Рішення № 25825188, 29.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.12 Справа№ 5015/2935/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи

за позовом:Публічного акціонерного товариства „Львівський завод залізобетонних виробів № 2", м. Львівдо відповідача:Львівського комунального підприємства „Львівсвітло", м. Львівпро:стягнення 94 273,76 грн. Суддя Артимович В.М.

При секретарі Савчин І.О.

За участю представників:

від позивача: Ковалюк В.М. -представник;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства „Львівський завод залізобетонних виробів № 2", м. Львів, надалі -позивач, до Львівського комунального підприємства „Львівсвітло", м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення коштів в сумі 94 273,76 грн., в тому числі заборгованості в сумі 92000,00 грн., трьох процентів річних в сумі 2273,76 грн.

Ухвалою суду від 18.07.2012 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.08.2012 р.

16.08.2012 р. на розгляд суду представник позивача подав ряд витребуваних ухвалою про порушення провадження у справі документів.

В судове засідання 29.08.2012 р. з'явився лише представник позивача, який надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач повноважного представника в судове засідання 29.08.2012 р. не направив, вимог ухвали суду не виконав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 7901407356341, отриманого відповідачем 21.07.2012 р.

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

В судовому засіданні 29.08.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 03.09.2012 р.

Вислухавши уповноваженого представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне:

Між ВАТ «ЛЗЗБВ № 2», правонаступником якого на даний час є ПАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 2", та відповідачем 25.10.2010 р. укладено угоду № 26 на поставку продукції від 25.10.2010 р. та угоду № 24 на поставку продукції від 21.10.2010 р., згідно п. п. 1.1, 1.2 яких постачальник зобов'язувався відпустити замовнику продукцію свого виробництва або матеріали за номенклатурою та кількістю, визначеною в згаданих угодах, а замовник зобов'язувався прийняти замовлену продукцію і оплатити її в терміни, або згідно умов зазначених в даних угодах.

Відповідно до розділу 4 угод за № 24, № 26 оплата за продукцію проводиться по безготівковому розрахунку за договірними цінами, які діють на підприємстві на дату оплати (при попередній оплаті) або на дату відвантаження (при післяоплаті). Ціни на продукцію визначені на день укладення даних угод і можуть змінюватись відповідно до діючих цін на підприємстві на дату оплати. Сума угоди № 26 від 25.10.2010 р. складає 71830 грн., в тому числі ПДВ 11971,66 грн. Сума угоди № 24 від 21.10.2010 р. складає 32650,00 грн., в тому числі ПДВ 5441,67 грн. Сума угод може змінюватись після підписання сторонами додатків до даних угод.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов вищезгаданих угод відповідачу відпущено позивачем товар (продукцію) по накладних № 1819 від 25.10.2010 р. на суму 69962,00 грн., № 1927 від 03.11.2010 р. на суму 16978,00 грн. та № 1985 від 11.11.2010 р. на суму 13060,00 грн., а всього на суму 100000,00 грн.

Відповідачем частково проведено оплату за отриману продукцію по накладній № 1819 від 25.10.2010 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 606 від 30.08.2011 р. на суму 3000,00 грн., № 853 від 08.11.2011 р. на суму 5000,00 грн.

Станом на час розгляду справи в суді відповідач не оплатив продукцію по накладних № 1819 від 25.10.2010 р. на суму 61962,00 грн., № 1927 від 03.11.2010 р. на суму 16978,00, № 1985 від 11.11.2010 р. на суму 13060,00 грн. Загальна сума боргу становить 92000,00 грн.

На адресу відповідача позивачем направлялась претензія на суму 100000,00 грн. від 23.08.2011 р. за № 1120, яка листом від 31.08.2011 р. за № 01/501 відповідачем визнана повністю, проте, сплачено лише 8000,00 грн. відповідно до вищезгаданих платіжних доручень. Позивач повторно звернувся до відповідача з претензією на суму 92000,00 грн. від 24.04.2012 р. за № 474 з проханням терміново сплатити борг. Листом від 03.05.2012 р. за № 01/209 відповідач повідомив, що визнає дану заборгованість, та у зв"язку із недостатнім фінансуванням та важким фінансовим станом просить розтермінувати дану заборгованість на період 10 місяців, при цьому останній платіж буде проведений до 20.02.2013 р.

При прийнятті рішення суд виходив також з наступного.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Отже, господарське зобов'язання, яке виникло між позивачем та відповідачем за угодами на поставку продукції в силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України має бути належним чином виконане відповідно до вказівок закону та договору.

Таким чином, до стягнення з відповідача правомірно підлягає основний борг в сумі 92000,00 грн.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума трьох процентів річних у розмірі 2273,76 грн. нарахована позивачем правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Нормою ст. 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності також закріплений у ст. 4-3 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг та три проценти річних не сплатив, проти заявленого позову у встановленому законом порядку не заперечив, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Львівський завод залізобетонних виробів № 2", м. Львів, задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства „Львівсвітло" (79068, м. Львів, вул. Лінкольна, буд. 8; код ЄДРПОУ 03348577) на користь Публічного акціонерного товариства „Львівський завод залізобетонних виробів № 2" (79056, м. Львів, вул. Польова, буд 44; код ЄДРПОУ 01268101) 92000,00 грн. основного боргу, 2273,76 грн. три проценти річних та 1885,48 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя Артимович В.М.