Постанова № 25823170, 20.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2012 року № 2а-9601/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ЯПИ"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю «Ант Япи»звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2012 №0005572203, №0005562203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено неправомірно, оскільки формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартості товарів за господарськими операціями з ТОВ «АРТ-Центр «Калаф», ТОВ «Будівельна компанія «МКС Донстройсервіс»підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, спірні договори в судовому порядку нікчемними не визнавались.

Відповідач –Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв’язку з проведенням нікчемних правочинів.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Ант Япи»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Компанія «МКС Донстройсервіс», ТОВ «Арт-Центр «Калаф», ПП. «Сузір’я Альпіонн»за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, за результатом якої складено акт від 19.06.2012 №396/22-3/35573003 (далі –акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено суму податку на прибуток в 1 кварталі 2011 року на суму 234443,0 грн.

- ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в лютому 2011 року на суму 304357,0 грн.

На підстав акту перевірки відповідачем прийнято :

- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 №0005562203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 450536,0 грн. (за основним платежем 304357,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 152179,0 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 №0005572203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 293041,0 грн. (за основним платежем 234433,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58608,0 грн.).

Як вбачається з Акту перевірки, порушення податкового законодавства з боку позивача обґрунтовується нікчемністю господарських договорів укладених позивачем з ТОВ «Компанія «МКС Донстройсервіс», ТОВ «Арт-Центр «Калаф», ПП. «Сузір’я Альпіонн».

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України встановлено, що щодо ТОВ «Арт-Центр «Калаф», ТОВ «Будівельна компанія «МКС Донстройсервіс»відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, інформація щодо чисельності працюючих на підприємстві відсутня.

Крім того, з акту ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Арт-Центр «Калаф»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 №617/23-6/33545338 від 02.06.2011 встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених при придбання, продажу товарів (послуг), товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України. Також перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбання та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 які підпадають під визначення пп. 14.1.27, ст.. 22, 185 Податкового кодексу України.

Також, згідно акту ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про проведення камеральної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «МКС Донстройсервіс»по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.01.2010 по 30.06.2011 №12/23-2/35375075 від 04.08.2011 виявлено порушення вимог п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, пп. 7.3.1 п. 7.3. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що операції з продажу та придбання товарів (послуг) з ТОВ «Арт-Центр «Калаф», ТОВ «Будівельна компанія «МКС Донстройсервіс»не мали юридичного змісту.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «МКС Донстройсервіс» укладено договір на виконання підрядних робіт №21-02-11 від 21.02.2011 , предметом якого є комплекс будівельно-монтажних робіт на об’єкті «Громадський центр».

На виконання умов договору ТОВ «Будівельна компанія «МКС Донстройсервіс»надано довідку про вартість виконаних робіт, акт форми КБ-2В №1 від 28.02.2011, податкову накладну від 22.02.2011, копії яких долучено до матеріалів справи. Як вбачається з акту перевірки, згідно банківської виписки позивачем перераховано ТОВ «Будівельна компанія «МКС Донстройсервіс»грошові кошти в сумі 1125280,0 грн.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Арт-Центр «Калаф»укладено договір на виконання підрядних робіт від 02.02.2011, предметом якого є комплекс будівельно-монтажних робіт на об’єкті «Громадський центр».

На виконання умов договору ТОВ «Арт-Центр «Калаф»надано акт форми КБ-2В №1 за лютий 2011 року, податкову накладну від 28.02.2011, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи. Як вбачається з акту перевірки станом на 28.02.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Арт-Центр «Калаф»значиться кредиторська заборгованість в сумі 700859,66 грн.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами підряду укладеним між позивачем з вказаними контрагентами.

Загальні засади регулювання будівельного підряду встановлено у Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 року №435-ІV, із змінами та доповненнями (далі —ЦКУ). Зокрема, за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ст. 875 ЦКУ).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнаходженням об’єкта.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи (ст. 838 ЦКУ).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТОВ «Арт-Центр «Калаф», ТОВ «Будівельна компанія «МКС Донстройсервіс»відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, інформація щодо чисельності працюючих на підприємстві відсутня.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «Арт-Центр «Калаф», ТОВ «Будівельна компанія «МКС Донстройсервіс»не могли виконати роботи відповідно до умов спірних договорів без залучення субпідрядних організацій.

Проте суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази залучення таких субпідрядних організацій до виконання робіт.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірних договорів.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом визначення, наведеного в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов’язань, у власному капіталі підприємства.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні належні докази виконання спірного договору, тобто у Позивача не відбулось зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, враховуючи відсутність доказів виконання спірних договорів з врахуванням реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарсько-економічної діяльності, суд дійшов висновку, що сторони не могли не усвідомлювати протиправність дій при укладанні вищевказаних спірних договорів і їх суперечність мети та інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Згідно з п. 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного право відношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочини не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного занижено суму податку.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно, дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочинів, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу і є нікчемними, оскільки їх недійсність встановлена законом та визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, зазначений спірні договори є нікчемним, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди по зазначеним операціям.

Отже, як встановлено судом, позивачем не доведено факт реальності спірних договорів, а відтак висновки відповідача щодо порушення Позивачем ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в лютому 2011 року на суму 304357,0 грн. є обґрунтованим та знайшов своє підтвердження під час судового розгляду справи.

За таких обставин, доведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на правомірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов’язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку.

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем при проведенні документальної виїзної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ант Япи»суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, вказану перевірку проведено на підставі наказу від 06.06.202 №615 начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС та направлення від 06.06.2012 №687/22-3, згідно з пп. 75.1.2 пп. 75.1 ст. 75 та п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що посадова особа Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва була допущена позивачем до проведення перевірки, суд дійшов висновку, що Відповідач при проведенні перевірки, діяв відповідно до наданої йому компетенції, у спосіб визначений чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачі, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність податкових повідомлень-рішень від 05.07.2012 №0005572203, №0005562203.

Зважаючи на викладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятих податкових повідомлень –рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда