Постанова № 25822784, 02.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

02 липня 2012 року 12:10 год. № 2а-7293/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників: від позивача - Сюйва І.В., від відповідача - Диба Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламонстр" (далі -ТОВ "Рекламонстр") до Державної по даткової інспек ції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012р. №0000132310,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Рекламонстр" просить скасу вати податкове повідом лення-рішення ДПІ від 10.01.2012р. №0000132310 про нарахування грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 201696 грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з наведених у позов ній заяві підстав. Представник відповідача позов не визнала, надала письмові заперечення.

Позов обґрунтовано помилковістю тверджень перевірки про недійсність та нікчемність правочинів з ТОВ "Мирей" і висновків про порушення вимог Закону Украї ни від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97) та ПК при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з придбання у ТОВ "Мирей" послуг, а також недостовірністю висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставністю здійсненого податкового нарахування.

Відповідач заперечує проти позову з підстав нікчемності правочину з ТОВ "Мирей" в силу ст. 228 ЦК і наявності встановлених перевіркою пору шень, зазначивши в запереченнях зміст акта перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 22.11.2012р. ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132310, яким пози вачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 201696 грн. (у т.ч.: 161357 грн. - основний платіж, 40339 грн. - штраф) (а.с. 33).

Рішення прийнято згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК за результа тами документальної позапланової виїзної пере вір ки по зивача з питань дотримання вимог податко вого законодав ства за період з 01.11.2010р. по 31.03.2011р. під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Мирей", оформленої актом ДПІ від 20.12.2011р. №1636/23-10/37145054, в якому зазначено про заниження позивачем ПДВ за лис топад, грудень 2010р., січень, лютий, березень 2010р. на загальну суму 116356,84 грн. внаслідок порушення пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 та ст. 185, п. 198.1 ст. 198 ПК.

Згідно з актом зміст порушень полягає в безпідставному включенні позивачем до подат кового кредиту відповідного звітного періоду ПДВ, нарахованого у зв'язку з придбанням у ТОВ "Мирей" послуг з розміщення реклами в Інтернеті, оскільки згідно із ст. 228 ЦК відповідач вва жає нікчемним договір від 15.11.2010р. №1510-1 про надання послуг з прове дення реклам них кампаній та розміщення інформації в мережі Інтернет, як такий, що супере чить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок, спрямований на заволо діння майном держави, дохідної частини бюджету.

Даний висновок ґрунтується виключно на поясненнях директора та засновника ТОВ "Мирей" ОСОБА_3 згідно протоколу допиту, що надійшов із СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва листом від 27.07.2011р. №80025/174/26-09, який пояснив, що восени 2010р. створив ТОВ "Мирей" та підписав необхідні для цього документи, інших документів фінансово-господарської діяльності підприємства не складав і не підписував.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням ДПС у м. Києві від 22.03.2012р. №1479/10/12-114 про результати розгляду скарги (а.с. 36-42), залишеним без змін рішенням ДПС України від 24.04.2012р. №7217/6/10-2115 (а.с. 43-46), оскаржуване податкове повідом лення-рішення скасовано в частині штрафних санкцій в розмірі 20012,50 грн.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються пра вомірності рішення контролюючого органу щодо нарахування грошових зобов'язань.

За змістом акта перевірку прове дено на підставі поста нови слідчого СВ ПМ ДПІ у Шев ченківському районі м. Києва Лисенка О.О. від 27.07.2011р., однак відповідачем вочевидь зроблено помилкове посилання на пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК, що передбачає інші підстави проведення позапланової перевірки. Натомість фактична підстава для проведення перевірки визначена пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК, згідно з яким документальна позапланова виїзна пере вірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слід чого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебу вають у їх провадженні.

У справі наявна постанова слідчого СВ ПМ ДПІ у Шев ченківському районі м. Києва Лисенка О.О. від 27.07.2011р. про призначення по кримінальній справі №80-0251 позапланової пере вір ки вимог податко вого законодав ства ТОВ "Рекламонстр" щодо правильності нараху вання та повноти сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Мирей", проведення якої доручено відповідачу (а.с. 149, 150).

Пунктом 86.9 ст. 86 ПК встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розрахову ється органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відпо відно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяль ність, подат кове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня наб рання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками ор гану державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив пере вірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визна чається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

За своїм змістом дана норма не містить жодних обмежень чи застережень щодо засто су вання лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшу кова справа, тому стосується всіх перевірок, призначених відповідно до кримі нально-процесу ального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, згідно з п. 86.9 ст. 86 ПК належним доказом на підтвердження право мірності прийняття податко вого повідомлення-рішення за результатами вказаної перевірки є відповідне рішення суду. Проте відповідач не довів суду наяв ність на час винесення оскаржу ваного пода ткового повідомлення-рішення відповідного судового рішення по кримінальній справі №80-0251, а су дом таких рішень не встановлено, що вказує на відсутність встановлених п. 86.9 ст. 86 ПК підстав для прийняття оскаржу ваного рішення. Протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 09.04.2010р. (а.с. 151-154) не є належним доказом і не береться до уваги, оскільки даний акт не є судовим рішенням.

Відтак, внаслідок грубого порушення відповідачем п. 86.9 ст. 86 ПК податкове пові дом лення-рішення прийнято всу переч встановленої ПК про цедури, тобто не у вста новлений зако ном спосіб, що є безумов ною підставою для його скасування незалежно від обґрунто ваності й достовірності зазначених в акті висновків про порушення.

Оцінюючи доводи сторін по суті зазначених в акті порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК визначено, що право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Перевіркою встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ "Мирей" на підставі договору про надання послуг з прове дення рек лам них кампа ній та розмі щення інформації в мережі Інтернет від 15.11.2010р. №1510-1 і у зв'язку з придбанням вказа них пос луг відніс до податко вого кредиту з ПДВ: за лис топад 2010р. -7718 грн., за грудень 2010р. -73584,18 грн., за січень 2011р. -18894,50 грн., за лютий 2011р. -48743,16 грн., за бе резень 2011р. -12417 грн., а разом 161357 грн.

Позивачем надано до перевірки відповідний договір від 15.11.2010р. №1510-1 і додатки до нього, а також складені на їх виконання і на підтвердження проведення господар ських опе рацій первинні документи: - виписані ТОВ "Мирей" та прийняті позивачем до оплати рахунки-фактури; - акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); - податкові накладні, які відо бражені в акті перевірки.

Слід відмітити, що позивач формував спірні суми податкового кредиту з ПДВ по опера ціям з ТОВ "Мирей", у т.ч. на протязі січня, лютого, березня 2011р., а не 2010р. як помилково зазначено в акті перевірки. Також, правильно зазначивши в акті перевірки суми податкового кредиту з ПДВ у розрізі окремих звітних періодів, відповідач помилково визначив загальну суму ПДВ -116356,84 грн., водночас в оскаржуваному рішення сума нарахованого основного платежу відповідає правильному арифметичному розрахунку -161357 грн.

Перевіркою не встановлено відсутність податкового обліку ПДВ по операціям з прид бання у ТОВ "Мирей" послуг, неповнота нараху вання ПДВ або відсутність необхідних податко вих накладних. Відповідачем не спростовано правомірність нарахування ТОВ "Мирей", як платником ПДВ та постачальником послуг, ПДВ на вартість поставлених позивачу послуг.

Відповідач вважає, що позивач безпідставно відніс вказані вище суми ПДВ до податко вого кредиту, оскільки договір від 15.11.2010р. №1510-1 між позивачем і ТОВ "Мирей" є нікчемним і не спричиняє реальних наслідків, у зв'язку з порушенням публічного порядку, спрямованістю на заволодіння коштів держави, що відповідач підтверджує прото колом допиту свідка ОСОБА_3 від 09.04.2010р.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Однак, у порушення вимог п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені в акті перевірки твердження про нікчемність правочинів та відсутність правових наслідків зазначені без посилань на відповід ні факти і докази. Відповідачем не зазначено в акті та під час розгляду справи не доведено суду, яким законом прямо вста новлено недійсність договору від 15.11.2010р. №1510-1 про надання послуг з прове дення реклам них кампаній та розміщення інформації в мережі Інтернет (ч. 2 ст. 215 ЦК). Також, лише зазначивши зміст ст. 228 ЦК, відповідач не вказав в акті та не предста вив суду доказів дійсного (фактичного) порушення публічного поря дку, тобто спрямова ний на пору шення конститу ційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошко дження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Респуб ліки Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним. Твердження відповідача про несплату податків та заволо діння коштами державного бюджету є безпідставними, оскільки суду не надано належних доказів цьому факту, яким може бути вирок суду в кримінальній справі. Водночас господарсь кі зобов'я зання з надання послуг з розміщення реклами не заборонені та не обмежені чинним законодав ством, а зміст договору від 15.11.2010р. №1510-1 не супе речить моральним засадам суспільства і не порушує публічний порядок.

Отже, немає підстав вважати правочин нікчем ним згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК.

Юридично невірними є твердження відповідача про нікчемність правочину з тих під став, що він не спрямований на настання реальних правових наслідків, оскільки такий правочин за визначенням згідно із ст. 234 ЦК є фіктивним, недійсність якого в свою чергу визнається судом. Водночас факт визнання договору від 15.11.2010р. №1510-1 фіктивними в судовому по рядку перевіркою не встанов лено, відповідних доказів суду не надано, а до повноважень подат кових органів не віднесено визнання правочинів недійсними (фіктивними). Також відповідачем не надано судо вих рі шень про виз нання договору від 15.11.2010р. №1510-1 недійсним у зв'язку з порушенням приписів ст. 203 ЦК (ч. 3 ст. 215 ЦК) або у зв'язку з порушенням інтересів дер жави та моральних засад сус пільства (ч. 3 ст. 228 ЦК), або визнання недійсним господарського зобов'язання (ст. 207 ГК).

За відсутності відповідних доказів, протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 09.04.2010р. не є належним до казом у підтвердження недій с ності (нікчемності) правочинів, а наведені відпо відачем обставини не мають наперед вста нов леного й доведеного характеру, тобто не є юри дичними фактами, позаяк обвинуваль ний ви рок суду в криміналь ній справі відсутній. Лише факт порушення криміналь ної справи і поясне ння свідка, самі по собі не свідчить про спрямо ваність правочину на знищення майна держави.

З урахуванням вищевикладеного, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем порушення є необґрунтованими і безпідставними, оскільки всупереч п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтвер джували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність (нікчемність) правочину та заниження податкових зобов'язань.

Порушення відповідачем встановленої п. 86.9 ст. 86 ПК заборони на прий няття податко вих повідомлень-рішень без відповідного рішення суду, а також недостатність доказів для підтвердження зазначених в акті висновків про нікчемність та/або недійсність (фіктивність) правочинів, що вказує на необґрунтованість і безпідставність висновків перевірки, є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012р. №0000132310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 181683,50 грн., у т.ч.: 161357 грн. -основного платежу, 20326,50 грн. -штрафних санкцій.

Водночас, в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 20012,50 грн., підстав для скасування оскаржуваного рішення немає, оскільки в цій частині дане рішення вже скасовано рішенням ДПС у м. Києві від 22.03.2012р. №1479/10/12-114, залишеним без змін рішенням ДПС України від 24.04.2012р. №7217/6/10-2115.

Враховуючи встановлені судом обставини і наведені мотиви та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відпові дальністю "Рекламонстр" до Державної по даткової інспек ції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012р. №0000132310.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 10.01.2012р. №0000132310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 181683,50 грн., у тому числі: 161357 грн. -основного платежу, 20326,50 грн. -штрафних санкцій.

3. Відмовити в задоволенні адміністративного позову в іншій частині.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламонстр" су довий збір в сумі 1616,72 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигну вань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко