Ухвала суду № 25826675, 30.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2012 р.Справа № 2а-8381/11/1470

Категорія: 8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконний дворик»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №0000342360 від 28.10.11 про донарахування ТОВ «Віконний дворик»26684,18 гривень грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Підприємство обґрунтувало свій позов тим, що ним виконані всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», але відповідачем протиправно збільшено податкове зобов'язання за жовтень-грудень 2010 року.

Відповідач позов не визнав, прийняття спірного рішення пояснив тим, що податковий кредит позивача сформований на підставі податкових накладних, виданих підприємством, у ланцюгах постачальників яких є підприємства з ознаками фіктивності, і неможливо підтвердити сплату ними цього податку до бюджету.

Суд першої інстанції своєю постановою від 28 грудня 2011 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №0000342360 від 28.10.11 про донарахування ТОВ «Віконний дворик»26684,18 гривень грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Віконний дворик»зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 11.04.07.

Основними видами діяльності ТОВ «Віконний дворик»є виробництво будівельних виробів з пластмас, виробництво будівельних металевих виробів, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом.

15.05.10 ТОВ «Віконний дворик»уклало з ТОВ «ТК «Базіс»договір поставки фурнітури для виробництва ПВХ вікон.

Протягом жовтня-грудня 2010 року, ТОВ «Віконний дворик»перерахував ТОВ «ТК «Базіс»128084,20 гривень, з них 21347,37 гривень ПДВ.

Зазначену суму ТОВ «Віконний дворик»відніс до податкового кредиту за відповідні місяці 2010 року.

В жовтні 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва провело позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Віконний дворик»з питань його взаємовідносин з ТОВ «ТК «Базіс», результати якої були оформлені Актом від 07.10.11 №2625/23-100/35066154.

Під час перевірки податківці дійшли висновку про нікчемність договору між ТОВ «Віконний дворик»та ТОВ «ТК «Базіс», оскільки в ланцюгах постачальників останнього є підприємства ймовірно заподіяні в схемах щодо мінімізації оподаткування.

Окрім того, ревізором окремо зазначено, що у ТОВ «Віконний дворик»відсутні товарно-транспортні накладні на продукцію отриману від ТОВ «ТК «Базіс», що на його думку також унеможливлює віднесення цих витрат до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки податківців щодо нікчемності правочину між ТОВ «Віконний дворик»та ТОВ «ТК «Базіс»є необґрунтовані враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодну з цих підстав не може бути застосовано до договору між ТОВ «Віконний дворик»та ТОВ «ТК «Базіс».

Щодо посилання податківців на ст.228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма також не стосується зазначених договорів. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як роз'яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.09 правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п.18 постанови Пленуму ВСУ).

Договори на поставку віконної фурнітури за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Та обставина, що в ланцюгу постачальників ТОВ «ТК «Базіс»було підприємство, яке не виконувало своїх податкових зобов'язань (ПП «Стилет-Юг») не може бути підставою для визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Віконний дворик» та ТОВ «ТК «Базіс».

Слід також зазначити, що акти перевірки ТОВ «Віконний дворик»та ТОВ «ТК «Базіс»преюдіційними для встановлення нікчемності правочину між ними.

Враховуючи відсутність підстав нікчемності зазначено правочину, передбачених Цивільним кодексом України, а також відсутність судового рішення про визнання недійсним договору №16/5 від 15.05.10 , під час розгляду справи оцінюється як дійсний.

Щодо дотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість» то слід зазначити наступне.

Згідно припису підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від платники податку, визначені у пунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Зазначена правова позиція зокрема викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір»до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю»до Кременчуцької ОДПІ,

від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес»проти Болгарії.

Позивач надав видаткові накладні, податкові накладні з ТОВ «ТК «Базіс», а також документи, що підтверджують використання фурнітури у виробництві вікон ПВХ. Зазначене доводить реальність та товарність цього правочину.

Щодо аргументу відповідача про відсутність у ТОВ «Віконний дворик»товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ТОВ «ТК «Базіс», то вони є необґрунтовані, оскільки товарно-транспортна накладна є обов'язковою лише для підтвердження факту надання послуг з перевезення, коли саме за це сплачуються кошти, які враховуються у податковому обліку. Оскільки позивач не сплачував коштів ТОВ «ТК «Базіс»за перевезення, то у нього не було необхідності оформлювати товарно-транспортні накладні.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати, а позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконний дворик»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан