Постанова № 25822256, 16.08.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2263/11

"16" серпня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

при секретарі Дудар М.В.

за участю:

позивача -ОСОБА_1

представника Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - Мельника О.А.

представника Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області - Клима А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області

про стягнення безпідставно отриманих податків з доходів фізичних осіб,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, надалі позивач, звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, надалі відповідач-1, та Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області, надалі відповідач-2, про стягнення безпідставно отриманих податків з доходів фізичних осіб в сумі 69069,60 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та пояснив, що він є учасником бойових дій, що дає право на звільнення від сплати податку з усіх одержуваних ним доходів на підставі п. 18 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції, що діяла до 01.01.2011 року. У зв'язку з цим вважає, що працюючи в Господарському суді Тернопільської області з 1992 року, всупереч вищезазначеній нормі, в обов'язковому порядку через роботодавця (податкового агента) безпідставно сплатив за 2006-2010 роки 69 069,60 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити та пояснив, що підстави для повернення податку з доходів фізичних осіб в сумі 69 069,60 грн., утриманого з ОСОБА_1, відсутні. При цьому вказує на те що, пільга учасникам бойових дій і термін "прибутковий податок з громадян" втратили значимість з моменту набрання чинності Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р., яким врегульовано порядок нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету, проведення податковим агентом річних перерахунків сум доходів і надання податкових соціальних пільг. Також вказує на те, що податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги, та те, що враховуючи доходи позивача, він не мав права на соціальну пільгу.

Крім того зазначив, що позивач пропустив шестимісячний строк для звернення до суду.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити та пояснив, що згідно з ч. 2 ст. 65 Бюджетного кодексу України до доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення зараховується 75 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на території цих міст. Відповідно до ст. 66 Бюджетного кодексу України, 25 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на відповідній території належать до доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів. Таким чином, сплачений податок з доходів фізичних осіб в сумі 69 069,60 грн. не може бути повернутий з місцевого бюджету м. Тернополя, оскільки лише 75 відсотків поступило в даний бюджет.

В ході судового розгляду представник відповідача-2 уточнив, що сума помилково чи надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб може бути повернута з зазначеного позивачем рахунку місцевого бюджету м. Тернополя, але, відповідно до вимог законодавства, у даному випадку має місце не стягнення безпідставно сплаченої суми податку, а повернення помилково чи надміру сплаченого суми податку.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 19.08.1996 року (а.с. 6) та довідки Тернопільського обласного військового комісаріату № ф/1924 від 01.06.2005 року (а.с. 8) є учасником бойових дій та брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан в період з 03 березня 1980 року по 24 грудня 1981 року.

Відповідно до Довідки Господарського суду Тернопільської області (а.с. 9) з позивача утримано податок з доходів найманих працівників за 2006 рік -9325,94 грн., за 2007 рік -11613,57, за 2008 рік -13895,07 грн., за 2009 рік -14811,50 грн., за 2010 рік -19423,52 грн., за І квартал 2011 року -4312,12 грн. Суми утриманого податку представниками відповідачів не заперечувались.

25 червня 2011 року позивач звернувся до Тернопільської ОДПІ з метою надання висновку про повернення утриманого податку з доходів фізичних осіб за період 2006-2010 років в сумі 69069,60грн. мотивуючи це тим, що він має пільги із сплати з усіх одержуваних ним доходів відповідно до п.18 ч.1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції, що діяла до 01.01.2011 року.

19.07.2011 року Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція листом № 30752/7/17-308 відмовила позивачу у поверненні безпідставно утриманого податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з тим, що з моменту набрання чинності Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" втратив актуальність пп. "б" п. 4 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", яким передбачалося зменшення сукупного оподатковуваного доходу до п'яти неоподатковуваних мінімумів, включаючи розмір вирахувань, встановлених пунктами 1 та 2 цієї статті для військовослужбовців i призваних на навчальні, перевірочні збори військовозобов'язаних, які проходили службу в складі обмеженого контингенту радянських військ у Республіці Афганістан та в інших країнах, де в цей період велись бойові дії.

У своїй відповіді відповідач-1 також зазначив, що податкова соціальна пільга, відповідно до пп. "б" пп. 6.1.3 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", поширюється на учасників бойових дій передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та починає застосовуватись до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі -Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн -військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Згідно із Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 63 в Республіці Афганістан бойові дії проводилися з квітня 1978 р. по грудень 1989 р. -тобто в час проходження позивачем військової служби в цій державі.

Стаття 1 Закону № 3551-XII передбачає, що цей Закон спрямований на захист ветеранів війни, в тому числі, щодо надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Відповідно до ст. 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Статтями 67 та 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.

Згідно із ч.1 ст. 17 Закону України "Про систему оподаткування" (що діяв до 01.01.2011 року) сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 18 ч.1 ст. 12 Закону № 3551-XII (в редакції від 22.05.1995 року) передбачалося, що учасникам бойових дій звільняються від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних ними доходів, податку з власників транспортних засобів (не більше одного транспортного засобу) та земельного податку. Зазначений Закон є спеціальним Законом, який визначає правовий статус позивача щодо надання пільг і переваг, що підтверджується ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 05 вересня 2007 року у справі № К-4443/06 (а.с. 14).

Відповідно до п. 48 ч.1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 2 грудня 2010 року № 2756-VI внесено зміни в п.18 ч.1 ст. 12 Закону № 3551-XII та передбачено, що учасники бойових дій мають пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Згідно із ч.2 Закону від 2 грудня 2010 року № 2756-VI він набирає чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, крім абзаців другого -шостого підпункту 4 пункту 25 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року, та абзаців тринадцятого -п'ятнадцятого підпункту 9 пункту 25 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 липня 2012 року.

Отже, зміни до п.18 ч.1 ст. 12 Закону № 3551-XII щодо пільг учасникам бойових дій зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства набули чинності з 01.01.2011 року. З цього моменту при оподаткуванні доходів учасників бойових дій (в тому числі позивача) слід враховувати положення ст. 169 Податкового кодексу України щодо перерахунку податку та надання податкових соціальних пільг у випадках встановлених цим Кодексом.

При цьому, в судовому засіданні представник відповідача-1 звернув увагу на те, що позивач не мав права на податкову соціальну пільгу, як учасник бойових дій згідно Закону № 889-IV, та не має такого права згідно положень Податкового кодексу України, що позивачем не заперечувалося.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача-1 про те, що з прийняттям Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі -Закон № 889-IV) необхідно було б внести зміни в пункт 18 ч.1 ст. 12 Закону № 3551-XII та те, що норма цього пункту Закону не підлягала застосуванню і без внесення таких змін враховуючи пп. "в" п. 22.11 ст. 22 Закону № 889-IV згідно якого Кабінет Міністрів України повинен був подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін, які випливають з цього Закону, до окремих законодавчих актів, в тому числі і до Закону № 3551-XII з огляду на наступне:

по-перше, в пп. "в" п. 22.11 ст. 22 Закону № 889-IV жодним чином не зазначено, що зміни необхідно внести саме в п. 18 ч.1 ст. 12 Закону № 3551-XII;

по-друге, зміни в п. 18 ч.1 ст. 12 Закону № 3551-XII були внесені у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України, отже ці зміни випливають із змісту саме Податкового кодексу України, а не змісту Закону № 889-IV.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що термін "прибутковий податок з громадян" втратив значимість з моменту набрання чинності Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки термін "прибутковий податок з громадян" передбачений п. 18 ч.1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, яка діяла до 01.01.2011 року), термін "податок на доходи фізичних осіб" передбачений п.4 ч.1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" та термін "податок з доходів фізичних осіб" передбачений Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" мають ідентичний зміст та об'єкт оподаткування.

Відповідно до п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі № 18/183-97 конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Проте, Закон № 889-IV та Закон № 3551-XII не є однопредметними, крім цього Закон № 889-IV не містить норм про повне чи часткове скасування Закону № 3551-XII;

Також суд не погоджується з твердженням представника відповідача-1, про те, що посилання позивача на ч.3. ст.2 Закону № 3551-XII, згідно якої нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, - є недійсними, стосується тільки відомчих нормативних актів Міністерств і відомств, обласних та районних адміністрацій, обласних, районних, міських та сільських рад і їх виконавчих комітетів, оскільки таке твердження ґрунтується на припущеннях.

Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (що діяв до 01.01.2011 року), у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Аналогічна норма передбачена п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 р. № 226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 р. № 181) повернення платежів здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Державного казначейства України, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, що не мають рахунків у банках, може здійснюватись у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, вказані у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Позивач звернувся до Тернопільської ОДПІ про повернення сплаченого податку в червні 2011 року. Оскільки заява про повернення помилково сплачених сум зобов'язання подається протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми суд приходить до переконання про помилкову сплату позивачем податку з доходів фізичних осіб за період з червня місяця 2008 року по січень місяць 2011 року (до внесення змін в п. 18 ч.1 ст. 12 Закону № 3551-XII) та про часткове задоволення позову на суму 43475, грн. 57 коп. (9240,55 грн. сплаченого податку з доходів фізичних осіб в 2008 році з червня по грудень місяць +14811,50 грн. сплаченого податку з доходів фізичних осіб в 2009 році +19423,52 грн. сплаченого податку з доходів фізичних осіб в 2010 році).

В частині задоволення позовних вимог про повернення помилково сплаченого податку до червня 2008 року слід відмовити, оскільки ці вимоги виходять за межі встановленого законом строку повернення сум помилково сплаченого податку.

При цьому суд не бере до уваги твердження представника відповідача-1, про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки відповідь Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції була надана 19.07.2011 року, отже позов був поданий в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду передбаченого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 50, 69-71, 94, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію повернути з місцевого бюджету міста Тернополя через Головне управління Державного казначейства України в Тернопільській області, з рахунку 33218800700002, код бюджетної класифікації 11010100, МФО 838012, код банку 23588119, банк ГУДКУ у Тернопільській області ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) помилково сплачений податок з доходів фізичних осіб в сумі 43475 грн. 57 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги у порядку і строки, передбачені статтями 186 Кодексу адміністративного судочинства.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 серпня 2011 року.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.