Постанова № 25821965, 29.08.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1590/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Лазоренка Є.М.

представника відповідача - Нальотова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області, треті особи - Державна фінансова інспекція в Полтавській області, Кременчуцька міська рада Полтавської області про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання незаконними дій Кременчуцької ОДПІ в частині складення акту про результати документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності від 11 червня 2010 року № 3005/15-227/33180734, визнати цей документ незаконним та скасувати його; визнати незаконними дії Кременчуцької ОДПІ в частині складення податкових повідомлень-рішень, а саме: від 21 червня 2010 року № 000573/0/1503/0/2010, від 10 вересня 2010 року № 0005731503/1/2965, від 25 листопада 2010 року № 0005731503/2/3920, від 25 листопада 2010 року № 0011151503/2/3921 визнати ці документи незаконними та скасувати їх; визнати незаконними дії Кременчуцької ОДПІ в частині списання активів ТОВ «Торгова гільдія»вчинені в лютому 2012 року, за рахунок грошових коштів сплачених позивачем в рахунок орендної плати за землю за січень 2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. За результатами вищевказаної перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем суми орендної плати за землю у зв'язку із порушенням статті 21 Закону України "Про оренду землі" і внесенням протягом 2008 року щомісячної орендної плати в нижчому розмірі ніж передбачено законодавством, а саме 3 %. Вказував, що винесені Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року № 000573/0/1503/0/2010 на суму 20 822, 72 грн., від 10 вересня 2010 року № 0005731503/1/2965, від 25 листопада 2010 року № 0005731503/2/3920, від 25 листопада 2010 року № 0011151503/2/3921є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки винесені без урахування фактичних обставин, які не були взяті до уваги перевіряючими під час проведення перевірки. Наголошував на тому, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін цієї угоди, натомість доповнень до договору оренди між орендарем та орендодавцем в частині зміни розміру орендної плати не підписувалось. Крім того, зазначав, що податковий орган відповідно до діючого законодавства України не наділений повноваженнями втручатися у відносини Кременчуцької міської ради з юридичними особами та додатково нараховувати суму орендної плати за землю без урахування внесення сторонами відповідних змін до договорів оренди землі щодо встановленого розміру орендної плати за земельну ділянку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб Державну фінансову інспекцію в Полтавській області та Кременчуцьку міську раду Полтавської області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" віднесена до загальнодержавних податків та зборів. Розмір орендної плати визначений статтею 7 Закону України "Про плату за землю", і з 01 січня 2008 року з урахуванням змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03 червня 2008 року № 309-VІ, повинен складати не менше трикратного розміру земельного податку (3 % від грошової оцінки землі). Таким чином, вважав винесені Кременчуцькою ОДПІ податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином, Кременчуцька міська рада надала суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника міської ради.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" (код ЄДРПОУ 33180734) є орендарем земельних ділянок комунальної власності на підставі укладених із Кременчуцькою міською радою договорів оренди земельної ділянки від 23 квітня 2007 року, 24 жовтня 2007 року, 18 грудня 2007 року.

Позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік, в яких самостійно нараховано орендну плату згідно з договорами оренди земельної ділянки за 2008 рік в розмірі 157 222, 17 грн.

З 07 червня 2010 року по 10 червня 2010 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ " Кременчуцька торгова гільдія", поданих за 2008 рік, з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. За результатами зазначеної перевірки податковим органом винесено акт № 3005/15-227/33180734 від 11 червня 2010 року, в якому відображено виявлені порушення вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року на 13 881, 81 грн., в тому числі за січень 2008 року -1193,75 грн., за лютий 2008 року -1193,75 грн., за березень 2008 року -1193,75 грн., за квітень 2008 року - 1193, 75 грн., за травень 2008 року -1193,75 грн., за червень 2008 року -1193,75 грн., за липень 2008 року -1193,75 грн., за серпень 2008 року -1193,75 грн., за вересень 2008 року -1193, 75 грн., за жовтень 2008 року -1193,75 грн., за листопад 2008 року -1042,74 грн., за грудень 2008 року -901,57 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2010 № 000573/0/1503/0/2010, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності на суму 20822,72 грн., в тому числі за основним платежем - 13881,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6940,91 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року № 0005731503/1/2965, від 25 листопада 2010 року № 0005731503/2/3920, від 25 листопада 2010 року № 0011151503/2/3921.

Позивач, не погоджуючись із висновком відповідача про порушення ним умов договорів оренди землі, вважаючи податкові повідомлення-рішення безпідставними та упередженими, звернувся до суду з вимогою про визнання незаконними дій Кременчуцької ОДПІ в частині складення податкових повідомлень-рішень, визнання їх незаконними та скасування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року N 2505 пункт 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" викладено в новій редакції: "8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)".

Тобто, до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності вважається податковим зобов'язанням з 01 січня 2005 року та справляється в порядку, визначеному Законом України "Про плату за землю" та Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається незалежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно статті 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, згідно статті 13 Закону України "Про плату за землю" - договір оренди такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що 23 квітня 2007 року між Кременчуцькою міською радою (як орендодавцем) та ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" (як орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1 788,00 кв.м. по вул. Першотравнева, 3 в м. Кременчуці з метою несільськогосподарського використання для благоустрою території. Відповідно до умов даного договору орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.

24 жовтня 2007 року між позивачем та Кременчуцькою міською радою укладено два договори оренди земельних ділянок з метою несільськогосподарського використання площами 293,00 кв. м. та 467,00 кв.м. по вул.. Першотравневій в м. Кременчуці напроти ж/б № 29/5 для будівництва 4-х поверхового багатофункціонального комплексу. Відповідно до положень даних договорів, орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 1 % від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 20975 кв. м. та 2 % від грошової оцінки землі щорічно.

18 грудня 2007 року між Кременчуцькою міською радою (як орендодавцем) та ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" (як орендарем) укладено два договори оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 966,00 кв. м. по пров. Літературному в м. Кременчуці (район буд. № 3) для будівництва «Центру спілкування та бізнесу»та 4 722,00 кв.м. в районі перехрестя вул.. Республіканської та вул..Д.Бєдного в м. Кременчуці для будівництва торгового центру. Відповідно до умов даних договорів орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.

Всі вищевказані договори зареєстровані у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи.

Судом встановлено, що змін та додаткових угод до вказаних договорів з приводу розміру орендної плати суб'єктами цих правовідносин не приймалось.

Відповідно до положень даних договорів, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

На час дії зазначених договорів оренди діяла нова редакція частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до внесених змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України": "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Таким чином, мінімальний розмір орендної плати для позивача мав складати не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зокрема, статтею 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, визначається у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону (до яких орендована позивачем земельна ділянка не відноситься).

Всупереч вищевказаним нормам, у договорах оренди від 23 квітня 2007 року, 24 жовтня 2007 року, 18 грудня 2007 року застосовувалися менші розміри орендної плати, ніж передбачені чинним законодавством.

У зв'язку з тим, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати яких регламентовано положеннями спеціального Закону, позицію позивача стосовно того, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, суд вважає необґрунтованою, оскільки не можуть застосовуватися положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать спеціальному Закону.

При цьому суд виходить з того, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

У рішенні від 16 грудня 2010 року № 5-рп/2010 "У справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", статті 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Конституційний Суд України встановив, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Таким чином, умови договорів оренди землі від 23 квітня 2007 року, 24 жовтня 2007 року, 18 грудня 2007 року, укладених позивачем з Кременчуцькою міською радою, щодо розміру орендної плати (як податкового зобов'язання), який нижчий, ніж передбачений законодавством, є такими, що порушують публічний порядок у сфері оподаткування.

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 10/-VI (щодо мінімального розміру орендної плати - не менше 3% грошової оцінки), діяли протягом періоду часу з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року, оскільки були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.

Проте, Законом України від 03 червня 2008 року N 309-VІ частина четверта статті 21 Закону України "Про оренду землі" знову викладена в новій редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати для позивача - трикратний розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Даний Закон набрав чинності з моменту опублікування (04 червня 2008 року) та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України від 28 грудня .2007 року N 107-VІ (з 22 травня 2008 року).

Отже, протягом періоду з 01 січня 2008 року по 01 травня 2010 року, діяли норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності - не менше 3% грошової оцінки землі.

Зважаючи на викладене, доводи позивача про відсутність у нього обов'язку по сплаті донарахованого податкового зобов'язання відповідачем за 2008 рік щодо орендної плати за користування земельними ділянками є необґрунтованими.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 21 червня 2010 року № 000573/0/1503/0/2010, від 10 вересня 2010 року № 0005731503/1/2965, від 25 листопада 2010 року № 0005731503/2/3920, від 25 листопада 2010 року № 0011151503/2/3921 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання незаконними дій відповідача в частині складення спірних податкових повідомлень-рішень та визнання цих документів незаконними та скасування - необґрунтовані та в їх задоволенні необхідно відмовити.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога щодо визнання незаконними дії Кременчуцької ОДПІ в частині списання активів ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія»вчинені в лютому 2012 року, за рахунок грошових коштів сплачених позивачем в рахунок орендної плати за землю за січень 2012 року, оскільки, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, після звернення до суду Кременчуцькою ОДПІ не були списані ці суми. Доказів списання активів в лютому 2012 року за рахунок грошових коштів сплачених позивачем в рахунок орендної плати за землю за січень 2012 року сторонами не надано.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними дій Кременчуцької ОДПІ в частині складення акту про результати документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності від 11 червня 2010 року № 3005/15-227/33180734, визнання цього документу незаконним та скасування його, суд приходить до висновку щодо закриття провадження в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом першим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративною юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу частини другої статті 2, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд вважає, що акт перевірки не може бути предметом оскарження в адміністративному суді, позаяк такий акт є лише носієм доказової інформації та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень. Так само і діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства. Тому як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб податкового органу з проведення перевірки та зі складення цього акту не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання, не змінюють стану його суб'єктивних прав.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, треті особи - Державна фінансова інспекція в Полтавській області, Кременчуцька міська рада Полтавської області про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень в частині визнання незаконними дій Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції щодо складення акту перевірки від 11 червня 2010 року № 3005/15-227/33180734 та визнання незаконним та скасування акту перевірки - закрити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 вересня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова