Рішення № 25825451, 28.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р.Справа № 5023/3357/12 вх. № 3357/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бобрової Д.О.

за участю :

прокурора - Гавриленко О.В., посвідчення №173 від 23.08.2007р.;

позивача - Василенко І.Ю., довіреність №08-11/44/2-12 від 04.01.2012р.;

третьої особи - Фатій Н.І., за довіреністю від 02.11.2009 року;

відповідача - Литвиненко І.В., довіреність №06-1/1068 від 27.04.2012р.;

розглянувши справу за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків;

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис", м. Харків;

про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора міста Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" про визнання права власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 1228,5кв.м. та літ. "Б-2" загальною площею 176,8кв.м., які розташовані по вул. Плеханівській, 85/87, у м. Харкові, за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, та про витребування з володіння Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" (юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код ЄДРПОУ 19358916) нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 1228,5кв.м. та літ. "Б-2" загальною площею 176,8кв.м., які розташовані по вул. Плеханівській, 85/87, у м. Харкові та передати їх територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради (юридична адреса: 61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243). Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 26.07.2012р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 07.08.2012р., та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".

Ухвалою суду від 07.08.2012р. розгляд справи було відкладено на 21.08.2012р.

Позивач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів, поданих супровідним листом через канцелярію суду 20.08.2012 року та 21.08.2012 року. Надані позивачем документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судовому засіданні 21.08.2012р. заявив клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національний Банк України, разом із клопотанням про залучення до участі у справі третьої особи, відповідач надав документи для долучення до матеріалів справи, які суд долучив до матеріалів справи.

Також, в судовому засіданні 21.08.2012р відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої, пов`язаної із нею, справи, подане письмово через канцелярію суду 20.08.12р.

Крім того, відповідач в судовому засіданні 21.08.2012р. заявив клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву на позов, поданого через канцелярію суду 21.08.2012 року, та оголосив зміст своїх заперечень проти позову, викладених у вказаному відзиві. Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності у справі №5023/3357/12 та відмовити в задоволенні позову повністю. Надані відповідачем документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представники прокуратури , позивача та третьої особи в судовому засіданні 21.08.2012р. позовні вимоги підтримали повністю, а проти клопотань, заявлених відповідачем заперечували усно.

З метою надання сторонам часу для підготовки та надання суму письмових заперечень з правовим обґрунтуванням щодо заявлених відповідачем клопотань про зупинення провадження у справі та про залучення до участі у справі третьої особи, а також для надання письмових пояснень з правовим обґрунтуванням та документальним підтвердженням щодо оголошеного відзиву на позов, судом в судовому засіданні 21.08.2012р. було оголошено перерву до 12:00 години 28.08.2012р.

28.08.2012р. судове засідання продовжено після перерви в судовому засіданні 21.08.2012р.

Фіксація судового процесу здійснюється, за клопотанням відповідача від 28.08.2012р., в порядку визначеному ч.6 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер СІСХ-07651.

В судовому засіданні 28.08.2012р. представник відповідача заявив відвід судді Рильовій В.В.

Суд, розглянувши в нарадчій кімнаті заяву відповідача про відвід судді Рильовій В.В., виніс ухвалу від 28.08.2012р. про відмову в задоволенні заяви про відвід судді Рильовій В.В., проголошену в судовому засіданні 28.08.2012р.

В судовому засіданні 28.08.2012р. представник відповідача заявив клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Суд, розглянувши дане клопотання, оголосив ухвалу від 28.08.2012р. про відмову в задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Представник прокуратури в судовому засіданні 28.08.2012р. позовні вимоги підтримав повністю та просить суд визнати право власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 1228,5кв.м. та літ. "Б-2" загальною площею 176,8кв.м., які розташовані по вул. Плеханівській, 85/87, у м. Харкові, за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, та витребувати з володіння Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 1228,5кв.м. та літ. "Б-2" загальною площею 176,8кв.м., які розташовані по вул. Плеханівській, 85/87, у м. Харкові та передати їх територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради. Прокурор заперечує проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, з підстав вказаних у письмових поясненнях, наданих через канцелярію суду 28.08.2012р. за вх. №13116. Щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи - НБУ, представник прокуратури заперечує .

Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2012р. позовні вимоги прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі позивача, підтримав повністю та просив суд позов задовольнити, заперечує проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (надав письмові заперечення через канцелярію суду за вх.№14257 від 28.08.2012р.), заперечує проти клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи (надав письмові заперечення через канцелярію суду за вх.№14256 від 28.08.2012р.). Крім того, позивач надав 28.08.2012р. через канцелярію суду заперечення проти обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.08.2012р. заявив усне клопотання про надання йому можливості ознайомитись з письмовими поясненнями прокурора та позивача.

Усне клопотання відповідача про надання йому можливості ознайомитись з поясненнями прокурора та позивача було судом задоволено - у спосіб їх усного оголошення в судовому засіданні 28.08.2012р. прокурором та позивачем, відповідно.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.08.2012р. проти позову заперечує повністю, з підстав, викладених у відзиві, поданому до суду 21.08.2012 року, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вказуючи при цьому про сплив позовної давності у даному спорі, підтримав клопотання про зупинення провадження у справі та про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національного Банку України.

Представник третьої особи в судовому засіданні 28.08.2012р. підтримав позовні вимоги, заявлені прокурором, в повному обсязі, з підстав, викладених у поясненнях, наданих 28.08.2012р. через канцелярію суду та долучених до матеріалів справи; щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи - НБУ, представник третьої особи заперечує з тих самих підстав, що і прокурор та позивач. Крім того, 28.08.2012р. третьою особою було надано через канцелярію суду документи для долучення до матеріалів справи, на виконання ухвали суду від 07.08.2012р., які суд долучив до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національний Банк України, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

В обгрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що рішення у даній справі вплине на права та обов'язки Національного банку України. Так Постановою Правління НБУ № 168 від 20.04.2012 року ПАТ "АКБ "БАЗИС" призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на 3 місяці починаючи з 23.04.2012 року до 23.07.2012 року.

Згідно статті 5 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Право власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" площею 868,9 кв.м., літ. "Б-1" площею 73,2 кв.м. по вул. Плеханівській, 85/87, у м. Харкові, було зареєстроване за AT "АКБ "Базис" на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2001 року за реєстровим № 1082, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Гамаль І.М.

Оскільки предметом справи є визнання права власності за територіальною громадою міста Харкова на нерухоме майно по вул. Плеханівській, 85/87 та витребування цього майна з чужого володіння у відповідача - ПАТ "АКБ "БАЗИС", яке набуте останнім на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2001 року, то суд не вбачає обставин, які б свідчили про те, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Національного банку України щодо однієї із сторін.

Крім того, слід зазначити, що довіреність представника відповідача від 27.04.2012 року №06-1/1068 Литвиненко Ірині Володимирівні на представництво інтересів ПАТ "АКБ "БАЗИС" підписана уповноваженою особою - тимчасовим адміністратором Гонтар Г.А., призначеним Національним Банком України, який діяв відповідно до вимог ст. 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Отже, представництво інтересів відповідача - ПАТ "АКБ "БАЗИС", у даній справі, здійснюється особою, яка отримала свої повноваження саме на підставі довіреності, виданої тимчасовим адміністратором ПАТ "АКБ "БАЗИС", який, в свою чергу діє на підставі Постанови Правління Національного Банку України № 168 від 20.04.2012 року.

Вищевказане надає суду підстав дійти висновку про необгрунтованість та безпідставність клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національного Банку України, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання.

Вирішуючи клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд керується наступним.

В обгрунтування свого клопотання відповідач вказує на неможливість вирішення даної справи до вирішення Комінтернівським районним судом справи №2020/7616/2012 за позовом Гіленко І.О. до ПАТ "АКБ "Базис" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 06.07.2001р., розташованих за адресою : м. Харків, вул. Плеханівська, 85/87, та визнання права власності на нежитлові приміщення літ. "А-2" (площею 868,9кв.м.) та літ. "Б-1" (площею 73,2кв.м.), загальною площею 942,1кв.м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 85/87.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Окрім того, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

Проте, відповідачем не наведено обґрунтованих підстав неможливості розгляду господарським судом Харківської області справи № 5023/3357/12 до вирішення Комінтернівським районним судом справи №2020/7616/2012.

Визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.07.2001р. та визнання права власності на нежитлові будівлі літ."А-2" та літ. "Б-2", які розташовані по вул. Плеханівській, 85/87, у м. Харкові за Гіленком І.О. не може вплинути на вирішення питання щодо порушених майнових прав територіальної громади м. Харкова та витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що провадження у справі №2020/7616/2012 було порушено 10.08.2012р. (ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова, том 2-ий, арк. спр. 4), в той час як провадження у справі порушено 26.07.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №5023/3357/12 до вирішення Комінтернівським районним судом справи №2020/7616/2012.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті , судом встановлено наступне.

Підставою для звернення прокурора із позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння стало те, що проведеною прокуратурою перевіркою було встановлено, що за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 85/87, розташовані нежитлові будівлі літ. "А-2" площею 1228,5 кв.м. та літ. "Б-2" площею 176,8 кв.м., які належать до об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, проте станом на момент розгляду справи перебувають у незаконному володінні Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Базис".

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 15.08.1951 року №922 "Про відвід ділянки землі Виконкому Комінтернівської Райради депутатів трудящих під будівництво будинку Комінтернівського райкому КП України по вул. Плеханівській, 87-89" (том 1-ий, арк. спр. 118-119), виконкому Комінтернівської райради депутатів трудящих було відведено ділянку землі під будівництво будинку Райкому КП України площею орієнтовно 0,3га по вул. Плеханівській, 87-89, за рахунок садиби домоуправління з двома одноповерховими житловими будинками.

Два одноповерхових житлових будинки домоуправління по вул. Плеханівській 87-89 було передано виконавчому комітету Комінтернівської Райради на підставі Постанови РНК СРСР від 25.04.1935 року під знос і забудову.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради депутатів трудящих від 10.12.1952р. №1385 (том 1-ий, арк. спр. 120) було затверджено, поданий Інспекцією Державного Архітектурно-будівельного контролю м. Харкова, акт прийомки до експлуатації адміністративного будинку Комінтернівського Райкому КП України по вул. Плеханівській, 87, у м. Харкові, корисною площею 721,9 кв.м., та дозволено ввести його до експлуатації.

Указом Президії Верховної Ради України від 26.08.1991 року № 1435-ХІІ "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України", припинено діяльність Компартії України до остаточного розслідування обставин, пов'язаних з державним переворотом 19-21 серпня 1991 року. Місцевим Радам народних депутатів доручено до закінчення розслідування прийняти на баланс майно (будинки, споруди, друкарні, транспортні засоби, іншу власність), що належить організаціям Компартії України.

За розпорядженням голови Верховної Ради України від 13.09.1991 року № 1541-ХІІ майно колишніх обкомів партії прийняли на баланс обласні Ради народних депутатів, міськкомів партії - міські Ради народних депутатів, райкомів партії - районні Ради народних депутатів.

У зв'язку з цим, рішенням VІІІ сесії Харківської міської ради народних депутатів Харківської області XXI скликання від 02.10.1991 року, було доручено виконкому міської ради народних депутатів та раді голів постійних комісій визначити приналежність майна Компартії України, що знаходилося на території міста Харкова.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депугатів Харківської області від 18.10.1991 року №374 (том 1-ий, арк. спр. 15), Комінтернівському райвиконкому було передано будівлю Комінтернівського райкому партії по вул. Плеханівській, 85/87, побудовану в 1951 році під розміщення районної госпрозрахункової стоматологічної поліклініки.

05.11.1991 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)". Даною постановою було затверджено Перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) та до якого було віднесено житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів.

Пізніше, на підставі рішення X сесії міської Ради народних депутатів від 19 03 1992 року (том 1-ий, арк. спр. 125-126), рішення облвиконкому Харківської обласної Ради народних депутатів від 12 03 1992 року №68 (том 1-ий, арк. спр. 133-134), рішення Харківської міської ради народних депутатів Харківської області від 28.09.1992 року (том 1-ий, арк. спр. 148), до переліку об'єктів комунальної власності міста увійшли міські лікарні за виключенням 7, 8, 20, 22, міські поліклініки, диспансери, міські санаторії, молочні кухні родильні будинки, медичне училище №1, Харківський будинок ветеранів (додаток №1, том 1-ий, арк. спр. 127-132).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Комінтернівської районної ради народних депутатів від 07.07.1992 року №212-5 (том 1-ий, арк. спр. 17) Комінтернівським райвиконком разом з ОПО "Харківтеплокомуненерго" було створено підприємство "Блиск" (згідно Статуту державне мале підприємство "Блиск", том 1-ий, арк. спр. 151-159, установчий договір -том 1-ий, арк. спр. 30-31), для надання допомоги району в галузі стоматології.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а ні в рішенні від 07.07.1992 року № 212-5, а ні в статуті підприємства, відомостей про передачу спірних будівель, немає.

Розпорядженням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 01.02.1996 року №209 підприємство "Блиск" було реорганізовано шляхом приєднання до приватного підприємства "Блиск-1", яке стало повним правонаступником реорганізованого підприємства. Одночасно скасовано державну реєстрацію підприємства "Блиск".

14.11.1996 року приватне підприємство "Блиск-1" перереєстровано у ТОВ фірму "Блиск", як його правонаступник згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності від 18.11.1996 року, виданим Харківським міськвиконкомом (том 1-ий, арк. спр. 29).

На виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" від 31.12.1992 року №24-92, у 1993 році Комінтернівський райвиконком вийшов зі складу засновників підприємства "Блиск".

Прокурор у своїй позовній заяві вказує на те, що, передача вищевказаних спірних нежитлових будівель у користування, а потім у власність приватним структурам Комінтернівською районною у м. Харкові радою було зроблено з перевищенням своїх повноважень і фактично такі діє є незаконними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"(Закон № 280/97-ВР) передбачено, що право комунальної власності, це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною 3 ст. 16 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до п. 31 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР до виключної компетенції Харківської міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Пунктом 1 статті 29 вказаного Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів міських рад належать, зокрема, повноваження щодо управління в межах визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Статтею 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР встановлені особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів.

Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.

Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.11.1992 р. №445 "Про перерозподіл повноважень між виконкомом Харківської міської Ради народних депутатів та райвиконкомами міста"(із змінами) були перерозподілені повноваження надані законом міськвиконкому між виконавчим комітетом Харківської міської Ради народних депутатів та райвиконкомами міста та розподілені права управління майном та кадровими питаннями між міськвиконкомом і райвиконкомами.

Згідно з п. 3 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 23.11.1992 р. №445 райвиконкоми не мали право здійснювати управління майном, яке належить до комунальної власності, майновими фондами житлово-комунального господарства та іншим майном для задоволення потреб і запитів населення без погодження з міськвиконкомом та Фондом міського майна.

Як доведено прокурором та позивачем, не спростовано відповідачем, підтверджується обставинами справи, рішення про відчуження будь-яким способом спірного нерухомого майна Харківської міською радою не приймалось, що надає суду підстави дійти висновку про те, що спірне нерухоме майно вибуло із власності територіальної громади м. Харкова неправомірно.

Згідно із статутом підприємства "Блиск" предметом його діяльності, поряд із здійсненням стоматологічних послуг, було виробництво товарів широкого вжитку, здійснення побутових послуг, організація аудиторської служби, торгово-закупівельна і торгово-посередницька діяльність. Отже, підприємство "Блиск", відповідно до свого статуту, мало право займатись такою діяльністю яка не властива-лікувальному закладу, яким є районна госпрозрахункова стоматологічна поліклініка.

На підставі рішення міськвиконкому від 18.10.1991 року № 374, установчого договору від 07.07.1992 року, розпорядження виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 01.02.1996 року №209 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"- видане реєстраційне посвідчення від 18.01.1996 року з доповненням від 15.02.1996 року за реєстровим №978 (том 1-ий, арк. спр. 19), згідно з яким за підприємством "Блиск", в подальшому -приватним підприємством "Блиск-1"було зареєстровано право власності на нерухоме майно в цілому розташоване по вул. Плеханівській, 85/87, у м. Харкові.

У 1996 році реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснювалася згідно з вимогами Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року та Інструкції про порядок проведення реєстрації житлового фонду з типовими формами облікової документації від 15.07.1985 року на підставі правовстановлюючих документів, які були перелічені у додатках до цих Інструкцій '

Реєстрація права власності на нежитлові будівлі по вул. Плеханівській, 85/87 була проведена з порушенням вимог вищевказаних Інструкцій та на підставі документів, які жодним чином не підтверджували право власності підприємства "Блиск", в подальшому приватного підприємства Блиск-1", на об'єкги нерухомого майна за вказаною адресою.

Як витікає з рішення Харківського міськвиконкому №374 від 18.10.1991 року, будинок по вул. Плеханівській, 85/87, передавався Комінтернівському райвиконкому під районну госпрозрахункову стоматологічну поліклініку, але в тексті даного рішення не вказано що Комінтернівський райвиконком або інші організації, товариства, набувають право власності на вказане вище майно.

За результатами перевірки, проведеної прокуратурою Комінтернівського району м Харкова, стосовно використання адміністративного будинку по вул. Плеханівській, 85/87, у м. Харкові, 26.10.1998 року прокурором Комінтернівського району м. Харкова було внесено протест Про скасування реєстраційного посвідчення" (том 1-ий, арк. спр. 32-36).

10.11.1998 року КП "Харківське МіськБТІ" задовольнило протест прокурора Комінтернівського району м. Харкова та скасувало реєстрацію права власності на нерухоме майно по вул. Плеханівська, 85/87, за приватним підприємством "Блиск-1"

Рішенням арбітражного суду Харківської області від 07.05.1999 року у справі № 4336/6-04, за позовом ТОВ фірми "Блиск" до КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"було визнано недійсним скасування державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" площею 868,9 кв.м. та літ. "Б-1" площею 73,2 кв.м., розташовані по вул. Плеханівська, 85/87, у м. Харкові, за приватним підприємством "Блиск"та зареєстровано за ТОВ фірмою "Блиск" (том 2-ий, арк. спр. 25-27).

Вказане рішення суду було прийнято без участі прокурора Комінтернівського району м. Харкова, за протестом якого скасовувалась попередня реєстрація за приватним підприємством "Блиск-1", із змісту рішення не вбачається визнання права власності на спірні приміщення за ТОВ фірмою "Блиск", а йдеться лише про поновлення реєстраційного запису за ПП "Блиск".

Крім того, у тексті цього рішення назву позивача (ТОВ фірми "Блиск") викладено невірно (ТОВ "Блиск"), відсутні технічні характеристики об'єктів нерухомого майна за вказаною адресою, в результаті чого його роз'яснено та виправлено ухвалами суду від 14.12.1999 року та від 27.06.2001 року (арк. спр. 39-40), але вказані недоліки до цього часу не усунено.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу від 03.07.2001 року за реєстровим № 1070 посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Гамаль І.М. (том 1-ий, арк. спр. 41-42), право власності на спірні нежитлові будівлі перейшло від ТОВ фірми "Блиск" до суб'єктів підприємницької діяльності - Гіленка І.О., Доценка І.Є., Ільченко Т.Б., Ільяшенка Б.Б., Косіченко Б.Б., Филипського В.П. на праві спільної сумісної власності. Продаж було вчинено за 20000,00грн.

На підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2001 року за реєстровим №1082 посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Гамаль І.М. (том 1-ий, арк. Спр. 44-45), право власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" площею 868,9 кв.м., літ. "Б-1" площею 73,2 кв.м. по вул. Плеханівській, 85/87 У м. Харкові, перейшло до АКБ "Базис". Продаж було вчинено за 1749000,00грн.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, керуючись приписами постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., суд виходить з наступного.

Прокурор вказує на те, що внаслідок зазначених порушень та необізнаності Харківської міської ради в протиправних діях КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", ТОВ фірми "Блиск", АКБ "Базис" було видано свідоцтво про право власності на реконструйовані нежитлові будівлі літ. "А-1" площею 1228,5 кв.м. та літ. "Б-1" площею 77,2 кв.м. по вул. Плеханівській, 85/87, у м. Харкові (том 1-ий, арк. спр. 46).

З матеріалів справи вбачається, що Публічним акціоненрим товариством "АКБ "Базис" було самовільно реконструйовано нежитлову будівлю літ. "Б-1" за вказаною адресою - добудовано нежитлові приміщення №№1 та 2 на першому поверсі, а також другий поверх нежитлової будівлі, нежитлові приміщення №№ 6,7,8,9,10 та 11, внаслідок чого з'явився новий об'єкт нерухомості літ. "Б-2", загальною площею 176,8 кв.м.

На підставі рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2008 року по справі № 47/269-08 за позовом ФОП Вороніної О.М. до Публічного АТ "АКБ "Базис" про визнання недійсним договору, за ПАТ "АКБ "Базис" визнано та зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ, "Б-2" площею 176,8 кв.м. по вул. Плеханівській, 85/87, у м. Харкові.

13.10.2011 р. Заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про перегляд зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами.

За результатом розгляду справи господарським судом Харківської області було прийнято рішення від 14.05.2012 р. у справі № 5023/8582/11(н.в.о. № 47/269-08), яким заяву Заступника прокурора міста Харкова про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 29.08.2008 р. у справі № 47/269-08 за нововиявленими обставинами задоволено; скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 29.08.2008 р. у справі № 47/269-08 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2012р. у справі №5023/8582/11(н.в.о. 47/269-08) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" в особі Першої Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2012 р. у справі № 5023/8582/11(н.в.о. № 47/269-08) задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2012 р. у справі № 5023/8582/11(н.в.о. № 47/269-08) скасовано. Заяву Заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 29.08.2008 р. у справі № 47/269-08 задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 29.08.2008 р. у справі № 47/269-08 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено (том 2-ий, арк. спр. 34-42).

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, судом було встановлено , що реконструкція спірних будівель з боку відповідача проведена незаконно.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача стосовно того, що у позивача відсутнє право на вищевказаний об'єкт нерухомості - літ. "Б-2", з тих підстав, що він був реконструйований відповідачем шляхом поліпшення нежитлової будівлі літ. "Б-1", загальною площею 77,2 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 85/87, внаслідок чого з'явився новий об'єкт літ. "Б-2", загальною площею 176,8 кв. м., виходячи з того, що поліпшення спірного майна, вчинені внаслідок незаконної реконструкції не можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди, що випливає з фактичних обставин справи.

Крім того, суперечливими є і заперечення відповідача, який вказував на те, що на теперішній час він не є володільцем спірного нерухомого майна і є неналежним відповідачем у даній справі, виходячи з того, що рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2008р. № 47/269-08 про визнання за відповідачем права власності на спірне майно, скасовано, хоча в судовому засіданні 28.08.2012р. представник відповідача посилався на те, що вказані об'єкти нерухомого майна включені до ліквідаційної маси ПАТ "АКБ "Базис", проте доказів на підтвердження своїх заперечень та тверджень відповідач не надав. Не містяться такі докази і в матеріалах справи.

Натомість, згідно витягу про право власності на нерухоме майно від КП "ХМБТІ" вбачається, що власником нежитлової будівлі літ. "Б-2" загальною площею 176,8кв.м., розташованого у м. Харкові, по вул. Плеханівській, 85/87, - є ПАТ "АКБ "Базис" (том 1-ий, арк. спр. 63). На час розгляду справи жодна із сторін інших доказів, які б свідчили про реєстрацію права власності на спірне майно за іншою особою, ніж відповідач, не надали, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Порядок, правові підстави та способи захисту права власності регулюються положеннями глави 29 Цивільного кодексу України.

Зокрема, ст. 387 Цивільного кодексу України встановлене право власника майна на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто, коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 117 Цивільного кодексу України): право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності до ст. 328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Право комунальної власності територіальної громади за законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада, жителі, об'єднані постійним проживанням у межах селища, села, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями. В Статуті територіальної громади м. Харкова зазначено, що територіальна громада є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень.

Як було досліджено господарським судом в ході розгляду справи, Харківська міська рада згоду на передачу відповідачу спірних нежитлових приміщень, не надавала, відповідних рішень стосовного спірного об'єкту нерухомості, не виносила.

Згідно вимог ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемними є правочини, спрямовані на використання всупереч закону державної власності, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В силу приписів ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до положень ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункти 1-3 зазначеної статті). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Судом враховано, що під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 6 грудня 2010 р. у справі № 3-13гс10). При вирішенні спорів про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України необхідно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, за наявності на це згоди законного розпорядника зазначеного майна (постанова Верховного Суду України від 28 березня 2011 р. у справі № 3-17гс11).

Стаття 388 Цивільного кодексу України встановлює, що власник має право витребувати своє майно в добросовісного набувача, якщо його було набуто за відплатною угодою у випадку, коли майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, у разі вибуття майна з володіння власника за вищезазначених обставин, законодавець надає переваги у захисті власнику, а не добросовісному набувачеві.

Враховуючи вищевказані приписи норм матеріального права, а також з огляду на викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що прокурором та позивачем доведено, що спірне майно вибуло з володіння Харківської міської ради не з її волі, а набувач - що він придбав майно за відплатною угодою й не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що рішення про відчуження будь-яким способом вказаного нерухомого майна Харківською міською радою не приймалось, у зв'язку із чим спірне нерухоме майно вибуло із власності територіальної громади м. Харкова неправомірно.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора обґрунтовані, правомірні, підтверджені матеріалами справи, у зв"язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи клопотання відповідача про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, суд керується наступним.

Відповідно до вимог ст. 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або державою.

Статтею 2 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.99 р. по справі про організацію тлумачення положень ст. 2 Господарського процесуального Кодексу України: під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині 2 статті 2 Господарського процесуального Кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України та статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Ці дії включають подання прокурором до господарського суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора, чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як свідчать обставини справи, про порушення майнових прав територіальної громади міста Харкова, а саме про незаконне відчуження комунального майна, прокуратурі міста Харкова стало відомо після вивчення матеріалів інвентаризаційної справи КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на домоволодіння по вул. Плеханівській, 85/87, у м. Харкові, яка надійшла до Харківської міської ради 31.08.2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що за вказаною адресою розташовані нежитлові будівлі літ. А-2 площею 1228,5 кв.м. та літ. Б-2 площею 176,8 кв.м., які належать до об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, але на сьогодні перебувають у незаконному володінні Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис".

Таким чином початок перебігу строку позовної давності починається з 31.08.2011 року.

Позов подано першим заступником прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради і саме до прокурора, як позивача, мають бути застосовані положення статей 257 та 261 Цивільного кодексу України. З огляду на те, що про порушення прав територіальної громади міста Харкова прокуратурі стало відомо лише у серпні 2011 року, то строк позовної давності не минув.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк позовної давності не було пропущено, у зв'язку з чим клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати зі сплати судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, в даному разі витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, в сумі 34980,00грн. (2% від вартості майна, яка становить 1749000,00грн., згідно фактичної його вартості, визначеної у договорі купівлі-продажу від 06.07.2001р.), та підлягають стягненню на користь державного бюджету України.

Господарський суд, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 123, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 117, 257, 261, 316, 319, 328, 386, 387, 388, 391, 392 Цивільного кодексу України, ст.1, 16, 26, 29, 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про прокуратуру», керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 22, 29, 32, 33, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №5023/3357/12.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національного Банку України.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків строку позовної давності.

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 1228,5кв.м. та літ. "Б-2" загальною площею 176,8кв.м., які розташовані по вул. Плеханівській, 85/87, у м. Харкові, за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради (юридична адреса: 61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).

Витребувати з володіння Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код ЄДРПОУ 19358916) нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 1228,5кв.м. та літ. "Б-2" загальною площею 176,8кв.м., які розташовані по вул. Плеханівській, 85/87, у м. Харкові та передати їх територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради (юридична адреса: 61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код ЄДРПОУ 19358916) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу*; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 1073,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.08.2012 р.

Суддя Рильова В.В.

Справа №5023/3357/12