиненого, цукор він продав, давши об'яву в газеті. Отримані від продажу цукру гроші він поділив порівну, при цьому, частину з них він віддав за підробку документів. Також, частина грошей ним була витрачена на інші затрати, зокрема пальне на автомобіль.

Стосовно створення злочинної організації, то підсудний ОСОБА_17 категорично заперечив дану обставину, при цьому показав, що всі епізоди заволодіння майном відбувалися спонтанно, між ним, ОСОБА_18, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 не було змови, нічого наперед не планувалося. Особи, які займалися підробкою документів, не знали навіщо ці документи. При цьому, ОСОБА_41 виготовляв на його прохання документи разів три, чотири, однак по яких саме епізодах він не пам'ятає. Коли він разом з ОСОБА_18 заволоділи майном ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»та ТОВ «Укртрімекс», ОСОБА_41 не виготовляв підроблені документи. По цім епізодам, підроблені документи були виготовлені неякісно, тому він і звернувся за послугами до ОСОБА_41 Він не обговорював ОСОБА_18, що в інших злочинах будуть брати участь ОСОБА_21, ОСОБА_20 та ОСОБА_28 Хто такий ОСОБА_101 йому не відомо, і серед осіб, до яких він звертався з приводу підробки документів, такої особи не було.

З приводу заволодіння майном ТОВ «Запоріжпромрегіон»підсудний ОСОБА_17 показав, що в 2008 році він з мережі «Інтернет»дізнався, що зазначеному підприємству потрібно послуги перевізника кольорових металів. Після цього, він подивився на вартість металів, яка була значно вища від інших товарів, й вирішив заволодіти цим ломом. З цією метою він запропонував ОСОБА_18 знову вчинити злочин. Останній погодився. Після цього, він поїхав до м. Дніпропетровська, де найняв вантажний автомобіль «Мерседес»на три місяці. Потім, він зробив підроблені документи у ОСОБА_41 Зателефонувавши до ТОВ «Запоріжпромрегіон», він домовився про перевезення вантажу. Під час завантаження на підприємстві, ОСОБА_18 зателефонував йому та сказав, що з ним також буде їхати експедитор, який був у стані алкогольного сп'яніння. Він (ОСОБА_17.), у свою чергу сказав ОСОБА_18, що виїжджає з м. Кременчука до м. Запоріжжя й щось вигадає. Після цього, він попрохав ОСОБА_21 відвезти його до м. Запоріжжя. Своє прохання він пояснив тим, що йому там необхідно буде зустрітись з однією людиною і вжити спиртного, тому він не зможе керувати автомобілем. ОСОБА_21 погодився. Потім він зателефонував ОСОБА_18 та домовився з ним, якою дорогою той буде їхати, і що останній зупиниться приблизно за 20 кілометрів від м. Запоріжжя на заправній станції, де є кафе та готель. О 23-ій годині, прибувши на обумовлене з ОСОБА_18 місце, він звернувся до жінки, яка надавала послуги сексуального характеру, та запропонував їй за грошову винагороду надати зазначені послуги одному чоловікові. Після того, як вантажний автомобіль під керуванням ОСОБА_18 зупинився на заправній станції й останній вийшов у власних справах, він (ОСОБА_17) підійшов до експедитора та запропонував йому «розважитись»з дівчиною. Останній, будучи у стані алкогольного сп'яніння, погодився і вони разом на автомобілі «Опель»поїхали до кафе, що було поряд зі станцією. Експедитор замовив горілку, яку останній вживав разом з ним та дівчиною. ОСОБА_21 знаходився за кермом легкового автомобіля «Опель»та чекав на нього. У цей час він зателефонував ОСОБА_18 та сказав, щоб він їхав з вантажем, що він і зробив. У кафе він пробув приблизно до першої години ночі. Після того, як експедитор з дівчиною пішов до готелю, він з ОСОБА_21 поїхав назад до м. Кременчука. Приблизно через дня два-три він продав викрадений металобрухт покупцям. При цьому, для розвантаження брухту міді, він найняв ОСОБА_42, ОСОБА_43 та ОСОБА_44 За викрадений товар він отримав приблизно до 60 тис. дол. США, частину з яких заплатив за підроблені документи, а іншу, поділив порівну.

Також, у травні 2008 року він вирішив заволодіти майном ТОВ «Втормет -2000». При вчинені даного злочину ним також використовувався автомобіль «Мерседес», що і при заволодінні майном ТОВ «Запоріжпромрегіон». При цьому, він виготовив інші підроблені документи на автомобіль, водія та фірму, яка нібито займається перевезенням. Вчинення даного злочину він запропонував ОСОБА_18 і той погодився. Він (ОСОБА_17) домовився про перевезення вантажу і ОСОБА_18 поїхав на загрузку металобрухтом. Гроші за перевезення вантажу від ТОВ «Втормет -2000»він не отримував, і чи отримував їх ОСОБА_18 йому не відомо. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_18 та повідомив, що з ним також буде їхати експедитор, який перебуває у стані алкогольного сп'яніння. У свою чергу, він сказав ОСОБА_18, щоб той зупинився на дорозі поблизу дівчат, які надають послуги сексуального характеру. Також, він йому сказав, що спробує запропонувати експедитору дівчину, щоб відволікти його увагу. Після цього, він попрохав ОСОБА_21 відвезти його до м. Кіровограда. ОСОБА_21 погодився і вони на автомобілі «Опель»поїхали. Поблизу м. Кіровограда, приблизно о 24-ій годині, він домовився з однією дівчиною, щоб вона, коли зупиниться вказана ним вантажівка, запропонувала свої «послуги»експедитору. Після цього, вони поїхали на заправну станцію, де вже стояв автомобіль ОСОБА_18 Дівчина запропонувала свої «послуги»експедитору і вони разом сіли до легкового автомобіля, де також знаходився він та ОСОБА_21 Експедитор запропонував випити спиртного і вони, попередньо придбавши алкогольні напої та їжу, поїхали на площадку, де відпочивають далекобійники. Під час руху він зателефонував ОСОБА_18 і сказав, що той може їхати. Вони деякий час вживали спиртне, а потім, коли експедитор з дівчиною відволіклися, він разом з ОСОБА_21 поїхав. ОСОБА_18 у цей час також поїхав з вантажем. Після того, як металобрухт було викрадено, він зв'язався з попередніми покупцями та продав їм лом металу за 50 тис. гривень.

Також, у червні 2008 року він запропонував ОСОБА_20, оскільки знав, що у нього є вантажний автомобіль, підробити документи та заволодіти металобрухтом, що належав ТОВ «Інтермет ВС». Через деякий час ОСОБА_20 дав свою згоду. Він знову, як і минулого разу, звернувся до ОСОБА_41 з проханням підробки документів. Останньому він передав дані на автомобіль та фотокартку з зображенням ОСОБА_20 для виготовлення посвідчення водія. Після того, як необхідні документи було виготовлено, він та ОСОБА_20 на автомобілі «МАН», що належав останньому, поїхали на завантаження металобрухтом. Він вирішив їхати разом з ОСОБА_20, оскільки останній не мав досвіду з керування вантажним автомобілем. При заїзді до м. Борисполя він змінив номерні знаки автомобіля «МАН»на підроблені. Під час загрузки металобрухтом, вони дізналися, що їх буде супроводжувати експедитор. Останній віддав їм 4 тис. гривень за перевезення вантажу. Рухаючись по автодорозі, приблизно о 18-ій годині, у них зламався автомобіль і ОСОБА_20 займався його налагодженням. У це час експедитор придбав горілку і він разом з ним вживали алкоголь. Поблизу м. Пирятина, експедитор знову запропонував їм зупинитися та пообідати. Під час обіду експедитор вжив дуже багато спиртних напоїв, тому він зателефонував ОСОБА_18 та сказав, щоб він приїхав та забрав експедитора чи відволік його увагу. Потім, приблизно за двадцять чи тридцять кілометрів від м. Лубни вони зупинилися, оскільки експедитору стало недобре від випитого. До них підійшов ОСОБА_18 та запропонувавши експедитору свою допомогу, посадив останнього до свого легкового автомобіля. Через деякий час, ОСОБА_18 зателефонував йому та повідомив, що експедитору стало краще і він його залишив на громадській зупинці. Він та ОСОБА_20, у свою чергу, поїхали у напрямку м. Кременчука. Потім, він зателефонувавши покупцям, що і раніше придбавали у нього металобрухт, продав його. За викрадений товар він отримав приблизно 50 тис. доларів США, які поділили на трьох, окрім ОСОБА_21 Також, отримані гроші пішли на витрати, що були пов'язані з поїздкою, підробкою номерних знаків та документів.

Також, підсудний ОСОБА_17 не зміг спам'ятати, чи заволодівав він майном ТОВ «Будіндастріал», чи ні. Однак, відповідаючи на запитання, після допиту підсудного ОСОБА_20, указав, що дійсно він разом з ОСОБА_20 заволодів майно ТОВ «Будіндастріал». При цьому, ними використовувалися ті ж підроблені документи на прізвище ОСОБА_33, що й при заволодінні майном ТОВ «Інтермет ВС», а також автомобіль «МАН», який належав ОСОБА_20

Влітку 2009 року він найняв у м. Дніпропетровську вантажний автомобіль «ДАФ»з холодильною камерою та запропонував ОСОБА_18 заволодіти курячими чвертями, які необхідно було забрати зі складу в м. Іллівську. ОСОБА_18 погодився. З цією метою він знову звернувся до ОСОБА_41, щоб той підробив документи, а саме номерні знаки, технічний паспорт на автомобіль та посвідчення водія з вклеєною до нього фотокарткою ОСОБА_18 Виготовлення документів тривало тижнів три. Після того, як все було зроблено, ОСОБА_18 поїхав до м. Іллічівська на завантаження. Знаходячись на підприємстві, ОСОБА_18 йому зателефонував та сказав, що все добре і він виїжджає. Після повернення ОСОБА_18, викрадений ними товар він продав за 15 тис. доларів США, а гроші, з урахуванням розтрат, поділили порівну.

При цьому, підсудний ОСОБА_17 указав, що приїжджав разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_20 на зустріч з ОСОБА_41, коли він замовляв останньому виготовити підроблені документи. З ОСОБА_46 він також знайомий, оскільки вони разом працювали на заводі. ТОВ «Арчі-Транс»заснували його та ОСОБА_18 колишні дружини і ОСОБА_47 став його директором, оскільки мав досвід з вантажних перевезень. Потім, ОСОБА_47 запропонував перевести свої автомобілі до ТОВ «Арчі-Транс». Всі автомобілі, що були на балансі ТОВ «Арчі-Транс», використовувались для роботи, а не для вчинення злочинів, при цьому автомобілі «ДАФ»та «Mercedes-Benz Actros» були придбані за збережені кошти його дружини. Зазначені автомобілі купував ОСОБА_47, однак він йому також допомагав у цьому. ТОВ «Арчі-Транс»також мало ліцензію на міжнародні перевезення й займалося зазначеними перевезеннями вантажів.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_18 свою винуватість у вчинені інкримінованих йому злочинів визнав частково. При цьому, підсудний показав, що в грудні 2005 року до нього підійшов ОСОБА_17 та запропонував йому заволодіти майном товариства, а саме, йому необхідно буде поїхати на підприємство ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР», де використовуючи підроблені документи, завантажитись товаром, а потім повернутися до м. Кременчука. Він поміркував приблизно два-три дні, а потім дав свою згоду. При цьому, він передав ОСОБА_17 фотокартки зі своїм зображенням для виготовлення підроблених документів. Приблизно наприкінці грудня 2005 року до нього зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що вже час їхати в рейс. Потім, ОСОБА_17 на своєму автомобілі вивіз його до знаку «м. Кременчук». У зазначеному місці вже стояв вантажний автомобіль. ОСОБА_17 віддав йому технічний паспорт на автомобіль та посвідчення водія, у якому було вигадане прізвище особи, однак з вклеєною до нього фотокарткою з його (ОСОБА_18.) зображенням. Приїхавши до м. Кіровограда, приблизно о 14-ій годині, його зустрів експедитор, який відповідав за вантаж. Він віддав експедитору необхідні документи та заїхав на завантаження, яке проходило десь з 15-ої до 20-ої години. Коли автомобіль було завантажено 19 тоннами шкіри великої рогатої худоби, він поїхав до м. Кременчука, до якого прибув о 2-ій годині наступного дня. Після цього, автомобіль він залишив на автомобільній стоянці та повідомив про це ОСОБА_17 по телефону. Потім, через деякий час, він отримав від ОСОБА_17 велику суму грошей, які витратив на власні потреби.

Також, в середині січня 2006 року до нього знову зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що є нова «робота», як і минулого разу. Він погодився. Через деякий час, ОСОБА_17 йому повідомив, що вже потрібно їхати. Наступного ранку до нього приїхав ОСОБА_17, вивіз його за м. Кременчук, де стояв вантажний автомобіль. Він взяв у ОСОБА_17 посвідчення водія, у якому було вписано вигадане прізвище, однак з його (ОСОБА_18.) фотокарткою, технічний паспорт, заявку, адресу «Губинихського цукрового заводу»та поїхав у с. Губиниха Дніпропетровської області. Коли він приїхав на завод, то до нього вийшов охоронець, який перевіривши документи, пропустив його на території підприємства. Коли його автомобіль завантажили цукром, він зателефонував ОСОБА_17 та сказав, що все добре і він виїжджає. Через деякий час, після того, як він повернувся до м. Кременчука, ОСОБА_17 привіз йому кошти, однак як останній реалізовував товар йому не відомо.

Також, наприкінці лютого на початку березня 2008 року йому знову зателефонував ОСОБА_17 та запропонував «роботу», яку він виконував і до цього, пояснивши, що йому саме необхідно буде робити. Він погодився. ОСОБА_17 знову вивіз його за м. Кременчук, дав йому технічний паспорт на автомобіль, водійське посвідчення з вигаданим прізвищем та мобільний телефон для зв'язку. Отримавши зазначені документи, він на автомобілі «Мерседес»поїхав до м. Запоріжжя, де за допомогою супроводу, його провели на територію ТОВ «Запоріжпромрегіон». Коли він заїхав на базу зазначеного товариства, то автомобіль почали завантажувати. У цей час він спілкувався з експедитором ОСОБА_11, останній був у стані алкогольного сп'яніння. Потім, після завантаження автомобіля, приблизно о 2-ій годині, він разом з експедитором виїхав з бази товариства. Під час руху він зателефонував ОСОБА_17 та сказав, що з ним разом також їде експедитор. У свою чергу, ОСОБА_17 сказав, що затримає цього чоловіка. Він повідомив ОСОБА_17, що заїде на заправну станцію і погодив з ним, де саме це відбудеться. По дорозі, поблизу с. Новомиколаївка, він заїхав на заправну станцію, де неподалік знаходились кафе та готель. Поблизу заправної станції він помітив ОСОБА_17 та його автомобіль «Опель». Вийшовши з автомобіля, він пішов розраховуватись за пальне. У цей час експедитор спав. Повернувшись, він помітив, що експедитора в автомобілі не було. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_17 та сказав, щоб він їхав, що він і зробив.

Також, на початку травня 2008 року він з метою заволодіння майном ТОВ «Втормет -2000»на автомобілі виїхав до м. Івано-Франківська. При цьому, всі події, до його виїзду, відбувалися як і попередні рази. Автомобіль, на якому йому необхідно було їхати був той же самий «Мерседес», а реєстраційні номери та документи на транспортний засіб інші. Коли він приїхав на підприємство і поставив автомобіль на завантаження, то його зустрів експедитор ОСОБА_12 Ближче до вечора, коли автомобіль було завантажено, він разом з експедитором поїхали до м. Хмельницького, де потрібно було ще довантажити автомобіль. Ранком наступного дня на базі у м. Хмельницькому, експедитор зустрів своїх друзів та до вечора розпивав з ними спиртні напої. Приблизно о 19-ій годині вони виїхали з території підприємства та попрямували до м. Донецька. Експедитор, на заправній станції, віддав йому більше 2 тис. гривень за перевезення вантажу. Потім, експедитор майже весь час спав. Під час руху він зателефонував ОСОБА_48 та повідомив, що з ним також їде експедитор, а також поцікавився, що з ним робити. Поблизу м. Умань він зупинив свій автомобіль та зайшов до кафетерію пообідати. У цей час він знову зателефонував ОСОБА_17 З ним вони домовилися, де він повинен буде зупинити вантажівку. Приблизно о 2-ій чи 3-ій годині ночі не доїжджаючи м. Кіровограда поблизу кафетерію, в обумовленому з ОСОБА_17 місці, він зупинив вантажівку та ішов поїсти. При цьому, він помітив, що неподалік від даного кафетерію стояла машина ОСОБА_17 Коли він їв, то йому зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що він вже може їхати далі, що він і зробив.

Також, влітку 2008 року до нього зателефонував ОСОБА_17 та сказав, що за ним заїде ОСОБА_21 і потрібно буде поїхати до м. Лубни Полтавської області, щоб забрати одного чоловіка. На його запитання, ОСОБА_17 додав, що даного чоловіка необхідно буде відволікти. Приблизно о 20-ій годині 30 хвилин за ним заїхав ОСОБА_21 на автомобілі «ВАЗ»і вони направились до м. Лубен. Прибувши на місце, вони чекали дзвінка від ОСОБА_17 О 23-ій годині зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що вони знаходяться в м. Пирятині, а хвилин через 30 будуть проїжджати поблизу них. Щоб не втратити автомобіль з ОСОБА_17, він та ОСОБА_21 поїхали по дорозі їм назустріч. Зустрівши вантажний автомобіль «МАН», де перебував ОСОБА_17, вони розвернулися та поїхали за ним. Проїхавши м. Лубни, вантажівка зупинилася в безлюдному місці поблизу поля і він помітив, як з транспортного засобу вийшли двоє осіб, один з яких був ОСОБА_17 Останній притримував іншого чоловіка, оскільки той був у стані сильного алкогольного сп'яніння та в кайданах. Він (ОСОБА_18.) взяв того чоловіка під руки та повівів до легкового автомобіля, де знаходився ОСОБА_21. Разом з ОСОБА_21 та цим чоловіком вони поїхали до магазину, де він придбав горілку та «закуску». Потім, вони від'їхали в бік, щоб їх не було видно, де зупинившись, він зняв з даного чоловіка кайдани, та запропонував йому вжити спиртні напої. Останній погодився і вони разом їх розпили. Коли цей чоловік ліг відпочивати, він забрав у нього документи на вантаж та разом з ОСОБА_21 поїхали до м. Кременчука. При цьому, він зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що з чоловіком все добре.

Також, влітку 2009 року, точної дати вже не пам'ятає, йому зателефонував ОСОБА_17 та запропонував ту ж «роботу», яку він виконував і раніше. Він погодився. Посвідчення водія та технічний паспорт були на інше прізвище з його фотокартками. Після цього, на вантажному автомобіль «ДАФ»з холодильною камерою він поїхав до м. Іллічівська. Не доїжджаючи до цього міста, він заїхав на базу, де знаходились великі холодильні камери і поставив автомобіль до рампи на завантаження. Коли автомобіль був завантажений і йому передали документи, він поїхав до м. Кременчука. Автомобіль з викраденим вантажем він залишив на автомобільній стоянці, оскільки так відбувалося кожного разу, коли він повертався з «роботи». Через деякий час ОСОБА_17 передав йому гроші.

Крім того, підсудний ОСОБА_18 показав, що ТОВ «Арчі-Транс»запропонував створити ОСОБА_47, бо був обізнаний у вантажних перевезеннях. Оскільки у його колишньої дружини, з якою він розлучився в 2004 році, були заможні батьки, він запропонував їй також бути засновком даного товариства. На даному підприємстві було чотири вантажні машини, дві марки «Рено», а також «ДАФ»та «Мерседес». На скільки йому відомо, то ТОВ «Арчі-Транс»брало кредити в банку на купівлю автомобілів. Свої гроші до даного підприємства він не вносив, оскільки не мав до нього ніякого відношення.

Також, підсудний ОСОБА_18, доповнюючи свої показання, указав, що вантажні автомобілі він зупиняв у домовленому з ОСОБА_17 місці. При цьому, орієнтиром для нього слугував зупинений на обочині дороги поблизу лісосмуги легковий автомобіль. Сидячи за кермом, він був свідком того, як ОСОБА_17 виводив з його вантажівки ОСОБА_11, а також ОСОБА_12 При цьому, ОСОБА_17 наказував їм мовчати та не чинити опору, що потерпілі й робили.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_21 свою винуватість у вчинені інкримінованих йому злочинів визнав частково. При цьому, підсудний показав, що на початку весни 2008 року ОСОБА_17 попрохав відвезти його до іншого міста на автомобілі. Як пояснив своє прохання ОСОБА_17, йому необхідно було випити спиртного, тому він не зможе керувати автомобілем. Він дав свою згоду, оскільки довіряв ОСОБА_17 У вечірній час, вони на автомобілі «Опель»вирушили з м. Кременчука. За кермом автомобіля знаходився ОСОБА_17 Через деякий час вони зупинилися поблизу вантажного автомобіля. ОСОБА_17 вийшов з автомобіля, а повернувшись, тримав під руку невідомого йому чоловіка. ОСОБА_17 посадив цього чоловіка до салону автомобіля і вони поїхали. Проїхавши невелику відстань, він з'їхав з дороги. ОСОБА_17 та чоловік вийшли з автомобіля та почали розпивати спиртні напої, вони розмовляли, посміхалися. Через деякий час вони залишили цього чоловіка та поїхали до м. Кременчука. При цьому, ОСОБА_21 указав, що будь-яких дівчат з ними не було.

Також, у травні 2008 році йому зателефонував ОСОБА_17 і попрохав з'їздити з ним до м. Кіровограда по роботі, оскільки він буде вживати алкогольні напої, тому не зможе сісти за кермо автомобіля. Він погодився, хоча здогадувався, що вчиняє незаконні дії. О 16-ій годині він на його автомобілі «ВАЗ»разом з ОСОБА_17 виїхали у зазначеному напрямку. За кермом автомобіля знаходився ОСОБА_17 Через деякий час, приблизно о 24-ій годині, вони під'їхали до вантажівки, що стояла на обочині траси. ОСОБА_17 вийшов з автомобіля та пішов у напрямку вантажівки. З вантажівки ОСОБА_17 вивів незнайомого йому чоловіка, якого посадив до легкового автомобіля і вони поїхали у безлюдне місце, з'їхавши з траси. Після цього, ОСОБА_17 та цей чоловік вийшли з автомобіля та почали розпивати спиртні напої. Потім, приблизно через одну годину, він разом з ОСОБА_17 поїхали додому.

Також, влітку 2008 року йому знову зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що наступного дня йому разом з ОСОБА_18 необхідно буде з'їздити в одне місце. При зустрічі, ОСОБА_18 розповів йому, куди саме необхідно їхати, і вони попрямували в напрямку м. Лубни на автомобілі «ВАЗ». Приблизно о 20-ій годині вони зупинилися поблизу вантажного автомобіля, що стояв на обочині траси. ОСОБА_18 пішов у напрямку тієї вантажівки, а повернувшись, привів з собою невідомого йому чоловіка, якого посадив до салону. На автомобілі вони від'їхали певну відстань. Після чого, ОСОБА_18 та цей чоловік, вийшовши з машини, почали розпивати спиртні напої. Через деякий час ОСОБА_18 повернувся і вони поїхали до м. Кременчука.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_20 свою винуватість у вчинені інкримінованих йому злочинів визнав частково. При цьому, підсудний показав, що з ОСОБА_17 він знайомий з 1990 року, однак не підтримував з ним товариських стосунків. У 2008 році він придбав вантажний автомобіль «МАН»з метою зайнятися вантажними перевезеннями. Одного разу, при зустрічі з ОСОБА_17, він йому поскаржився на незадовільний стан його справ і попрохав про допомогу. У свою чергу ОСОБА_17 запропонував йому «роботу», а саме шахрайським шляхом заволодіти майном одного з підприємств. Через деякий час він погодився. На прохання ОСОБА_17, з метою виготовлення підроблених документів, він сфотографувався та передав йому ці фотокартки. Потім, приблизно в липня 2008 року, до нього звернувся ОСОБА_17 та запропонував йому поїхати у звичайний рейс. Він погодився і вони поїхали на західну Україну. Однак, виконати рейс у них не вийшло, тому вони поверталися додому. Коли вони знаходилися поблизу м. Борисполя, ОСОБА_17 запропонував йому шахрайським шляхом заволодіти майном одного з підприємств. При цьому, на його запитання стосовно підроблених документів, ОСОБА_17 відповів, що все вже зроблено. Вони заїхали на територію ТОВ «Інтермет ВС»і їх автомобіль почали завантажувати. Коли автомобіль було завантажено, до них підійшов експедитор ОСОБА_34 та повідомив, що буде супроводжувати вантаж. Вони вирушили в дорогу. Під час руху, його автомобіль декілька разів ламався. Коли він ремонтував вантажівку, то ОСОБА_10 та ОСОБА_17 весь час вживали спиртні напої. Також, вони зупинялися в м. Пирятині, щоб повечеряти, при цьому ОСОБА_34 знову пив горілку. У напрямку м. Лубен вони виїхали приблизно о 22-ій годині. ОСОБА_34, у зв'язку з сильним алкогольним сп'янінням, ліг відпочивати у спальному місці. У цей час він помітив, що за ними рухається легковий автомобіль і ОСОБА_17, як він зрозумів, розмовляв з тими людьми по телефону. Через деякий час, ОСОБА_17 наказав йому звернути з траси та зупинитись. Після того, як автомобіль зупинився, ОСОБА_17 витягнув потерпілого ОСОБА_34, на якому були кайдани та шапка, з салону та повів до легкового автомобіля, що рухався за ними. Пройшло декілька хвилин і ОСОБА_17 повернувся в автомобіль і вони поїхали до м. Кременчука. Автомобіль він залишив на стоянці. Приблизно через десять днів, під час зустрічі з ОСОБА_17, останній передав йому 30 тис. доларів США за «роботу».

Також, підсудний ОСОБА_20 показав, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності за те, що шляхом шахрайства заволодів цукром ТОВ «Будіндастріал». За вчинення даного злочину його звільнили від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію». При цьому, йому зателефонував ОСОБА_17 та запропонував шляхом шахрайства заволодіти цукром даного підприємства. Він погодився. З цією метою, ними було прийнято рішення використовувати ті ж документи на ім'я ОСОБА_33, що і при заволодінні металобрухтом ТОВ «Інтермет ВС». Він на власному автомобілі «МАН» заїхав на підприємство та віддав документи. Автомобіль завантажили приблизно за сорок хвилин і він поїхав до м. Кременчука. Після цього, за вказівкою ОСОБА_17, він прибув до оптової бази, де його автомобіль було розвантажено. За «роботу»від ОСОБА_17 він отримав 10 тис. гривень.

Допитана у судовому засіданні у якості підсудної ОСОБА_28 (стосовно якої судом прийнято рішення про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію») показала, що у період з 2008 року по 2009 рік вона працювала головним бухгалтером на фірмі ТОВ «Аррчі Транс», засновниками якого були дружини ОСОБА_17 і ОСОБА_18 Сам ОСОБА_17, на скільки їй відомо, на підприємстві працював водієм. ОСОБА_20, у той час коли вона працювала бухгалтером, орендував приміщення, де також знаходилося ТОВ «Аррчі Транс». На прохання ОСОБА_17 вона двічі заповнювала доручення на отримання номерних знаків на автомобілі. При цьому, ОСОБА_17 їй було надано чисті бланки, а вона заповнювала реквізити товариств на чистому бланку.

Незважаючи на часткове визнання підсудними ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 своєї вини, їх вина у вчинені інкримінованих їм злочинів підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні потерпілих, свідків та іншими дослідженими по справі доказами.

По епізоду заволодіння майном ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР».

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_24, підтвердивши свої показання, які він давав під час досудового слідства, показав, що він працював на посаді експедитора в ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР». У грудні 2005 року він був присутнім на Долинському птахокомбінаті, що знаходиться в Кіровоградській області, при загрузці товару на вантажний автомобіль. Водієм автомобіля був, як йому тепер відомо ОСОБА_18, з яким він познайомився при загрузці. Останнього він добре запам'ятав, оскільки бачив його протягом дня. Він, як експедитор, контролював загрузку автомобіля шкірою, після чого виписав документи та передав їх водію. У подальшому, він дізнався, що автомобіль з товаром та водій зникли.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_49 показала, що підприємство ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»займається закупівлею та переробкою шкіри. Ними було укладено договір з ВАТ «Долинський птахокомбінат»на покупку шкіри. Оскільки, ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР» не має вантажного транспорту, між ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»і ТОВ «Дженерал Фрейд Карго»було укладено договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів. 26 грудня 2005 року на ВАТ «Долинський птахокомбінат»приїхав автомобіль «ДАФ». Організацією завантаження шкіри великої рогатої худоби на комбінаті займався експедитор ОСОБА_24 Після завантаження, водій поїхав до кінцевого пункту в м. Івано-Франківськ, однак автомобіль до місця призначення не прибув. Збитки, що були завдані злочином, ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»відшкодувало ТОВ «Дженерал Фрейд Карго».

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_50, які він давав під час досудового слідства і які були оголошені та досліджені у судовому засіданні, він є приватним підприємцем з 1996 року. З 2005 року по 2006 рік він займався вантажоперевезеннями. На посаду водія був прийнятий ОСОБА_51, який керував автомобілем «ДАФ», державний номер НОМЕР_27, з напівпричепом, державний номер НОМЕР_28. Перевезенням шкіри великої рогатої худоби він не займався На той час, у грудні 2005 року, водій ОСОБА_51 був у відрядженні в м. Черкасах (а.с. 108 т. 3);

Аналогічними за змістом показаннями свідка ОСОБА_51, які останній давав під час досудового слідства, що були оголошені та досліджені у судовому засіданні (а.с. 109 т. 3).

Відповідно до оголошених та досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_52, які він давав під час досудового слідства, з 2000 року по 2009 рік він працював на ТОВ «Долинський птахокомбінат». У 2005 році підприємство ТОВ «Долинський птахокомбінат»співпрацювало з ТОВ з І.І. «Спіловер». У грудні цього року на підприємство приїхав представник ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР», анкетних даних не пам'ятає, і повідомив, що відвантажуватимуть 20 тонн шкіри великої рогатої худоби і, що прийшов транспорт, яким їх будуть перевозити. Представник ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР» надав всі необхідні для цього документи. Після цього, на вказаний автомобіль було відвантажено 20 тонн шкіри великої рогатої худоби. Марку автомобіля і водія не пам'ятає. Після завантаження, автомобіль виїхав з території комбінату. Через кілька днів дізнався, що автомобіль з вантажем зник (а.с. 115-116 т. 3).

З оголошених та досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_53, які він давав під час досудового слідства, вбачається, що з 2002 року по 2006 рік він працював в ТОВ «Дженерал Фрейд Карго»на посаді менеджера. Згідно з договором, від представника ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»надійшло доручення на пошук транспорту для перевезення шкіри великої рогатої худоби з м. Долинська Кіровоградської області до м. Івано-Франківська. Після цього, в глобальній мережі «Інтернет»ним була поміщена заявка про пошук транспорту. Через деякий час, з одним із власників транспорту, який зв'язувався з ним за допомогою факсимільного зв'язку, було укладено договір про надання транспортних послуг. Після укладення договору з фірмою-перевізником, ТОВ «Дженерал Фрейт Карго»по факсимільному зв'язку направило представникам ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»підтверджену заявку з відомостями про автомобіль та анкетні дані водії. Приблизно через день, після того як водій фірми-перевізника з вантажем виїхав за до м. Івано-Франківська, мобільний зв'язок з ним перервався (а.с. 128-131 т. 3).

Відповідно до показань свідка ОСОБА_54, які вона давала під час досудового слідства і які були оголошені та досліджені у судовому засіданні, вона з 1994 року чи 1995 року є керівником ПП «Абла-Груп». Підприємство займається оптовою торгівлею риби. Раніше це підприємство займалося купівлею-продажем шкіри великої рогатої худоби. Транспорт для перевезення шкіри великої рогатої худоби з «Долинського птахокомбінату»до м. Івано-Франківська у грудні 2005 року ПП «Абла-Груп»не надавало і ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»їй не знайоме (а.с. 170-175 т. 3).

Під час пред'явлення фотознімків для впізнання ОСОБА_24 вказав на фотокартку з зображенням ОСОБА_18, повідомивши, що це і є водій автомобіля «ДАФ», якому було відвантажено 20 тонн шкіри великої рогатої худоби (а.с. 137 т. 3).

Документами, які були надані представниками ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР», і які були визнані речовими доказами по справі, підтверджено, що ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР» придбало у ВАТ «Долинський птахокомбінат», згідно з договором купівлі-продажу № 08/05/КС від 22 грудня 2004 року з додатками до нього, шкіри великої рогатої худоби, які на підставі товарно-транспортної накладної № 5122607 від 26 грудня 2005 року було відвантажено водію ПП «Абла-Груп»- ОСОБА_22 (а.с. 25-26 т. 3).

Також, представниками ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»надано документи, які стосуються ПП «Абла-Груп»і на підставі яких було здійснено відвантаження працівнику ПП «Абла-Груп»- водію ОСОБА_22 шкіри великої рогатої худоби, а саме: свідоцтво НОМЕР_47 про реєстрацію платника податку на додану вартість, ліцензію серії АА Міністерства транспорту України на надання послуг з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, виданої ПП «Абла-Груп», свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Абла-Груп».

З відповіді директора ПП «Абла-Груп»ОСОБА_54 убачається, що зазначене підприємство не має на балансі транспортних засобів і ніколи не займалося наданням транспортних послуг, договір на надання транспортних послуг ними не укладався і такий працівник, як ОСОБА_22 у штаті підприємства не рахується (а.с. 29 т. 3).

З договору № 102/Д/65/тр від 17 травня 2005 року, вбачається, що ТОВ «Дженерал Фрейт Карго»надавало транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»(а.с. 20-22 т. 3).

По епізоду заволодіння майном ТОВ «Укртрімекс».

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_55, підтвердивши показання, дані під час досудового слідства, показав, що на підприємстві «Укртрімекс»він працює на посаді директора. 16 вересня 2005 року між ТОВ «Укртрімекс»і ТОВ «Цукровий союз»було укладено договір про придбання 20 тонн цукру. У подальшому, було укладено договір про продаж цього цукру ТОВ «Метро», що розташоване в м. Донецьку. Для перевезення цукру була розміщена заявка в мережі «Інтернет». Через деякий час, зателефонував чоловік, який представився представником фірми «Моліс»і запропонував послуги з перевезення цукру, передавши по факсу необхідні документи, і повідомив дані водія та автомобіля. 12 січня 2006 року вантажний автомобіль «ДАФ»заїхав на територію цукрового заводу. Водій даного автомобіля представився ОСОБА_3 та надав документи. Після цього, йому в автомобіль було відвантажено 20 тонн цукру. Однак, до м. Донецька автомобіль не прибув.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_56, дав показання, які є аналогічні показання свідка ОСОБА_55, вказавши, що завантаженням даного товару (цукру), пошуком людей та перевіркою документів займався менеджер ОСОБА_57, якому по факсу було відправлено всі необхідні документи. Останній по телефону й спілкувався з експедитором та водієм.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_58, підтвердивши свої показання під час досудового слідства, показав, що в 2006 році працював в ТОВ «Цукровий союз»і займався контролем навантаження цукру, який зберігався на території цукрового заводу розташованого в смт. Губеніха. 12 січня 2006 року він керував завантаженням автомобіля «ДАФ». По документам він звірив ім'я, по-батькові, прізвище водія та номерні знаки автомобіля. Водій даного автомобіля назвався прізвищем ОСОБА_3, однак на даний час йому відомо, що цим автомобілем керував ОСОБА_18 Після того як вказаний автомобіль виїхав з території цукрового заводу зв'язок з водієм перервався. Через час він дізнався, що вантаж до м. Донецька не дійшов.

З показань свідка ОСОБА_59, які вона давала під час досудового слідства і які були оголошені у судовому засіданні, вбачається, що вона є приватним підприємцем і займається тим, що надає житло в оренду. У січні 2006 року вона здавала квартиру АДРЕСА_8, раніше їй невідомому чоловікові, який проживав там з 10 по 14 січня 2006 року. У вказаній квартирі є міський телефон. Через деякий час, після того як чоловік з'їхав з квартири, вона отримала рахунок по оплаті послуг з використання факсимільного зв'язку (а.с. 83-88 т. 4).

Відповідно до показань свідка ОСОБА_60, які він давав під час досудового слідства і які були оголошені у судовому засіданні, він працює директором ТОВ ВО «Моліс». Зазначене підприємство ніколи не займалося комерційними вантажоперевезеннями. Автопарк, наявний на підприємстві, використовується тільки для перевезення власної продукції. Надані йому для ознайомлення копії документів підприємству «Моліс»не належать (а.с. 96-100 т. 4).

Під час пред'явлення фотознімків для впізнання, свідок ОСОБА_58 вказав на фотознімок ОСОБА_18, зазначивши, що саме цей чоловік був водієм вантажного автомобіля «ДАФ», в який 12 січня 2006 року було відвантажено 20 тонн цукру (а.с. 173 т. 4).

Відповідно до протоколу виїмки від 5 січня 2010 року, на ТОВ ВО «Моліс»вилучено копії документів, які надають право на зайняття підприємницькою діяльністю, а саме: свідоцтво № 202747 державної реєстрації юридичної особи ТОВ ВО «Моліс», свідоцтво № 1103019 про реєстрацію платника ПДВ ТОВ ПО «МОЛІС», свідоцтво № 177164 про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ ВО «МОЛІС»(а.с. 185-189 т. 4).

З копій документів, наданих ТОВ «Укртрімекс», убачаться, що на підставі заявки від 11 січня 2006 року до договору № 22/07-01 від 22 липня 2005 року, договору виконання транспортних послуг № 22/07-01 від 22 липня 2005 року, листа про відвантаження цукру вих. № 18 від 11 січня 2006 року, листа про відвантаження цукру вих. № 22/1 від 11 січня 2006 року, накладної № 433 від 13 січня 2006 року, було відвантажено у вантажний автомобіль «ДАФ»20 тонн цукру (а.с. 29-38 т. 4).

Згідно з висновком судово-технічної експертизи документів № 321 від 30 березня 2010 року, відбиток печатки від імені ТОВ «ВО «Моліс», зображення якого є на наданій на дослідження копії договору-заявки від 11 січня 2006 року, проставлені не печаткою ТОВ «ВО «Моліс», експериментальні зразки якої надані для проведення порівняльного дослідження (а.с. 84 т. 25).

По епізоду заволодіння майном ТОВ «Запорожпромрегіон».

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11, підтвердивши показання, дані під час досудового слідства, показав, що в березні 2008 року він працював експедитором у ТОВ «Запоріжпромрегіон». 11 березня 2008 року йому необхідно було супроводжувати вантаж брухт міді до м. Донецька. Водій вантажного автомобіля «Mercedes-Benz Actros» назвався ОСОБА_53. Після завантаження автомобіля, вони виїхали з м. Запоріжжя у напрямку м. Донецька. По дорозі він повідомив свого директора ОСОБА_61 про вагу вантажу. На заправній станції, куди вони заїжджали щоб заправити автомобіль, він бачив, як водій спілкувався з кимось по мобільному телефону. 12 березня 2008 року опівночі вони зупинилися в смт. Новомиколаївка, де водій випив кави. Потім, коли вони почали рух, він (ОСОБА_11) ліг спати. Проїхавши певний час, він відчув, як автомобіль зупинився. Водій, який назвався ОСОБА_53, схопив його за голову і повернув її в інший бік. У цей час інший чоловік, який заліз до кабіни, сказав йому, що якщо він хоче жити, то не повинен чинити опір. Він злякався і не став чинити опір. Після цього йому на обличчя натягнули шапку, на руки одягли кайдани і вивели з вантажівки та пересадили до легкового автомобіля. При цьому, один із нападників запитав, де його мобільний телефон, а отримавши відповідь, забрав його. У легковому автомобілі знаходилося двоє чоловіків, він їх розрізняв по голосах, однак водія вантажівки поруч з ним не було. В автомобілі його змусили випити приблизно 5 пластикових стаканів горілки, давали закушувати горілку, а коли йому стало погано від випитого, то відчинили двері. Через деяким час, його висадили з машини. Прокинувся він приблизно 6-ій годині ранку. Кайданів на його руках не було. Помітивши дорогу, він попрямував туди і вийшов на трасу по якій дійшов до кафе, де попросивши у бармена мобільний телефон, зателефонував своєму директору і повідомив про напад. Потім, через деякий час, він повернувся на те місце, де прийшов до тями, і знайшов свою куртку в якій знаходився ще один його мобільний телефон.

Оголошеними та дослідженими у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_61, які він давав під час досудового слідства, встановлено, що він є директором ТОВ «Запоріжпромрегіон». У березні 2008 року на промисловому майданчику підприємства зібралася значна кількість брухту міді. У зв'язку з цим, 11 березня 2008 року він через диспетчера ОСОБА_31 зафрахтував вантажний автомобіль НОМЕР_29, під керуванням водія ОСОБА_29 для перевезення всього вантажу до м. Донецька на ТОВ «Асал-метал». Супроводжував даний вантаж експедитор ОСОБА_11 Приблизно о 22-ій годині 30 хвилин ОСОБА_11 відправив йому SMS повідомлення з вказівкою про вагу вантажу. Після цього, ОСОБА_11 на зв'язок більше не виходив. Приблизно о 10-ій годині наступного дня йому з невідомого номера йому зателефонував ОСОБА_11 і повідомив, що на нього вчинено напад і нападники заволоділи вантажем, який він супроводжував (а.с. 100-102 т. 6).

З оголошених та досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_31, які він давав під час досудового слідства, вбачається, що він працював диспетчером вантажних перевезень. 11 березня 2008 року приблизно о 10 годині до нього звернувся директор ТОВ «Запоріжпромрегіон»ОСОБА_61 та попрохав знайти автомобіль для перевезення 20 тонн брухту кольорових металів до м. Артемівська Донецької області. Після цього, він в «Інтернеті» помістив заявку на це вантажоперевезення. Через двадцять хвилин йому зателефонував чоловік, який представившись ОСОБА_61, сказав, що перевезе вантаж. Після цього, він передав секретарю директора номер мобільного телефону водія і його ім'я. Наступного дня від ОСОБА_61 він дізнався, що вантаж по шляху був викрадений (а.с. 87-89 т. 6).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_62, підтвердивши свої показання, дані під час досудового слідства, показав, що він працював комірником у ТОВ «Запоріжпромрегіон». 11 березня 2008 року йому зателефонував ОСОБА_61 і повідомив, що має приїхати вантажний автомобіль «Mercedes-Benz Actros» і його необхідно завантажити 20 тоннами міді. Пізніше, приїхав зазначений автомобіль з причепом у супроводі експедитора ОСОБА_11 В автомобіль було додано 24 тонни міді, після чого, автомобіль виїхав з підприємства. Документи у водія він не перевіряв і його обличчя не запам'ятав, оскільки з ним не спілкувався.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_63, які вона давала під час досудового слідства і які були оголошені у судовому засіданні, вона працює секретарем на ТОВ «Запоріжпромрегіон». 11 березня 2008 року ОСОБА_61 наказав їй знайти автомобіль для перевезення 20 тонн міді. Вона звернулася до диспетчера ОСОБА_31, який знайшов їй автомобіль, повідомивши прізвище водія, його контактний телефон, номер автомобіля і причепа. Вона зателефонувала водієві, уточнила його анкетні дані та дізналася, коли він приїде. Надалі, водія зустрів і з ним співпрацював експедитор ОСОБА_11 (а.с. 105-107 т. 6).

З оголошених та досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_64, які він давав під час досудового слідства, убачається, що він є комерційним директором ТОВ «Асал-метал». Його підприємство співпрацює з ТОВ «Запорожпромрегіон», яке займається постачанням їм металобрухту. Приблизно 9 березня 2008 року він з директором ТОВ «Запорожпромрегіон»уклали угоду на поставку 24 тонн брухту міді, але зазначений вантаж так і не прийшов (а.с. 12-14 т. 6).

З оголошених та досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_65, які він давав під час досудового слідства, убачається, що він працював комірником ТОВ «Асал-метал». У березні 2008 року ОСОБА_11 зателефонував йому на мобільний телефон і повідомив, що везе на підприємство лом міді, та повідомив приблизний час прибуття. Однак, в обумовлений час, ОСОБА_11 не прибув. Він почав телефонувати йому, однак мобільний телефон останнього був відключений. Приблизно через місяць ОСОБА_11 йому розповів, що того разу не приїхав, бо на нього напали і забрали вантаж (а.с. 15 т. 6).

З показань свідка ОСОБА_66, що були оголошені та досліджені у судовому засіданні і які він давав під час досудового слідства, вбачається, що він є директором ТОВ «Іва Транс». На його підприємстві дійсно є вантажний автомобіль «Mercedes-Benz Actros». Проте, зазначений автомобіль ніколи внутрішніх перевезень по території України не здійснював, оскільки фірма займається тільки закордонними вантажоперевезеннями. Крім цього, на бортах кожного з автомобілів поміщена реклама підприємства. Дублікати автомобільних номерних знаків на автомобіль НОМЕР_30, НОМЕР_31, їх підприємство не виготовляло, довіреності на отримання номерних знаків на автомобіль не заповнювало

(а.с. 116-119 т. 5).

Оголошеними та дослідженими у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_67, які він давав під час досудового слідства, з яких убачається, що він працює водієм на ТОВ «Іва Транс». Зазначене підприємство в 2007 році придбало автомобіль «Мерседес»та напівпричіп. Перевезення вантажів він здійснює тільки за кордон. 3 березня 2008 року він завантажився обладнанням в Австрії, а 11 березня 2008 року приїхав на митницю поблизу центрального офісу ВАТ «Дніпроспецсталь»в м. Запоріжжі, де перебував до ранку наступного дня. Управління автомобілем «Mercedes-Benz Actros» з напівпричепом він нікому ніколи не передавав (а.с. 171-172 т. 5).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_68 показав, що знайомий з ОСОБА_17 та ОСОБА_20, однак до розвантаження брухту міді у 2008 році на прохання ОСОБА_17 він немає ніякого відношення.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_69, підтвердивши свої показання, дані під час досудового слідства, показав, що він разом з ОСОБА_44 та ОСОБА_43 давали об'яву в газеті з приводу виконання різного виду робіт. У травні 2008 року йому зателефонував чоловік на ім'я ОСОБА_17, який найняв його, ОСОБА_43 та ОСОБА_44 для розвантаження металобрухту. Після цього, вони зустрілися з ОСОБА_17. Останній, на своєму автомобілі «Опель»відвіз їх до с. Мельник, де за вказівкою ОСОБА_17, вони розвантажували лом міді з автомобіля «фура»з напівпричепом, тентований синім тентом. Зазначений автомобіль стояв недалеко від села посеред поля. Відвантажили лом міді вони у вантажівки «КамАЗ»та «ЗІЛ». Крім цього, у липні 2008 року, на свято Івана Купала, ОСОБА_17 знову найняв їх для розвантаження металобрухту. Але автомобіль «фура», з якого вони розвантажували металобрухт, стояв на території колишньої «Сільгоспхімії»по вул. Молодогвардійців, 30 і вони розвантажували лом міді та латуні.

Аналогічні за змістом показання дали й допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_43 та ОСОБА_44, зазначивши, що були найняті чоловіком на ім'я ОСОБА_17 для розвантаження металобрухту. За виконану роботу з ними розраховувався ОСОБА_17.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_71, підтвердивши свої показання, дані під час досудового слідства, показав, що він займається вантажоперевезеннями на автомобілі «КамАЗ», який належить його матері. У травні 2008 року на прохання ОСОБА_17 перевозив лом міді від с. Омельник до приймального пункту металобрухту, розташованого по вул. Ярмарковій м. Кременчука. Коли він їхав на приймальний пункт металобрухту, то ОСОБА_17 на своєму автомобілі їхав попереду нього і вказував йому шлях.

Під час пред'явлення фотознімків для впізнання, свідок ОСОБА_71 указав на фотознімок із зображенням ОСОБА_17, пояснивши, що саме цей чоловік у травні 2008 року наймав його для перевезення брухту міді (а.с. 69 т. 6).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_72 показав, що він через спільних знайомих познайомився з ОСОБА_17 Останній звертався до нього з проханням дістати йому підроблені водійське посвідчення та технічний талон на автомобіль. При цьому, до нього на зустріч приїжджав ОСОБА_17 разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_20 ОСОБА_17 надавав йому документи на водійське посвідчення, фотокартки з зображенням ОСОБА_18 та ОСОБА_20, а також надавав інформацію стосовно автомобілів, а саме номер кузова, номер шасі, тобто все те, що необхідно для виготовлення документів. Після цього, він з метою виготовлення зазначених документів, звертався до свого знайомого на ім'я ОСОБА_102, з який він познайомився на автомобільному ринку. Приблизно через один чи два тижні він (ОСОБА_41.) віддавав ОСОБА_17 підроблені посвідчення водія та технічний талон на автомобіль. Таким чином він два чи три рази на прохання ОСОБА_17 виготовляв підроблені документи. На скільки він пам'ятає, то перший раз ОСОБА_17 звернувся до нього 2007 року, а останній влітку 2008 року. За отриману роботу він отримував винагороду. При цьому, свідок указав, що ОСОБА_21 йому не знайомив, і фотокартки з його зображення ОСОБА_17 йому не передавалися.

Як убачається з протоколу огляду місця події з фототаблицею, 20 березня 2008 року було оглянуто місцевість, розташована на відстані 800 метрів від автодороги на околиці с. Зелена Долина Покровського району Дніпропетровської області, де ОСОБА_11 було виявлено свої особисті речі (а.с. 20-24 т. 5).

Відповідно до протоколу огляду від 12 липня 2008 року, оглянуто матерчату шапку, чорного кольору, яку потерпілий ОСОБА_11 видав працівникам міліції. При цьому, як пояснив ОСОБА_11 зазначену шапку йому на обличчя наділи нападники, коли він уночі 12 березня 2008 року супроводжував вантаж металобрухту.

Зазначена матерчата шапка чорного кольору була визнана по справі у якості речового доказу (а.с. 10 т. 5).

З фіскального чеку, що був долучений до матеріалів справи, вбачається, що вартість мобільного телефону «Sony», що був забраний у ОСОБА_11, становить 948 гривень (а.с. 43 т. 5).

Наданими представниками документами, які були визнані речовими доказами, встановлено, що між ТОВ «Запоріжпромрегіон»та ТОВ «Іва Транс»було укладено договір № 1501/08 від 11 березня 2008 р на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом та виписано довіреність на ім'я «ОСОБА_73.» на право приймати, перевозити, здавати товарно-матеріальні цінності лом міді, що належить ТОВ «Запоріжпромрегіон», а в подальшому, товарно-транспортна накладна № 02/29-1 від 11 березня 2008 року про перевезення водієм ОСОБА_73 лому та відходів міді автомобілем НОМЕР_32 (а.с. 56, 57, 63 т. 5).

З інформації, наданою ВАТ «Запоріжсталь», вбачається, що автомобіль НОМЕР_32, з напівпричепом, р/н НОМЕР_33, дійсно знаходився на території митно-ліцензійного складу зазначеного товариства, і не міг у цей час бути на завантажені металобрухту на ТОВ «Запорожпромрегіон»(а.с. 2-4 т. 6).

Під час проведення виїмки, у приватного підприємця ОСОБА_27 було вилучено: довіреність серії ВАО № 687653 від 21 лютого 2008 року, довіреність серії ВАО № 687654 від 21 лютого 2008 року, лист формату А4 із заявою суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_27 від ТОВ «Іва Транс»про виготовлення державних номерних знаків НОМЕР_29 і НОМЕР_31, копією свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_62 та НОМЕР_63, листом формату А4 із копія першого, другого та третього аркушів паспорта громадянина України НОМЕР_64, виданого на ім'я ОСОБА_30 (а.с. 59-63 т. 12).

З висновку судової почеркознавчої експертизи № 238 від 21 травня 2010 року, убачається, що короткі рукописні записи в довіреностях серії ВАО № 687653 та серії ВАО № 687654, виконані ОСОБА_28 (а.с. 189-192 т. 26).

Висновком комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи № 84 від 23 березня 2009 року встановлено, що бланки довіреностей серії ВАО № 687654 та ВАО № 687653 від 21 лютого 2008 року виготовлені з використанням форм для плоского друку, ознак зміни первісного змісту (підчистки, дописки, травлення, змивання) у наданих на дослідження довіреностях не виявлено. Установити, чи виконано підписи на зазначених дорученнях ОСОБА_66, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76 або іншою особою у графі «Керівник підприємства», не представилося можливим. Відбитки круглої печатки: «Україна*Закарпатська область м. Мукачеве* товариство з обмежень відповідальністю*22094527*ІВА ТРАНС», розташовані на дорученнях ВАО № 687654 та ВАО № 687653 від 21 лютого 2008 року, нанесені не печаткою: «Україна * ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ м. МУКАЧЕВО*ТОВАРИСТВО з обмежень відповідальністю*ІВА - Транс 22094527», що була надана для порівняльного дослідження (а.с. 9-13 т. 25).

З висновків судово-почеркознавчих експертиз № 5018/10-11 від 20 вересня 2010 року, № 4942/10-11 від 22 вересня 2010 року, № 4830/10-11 від 22 вересня 2010 року убачається, що підпис від імені ОСОБА_30 у графі «Отримав»в накладній № 28/02 від 26 лютого 2008 року, у графі «Підпис»у довіреності серії ВАО № 687653 від 21 лютого 2009 року, у графі «Підпис»у довіреності серії ВАО № 687654 від 21 лютого 2009 року виконано не ОСОБА_77 (а.с. 13-15, 139-141, 158-160 т. 27).

По епізоду заволодіння майном, що належить ТОВ «Втормет 2000».

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 показав, що він працював експедитором у ТОВ «Втормет-2000». 6 травня 2008 року він був направлений у відрядження до м. Івано-Франківська до філії ТОВ «Втормет - 2000», де необхідно було завантажити автомобіль «Mercedes-Benz Actros» ломом кольорового металу. Водій зазначеної вантажівки представився ОСОБА_32, як йому тепер відомо це ОСОБА_18 Останній пред'явив технічний паспорт на автомобіль та посвідчення водія. Коли автомобіль було завантажено, він передав водію 2800 гривень за рейс і вони поїхали до м. Хмельницького. Після того, як у м. Хмельницьку автомобіль було довантажено, він разом з водієм попрямували до м. Артемівська Донецької області. Не доїжджаючи до м. Кіровограда, коли він дрімав, водій раптово зупинив автомобіль. Відразу ж після зупинки, відчинилися пасажирські двері і двоє чоловіків надягли йому на обличчя шапку, на руки кайдани та витягли з кабіни автомобіля. Після цього, ті двоє чоловіків, вивели його з машини і посадили до іншого, легкового автомобіля. Йому наказали не знімати шапку, що він і зробив, боячись будь-яких наслідків та розуміючи, що нападникам потрібен вантаж. Потім, його змусили випити два чи три пластикових стакана горілки, дали «закусити»шашликом. Після цього, автомобіль, де він перебував, поїхав. Хвилин через 40 чи 50, вони зупинилися. Прокинувся він вже ранком у полі. Кайданів на його руках не було. Через деякий час він натрапив на дорогу, де зупинивши автомобіль, попрохав про допомогу. При цьому, потерпілий указав, що після зазначених подій у нього пропав мобільний телефон «Nokia», який він придбав за 750 гривень на ринку «Троєщина», документи на товар та туфлі, що залишились у кабіні вантажного автомобіля. Його особисті гроші у сумі 500 гривень, які знаходились у задній кишені штанів, залишились при ньому.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_79, підтвердивши свої показання, дані під час досудового слідства, показав, що він з 2000 року по жовтень 2008 року працював директором підприємства ТОВ «Втормет-2000». Зазначене підприємство займалося переробкою брухту кольорового металу. 6 травня 2008 року він замовив вантажний автомобіль «Mercedes-Benz Actros» для перевезення 18,5 тонн брухту кольорового металу за маршрутом Івано-Франківськ - Хмельницький - Артемівськ. Протягом доби, після погодження умов договору перевезення, йому був переданий номер телефону водія. Для супроводу вантажу до м. Івано-Франківська був відряджений експедитор ОСОБА_12 7 травня 2008 року в м. Івано-Франківську було завантажено автомобіль брухтом кольорового металу. Наступного дня, цей же вантажний автомобіль у м. Хмельницьку був довантажений так само брухтом кольорового металу. Після цього, автомобіль з вантажем в супроводі експедитора ОСОБА_12 попрямував до м. Артемівська Донецької області. 9 травня 2008 року зв'язок з експедитором ОСОБА_12 та водієм автомобіля пропав. Через деякий час, він дізнався, що на експедитора було вчинено напад, а автомобіль разом з вантажем викрадено.

З оголошених та досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_32, які він давав під час досудового слідства, убачається, що він є приватним підприємцем і займається вантажоперевезеннями. У нього у власності є автомобіль НОМЕР_33. Керує даними автомобілем, за дорученням, водій ОСОБА_80 На зазначеному автомобілі металобрухт ніколи не перевозився. Будь-яких договорів перевезення з ТОВ «Втормет 2000»ним ніколи не укладалися. На момент вчинення вказаного злочину даний автомобіль знаходився на розвантаження в м. Запоріжжі (а.с. 96-100 т. 7).

Показаннями свідка ОСОБА_80, які він давав під час досудового слідства і які були оголошені та досліджені у судовому засіданні, встановлено, що він (ОСОБА_80), працює водієм і за дорученням керує вантажним автомобілем «Mercedes-Benz Actros», р/н НОМЕР_35. Зазначений автомобіль належать ОСОБА_32, який є приватним підприємцем. Металобрухт, на вказаному автомобілі, він ніколи не перевозив. У травні 2008 року зазначений автомобіль знаходився в м. Запоріжжі на розвантаженні (а.с. 102-103 т. 7).

З документів, що визнані речовими доказами, а саме: з договору купівлі-продажу № 22 від 3 вересня 2007 року, видаткової накладної № А-03-05В від 3 травня 2008 року, податкової накладної № 03-05 від 3 травня 2008 року, акту прийому-передачі, убачається, що ТОВ «Втормет 2000»придбало у ПП «Аларі-Груп»брухт міді (а.с. 22-26 т. 7).

Під час проведення виїмки, у ОСОБА_17 було вилучено талон про проходження технічного огляду НОМЕР_65, на лицьовій стороні якого вказано реєстраційний номер НОМЕР_34, талон про проходження технічного огляду НОМЕР_66, на лицьовій стороні якого вказано реєстраційний номер НОМЕР_35 (а.с. 27-30 т. 14).

Відповідно до висновку експерта № Д/47 від 16 лютого 2009 року, у двох талонах про проходження технічного огляду транспортного засобу НОМЕР_67 та НОМЕР_68, які було вилучено у ОСОБА_17, у графах д/н на лицьових сторонах має місце зміна первісного змісту, яка виконана шляхом механічної підчистки з наступною допискою. У результаті механічної дії, значна частина поверхневого шару паперу, спільно з барвником, була вилучена, в результаті чого встановити первісний зміст записів у графах д/н не представилося можливим (а.с 27-32 т. 25).

З протоколу виїмки від 15 квітня 2010 року убачається, що під час зазначеної слідчої дії у приватного підприємця ОСОБА_27 було вилучено аркуш формату А4 з копією посвідчення водія НОМЕР_56 на ім'я ОСОБА_32, накладною № 46/04 від 26 квітня 2008 року, заявою суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_27 від ОСОБА_32 про виготовлення державних номерних знаків НОМЕР_35 і НОМЕР_34, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_57, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_58 (а.с. 151-155 т. 12).

По епізоду заволодіння майном, що належить ТОВ «Інтермет-ВС».

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 показав, що він працював експедитором на підприємстві ТОВ «Інтермет-ВС». На початку липня 2008 року директор підприємства ОСОБА_81 повідомив, що йому необхідно буде супроводжувати брухт міді при перевезенні його до м. Артемівська Донецької області. На територію підприємства заїхав вантажний автомобіль «МАН», в кабіні якого знаходилося двоє чоловіків, один з яких керував автомобілем, другий - змінний водій. Як йому тепер відомо, це були ОСОБА_17 та ОСОБА_20 Останній пред'явив свої документи, посвідчення водія на прізвище ОСОБА_33 та документи на автомобіль та напівпричіп. Після того, як лом міді був завантажений, приблизно о 18-ій годині, він разом з обома водіями виїхали з території підприємства. Під час руху, він ліг відпочивати, а прокинувся від того, що його притисли до спального місця, на руки наділи кайдани, а на голову шапку. При цьому, йому сказали, щоб він не чинив опору, що він і зробив. Потім, його вивели з вантажівки та пересадили до легкового автомобіля, після чого, повезли в невідомому напрямку. В автомобілі знаходилося троє чоловіків. Коли легковий автомобіль зупинився, його примусили пити горілку. Від випитого йому стало погано і що відбувалося далі він не пам'ятає. Прокинувся він наступного дня в полі поблизу села Ромодан Полтавської області. Поруч з ним лежали всі його речі, окрім мобільного телефону. Він самостійно дістався до м. Київ, де повідомив про подію керівництву ТОВ «Інтермет-ВС».

Під час пред'явлення фотознімків для впізнання, потерпілий ОСОБА_10 указав на фотокартку з зображенням ОСОБА_20, як на особу, що в липні 2008 року був водієм вантажного автомобіля, який він супроводжував в якості експедитора (а.с. 51-52 т. 8).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_82, підтвердивши показання, дані під час досудового слідства, показав, що в ТОВ «Інтермет ВС»він працював вантажником. Так, у липні 2008 року він разом з бригадою вантажників завантажили лом міді у вантажний автомобіль «МАН». На вказаному автомобілі було двоє водіїв, а не один як звичайно, при цьому вони перебували весь час у кабіні автомобіля і за навантаженням не стежили, як це роблять інші водії. Один із водіїв, як йому тепер відомо це ОСОБА_17, весь час нервував, щоб вони скоріше завантажували лом міді, оскільки кудись запізнювався. Через деякий час, від співробітників підприємства він дізнався, що даний автомобіль до місця призначення не дійшов.

Під час пред'явлення осіб для впізнання, ОСОБА_82 указав на ОСОБА_17, як на особу, що в липні 2008 року був водієм вантажного автомобіля, в який він завантажував лом міді, що належить ТОВ «Інтермет-ВС»(а.с. 82-83 т. 8).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_83 показала, що перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_20, а ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 знає лише наглядно. ОСОБА_20 був приватним підприємцем, і в його розпорядженні був вантажний автомобіль «МАН»та причеп. У 2010 року вона, з метою оренди гаражу, який раніше орендувала ОСОБА_84, звернулася до господині гаража - ОСОБА_85. Коли вона почала прибирати в приміщенні цього гаражу, то помітила там дві пари номерних знаків, одні були для виїзду за кордон, а інші українські з серією «ВО», кайдани, в'язану шапку та надруковані за допомогою копіювальної техніки свідоцтва про реєстрацію різних підприємств. Все це вона вивезла на міське звалище.

Під час огляду місця події, а саме гаражу встановлено, що він розташований на території колишньої «Сельхохімії»по вул. Молодогвардійців, 30 м. Кременчука. Як пояснила під час огляду свідок ОСОБА_83, саме в приміщенні даного гаражу середині квітня 2010 року нею було виявлено кайдани, в'язану шапку чорного кольору, реєстраційні номери у кількості чотирьох штук, два українських і два номери Євросоюзу, копії документів різних підприємств, а саме свідоцтва про реєстрацію підприємства та свідоцтва про реєстрацію платника податку. Всі ці речі вона викинула на звалище в м. Комсомольську (а.с. 78-85 т. 11).

Під час відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_83, остання розповіла та показав на місці куди саме вона викинула на звалище в м. Комсомольську речі виявлені в гаражі. Також, під час відтворення обстановки і обставин події на звалищі в м. Комсомольську, на ділянці місцевості, на яку вказала ОСОБА_83, було виявлені кайдани в чохлі (а.с. 86-94 т. 11).

Зазначені кайдани сталевого кольору, два ключа до них, чохол з шкірсировини коричневого кольору, в якому вони знаходилися по справі визнано речовими доказами (а.с. 96 т. 11).

З договору оренди від 28 листопада 2007 року нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_9, убачається, що зазначене приміщення орендувала ОСОБА_84 (а.с. 31-32 т. 16).

Дослідженням видаткової накладної № РН 0000560 від 3 липня 2008 року, встановлено, що загальна вартість завданої ТОВ «Інтермет-ВС»шкоди становить 529 926 гривень 32 копійки.

З висновку судової портретної експертизи № 6851/10-17 від 23 вересня 2010 року убачається, що на копії посвідчення водія на ім'я ОСОБА_33 НОМЕР_59, яка була вилучена у приватного підприємця ОСОБА_27, і на фотографії ОСОБА_20, зображена одна і та ж особа - ОСОБА_20 (а.с. 208-210 т. 29).

З протоколу виїмки від 15 квітня 2010 року убачається, що під час зазначеної слідчої дії у приватного підприємця ОСОБА_27 було вилучено: лист формату А4 з копією посвідчення водія НОМЕР_59 на ім'я ОСОБА_33, накладною № 45/04 від 26 квітня 2008 року, заявою суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_27 від ОСОБА_33 про виготовлення державних номерних знаків НОМЕР_36 і НОМЕР_37, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_54, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_55 (а.с. 151-155 т. 12).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 5036/10-11 від 22 вересня 2010 року підтверджено, що підпис від імені невстановлених осіб ОСОБА_33 і ОСОБА_32 в заявах на виготовлення номерних знаків від 25 квітня 2009 року виконані ймовірно однією особою (а.с. 128 т. 28).

По епізоду заволодіння майном, що належить ТОВ «ТФ Будіндастріал».

З оголошених показань свідка ОСОБА_35, які вона давала під час досудового слідства і які були оголошені у судовому засіданні, вбачається, що вона працювала бухгалтером на ВАТ «Цукор Інвест». У листопаді 2008 року на складі зазначеного підприємства на зберіганні знаходився цукор, який належав ДП «Нафком Агро». 17 листопада 2008 року до неї зайшов чоловік середнього зросту, який сказав, що він водій автомобіля «МАН»і що він приїхав за цукром від ТОВ «Семтек». При цьому, водій надав їй технічні паспорти на автомобільНОМЕР_36, і причіп на прізвище ОСОБА_33. Відповідно до поданої ТОВ «Семтек»заявки, нею була виписана накладна № 770 від 17 листопада 2008 року на завантаження 20 тонн цукру. Після цього, зазначений автомобіль був запущений на територію ВАТ «Цукор Інвест», де було відвантажено цукор в кількості 20 тонн (а.с. 13, 48 т. 9).

Показаннями свідка ОСОБА_86, які він давав під час досудового слідства і які були оголошені в судовому засіданні, встановлено, що він працював комірником на ВАТ «Цукор Інвест». 17 листопада 2008 року приблизно о 15 годині 30 хвилин на склад ВАТ «Цукор Інвест»заїхав автомобіль НОМЕР_22, з напівпричепом. Водій надав йому накладну № 770 від 17 листопада 2008 року про видачу цукру в кількості 20 тонн. Після цього, було здійснено відвантаження даного цукру (а.с. 14, 47 т. 9).

Згідно з протоколом відтворення обстановки і обставин події від 24 лютого 2010 року, ОСОБА_20 розповів та показав на місці обставини вчинення злочину, зокрема, де відбувалося завантаження цукру, маршрут прямування з місця вчинення злочину до м. Кременчука, а також місце розвантаження цукру в м. Кременчуці (а.с. 36-41 т. 9).

Під час проведення очної ставки між ОСОБА_20 та ОСОБА_17, ОСОБА_20 ствердив, що вчиняв даний злочин разом з ОСОБА_17 та розповів як його було вчинено (а.с. 97-100 т.8).

Дослідженням документів, наданих представниками ТОВ «ТФ Будіндастріал», а саме: договору-купівлі продажу № 344 від 14 жовтня 2008 року, видаткової накладної № 2910/01Б від 29 жовтня 2008 року, довіреності № 24 від 28 жовтня 2008 року, листа з журналу заїзду транспортних засобів на територію цукрового заводу, матеріального пропуску № 399, накладної № 770 від 17 листопада 2008 року встановлено відвантаження 20 тонн цукру на автомобіль «МАН», р/н НОМЕР_36 (а.с. 5-10 т. 9).

Відповідно до постанови Лубенського районного суду Полтавської області від 24 березня 2009 року, ОСОБА_20, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію»від 12 грудня 2008 року (а.с. 29 т. 9).

По епізоду заволодіння майном, що належить ТОВ «Платан ЛТД».

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_40, підтвердивши свої показання, дані під час досудового слідства, вказала, що в ТОВ «Золоте Руно»вона працює на посаді заступника начальника складу та в її обов'язки входить прийом і видача товару. 20 липня 2009 року вона отримала заявку на видачу товару - чвертей курячих в кількості 1333 ящика і навантаження його у вантажний автомобіль НОМЕР_38, під керуванням водія ОСОБА_36. Цього ж дня на територію підприємства «Золоте Руно»заїхав зазначений вантажний автомобіль під керуванням водія, котрий представився ОСОБА_36, як їй тепер відомо це ОСОБА_18 Водій разом з нею стежив за вантаженням товару, перерахував всі ящики. По закінченню навантаження, водій перегнав завантажений автомобіль на автостоянку і пішов оформляти документи на товар. Оформивши всі документи, він поїхав. Через деякий час, від співробітників їй стало відомо, що зазначений товар не дійшов до місця призначення.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_87, підтвердивши свої показання, дані під час досудового слідства, вказав, що на ТОВ «Золоте Руно»він працював водієм автонавантажувачем. 20 липня 2009 року він отримав від завідуючої складом вказівку завантажити ящики з чвертями курячими у вантажний автомобіль. При завантаженні була присутня ОСОБА_40 і водій, як йому тепер відомо це ОСОБА_18, до автомобіля якого здійснювалося завантаження. Після завантаження, водій поїхав. Пізніше він дізнався, що зазначений автомобіль не дійшов до пункту призначення.

З оголошених та досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_36, даних ним під час досудового слідства, убачається, що він проживає в м. Львові і є приватним підприємцем та займається автомобільними вантажоперевезеннями. Йому належить вантажний автомобіль НОМЕР_39, та напівпричіп до нього, р/н НОМЕР_40. Зазначеним автомобілем керує водій ОСОБА_88 У період часу з 20 липня 2009 року по 23 липня 2009 року зазначений вантажний автомобіль знаходився на ремонті в м. Львові на території Львівського автобусного парку № 1. Підприємство ТОВ «Золоте руно»йому не відоме і будь-яких договорів на перевезення чвертей курячих не укладав (а.с. 84-96 т. 10).

Аналогічні за змістом показання під час досудового слідства, які були оголошені та досліджені у судовому засіданні, дав і свідок ОСОБА_88 (а.с. 97-100 т. 10).

Показаннями свідка ОСОБА_89, які він давав під час досудового слідства і які були оголошені та досліджені у судовому засіданні, підтверджено, що в період часу з 20 липня 2009 року по 23 липня 2009 року вантажний автомобіль НОМЕР_39, та напівпричіп до нього, р/н НОМЕР_40, знаходилися на ремонті в м. Львові на території Львівського автобусного парку № 1 (а.с. 101-104 т. 10).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_90, підтвердивши свої показання, дані під час досудового слідства, показав, що директором ТОВ «Золоте Руно»був його товариш. Останній попрохав його перевірити стан охоронних та контрольних засобів на зазначеному підприємстві. 20 липня 2009 року він знаходився на території ТОВ «Золоте Руно», а саме там, де здійснювалися завантажувальні роботи - завантажували вантажний автомобіль ящиками з курячими чвертями. Поблизу вантажівки перебував водій, як йому тепер відомо -ОСОБА_18, з ним він спілкувався, добре запам'ятав.

Дослідженням протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання, встановлено, що ОСОБА_87 указав на фотокартку з зображенням ОСОБА_18, пояснивши, що саме цей чоловік був водієм автомобіля НОМЕР_38, в який 20 липня 2009 року було завантажено чверті курячі (а.с. 120 т. 10).

Під час пред'явлення фотознімків для впізнання, ОСОБА_40 указала на фотокартку з зображенням ОСОБА_18, вказавши, що саме цей чоловік був водієм автомобіля НОМЕР_38, який 20 липня 2009 року завантажувався курячими чвертями, і який представлявся ОСОБА_36 (а.с. 124 т. 10).

З протоколу пред'явлення особи для впізнання вбачається, що ОСОБА_90 упізнав ОСОБА_18, як водія вантажного автомобіля, в який 20 липня 2009 року завантажували ящики з чвертями курячими на території ТОВ «Золоте Руно»(а.с. 138-139 т. 10).

З вилучених у ТОВ «Золоте Руно»копій документів, а саме: товаротранспортної накладної серії 10 ААА № 622350 від 20 липня 2009 року, транзитного тальманського листа № 37 ТОВ АПКК «Золоте Руно»від 20 липня 2009 року, видаткового тальманського листа без номера ТОВ АПКК «Золоте руно»від 20 липня 2009 року, убачається, на підставі зазначених документів водію автомобіля з номерним знаком НОМЕР_39 -ОСОБА_36 було відвантажено заморожені чверті курячі (а.с. 221-223 т. 10).

З висновку судової фототехнічної експертизи № 5582/10-17 від 29 липня 2010 року вбачається, що на фотографіях, які були зроблені під час огляду вантажного автомобіля ДАФ, р/н НОМЕР_45, і на фотографіях вантажного автомобіля, наданих ТОВ «Золоте Руно», зображений ймовірно один і той же автомобіль НОМЕР_46». Розв'язати питання в категоричній формі неможливо, у зв'язку з тим, що всі виявлені збіжні ознаки вантажних автомобілів носять груповий характер (а.с. 190-191 т. 29).

З протоколу виїмки від 15 квітня 2010 року убачається, що під час зазначеної слідчої дії у приватного підприємця ОСОБА_27 було вилучено: довіреність серії ВАО № 687652 від 3 липня 2009 року на ім'я ОСОБА_37; лист формату А4 із заявою суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_27 від ПП ОСОБА_36 про виготовлення державних номерних знаків НОМЕР_39 та НОМЕР_40, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_60, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_61, копією першої, другої, третьої, десятої та одинадцятої сторінки паспорта громадянина України НОМЕР_69, виданого на ім'я ОСОБА_37, накладної № 46/04 від 14 липня 2009 року.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 288 від 11 червня 2010 року встановлено, що короткі рукописні записи в довіреності серії ВАО № 687652, на одержання цінностей, виконані ОСОБА_28 (а.с. 206-208 т. 27).

З висновку судово-технічної експертизи № 247 від 26 травня 2010 року вбачається, що відбиток круглої печатки «Україна*м. Львів*суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа*НОМЕР_70*ОСОБА_36»у довіреності, виписаної на ім'я ОСОБА_37 від імені приватного підприємця ОСОБА_36 проставлено не печаткою «Україна*м. Львів*фізична особа - підприємець ОСОБА_36 НОМЕР_70», експериментальні відбитки якої надані для порівняльного дослідження (а.с. 207-209 т. 26).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_17 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 190, ч. 2 та 3 ст. 358 КК України, по епізодах заволодіння шахрайським шляхом майном ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР», ТОВ «Укртрімекс», ТОВ «Інтермет ВС», ТОВ «Будіндастріал», ТОВ «Платан ЛТД», вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном ТОВ «Запоріжпромрегіон», ТОВ «Втормет 2000», ТОВ «Інтермет ВС», викрадення потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_34, підроблені документів та використанні завідомо підроблених документів, доведена повністю. Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_17 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 255 КК України, по епізодах замаху на умисне вбивство ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_34, вчинення розбійних нападів на потерпілих з метою заволодіння їх майном, створенні злочинної організації, та недоведеності участі ОСОБА_17 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

Також, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_18 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 та 3 ст. 358 КК України, по епізодах заволодіння шахрайським шляхом майном ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР», ТОВ «Укртрімекс», ТОВ «Платан ЛТД», вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном ТОВ «Запоріжпромрегіон», ТОВ «Втормет 2000», ТОВ «Інтермет ВС», викрадення потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_34, підроблені документів та використанні завідомо підроблених документів, доведена повністю. Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_18 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України, по епізодах замаху на умисне вбивство ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_34, вчинення розбійних нападів на потерпілих з метою заволодіння їх майном, участі в злочинній організації, заволодіння шахрайським шляхом майном ТОВ «Інтермет ВС», та недоведеності участі ОСОБА_18 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

Також, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_21 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 та 3 ст. 358 КК України, по епізодах вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном ТОВ «Запоріжпромрегіон», ТОВ «Втормет 2000», ТОВ «Інтермет ВС», викрадення потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_34, підроблені документів та використанні завідомо підроблених документів, доведена повністю. Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_21 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України, по епізодах замаху на умисне вбивство ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_34, вчинення розбійних нападів на потерпілих з метою заволодіння їх майном, участі у злочинній організації, заволодіння шахрайським шляхом майном ТОВ «Інтермет ВС».

Також, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_20 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 190, ч. 2 та 3 ст. 358 КК України, по епізоду заволодіння шахрайським шляхом грошима ТОВ «Інтермет ВС», по епізоду вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном ТОВ «Інтермет ВС», викрадення потерпілого ОСОБА_34, підроблені документів та використанні завідомо підроблених документів, доведена повністю. Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_20 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 255 КК України, по епізодах замаху на умисне вбивство ОСОБА_34, вчинення розбійного нападу на потерпілого з метою заволодіння його майном, участі у злочинній організації.

Оцінюючи показання підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 стосовно заперечення ними вчинення злочинів у складі організованої групи, суд вважає, що такі показання були дані з наміром уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Аналізуючи зібрані по справі докази, показання потерпілих, свідків, інші докази по справі, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21, а також ОСОБА_20 злочинів стосовно заволодіння майном ТОВ «Запоріжпромрегіон», ТОВ «Втормет 2000», ТОВ «Інтермет ВС»у складі організованої групи. На це, зокрема, вказують постійні міцні внутрішні зв'язки між учасниками групами, загальні правила поведінки між учасниками, наявність організатора, яким був ОСОБА_17, чітке визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій всіх учасників групи і який було заздалегідь доведено до їх відома, спрямованість групи на вчинення ряду тяжких злочинів, що дозволяє суду зробити висновок про стабільність і згуртованість групи, тобто про її стійкість. Зокрема, на це вказують дії ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21, а також ОСОБА_20 по епізодам заволодіння належним ТОВ «Запорожпромрегіон», ТОВ «Втормет-2000», ТОВ «Інтермет ВС» майном, які були вчинені членами організованої групи. З показань потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_34 убачається, що відносно них вчинялися тотожні дії, а саме, водій вантажівки ОСОБА_18 чи ОСОБА_20 зупиняв автомобіль у нічний час на обочині дороги поблизу лісосмуги, тобто в раніше обумовленому з іншими членами групи місці, де знаходився легковий автомобіль, в якому перебували інші члени групи ОСОБА_21, а також ОСОБА_17 чи ОСОБА_18, водій та інший чоловік, який проникав до кабіни, нападали на них, погрожували застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я, одягали на обличчя шапку, а на руки кайдани, виводили з вантажівки і пересаджували до легкового автомобіля, на якому відвозили до іншого місця, де знову погрожуючи, змушували випити у великій кількості горілку. Крім того, всіма членами групи використовувався мобільний зв'язок для координації спільний дій, проводилось заздалегідь планування злочинів, пов'язане з підшукуванням об'єкта злочину, підробленням документів, як на автомобіль, так і на інше підприємство, реквізити якого ними використовувалися, посвідчень водія, реєстраційний номерних знаків на автомобіль. Зазначені обставини, на думку суду, беззаперечно вказують на об'єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення такого плану, обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом.

Оцінюючи показання підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 у судовому засіданні про те, що вони не вчиняли розбійних нападів на експедиторів з метою заволодіння майном, яке останні супроводжували, не викрадали потерпілих, вивозячи їх до лісосмуги, де утримували та примушували вживати спиртні напої, а заволодівали майном товариств, користуючись тим, що експедитори були у стані сильного алкогольного сп'яніння, й самовільно залишали супроводжуваний ними автомобіль, суд вважає, що такі показання підсудними дані з метою зменшення своєї ролі у вчиненому та пом'якшення відповідальності. Зазначені показання підсудних повністю спростовуються показаннями допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_34, про те, що вони працювали експедиторами і до їх обов'язків входило супроводження металобрухту, що перевозився вантажними автомобілями з одного підприємства на інше. Після завантаження автомобіля, вони разом з водієм на вантажному автомобілі у пізній вечірній час виїжджали в рейс. Під час руху, коли вони лягали відпочивати, вантажний автомобіль зупинявся і в цей момент відкривалися пасажирські дверцята, і якийсь чоловік та водій нападали на них, погрожували застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я, після чого, одягали на обличчя шапку, а на руки кайдани, потім виводили з вантажівки і пересаджували до легкового автомобіля, на якому відвозили до іншого місця, де знову погрожуючи, змушували випити у великій кількості горілку. Зазначені погрози вони сприймали реально, оскільки знаходилися у темну пору доби в безлюдному місці.

При цьому, суд зважає на те, що потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_34 давали аналогічні показання й під час досудового слідства, будучи допитаними у різний час та різними слідчими, що, на думку суду, виключає будь-які сумніви у їх достовірності.

За наведених обставин, суд вважає такими, що направленні на зменшення своєї ролі у вчиненому, і показання підсудного ОСОБА_21 про те, що він виконував лише роль водія і не знав стосовно вчинюваних іншими підсудними злочинів. При цьому, суд ураховує те, що підсудний ОСОБА_21 був присутній при викрадені ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_34, перевозив потерпілих, на яких були одягнені кайдани на руки та шапки на обличчя, на легковому автомобілі в інше місце, де змушували їх вживати спиртні напої у великій кількості. Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про свідому участь підсудного в злочинах, що вчинювалися організованою групою, й виконання останнім своєї, обумовленої з іншими учасниками групи, ролі.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_17 і ОСОБА_18 у заволодінні майном шляхом шахрайства за попередньою змовою групою осіб у великих та особливо великих розмірах, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 у вчиненні розбійних нападів на експедиторів з метою заволодіння майном підприємств, викрадення потерпілих, виготовленні підроблених документів та їх використанні у складі організованої групи.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_17 та ОСОБА_18 по епізодам шахрайського заволодіння майном, що належить ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР», ТОВ «Укртрімекс»та ТОВ «Платан ЛТД»кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих та великих розмірах, у складі організованої групи, а по епізодам ТОВ «Укртрімекс»та ТОВ «Платан ЛТД»ще й повторно.

Однак, із зазначеною кваліфікацією суд не може погодитись виходячи з наступного.

Зокрема, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення ОСОБА_17 та ОСОБА_18 по вказаним епізодам злочинів, таку кваліфікуючу ознаку їх дій, як вчинення злочину організованою групою, оскільки у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 шляхом шахрайства заволодівали майном ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР», ТОВ «Укртрімекс»та ТОВ «Платан ЛТД»у складі організованої групи до якої входили також невстановлена особа на ім'я ОСОБА_101 та інші невстановлені особи. Зокрема, як убачається з показань ОСОБА_17, даних ним у судовому засіданні, всю необхідну інформацію для вчинення злочину, а саме: пошук підприємства, майном якого можна заволодіти, реквізити товариства перевізника, та інформацію стосовно автомобілів, він знаходив в мережі «Інтернет». Після цього, він звертався до хлопця, який займався комп'ютерами. Останній і виготовляв підроблені документи на ТОВ «Абла-Груп»та ТОВ «ВО «Моліс», нібито які будуть здійснювати перевезення майна ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»і ТОВ «Укртрімекс». Також, як показав ОСОБА_17, він особисто їздив до міст Запоріжжя та Дніпропетровська з метою відправлення підроблених документів на підприємства. У подальшому, у зв'язку з тим, що зазначені підроблені документи були виготовлені не якісно, він відмовився від «послуг»цього хлопця і звернувся за допомогою до іншої особи. Крім того, як встановлено під час досудового та судового слідства, ОСОБА_17 залучав до вчинення злочинів ОСОБА_28, стосовно якої судом прийнято рішення про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію», яка не була посвячена у злочинні наміри. При цьому, інші підроблені документи, як убачається з пред'явленого ОСОБА_18 та ОСОБА_17 обвинувачення, останній придбавав за невстановлених обставин, що не може свідчити про виготовлення їх іншими невстановленими членами організованої групи у тому числі особою на ім'я ОСОБА_101. Також, у судовому засіданні підсудні ОСОБА_17 та ОСОБА_18 категорично заперечили, що знають невстановлену особу на ім'я ОСОБА_101 та інших невстановлених осіб. У зв'язку з цим, суд вважає, що будь-яких даних, які б свідчили, що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 при заволодінні майном ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР», ТОВ «Укртрімекс»та ТОВ «Платан ЛТД»діяли у складі організованої групи, під час судового слідства не встановлено й матеріали справи їх не містять.

Крім того, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення підсудних ОСОБА_17 та ОСОБА_18 стосовно цих епізодів злочинних дій такий спосіб шахрайства, що був вмінений їм органами досудового слідства, як зловживання довірою, оскільки у судовому засіданні було достовірно встановлено, що підсудні шляхом надання підроблених документів та представляючись нібито офіційними перевізниками, вводили представників ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР», ТОВ «Укртрімекс»та ТОВ «Платан ЛТД» в оману. Натомість, даних про те, що підсудні недобросовісно використовували довіру з боку потерпілих, мали з ними довірчі стосунки чи, навіть, були знайомі з ними, не встановлено.

Також, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_18 раніше засуджувався вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 3 серпня 2004 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Крім того, постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2007 року ОСОБА_18 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 190 КК України внаслідок амністії (а.с.248-249, 252 т. 18). Таким чином, у зв'язку з прийнятими судом рішеннями, які є не скасованими, суд вважає, що ОСОБА_18, заволодіваючи майном ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР», у силу ст. 89 КК України не мав судимостей. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про виключення з обвинувачення підсудного по епізоду заволодіння майном ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»такої кваліфікуючої ознаки, як повторність.

Тому, дії ОСОБА_17 та ОСОБА_18 по епізодам заволодіння майном, що належить ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР та ТОВ «Платан ЛТД», суд кваліфікує за ч. 4 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах, а по епізоду заволодіння майном ТОВ «Платан ЛТД»ще й повторно.

Дії ОСОБА_17 та ОСОБА_18 по епізоду заволодіння майном, що належить ТОВ «Укртрімекс», суд кваліфікує за ч. 3 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та у великих розмірах.

Дії підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 по епізодам заволодіння майном ТОВ «Запорожпромрегіон»та ТОВ «Втормет-2000», дії ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 і ОСОБА_20 по епізоду заволодіння майном ТОВ «Інтермет ВС», суд кваліфікує за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, з погрозою застосування такого насильства, вчинений організованою групою, спрямований на заволодіння майном в особливо великих розмірах, а по епізодам стосовно ТОВ «Втормет-2000», ТОВ «Інтермет ВС»дії підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 ще й особою, яка раніше вчинила розбій.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 стосовно потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12, а також дії ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 стосовно потерпілого ОСОБА_34 були кваліфіковані за ч. 3 ст. 146 КК України як незаконне позбавленні волі і викрадення людини, вчинені з корисливих мотивів, способом небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, організованою групою, що спричинили тяжкі наслідки.

Однак, із зазначеною кваліфікацією суд не може погодитись виходячи з наступного.

Зокрема, суд проходить до висновку, що в діях ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 відсутня така форма цього злочину, як незаконне позбавлення волі, оскільки у судовому засіданні було достовірно встановлено, що дії підсудних не були пов'язані зі створенням перепон вільному пересуванню потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_34, а були поєднані з їх протиправним переміщенням з одного місця до іншого, яке супроводжувалось фактичним обмеженням свободи пересування, тобто викрадення.

Крім того, як убачається з показань потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_34, їх викрадення не створювало реальну небезпеку настання смерті або загрозу заподіяння тілесних ушкоджень чи загрозу спричинення іншої шкоди здоров'ю, під час цього викрадення вони не мали інтенсивних фізичних чи фізіологічних відчуттів негативного характеру -сильний фізичний біль, тривале чи гостре відчуття спраги, голоду, задухи, саме ж викрадення та подальше обмеження у свободі пересування відбувалося протягом нетривалого часу, та й не спричинило настання тяжких наслідків. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 такі кваліфікуючі ознаки їх дій, що були вмінені органом досудового слідства, як способом, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, що спричинило тяжкі наслідки.

У зв'язку з наведеним, дії підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 146 КК України як викрадення людини з корисливих мотивів, вчинене організованою групою.

Дії ОСОБА_17 по епізоду заволодіння майном ТОВ «Будіндастріал»суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, що завдало значної шкоди.

Натомість, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення та кваліфікації дій ОСОБА_17, за цим епізодом, такий спосіб шахрайства, що був вмінений органами досудового слідства, як зловживання довірою, оскільки у судовому засіданні було достовірно встановлено, що майном підсудний заволодів, вводячи представників товариства в оману, а не використовуючи їх довіру.

Також, дії ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 358 КК України (у редакції Закону 2001 року), оскільки вони вчинили дії, пов'язані з підробленням посвідчення або іншого документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, які мають право видавати чи посвідчувати такі документи, і надає права, з метою використання його особою, яка підробила, так і іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Дії ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 суд також кваліфікує за ч. 3 ст. 358 КК України (у редакції Закону 2001 року), як використання завідомо підробленого документа.

Натомість, вмінена органом досудового слідства кваліфікація дій підсудних за цією статтею, як підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, які мають право видавати чи посвідчувати такі документи, і надає права, з метою використання його особою, яка підробила, так і іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, підлягає виключенню, оскільки зазначена частина статі відповідальність за такі дії не містить.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 пред'явлено обвинувачення у тому, що вони разом з невстановленим членом групи на ім'я ОСОБА_101 вирішили організуватися для здійснення нападів з метою насильницького заволодіння чужим майном, а також вчинення інших умисних злочинів у сфері безпеки особи і суспільства. Результатом реалізації їх загального задуму стало усвідомлене створення стійкого ієрархічно об'єднання, а саме злочинної організації, в складі якої ними протягом з 2008 до липня 2009 року скоєно ряд особливо тяжких злочинів на території Полтавської, Дніпропетровської, Кіровоградської, Одеської та Київської областях при наступних обставинах. Так, для здійснення злочинного задуму, спрямованого на збагачення шляхом скоєння особливо тяжких злочинів, ОСОБА_17 поклав на себе роль керівника ієрархічно об'єднання до функцій якого входило її організація, що включає в себе визначення об'єктів для нападу, чіткий розподіл ролей між членами організації, планування її діяльності, ретельна і тривала підготовка до виконання злочинів, позначення загальних правил поведінки, дисципліни і підпорядкованості членів організації при вчиненні злочинів, вербування нових її членів, яких необхідно задіяти для вчинення окремих злочинів, забезпечення цих осіб предметами і знаряддями, необхідними для здійснення злочинів, створення оптимальних умов для досягання кінцевих злочинних цілей, розподіл коштів, здобутих злочинним шляхом, прикриття злочинної діяльності організації, збут викраденого майна, а для підтримки її життєдіяльності створення матеріальної бази. Також ОСОБА_17, виконуючи роль керівника злочинної організації, для забезпечення розвідки, мобільності при скоєнні злочинів, для супроводу вантажу, а також для викрадення експедиторів та транспортування їх, прийняв рішення задіяти легковий автомобіль. Оскільки, у функції ОСОБА_17 входило матеріально - технічне забезпечення організації, а також вербування нових учасників, погодив з ОСОБА_18 втягнення у злочинну діяльність свого родича ОСОБА_21, який мав у своєму користуванні легковий автомобіль «ВАЗ-2108», який можна використовувати для вчинення злочинів. Прагнучи до незаконного збагачення за рахунок вчинення тяжких злочинів, ОСОБА_26 усвідомлено дав свою згоду на участь у скоєнні злочинів у складі злочинної організації. Крім цього, для вчинення злочинів, спрямованих на заволодіння чужим майном, перевезення майна, здобутого злочинним шляхом, членами злочинної організації було прийнято рішення використовувати вантажні автомобілі, що належать підприємству ТОВ «Арчі-Транс». Надалі, розуміючи, що тривале використання автомобілів, при вчиненні злочинів, які належали підприємству ТОВ «Арчі-Транс»може привести до розкриття злочинної діяльності організації ОСОБА_17 погодив з її членами втягнення у злочинну діяльність їх спільного знайомого ОСОБА_20 у якого в користуванні знаходився вантажний автомобіль «МАН». Прагнучи до незаконного збагачення за рахунок вчинення тяжких злочинів, ОСОБА_20 усвідомлено дав свою згоду на участь у скоєнні злочинів у складі злочинної організації і таким чином, було завершено підбір осіб - членів злочинної організації, без яких вчинення злочинів було б неможливим. Крім цього, залежно від обставин, члени злочинної організації змінювали способи підготовки до скоєння злочинів, залучаючи для вчинення окремих злочинів нових співучасників. Так, ОСОБА_17 звернувся до свого знайомого - жителя м. Олександрія Кіровоградської області, - особи, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, з проханням посприяти у виготовленні підроблених документів, а саме свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та водійських посвідчень, однак, дотримуючись запобіжних заходів з метою уникнути витоку інформації про злочинну діяльність створеної ним злочинної організації, не поставив його до відома про заплановані злочини. Особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, за грошову винагороду дав свою згоду у сприянні з виготовлення підроблених водійських посвідчень та свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, таким чином, вступивши з ОСОБА_17, ОСОБА_18 і невстановленими членами організації в попередню змову. Однак, не маючи можливості самому виготовляти підроблені документи, особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, не будучи посвяченим у плани злочинної організації, звертався до невстановленої в процесі досудового слідства особи, якій передавав дані на автомобілі для виготовлення свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та дані власників цих автомобілів з фотокартками ОСОБА_18 і ОСОБА_20 для виготовлення підроблених водійських посвідчень. Таким чином, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, і невстановленою в ході досудового слідства особою, які не були повідомлені про підготовлювані злочини, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21 і невстановлені члени організації підробляли водійські посвідчення, куди вклеювалася фотокартка ОСОБА_18 і ОСОБА_20, а також свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів на автомобілі «двійники», які, в подальшому, використовувалися при скоєнні злочинів. Також, за дорученням ОСОБА_17 невстановлена ??особа на ім'я ОСОБА_101, діючи узгоджено з усіма членами злочинної організації, отримав відомості, що приватний підприємець ОСОБА_27 в м. Кременчуці займається, згідно з ліцензією, збором і підготовкою документів, необхідних для виготовлення дублікатів реєстраційних номерів. Використовуючи вказані дані, невстановлений член злочинної організації на ім'я ОСОБА_101, виконуючи відведену йому роль, подавав приватному підприємцю ОСОБА_27 фіктивні заяви нібито від імені керівників підприємств, обраних ОСОБА_17 для здійснення подальших злочинів з копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та водійськими посвідченнями для виготовлення дублікатів реєстраційних номерів, які необхідні для створення автомобілів «двійників». ОСОБА_27, не будучи посвяченим у плани злочинної організації, оформляв необхідні документи для отримання дублікатів реєстраційних номерів. Знаючи те, що виготовлені дублікати номерів можна отримати тільки безпосередньо замовником або за дорученням на отримання матеріальних цінностей, ОСОБА_17 вирішив використовувати бланки довіреностей, здобуті ним при невстановлених обставинах, куди вносив неправдиві відомості й завіряв підробленою печаткою. Розуміючи, що в разі виявлення таких довіреностей правоохоронними органами, злочинна діяльність може бути викрита ОСОБА_17, вирішив залучити для здійснення окремих злочинів головного бухгалтера ТОВ «Арчі Транс»ОСОБА_28, яка вносила в бланки довіреностей неправдиві відомості, при цьому, дотримуючись правил конспірації, з метою уникнути витоку інформації, не ставив її до відома про підготовку організацією злочинів. Далі, діючи вже за відпрацьованою схемою, членами злочинної організації збиралася необхідна для вчинення злочину інформація, яка узагальнювалася і розроблявся план конкретного злочину з розподілом ролей та функцій, які доводилися до відома кожного члена організації. Так, якщо ОСОБА_20 або ОСОБА_18, які, виконуючи відведену їм роль водіїв вантажних автомобілів, при завантаженні встановлювалося, що вантаж буде супроводжувати експедитор, по телефону ставили до відома про це ОСОБА_17 Після чого, обговорювався маршрут руху і місце, де буде здійснено напад на експедитора. У цей час, ОСОБА_17 на автомобілі під керуванням ОСОБА_21 направлялися в обумовлене місце, де планувалося вчинити напад, взявши з собою заздалегідь придбані кайдани, в'язану шапку, яку необхідно було надіти на обличчя потерпілого, щоб не дати йому можливість запам'ятати нападників. Крім цього, у той час, як одні члени організації втілювали в життя умисел на викрадення потерпілого, ОСОБА_20 або ОСОБА_18, які виконували роль водія, переганяли вантажний автомобіль з викраденим майном на віддалену відстань, про що повідомляли ОСОБА_17 Після чого, інші учасники організації залишали потерпілого в безлюдному місці і з місця нападу зникали.

Усього членами злочинної організації за період з березня 2008 року по липень 2009 року були вчинено наступні злочини:

12 березня 2008 року в районі с. Писанці Покровського району Дніпропетровської області - заволодіння 24 тоннами брухту міді, що належить ТОВ «Запорожпромрегіон», і підробку документів;

9 травня 2008 року заволодіння 19 тоннами 840 кг. брухту міді, що належали ТОВ «Втормет-2000», і підробку документів;

4 липня 2008 року заволодіння 20 тоннами брухту кольорового і чорного металу, що належали ТОВ «Інтермет ВС», і підробку документів;

17 листопада 2008 року в Лубенському районі Полтавської області заволодіння 20 тоннами цукру, що належали ТОВ ТФ «Будіндастріал», і підробку документів.

20 липня 2009 року заволодіння 20 тоннами курячими чвертями, що належали ТОВ «Платан ЛТД», і підробку документів.

Таким чином, ОСОБА_17 створив внутрішньо стійке ієрархічне об'єднання (злочинну організацію), зі стабільним складом в особі ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_20 і невстановленого чоловіка на ім'я ОСОБА_101, зі стійкими відносинами між її членами, з централізованим підпорядкуванням, з єдиними для всіх правилами поведінки, наявністю плану злочинної діяльності і чітким розподілом функцій учасників щодо його досягнення, які, одночасно, перебуваючи в різних регіонах України, виконували відведену кожному роль. Такі дії ОСОБА_17 органами досудового слідства кваліфіковано за ч. 1 ст. 255 КК України, як створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією та участь у ній, і участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а дії ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20, як участь у злочинній організації, і участь у злочинах, вчинюваних такою організацією.

Однак, на думку суду, в діях ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 255 КК України, з огляду на таке.

Згідно з ч. 4 ст. 28 КК України, злочин визнається вчинений злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями», злочинна організація - це внутрішньо й зовнішньо стійке ієрархічне об'єднання п'ятьох і більше осіб або двох і більше організованих груп (структурних частин), метою діяльності якого є вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що вимагає ретельної довготривалої підготовки, або керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Злочинну організацію слід вважати утвореною (створеною), якщо після досягнення особами згоди щодо вчинення першого тяжкого чи особливо тяжкого злочину, але до його закінчення об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак такої організації. Стійкість злочинної організації полягає в її здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об'єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). На здатність об'єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення корупційних зв'язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо. Ієрархічність злочинної організації полягає у підпорядкованості учасників останньої організатору і забезпечує певний порядок керування таким об'єднанням, а також сприяє збереженню функціональних зв'язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності.

Разом з тим, як убачається з показань підсудного ОСОБА_17, всю необхідну інформацію для вчинення злочину, а саме: пошук підприємства, майном якого можна заволодіти, реквізити товариства перевізника та інформацію стосовно автомобілів, він знаходив в мережі «Інтернет». Після цього, він звертався до мешканця м. Олександрія Кіровоградської області -особи, матеріали справи щодо якого виділено в окреме провадження, який, у свою чергу, звертався до іншої невстановленої особи. Крім того, як встановлено під час досудового та судового слідства, ОСОБА_17 також залучав до вчинення злочинів ОСОБА_28, стосовно якої судом прийнято рішення про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію». При цьому, ні ОСОБА_28, ні особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, ні невстановлена особа, до якої звертався останній, не були посвячені у злочинні наміри.

Допитані ж у судовому засіданні підсудні ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 категорично заперечили, що знають невстановлену особу на ім'я ОСОБА_101 та інших невстановлених осіб, натомість указали, що були присутні при зустрічі ОСОБА_17 з ОСОБА_41

Крім того, жоден з допитаних у судовому засіданні потерпілих, свідків не показав про спільну участь ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 з невстановленою особою на ім'я ОСОБА_101, який також був членом злочинної організації. Інші досліджені докази по справі цих даних не містять.

Також, як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_20 разом з іншими підсудними вчинив лише останній злочин, пов'язаний з заволодінням майном ТОВ «Інтермет ВС»та викраденням ОСОБА_34, при цьому всі інші епізоди злочинних діянь, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 вчиняли без його участі.

Крім того, як указано в обвинувачені, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_20 та невстановлена особа на ім'я ОСОБА_101 у складі злочинної організації заволоділи майном, що належить ТОВ ТФ «Будіндастріал», та майном, що належить ТОВ «Платан ЛТД». Однак, жодному з підсудних не було інкриміновано вчинення зазначених злочинів у складі злочинної організації. Зокрема, ОСОБА_17 інкриміновано заволодіння майном ТОВ ТФ «Будіндастріал»за попередньою змовою з ОСОБА_20, який по цьому епізоду був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі амністії, а ОСОБА_17 та ОСОБА_18 інкримінується заволодіння майном ТОВ «Платан ЛТД»у складі організованої групи.

Не встановлено у судовому засіданні й обов'язкової для злочинної організації ієрархічності, що виражається у підпорядкованості учасників останньої організатору і забезпеченні певного порядку керування таким об'єднанням, а також сприянні збереженню функціональних зв'язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 такої обов'язкової ознаки ст. 255 КК України, що визначена ч. 4 ст. 28 КК України, як стійке ієрархічне об'єднання п'ятьох і більше осіб, у зв'язку з чим, їх слід виправдати за відсутністю в діях складу злочину.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_17., ОСОБА_18 та ОСОБА_21 пред'явлено обвинувачення у тому, що вони з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, діючи з корисливих спонукань і згідно раніше розробленого плану, прийняли рішення позбавити життя ОСОБА_11, тобто зробити його умисне вбивство, замаскувавши свої дії під нещасний випадок. Так, 12 березня 2008 року, після того як ОСОБА_11 було викрадено та вивезено у нічний час лісосмугу, розташовану в районі с. Писанці Покровського району Дніпропетровської області, знаходячись в автомобілі «Опель»ОСОБА_17, діючи узгоджено з ОСОБА_21 і ОСОБА_18, не маючи жодних особистих причин вчинити вбивство, діючи виключно з корисливих спонукань, ведені спрагою наживи, з погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я, змусили ОСОБА_11 вжити приблизно 500 гр. горілки. Після чого, ОСОБА_17 і ОСОБА_21, дочекавшись коли ОСОБА_11 в стані алкогольного сп'яніння втратив свідомість, з метою умисного вбивства, залишили його в лісосмузі, при низькій температурі повітря, далеко від населених пунктів, в безлюдному місці, розраховуючи на погодні умови та інші фактори, які б сприяли настанню смерті ОСОБА_11 і зникли з місця скоєння злочину. Таким чином, поставили потерпілого в небезпечний для життя стан, навмисне передбачали і усвідомлено допускали можливість його смерті, проте не змогли довести до кінця злочинний задум на умисне вбивство ОСОБА_11, з незалежних від своєї волі причин, оскільки ОСОБА_11 вижив. Такі дії ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 органами досудового слідства було кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих спонукань, за попередньою змовою групою осіб, виконавши всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, не залежних від їх волі.

Однак, на думку суду, даних про те, що підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 під час заволодіння належним ТОВ «Запоріжпромрегіон»майном мали умисел на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_11 під час судового слідства не встановлено.

Зокрема, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 115 КК України, є прямий умисел особи, тобто коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає її настання.

Натомість, підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21, будучи допитані під час досудового слідства та у судовому засіданні, жодного разу не вказали, що мали намір вбивати потерпілого ОСОБА_11 Допитаний ж у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 указав, що, окрім погроз, одягання кайданів на руки і шапки на обличчя, нападники не застосовували фізичне насильство. З вантажівки до легкового автомобіля його переводили, взявши під руки, а в легковому автомобілі його лише примушували вживати горілку. При цьому, жодних активний дій, які були б направленні на умисне позбавлення життя потерпілого, підсудні не вчиняли, а ранком наступного дня, коли він прокинувся, то почував себе задовільно, оскільки лише боліла голова від випитої горілки.

Також, згідно з довідок, виданих Дніпропетровським та Запорізьким обласними центрами з гідрометеорології, у період часу з 11 березня 2008 року по 12 березня 2008 року, температура повітря була плюсовою (а.с. 145-146, 148 т. 6).

Крім того, з наявних у матеріалах справи доказів убачається, що підсудні, навіть перед тим, яка вчинити напад на експедитора, відвертали голову останнього таким чином, щоб він не зміг їх побачити, а потім, переслідуючи цю ж мету, одягали на обличчя шапку, яку не знімали доки потерпілий не засинав від випитого спиртного.

При цьому, на думку суду, у підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 були всі можливості, а саме нічний час та безлюдне місце, при наявності відповідного умислу, позбавити життя потерпілого ОСОБА_11 у будь-який спосіб.

Вчиняючи такі дії, на думку суду, підсудні мали на меті не умисно позбавити життя потерпілого, а будь-яким способом намагалися обмежити можливість ОСОБА_11 повідомити правоохоронні органи про заволодіння майном товариства, дати якомога більше часу ОСОБА_18 на зникнення з місця злочину на вантажному автомобілі, а в подальшому, при повідомленні ОСОБА_11 про злочин правоохоронцям, будь-яким чином ускладнити опис потерпілим членів групи.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_11, у зв'язку з цим, вони підлягають виправданню за відсутністю в діянні складу злочину.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_17., ОСОБА_18 та ОСОБА_21 пред'явлено обвинувачення у тому, що 12 березня 2008 року приблизно о 00.30 годині поблизу с. Писанці Покровського району Дніпропетровської області, діючи за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном, напали на ОСОБА_11 і з погрозою насильства, небезпечного для життя і здоров'я, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, заволоділи його мобільним телефоном «Sony», вартістю 948 грн., чим заподіяли значної шкоди потерпілому. Зазначені дії підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 було кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України (розбій), тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя і здоров'я особи, з погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, вчинений організованою групою.

Однак, на думку суду, даних про те, що підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 мали корисливий умисел на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_11, а саме мобільним телефоном «Sony», вартістю 948 грн., під час судового слідства не встановлено.

Так, статтею 187 КК України передбачено відповідальність за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. При цьому, суб'єктивна сторона даного злочину характеризується корисливим мотивом, направленим на незаконне збагачення за рахунок чужого майна.

Натомість, підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21, будучи допитані під час досудового слідства та у судовому засіданні, жодного разу не вказали, що мали намір вчинити розбійний напад на потерпілого ОСОБА_11 саме з метою заволодіння його мобільним телефоном. Допитаний ж у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 указав, що коли нападники одягали йому на обличчя шапку, один із них запитав, де його мобільний телефон, а отримавши відповідь, забрав його. Після цього, його пересадили з вантажівки до легкового автомобіля та відвезли на деяку відстань, де примусили вживати горілку, й він заснув. Ранком наступного дня, коли він повернувся на те місце, де прокинувся, то знайшов свою куртку в якій знаходився ще один його мобільний телефон.

Також, як було встановлено у судовому засіданні, підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21, бажаючи будь-яким способом обмежити можливість ОСОБА_11 повідомити правоохоронні органи про заволодіння майном товариства, викрали потерпілого та примушували останнього вживати у великих кількостях горілку, до того часу, поки ОСОБА_11 не заснув.

Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про те, що підсудні, забираючи мобільний телефон у ОСОБА_11 не мали корисливого мотиву, направленого на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, а саме мобільного телефону потерпілого, вартістю 948 грн., а мали на меті не дати можливості ОСОБА_11 повідомити про вчинений злочин. І ці дії підсудних, на думку суду, з урахуванням направленості їх умислу, повністю охоплюється диспозицією ст. 146 КК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 корисливого умислу на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_11, а саме мобільний телефоном «Sony», вартістю 948 грн., у зв'язку з цим, вони підлягають виправданню за відсутністю в діянні складу злочину.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_17., ОСОБА_18 та ОСОБА_21 пред'явлено обвинувачення у тому, що вони з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, діючи з корисливих спонукань і згідно раніше розробленого плану, а також з метою утруднити викриття злочинної діяльності, прийняли рішення позбавити життя ОСОБА_12, тобто зробити його умисне вбивство, замаскувавши свої дії під нещасний випадок. Так, 9 травня 2008 року, після того як ОСОБА_12 було викрадено та вивезено у нічний час у лісосмугу, розташовану в районі с. Нове Кіровоградського району Кіровоградської області, знаходячись в автомобілі «ВАЗ»ОСОБА_17, діючи узгоджено з ОСОБА_21 і ОСОБА_18, не маючи жодних особистих причин вчинити вбивство, діючи виключно з корисливих спонукань, ведені спрагою наживи, з погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я, змусили ОСОБА_12 вжити приблизно 500 гр. горілки. Після чого, ОСОБА_17 і ОСОБА_21 з метою умисного вбивства, залишили потерпілого в лісосмузі при низькій температурі повітря, далеко від населених пунктів, в безлюдному місці, розраховуючи на погодні умови та інші фактори, які б сприяли настанню смерті ОСОБА_12 і зникли з місця скоєння злочину. Таким чином, члени групи навмисно передбачали і усвідомлено допускали можливість смерті потерпілого, проте, не змогли довести до кінця злочинний задум на умисне вбивство ОСОБА_12, з незалежних від своєї волі причин, оскільки ОСОБА_12 вижив. Такі дії ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 органи досудового слідства кваліфікували за ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 і 13 ч. 2 ст. 115 КК України, як замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих спонукань, за попередньою змовою групою осіб, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, виконавши всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, не залежних від їх волі.

Однак, на думку суду, даних про те, що підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 під час заволодіння належним ТОВ «Втормет-2000»майном мали умисел на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_12 під час судового слідства не встановлено.

Зокрема, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 115 КК України, є прямий умисел особи, тобто коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає її настання.

Натомість, підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21, будучи допитані під час досудового слідства та у судовому засіданні, жодного разу не вказали, що мали намір вбивати потерпілого ОСОБА_12 Допитаний ж у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 указав, що, окрім погроз, одягання кайданів на руки і шапки на обличчя, нападники не застосовували фізичне насильство. З вантажівки до легкового автомобіля його переводили, взявши під руки, а в легковому автомобілі його лише примусили вживати горілку, давали поїсти шашлик. При цьому, жодних активний дій, які були б направленні на умисне позбавлення життя потерпілого, підсудні не вчиняли. Ранком ж наступного дня, коли він прокинувся, то почував себе задовільно, оскільки лише боліла голова від випитої горілки.

Також, згідно з довідки, виданої Кіровоградським обласним центром з гідрометеорології, у період часу з 8 травня 2008 року по 9 травня 2008 року, середньодобова температура повітря складала +10.4 градусів (а.с. 172 т. 7).

Крім того, з наявних у матеріалах справи доказів убачається, що підсудні, навіть перед тим, яка вчинити напад на експедитора, відвертали голову останнього таким чином, щоб він не зміг їх побачити, а потім, переслідуючи цю ж мету, одягали на обличчя шапку, яку не знімали доки потерпілий не засинав від випитого спиртного.

При цьому, на думку суду, у підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 були всі можливості, а саме нічний час та безлюдне місце, при наявності відповідного умислу, позбавити життя потерпілого ОСОБА_12 у будь-який спосіб.

Вчиняючи такі дії, на думку суду, підсудні мали на меті не умисно позбавити життя потерпілого, а будь-яким способом намагалися обмежити можливість ОСОБА_12 повідомити правоохоронні органи про заволодіння майном товариства, дати якомога більше часу ОСОБА_18 на зникнення з місця злочину на вантажному автомобілі, а в подальшому, при повідомленні ОСОБА_12 про злочин правоохоронцям, будь-яким чином ускладнити опис потерпілим членів групи.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_12, у зв'язку з цим, вони підлягають виправданню за відсутністю в діянні складу злочину.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_17., ОСОБА_18 та ОСОБА_21 пред'явлено обвинувачення у тому, що вони 9 травня 2008 року в нічний час у районі с. Нове Кіровоградського району Кіровоградської області, з метою заволодіння чужим майном напали на ОСОБА_12 і з погрозою насильства, небезпечного для життя і здоров'я, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, заволоділи його майном, а саме: грошима в сумі 2800 грн., пропуском на його ім'я, що не має матеріальної цінності, документами на вантаж, що не мають матеріальної цінності, мобільним телефоном «Nokia», вартістю 1 470 грн., стартовим пакетом до телефону, на рахунку якого знаходилося 120 грн., а всього заволоділи майном потерпілого на загальну суму 8 660 грн., чим заподіяли значної шкоди потерпілому. Зазначені дії підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 було кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України (розбій), тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя і здоров'я особи, з погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, вчинений організованою групою.

Однак, на думку суду, даних про те, що підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 мали корисливий умисел на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_12, під час судового слідства не встановлено.

Так, статтею 187 КК України передбачено відповідальність за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. При цьому, суб'єктивна сторона даного злочину характеризується корисливим мотивом, направленим на незаконне збагачення за рахунок чужого майна.

Натомість, підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21, будучи допитані під час досудового слідства та у судовому засіданні, жодного разу не вказали, що мали намір вчинити розбійний напад на потерпілого ОСОБА_12 саме з метою заволодіння його майном. Допитаний ж у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 указав, що виявив нестачу мобільного телефону лише ранком наступного дня, коли прокинувся. Також, як указав потерпілий, зазначений мобільний телефон «Nokia»він придбав за 750 гривень на ринку «Троєщина»в м. Києві, а гроші у сумі 2800 грн. були надані йому керівництвом ТОВ «Втормет-2000»для оплати послуг перевезення, які він ще на початку рейсу й передав ОСОБА_18 Також, як указав потерпілий ОСОБА_12 його особисті гроші у сумі 500 гривень, які знаходились у задній кишені штанів, залишились при ньому.

Крім того, як було встановлено у судовому засіданні, підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21, бажаючи будь-яким способом обмежити можливість ОСОБА_12 повідомити правоохоронні органи про заволодіння майном товариства, викрали потерпілого та примушували останнього вживати у великих кількостях горілку до того часу, поки ОСОБА_12 не засинав.

Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про те, що підсудні, забираючи мобільний телефон у ОСОБА_12 не мали корисливого мотиву, направленого на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, а саме мобільного телефону потерпілого, а мали на меті не дати можливості потерпілому ОСОБА_12 повідомити про вчинений злочин. І ці дії підсудних, на думку суду, з урахуванням направленості їх умислу, повністю охоплюється диспозицією ст. 146 КК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 корисливого умислу на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_12, у зв'язку з цим, вони підлягають виправданню за відсутністю в діянні складу злочину.

Також, суд вважає за необхідне уточнити вартість мобільного телефону «Nokia», що був забраний у потерпілого ОСОБА_92, оскільки, як показав у судовому засіданні потерпілий, зазначений телефон він придбав за 750 гривень на ринку «Троєщина» в м. Києві. Крім того, як зазначив потерпілий ОСОБА_92, гроші у сумі 2800 грн. належать ТОВ «Втормет-2000», а не йому, і їх він передав водію вантажівки в якості оплати за перевезення вантажу на початку рейсу. У зв'язку з цим, суд, з огляду на специфіку судового слідства, проходить до висновку про необхідність виключення з обвинувачення ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 ту обставину, що підсудні забрали належні ОСОБА_12 гроші у сумі 2800 грн., завдавши потерпілому шкоду на зазначену суму.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_17., ОСОБА_18 та ОСОБА_21 та ОСОБА_20 пред'явлено обвинувачення у тому, що вони з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, діючи з корисливих спонукань і згідно раніше розробленого плану, а також з метою утруднити викриття їх злочинної діяльності, прийняли рішення позбавити життя ОСОБА_34, тобто зробити його умисне вбивство, замаскувавши свої дії під нещасний випадок. Так, 4 липня 2008 року після того як ОСОБА_34 було викрадено та вивезено у нічний час лісосмугу, розташовану в районі с. Ромодан Полтавської області, перебуваючи в автомобілі «ВАЗ»ОСОБА_17, діючи узгоджено з ОСОБА_21, ОСОБА_18. та ОСОБА_20, не маючи будь-яких особистих причин вчинити вбивство, діючи виключно з корисливих спонукань, ведені спрагою наживи, з погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я, змусили ОСОБА_34 вжити приблизно 500 гр. горілки. Після чого, ОСОБА_17, ОСОБА_18. і ОСОБА_21 з метою умисного вбивства, залишили його в лісосмузі, при низькій температурі повітря, далеко від населених пунктів, в безлюдному місці, розраховуючи на погодні умови та інші фактори, які б сприяли настанню смерті ОСОБА_34 і зникли з місця скоєння злочину. Зазначені дії ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 органами досудового слідства було кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство), тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих спонукань, за попередньою змовою групою осіб, виконавши всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, не залежних від їх волі, а дії ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 ще й за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, як вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Однак, на думку суду, даних про те, що підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 під час заволодіння належним ТОВ «Інтермет ВС»майном мали умисел на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_34 під час судового слідства не встановлено.

Зокрема, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 115 КК України, є прямий умисел особи, тобто коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає її настання.

Натомість, підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20, будучи допитані під час досудового слідства та у судовому засіданні, жодного разу не вказали, що мали намір вбивати потерпілого ОСОБА_10 Допитаний ж у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 указав, що, окрім погроз, одягання кайданів на руки і шапки на обличчя, нападники не застосовували фізичне насильство. З вантажівки до легкового автомобіля його переводили, взявши під руки, а в легковому автомобілі його лише примушували вживати горілку. При цьому, жодних активний дій, які були б направленні на умисне позбавлення життя потерпілого, підсудні не вчиняли, а ранком наступного дня, коли він прокинувся, то почував себе задовільно, оскільки лише боліла голова від випитої горілки.

Також, згідно з довідки, виданої Полтавським обласним центром з гідрометеорології, у період часу з 3 липня 2008 року по 4 липня 2008 року, мінімальна температура повітря по м. Ромодан становила +15 градусів і небезпечних метерологічних явищ не відмічалося (а.с. 144 т. 8).

Крім того, з наявних у матеріалах справи доказів убачається, що підсудні, навіть перед тим, яка вчинити напад на експедитора, відвертали голову останнього таким чином, щоб він не зміг їх побачити, а потім, переслідуючи цю ж мету, одягали на обличчя шапку, яку не знімали доки потерпілий не засинав від випитого спиртного.

При цьому, на думку суду, у підсудних ОСОБА_17., ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 були всі можливості, а саме нічний час та безлюдне місце, при наявності відповідного умислу, позбавити життя потерпілого ОСОБА_10 у будь-який спосіб.

Вчиняючи такі дії, на думку суду, підсудні мали на меті не умисно позбавити життя потерпілого, а будь-яким способом намагалися обмежити можливість ОСОБА_10 повідомити правоохоронні органи про заволодіння майном товариства, дати якомога більше часу ОСОБА_20 на зникнення з місця злочину на вантажному автомобілі, а в подальшому, при повідомленні ОСОБА_10 про злочин правоохоронцям, будь-яким чином ускладнити опис потерпілим членів групи.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_34, у зв'язку з цим, вони підлягають виправданню за відсутністю в діянні складу злочину.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_17., ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 пред'явлено обвинувачення у тому, що 4 липня 2008 року в нічний час у районі с. Ромодан Полтавської області, вони з метою заволодіння чужим майном, напали на ОСОБА_34 і з погрозою насильства, небезпечного для життя і здоров'я, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, заволоділи його мобільним телефоном «Nokia», вартістю 1 800 грн., чим заподіяли значної шкоди потерпілому. Такі дії ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 органами досудового слідства були кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України (розбій), тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя і здоров'я особи, з погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, вчинений організованою групою.

Однак, на думку суду, даних про те, що підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 мали корисливий умисел на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_34, під час судового слідства не встановлено.

Так, статтею 187 КК України передбачено відповідальність за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. При цьому, суб'єктивна сторона даного злочину характеризується корисливим мотивом, направленим на незаконне збагачення за рахунок чужого майна.

Натомість, підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20, будучи допитані під час досудового слідства та у судовому засіданні, жодного разу не вказали, що мали намір вчинити розбійний напад на потерпілого ОСОБА_34 саме з метою заволодіння його майном. Допитаний ж у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_34 указав, що виявив нестачу мобільного телефону лише ранком наступного дня, коли прокинувся. При цьому, всі інші його речі, лежали поруч.

Крім того, як було встановлено у судовому засіданні, підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20, бажаючи будь-яким способом обмежити можливість ОСОБА_34 повідомити правоохоронні органи про заволодіння майном товариства, викрали потерпілого та примушували останнього вживати у великих кількостях горілку до того часу, доки ОСОБА_34 не засинав.

Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про те, що підсудні, забираючи мобільний телефон у ОСОБА_34 не мали корисливого мотиву, направленого на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, а саме мобільного телефону потерпілого, а мали на меті не дати можливості потерпілому ОСОБА_10 повідомити про вчинений злочин. І ці дії підсудних, на думку суду, з урахуванням направленості їх умислу, повністю охоплюється диспозицією ст. 146 КК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 корисливого умислу на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_34, у зв'язку з цим, вони підлягають виправданню за відсутністю в діянні складу злочину.

Також, органами досудового слідства ОСОБА_17., ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 пред'явлено обвинувачення у тому, що, знаходячись на території складу в м. Бориспіль, безпосередньо в кабіні автомобіля «МАН», ОСОБА_34, будучи введений діями членів групи в оману, вважаючи, що ОСОБА_17 і ОСОБА_20 дійсно займаються вантажоперевезеннями, запропонував їм прийняти 4 000 грн., як оплату за доставку вантажу, що були виділені йому для цих цілей керівниками ТОВ «Інтермет ВС». Оцінивши ситуацію, що склалася, як привід до вчинення ще одного злочину, тобто раптово виниклого наміру, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства ОСОБА_17 і ОСОБА_20, діючи в інтересах усіх членів групи, достовірно знаючи, що отриманий ними лом чорного і кольорового металу не буде доставлений до пункту призначення, тим самим обманюючи ОСОБА_34 і зловживаючи його довірою, заволоділи грошима в сумі 4 000 грн., що належать ТОВ «Інтермет ВС», чим заподіяли значної шкоди цьому підприємству. Такі дії ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 органами досудового слідства було кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 КК України.

Натомість, суд з даним твердженням органу досудового слідства погодитись не може.

Так, ч. 5 ст. 29 КК України передбачено, що співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

У відповідності до ч. 2 ст. 30 КК України, на відміну від організаторів, інші учасники організованої групи, відповідають лише за конкретні злочини, у підготовці чи вчиненні яких вони брали участь. Інші злочини, в підготовці чи вчинені яких ці учасники не брали участі, інкримінуватися їм у вину не можуть.

З досліджених у судовому засіданні доказів убачається, що ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 мали за мету заволодіти належним ТОВ «Інтермет ВС»майном, а саме металобрухтом, у зв'язку з цим, ОСОБА_17 та ОСОБА_20 і направилися на базу підприємства на завантаження. При цьому, жодних фактичних даних, які б вказували на обізнаність всіх підсудних стосовно майбутньої передачі ОСОБА_34 4 000 грн. у якості оплати за перевезення вантажу, та бажання ОСОБА_18 й ОСОБА_21 на заволодіння цими грошима, не встановлено. Не здобуто у судовому засіданні й доказів і того, що після отримання зазначеної суми коштів ОСОБА_17 та ОСОБА_20 повідомили про це ОСОБА_18 і ОСОБА_21, чи передали їм частину отриманих від ОСОБА_34 грошей.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_17 та ОСОБА_20 заволоділи грошима в сумі 4 000 грн., що належать ТОВ «Інтермет ВС», за попередньою змовою групою осіб, і їх дії суд розцінює як «ексцес виконавця», оскільки останні, оцінивши ситуацію, що склалася, як привід до вчинення ще одного злочину, тобто раптово виниклого наміру, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, заволоділи зазначеними коштами.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_18 та ОСОБА_21 по епізоду заволодіння грошима у сумі 4000 грн., що належить ТОВ «Інтермет ВС», за відсутністю в їх діях складу злочину.

У зв'язку з цим, дії ОСОБА_17 та ОСОБА_20 по даному епізоду суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_17 ще й повторно.

Натомість, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення та кваліфікації дій ОСОБА_17 і ОСОБА_20, за цим епізодом, такий спосіб шахрайства, що був вмінений органами досудового слідства, як зловживання довірою, оскільки у судовому засіданні було достовірно встановлено, що майном підсудні заволоділи, вводячи в оману експедитора товариства, а не використовуючи його довіру. Також, підлягає виключенню з кваліфікації дій підсудних ОСОБА_17 та ОСОБА_20 така кваліфікуюча ознака, як завдання значної шкоди, оскільки згідно з приміткою 2 до ст. 185 КК України, значна шкода не була спричинена.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_17. та ОСОБА_18 пред'явлено обвинувачення у тому, що вони у складі організованої групи, з 2005 року по 2007 рік вчинивши ряд тяжких та особливо тяжких злочинів, спрямованих на заволодіння чужим майном, зокрема майном ТОВ «СПІЛЛОВЕР»на суму 144 551, 68 грн. і майном ТОВ «Укртрімекс»на суму 47 500 грн., діючи узгоджено з невстановленим членом групи на ім'я ОСОБА_101, прийняли рішення легалізувати доходи, отримані при вчиненні вказаних злочинів. З цією метою, а саме з метою здійснення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь, для приховування та маскування незаконного походження, здобутих злочинним шляхом грошових коштів, у грудні 2007 року ОСОБА_17 і ОСОБА_18, з відома і згоди невстановленого члена групи на ім'я ОСОБА_101, вирішили створити ТОВ «Арчі-Транс», яке, згідно статуту, має займатися вантажоперевезеннями. При цьому, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 було прийнято рішення зареєструвати вказане підприємство на своїх дружин, а саме на ОСОБА_84 і ОСОБА_95, а також на мешканця м. Кременчука - ОСОБА_46 Після чого, директор ТОВ «Арчі-Транс»ОСОБА_47 на гроші в сумі 20 000 доларів США, що за курсом НБУ на той момент становили 101 000 грн., передані йому ОСОБА_17 з відома ОСОБА_18 і невстановленого члена організованої групи на ім'я ОСОБА_101, у грудні 2007 року в Німеччині придбав вантажний автомобіль «Mercedes-Benz Actros», вартість якого була оцінена торговою палатою в 315000 грн., який на підставі протоколу № 1 зборів засновників ТОВ «Арчі-Транс»від 14 грудня 2007 року був внесений в якості статутного капіталу підприємства і, в подальшому, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВІС № 048098, зареєстрований на підприємство ТОВ «Арчі- Транс». 28 січня 2008 року директор ТОВ «Арчі-Транс»ОСОБА_46 на підприємстві ТОВ «Тайфун Трак Партнер», що розташоване в м. Копилов Київської області, на підставі рахунку - фактури № 289 придбав напівпричіп »вартістю (з урахуванням ПДВ) 76 000 грн., який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_71 також було зареєстровано за підприємством ТОВ «Арчі-Транс». У результаті вказаної операції ОСОБА_17 за погодженням з ОСОБА_18 і невстановленим досудовим слідством членом групи на ім'я ОСОБА_101, були легалізовані доходи, отримані злочинним шляхом, на загальну суму 177 000 грн. Зазначені дії ОСОБА_17 та ОСОБА_18 органами досудового слідства було кваліфіковано за ч. 3 ст. 209 КК України, як скоєння фінансової операції та укладення угоди з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, а так само придбання, володіння або використання грошових коштів, отриманих внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені у складі організованої групи.

Разом з тим, аналізуючи зібрані по справі докази, суд проходить до висновку про недоведеність участі підсудних у вчинені інкримінованого їм злочину.

Зокрема, допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_17 показав, що ТОВ «Арчі-Транс»заснували його, ОСОБА_18 колишні дружини та ОСОБА_47, який став його директором. Потім, ОСОБА_47 запропонував перевести свої автомобілі до ТОВ «Арчі-Транс». Всі автомобілі, що були на балансі ТОВ «Арчі-Транс»використовувались для роботи, при цьому автомобілі «ДАФ»та «Mercedes-Benz Actros» були придбані за збережені кошти його дружини. Зазначені автомобілі купував ОСОБА_47, однак він йому також допомагав у цьому. ТОВ «Арчі Транс»також мало ліцензію на міжнародні перевезення й займалося зазначеними перевезеннями вантажів.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_18 показав, що ТОВ «Арчі Транс»запропонував створити ОСОБА_47, оскільки він був обізнаний у вантажних перевезеннях. Оскільки у його колишньої дружини, з якою він розлучився в 2004 році, були заможні батьки, він запропонував їй також бути засновком даного товариства. На даному підприємстві було чотири вантажні машини, дві марки «Renault», а також «ДАФ»та «Mercedes-Benz Actros». На скільки йому відомо, то ТОВ «Арчі-Транс»брало кредити в банку на купівлю автомобілів. Свої гроші до даного підприємства він не вносив, оскільки не мав до нього ніякого відношення.

Допитаний же у судовому засіданні свідок ОСОБА_47, підтвердивши свої показання, дані під час досудового слідства, показав, що наприкінці 2007 року до нього звернувся ОСОБА_17 з проханням у допомозі в оформленні документів ТОВ «Арчі-Транс», яке б займалося вантажоперевезеннями. Потім він став директором цього підприємства. Наприкінці 2007 року ОСОБА_17 передав йому гроші в сумі 20 000 доларів США, за які він у Німеччині придбав автомобіль «Mercedes-Benz Actros» і пригнав у м. Кременчук. Зазначений автомобіль було внесено до статутного капіталу цього товариства. Крім того, у лютому 2008 року підприємством було придбано напівпричіп »за 76 000 грн. Даний напівпричіп був придбаний за гроші, які знаходилися на рахунку підприємства.

З протоколу №1 загальних зборів засновників ТОВ «Арчі-Транс»від 14 грудня 2007 року вбачається, що до статутного капіталу було внесено вантажний автомобіль «Mercedes-Benz Actros», вартістю 315 000 грн. Зазначена сума була розподілена між трьома засновниками в сумі по 105 000 грн. (а.с. 14-15 т. 11).

Відповідно до акту прийому-передачі від 1 лютого 2008 року, видаткової накладної № 430 від 6 лютого 2008 року, рахунку-фактури № 289 від 28 січня 2008 року, ТОВ «Арчі-Транс»придбало в ТОВ «Тайфун Трак Партнер» напівпричіп »за 76 000 грн. (а.с. 258-262 т. 11).

Однак, зазначені докази, якими орган досудового слідства обґрунтовував вчинення ОСОБА_17 та ОСОБА_18 даного злочину, не свідчать про те, що підсудні скоїли фінансову операції та укладали угоди з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

При цьому, суд виходить з того, що жоден із досліджених у судовому засіданні доказів не свідчить про те, що ОСОБА_17, передаючи ОСОБА_96 кошти у сумі 20 000 дол. США для придбання вантажівки, отримав їх саме внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, а не внаслідок іншої діяльності чи роботи, і чи належать вони саме йому, у судовому засіданні встановити не вдалося.

Що ж стосується підсудного ОСОБА_18, то жоден із досліджених у судовому засіданні доказів не вказує на те, що останній мав будь-яке відношення до ТОВ «Арчі-Транс», окрім того, що одним із засновників даного товариства була його колишня дружина, з якою він розлучився в 2004 році.

Також, як убачається з долучених до справи документів, саме ТОВ «Арчі Транс»придбало в ТОВ «Тайфун Трак Партнер»напівпричіп »за 76 000 грн., однак даних про те, що ОСОБА_17 чи ОСОБА_18 вносили до статутного капіталу цього товариства кошти на придбання напівпричепу, матеріали справи не містять.

З показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_96, підсудних ОСОБА_17 та ОСОБА_18, а також з інших матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Арчі-Транс»здійснювало свою діяльність на законних підставах, на підприємстві працювали бухгалтер, диспетчера, які займалися пошуком клієнтів, водії, що здійснювали вантажоперевезення за кордон.

Крім того, будь-якого рішення з приводу того, що ТОВ «Арчі-Транс»є фіктивним підприємством і створене з метою прикриття злочинної діяльності, матеріали справи не містять.

У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити своєї невинуватості у вчинені злочину, усі сумніви щодо доведеності вини, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, у зв'язку з чим вони підлягають виправданню за недоведеністю участі підсудних у вчинені даного злочину.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_17, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_17, згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_17, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням матеріалів, що характеризують підсудного, встановлено, що ОСОБА_17 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, до затримання працював водієм, розлучений, вперше судиться.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_18, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного. Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_18, згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_18, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням матеріалів, що характеризують підсудного, встановлено, що ОСОБА_18 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працює, однак займається суспільно-корисною працею, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, у силу ст. 89 КК України раніше не судимий.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_21, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу винного.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_21, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає наявність у підсудного тяжкого захворювання та часткове відшкодування завданої злочином шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_21, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням матеріалів, що характеризують підсудного, встановлено, що ОСОБА_21 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, до затримання працював слюсарем в ремонтно-механічному цеху Кременчуцького автомобільному заводі, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та батька, який є інвалідом ІІ групи, має незадовільний стан здоров'я, вперше судиться, частково відшкодував завдану потерпілому ОСОБА_34 шкоду.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_20, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу винного.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_20, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає часткове відшкодування завданої злочином шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_20, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням матеріалів, що характеризують підсудного, встановлено, що ОСОБА_20 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та проживає разом з двома дітьми дружини, у силу ст. 89 КК України раніше не судимий, частково відшкодував завдану потерпілому ОСОБА_34 шкоду.

Також, при обранні виду та розміру покарання, судом ураховується роль кожного з підсудних у вчинені злочинів, їх ставлення до вчиненого та сприяння у розкритті злочинів, а саме, що ОСОБА_17 був організатором вчинення всіх злочинів, приймав більш активну участь, як у підготовці злочинів, так і в їх вчинені, що ОСОБА_18, хоча й був співучасником, однак виконував менш активну роль. У свою чергу, на думку суду, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 були найменш активними учасниками вчинених злочинів.

За таких обставин, суд вважає за необхідне обрати підсудним остаточне покарання у виді позбавлення волі, оскільки інший, більш м'який вид покарання, не зможе забезпечити їх належну поведінку. Також, суд вважає за необхідне призначити підсудним додаткове покарання у виді конфіскації майна.

При цьому, ураховуючи фактичні обставини справи, характер вчинених злочинів та ступінь їх тяжкості, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з відбуванням покарання в установах виконання покарань, однак може бути досягнуто при призначені їм покарання не в максимальних межах санкцій частин статей, що інкриміновані підсудним.

Тому, ураховуючи дані про осіб винних, суд не вбачає підстав, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, для призначення ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Вирішуючи питання стосовно заявленого ТОВ «Днерал Фрейт Карго»позову про стягнення з підсудних ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у рахунок завданої злочином шкоди 173 462, 02 грн. суд виходить з наступного.

Як установлено в судовому засіданні, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 шляхом шахрайства заволоділи майном, що належить ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР». При цьому, у зв'язку з тим, що ТОВ «Днерал Фрейт Карго»надавало ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР»транспортно-експедиційні послуги, з експедитора (ТОВ «Днерал Фрейт Карго») рішенням Господарського суду Донецької області від 31 березня 2006 року було стягнуто 173 462, 02 грн.

Разом з тим, ст. 28 КПК України передбачено, що особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається разом з кримінальною справою.

Крім того, з роз'яснень, що містяться в абзаці 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 2 липня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочину», вбачаться, що не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлений ТОВ «Днерал Фрейт Карго»у рамках даної кримінальної справи цивільний позов не підлягає задоволенню, оскільки ТОВ «Днерал Фрейт Карго»не є особою, яка зазнала матеріальної шкоди внаслідок вчиненого ОСОБА_17 та ОСОБА_18 злочину, а нею є ТОВ з І.І. «СПІЛЛОВЕР».

Вирішуючи питання стосовно заявленого ТОВ «Укртрімекс»позову про стягнення з підсудних ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у рахунок завданої злочином шкоди 57 000 грн. суд виходить з наступного.

Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 шахрайським шляхом заволоділи належним ТОВ «Укртрімекс»майном на суму 47 000 грн.

У відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала.

Тому, на думку суду, саме ця сума завданих збитків, підлягає стягненню з ОСОБА_17 та ОСОБА_18

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову ТОВ «Укртрімекс»у частині стягнення з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 шкоди у сумі 9 500 грн., оскільки вартість майна (цукру), яким заволоділи підсудні, згідно з додатком №1 від 21 грудня до договору купівлі-продажу № Р 2005 пд 16 від 16 вересня 2005 року (а.с. 61 т. 4), становила 47 000 грн.

Вирішуючи питання стосовно заявленого ТОВ «Запоріжпромрегіон»позову про стягнення з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_20 та ОСОБА_28 у рахунок завданої злочином шкоди 1 307 560, 15 грн. завданої злочином шкоди, суд виходить з наступного.

Як було встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 заволоділи майном ТОВ «Запоріжпромрегіон»у сумі 734 749, 47 грн., що підтверджується видатковою накладною № 03/11-1 від 11 березня 2008 року (а.с. 61 т. 5).

У відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала.

Тому, на думку суду, саме ця сума завданих збитків, підлягає стягненню з ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову ТОВ «Запоріжпромрегіон» у частині стягнення з ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 шкоди у сумі 572 810, 68 грн., з яких: 146 949, 89 грн. -податок на додану вартість, 425 860, 79 -індекс інфляції, оскільки ці збитки не випливають з пред'явленого ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 обвинувачення.

У задоволенні ж цього цивільного позову ТОВ «Запоріжпромрегіон» до ОСОБА_20 та ОСОБА_28 слід відмовити, оскільки ні діями ОСОБА_20, ні ОСОБА_28, ТОВ «Запоріжпромрегіон»збитків завдано не було.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 відмовився підтримувати заявлений ним цивільний позов.

Вирішуючи питання стосовно заявленого ТОВ «Втормет 2000»позову про стягнення з ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 у рахунок завданої злочином шкоди 709 000 грн. суд виходить з наступного.

Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 заволоділи належним ТОВ «Втормет 2000»майном на суму 585 280 грн.

У відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала.

Тому, на думку суду, саме ця сума завданих збитків, підлягає стягненню з ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову ТОВ «Втормет 2000»у частині стягнення з ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 шкоди у сумі 123 720 грн., оскільки вартість майна, яким заволоділи підсудні, згідно з видатковою накладною №А-03-05В від 3 травня 2008 року (а.с. 23 т. 7), становила 585 280 грн.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 відмовився підтримувати заявлений ним цивільний позов.

Вирішуючи питання стосовно заявленого ТОВ «Інтермет ВС»позову про стягнення з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 у рахунок завданої злочином шкоди 870 041, 31 грн. суд виходить з наступного.

Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 заволоділи належним ТОВ «Інтермет ВС»майном на суму 529 926, 32 грн.

У відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала.

Тому, на думку суду, саме ця сума завданих збитків, підлягає стягненню з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову ТОВ «Інтермет ВС»у частині стягнення з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 шкоди у сумі 340 110, 99 грн., оскільки вартість майна, яким заволоділи підсудні, згідно з видатковою накладною №РН-0000560 від 3 липня 2008 року (а.с. 36 т. 8), становила 529 926, 32 грн.

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні було доведено винуватість лише ОСОБА_17 і ОСОБА_20 у заволодінні грошима у розмірі 4 000 грн., що належить ТОВ «Інтермет ВС», тому зазначена сума також підлягає стягненню з ОСОБА_17 і ОСОБА_20

Вирішуючи питання стосовно заявленого потерпілим ОСОБА_34 позову про стягнення з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 1800 грн. у рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та 200 000 грн. у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, заподіяна майну фізичної особи, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала. Під час судового слідства було достовірно встановлено, що саме ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 забрали у потерпілого ОСОБА_34 мобільний телефон «Nokia», вартістю 1800 грн. У зв'язку з цим, зазначена сума у розмірі 1800 грн. завданих потерпілому матеріальних збитків підлягає стягненню з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20

Також, як указує позивач -потерпілий ОСОБА_34, унаслідок злочинних дій підсудних йому заподіяно значну моральну травму. Потерпілий відчуває душевні страждання унаслідок вчиненого стосовно нього злочину, оскільки внаслідок зазначених подій був вимушений звільнитися з роботи експедитора та шукати іншу роботу. Крім того, унаслідок злочину було порушено нормальний спосіб його життя, він звертався до лікарів за психологічною допомогою. Тому суд, ураховуючи тяжкість завданих потерпілому моральних переживань, характер та обсяг його страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що діями підсудних потерпілому заподіяно моральну шкоду, яку суд оцінює на суму 20 000 грн., і яка, згідно з вимогами ч. 1 ст. 1167, ст. 1168 ЦК України, підлягає відшкодуванню за рахунок підсудних.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 на користь ОСОБА_34, з урахуванням часткового відшкодування шкоди у розмірі 4 500 грн., 17 300 грн.

У рамках даної кримінальної справи ТОВ «Будіндастріал»не заявляло цивільний позов і не було визнано цивільним позивачем (а.с. 34-35 т. 9).

Вирішуючи питання стосовно заявленого ТОВ «Платан ЛТД»позову про стягнення з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у рахунок завданої злочином шкоди у розмірі 228 276, 25 грн. суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала.

Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 заволоділи належним ТОВ «Платан ЛТД»майном на суму 228 276, 25 грн., що підтверджується довідкою про вартість зазначеного майна (а.с. 75 т. 10). Тому, цивільний позов ТОВ «Платан ЛТД»підлягає задоволенню.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 судові витрати за проведення експертиз. При цьому, суд ураховує ступінь вини кожного з підсудних, при стягненні з них розміру зазначених витрат.

Вирішуючи питання про речові докази, суд ураховує вимоги ст. 81 КПК України. При цьому, автомобілі НОМЕР_11, НОМЕР_42, та напівпричіп «Schmitz Spr 24», р/н НОМЕР_12, що визнані знаряддям злочину (а.с. 136-137 т. 6), підлягають конфіскації.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_17 визнати винуватим у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років;

за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції Закону 2001 року) у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону 2001 року) у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_17 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_17 по обвинуваченню за ч. 1 ст. 255 КК України визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_17 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_17 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_17 по обвинуваченню за ч. 4 ст. 187 КК України у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_34 з метою заволодіння їх майном визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_17 по обвинуваченню за ч. 3 ст. 209 КК України визнати невинним та виправдати за недоведеністю його участі у вчинені злочину.

ОСОБА_18 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції Закону 2001 року) у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону 2001 року) у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_18 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_18 по обвинуваченню за ч. 1 ст. 255 КК України визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_18 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_18 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_18 по обвинуваченню за ч. 4 ст. 187 КК України у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_34 з метою заволодіння їх майном визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_18 за ч. 4 ст. 190 КК України по обвинуваченню у заволодінні належними ТОВ «Інтермет ВС»грошима у сумі 4000 грн. визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_18 по обвинуваченню за ч. 3 ст. 209 КК України визнати невинним та виправдати за недоведеністю участі у вчинені злочину.

ОСОБА_21 визнати винуватим у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції Закону 2001 року) у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону 2001 року) у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_21 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_21 по обвинуваченню за ч. 1 ст. 255 КК України визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_21 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_21 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_21 по обвинуваченню за ч. 4 ст. 187 КК України у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_34 з метою заволодіння їх майном визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_21 за ч. 4 ст. 190 КК України по обвинуваченню у заволодінні належними ТОВ «Інтермет ВС»грошима у сумі 4000 грн. виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_20 визнати винуватим у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції Закону 2001 року) у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону 2001 року) у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_20 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_20 по обвинуваченню за ч. 1 ст. 255 КК України визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_20 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_20 по обвинуваченню за ч. 4 ст. 187 КК України у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_34 з метою заволодіння його майном визнати невинним та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 у вигляді тримання під вартою залишити без зміни.

Строк покарання ОСОБА_17 рахувати з дня його затримання, тобто з 24 березня 2010 року.

Строк покарання ОСОБА_18 рахувати з дня його затримання, тобто з 26 листопада 2009 року.

Строк покарання ОСОБА_21 рахувати з дня його затримання, тобто з 26 листопада 2009 року

Строк покарання ОСОБА_20 рахувати з дня його затримання, тобто з 24 листопада 2009 року.

Цивільний позов ТОВ «Платан ЛТД»задовольнити. Стягнути з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в солідарному порядку на користь ТОВ «Платан ЛТД»у рахунок завданої злочином шкоди 228 276 (двісті двадцять вісім тисяч двісті сімдесят шість) гривень 25 копійок.

Цивільні позови ТОВ «Укртрімекс», ТОВ «Запоріжпромрегіон», ТОВ «Втормет 2000», ТОВ «Інтермет ВС», ОСОБА_34 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в солідарному порядку на користь ТОВ «Укртрімекс» у рахунок завданої злочином шкоди 47 000 (сорок сім тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 в солідарному порядку на користь ТОВ «Запоріжпромрегіон»734 749 (сімсот тридцять чотири тисячі сімсот сорок дев'ять) гривень 47 копійок.

У задоволенні цивільного позову ТОВ «Запоріжпромрегіон»до ОСОБА_20 та ОСОБА_28 -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 в солідарному порядку на користь ТОВ «Втормет 2000»585 280 (п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят) гривень.

Стягнути ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 в солідарному порядку на користь ТОВ «Інтермет ВС»529 926 (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість) гривень 32 копійки.

Стягнути ОСОБА_17 та ОСОБА_20 в солідарному порядку на користь ТОВ «Інтермет ВС»4 000 (чотири тисячі) гривень. У задоволенні цивільного позову ТОВ «Інтермет ВС»про стягнення з ОСОБА_18 та ОСОБА_21 4000 грн. -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 в солідарному порядку на користь ОСОБА_34 17 300 (сімнадцять тисяч триста) гривень.

У задоволенні цивільного позову ТОВ «Днерал Фрейт Карго»про стягнення з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у рахунок відшкодування завданої злочином шкоди у розмірі 173 462, 02 гривень -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області витрати на проведення експертиз з кожного по 1521 (одній тисячі двісті одній) гривні 87 копійок, шляхом перерахування коштів на рахунок експертної установи (а.с. 46, 63 т. 25, а.с. 173 т. 26, а.с. 41 т. 11).

Стягнути з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 на користь КНДІСЕ МЮ України витрати на проведення експертиз з кожного по 1826 (одній тисячі вісімсот двадцять шість) гривень 43 копійки, шляхом перерахування коштів на рахунок експертної установи (а.с. 57, 74, 125, 142 т. 28, а.с. 43, 60, 111, 206 т. 29).

Стягнути з ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 на користь КНДІСЕ МЮ України витрати на проведення експертиз з кожного по 2331 (дві тисячі триста тридцять одній) гривні 64 копійки, шляхом перерахування коштів на рахунок експертної установи (а.с. 83 т. 26, а.с. 11, 137, 156 т. 27, а.с. 92, 108 т. 28, а.с. 9, 26, 78 т. 29).

Стягнути з ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області витрати на проведення експертиз з кожного по 1605 (одній тисячі шістсот п'ять) гривень 88 копійок, шляхом перерахування коштів на рахунок експертної установи (а.с. 157, 188 т. 26, а.с. 239 т. 29).

Стягнути з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на користь КНДІСЕ МЮ України витрати на проведення експертиз з кожного по 3529 (три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 75 копійок, шляхом перерахування коштів на рахунок експертної установи (а.с. 82 т. 25, а.с. 102, 121, 140 т. 26, а.с. 30, 49, 68, 87 т. 27, а.с. 159, 176, 232, 248 т. 28, а.с. 129, 151, 169, 188 т. 29).

Стягнути з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області витрати на проведення експертиз з кожного по 2041 (дві тисячі сорок одній) гривні 20 копійок, шляхом перерахування коштів на рахунок експертної установи (а.с. 46, 206 т. 26, а.с. 104, 120, 205 т. 27, а.с. 193, 210 т. 28, а.с. 96, 256, 272 т. 29).

Стягнути з ОСОБА_17 на користь КНДІСЕ МЮ України витрати на проведення експертиз у розмірі 3866 (три тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 40 копійок, шляхом перерахування коштів на рахунок експертної установи (а.с. 152, 169, 186 т. 25).

Стягнути з ОСОБА_18 на користь КНДІСЕ МЮ України витрати на проведення експертиз у розмірі 6658 (шість тисяч шістсот п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок, шляхом перерахування коштів на рахунок експертної установи (а.с. 203, 221 т. 25, а.с. 9, 27 т. 26).

Стягнути з ОСОБА_21 на користь КНДІСЕ МЮ України витрати на проведення експертиз у розмірі 7732 (сім тисяч сімсот тридцять дві) гривні 80 копійок, шляхом перерахування коштів на рахунок експертної установи (а.с. 24, 43, 62 т. 21, а.с. 101, 118, 135 т. 25).

Стягнути з ОСОБА_20 на користь КНДІСЕ МЮ України витрати на проведення експертиз у розмірі 3556 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) гривень 90 копійок, шляхом перерахування коштів на рахунок експертної установи (а.с. 64, 224, 242 т. 26).

Стягнути з ОСОБА_17 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області витрати на проведення експертиз у розмірі 3800 (три тисячі вісімсот) гривень 16 копійок, шляхом перерахування коштів на рахунок експертної установи (а.с. 222, 239 т. 27, а.с. 25, 41 т. 28).

Стягнути з ОСОБА_20 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області витрати на проведення експертизи у розмірі 2736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) гривень 37 копійок, шляхом перерахування коштів на рахунок експертної установи (а.с. 33 т. 25).

Речові докази по справі:

копії документів, надані представниками ТОВ з ІІ «СПІЛЛОВЕР», що зберігаються при матеріалах справи (а.с. 25-26, 90 т. 3), - залишити при матеріалах справи;

копії документів, надані ТОВ «Укртрімекс», що зберігаються при матеріалах кримінальної справи (а.с. 29-38 т. 4), документи, що вилучені на ТОВ ВО «Моліс», що зберігаються при матеріалах кримінальної справи (а.с. 187-189 т. 4) -залишити при матеріалах кримінальної справи;

шапку чорного кольору, що зберігається в камері речових доказів Новомиколаївського РВ ГУМВС України в Запорізькій області (а.с. 10 т. 5), - знищити;

документи, надані потерпілим ОСОБА_11 на мобільний телефон «Соні Ерікссон Z550i», що зберігаються при матеріалах справи (а.с. 43 т. 5), - залишити при матеріалах кримінальної справи;

документи, надані представниками ТОВ «Запорожпромрегіон», що зберігаються при матеріалах кримінальної справи (а.с. 68, 94, 107 т. 5), - залишити при матеріалах кримінальної справи;

копії документів, наданих представниками ВАТ «Запоріжсталь», що зберігаються при матеріалах кримінальної справи (а.с. 6 т. 6), - залишити при матеріалах справи;

копії документів, наданих представниками ТОВ «Втормет - 2000», що зберігаються при матеріалах кримінальної справи (а.с. 23-46 т. 7), - залишити при матеріалах кримінальної справи;

копії документів, наданих представниками ТОВ «Інтермет ВС», що зберігаються при матеріалах кримінальної справи (а.с. 26-36 т. 8), - залишити при матеріалах кримінальної справи;

кайдани сталевого кольору, два ключі до кайданів: один з металу жовтого кольору, інший з металу білого кольору, чохол з шкірсировини коричневого кольору, що знаходяться в камері речових доказів Новомиколаївського РВ ГУМВС України в Запорізькій області (а.с. 96 т. 11), - знищити;

договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_9, від 28 листопада 2007 року, що зберігається при матеріалах кримінальної справи (а.с. 31-32 т. 16), - залишити при матеріалів кримінальної справи;

металеві конструкції - «їжаки»в кількості 6 штук, кожен з яких складається з трьох фрагментів металевих прутів довжиною приблизно 12-15 см. скріплених між собою за допомогою зварювального апарату і загострені на кінцях, що зберігаються в камері речових доказів Новомиколаївського РВ ГУМВС України в Запорізькій області (а.с. 28 т. 16), - знищити;

копії документів, вилучених за місцем знаходження ТОВ «Золоте Руно», що зберігаються при матеріалах кримінальної справи (а.с. 221-223 т. 10), - залишити при матеріалах кримінальної справи;

два диска з записами камер відео спостережень, що зберігаються при матеріалах справи (а.с. 31-32 т. 10), - залишити при матеріалах кримінальної справи;

документи, вилучені під час виїмки у ОСОБА_27, що зберігаються при матеріалах кримінальної справи (а.с. 66-67, 159-160 т. 12), - залишити при матеріалах кримінальної справи;

копії документів, вилучені під час виїмки у ОСОБА_17, що зберігаються при матеріалах справи (а.с. 32 т. 14), - залишити при матеріалах кримінальної справи;

копії документів, вилучених у ОСОБА_100, що зберігаються при матеріалах кримінальної справи (а.с. 10 т. 16), - залишити при матеріалах кримінальної справи;

копії протоколу № 1 зборів засновників ТОВ «Арчі Транс»від 14 грудня 2007 року, акту прийому-передачі від 1 лютого 2008 року, видаткової накладної № 430 від 6 лютого 2008 року, рахунку-фактури № 289 від 28 січня 2008 року, що зберігаються при матеріалах кримінальної справи (а.с. 14-15, 262 т. 11), - залишити при матеріалах кримінальної справи.

системний блок комп'ютера з написом 309N Dlak», що знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Новомиколаївського РВ ГУМВС України в Запорізькій області (а.с. 126 т. 11), - повернути за належністю ТОВ «Арчі Транс».

Автомобілі «Mercedes-Benz Actros», р/н НОМЕР_43, «Opel Vektra», р/н НОМЕР_44, та напівпричіп «Schmitz Spr 24», р/н НОМЕР_12, що визнані знаряддям злочину, - конфіскувати.

Арешт, накладений постановою слідчого від 21 січня 2010 року на майно, що належить ТОВ «Арчі-Транс», а саме: вантажний автомобіль НОМЕР_45, НОМЕР_46, - скасувати.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту отримання його копії.

Головуючий -суддя - М.М. Місечко 03.09.2012 Справа № 1-33/12