Постанова № 25821697, 31.07.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

31.07.2012 р. справа № 2а-663/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПП "АВТО-НІР", вул. Будівельників, 25, м. Миколаїв, 54052

доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.11 р. № 0002291510 В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Авто-Нір" (далі - позивач, ПП "Авто-Нір") звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 3 листопада 2011 р. № 0002291510.

Під час розгляду адміністративної справи, судом допущено процесуальне правонаступництво державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) (а. с. 91-92).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове законодавство, на переконання позивача, не містить заборони чи обмеження щодо включення до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування II кварталу 2011 р. збитків, які виникли у попередніх періодах, зокрема пізніше I кварталу 2011 р., а тому вважає що правомірно включив до складу цього показника в II кварталі 2011 р. збитки 2010 р., оскільки вони є їх складовою частиною.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення (а. с. 35), в яких навів таке. На його думку, положення розділу XX підрозділ 4 п. 3 абз. 2 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) слід розуміти таким чином, що до складу від'ємного значення, починаючи з II кварталу 2011 р., платник податків має право включити тільки від'ємне значення об'єкту оподаткування виключно за I квартал 2011 р., без врахування такого значення за попередні періоди. В ході перевірки позивача встановлено, що до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування II кварталу 2011 р. позивач включив збитки, які виникли в 2010 р., що суперечить наведеним положенням ПК України.

В судове засідання призначене на 31 липня 2012 р. з'явився представник позивача, відповідач в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час і місце його проведення (а. с. 105). Відповідно до приписів ст. 128 ч. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Суд вважає, що маються підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір між сторонами, суд встановив наступне.

Позивач подав до ДПІ декларацію з податку на прибуток підприємства за I квартал 2011 р., в якій в рядку 08 задекларував об'єкт оподаткування -166652,0 грн. (а. с. 13). В рядку 05.2 цієї декларації самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів визначено як 39014,0 грн. В податковій декларації з податку на прибуток підприємства за наступний II квартал 2011 р., позивач задекларував такі показники: рядок 07 "об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності" -96327,0 грн., рядок 06.6 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього періоду" - 166652,0 грн. (а. с. 15).

24 жовтня 2011 р. ДПІ проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток, результати якої оформлені актом № 2749/15-10/31043903 (далі - акт перевірки) (а. с. 11-12).

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що при заповненні декларації за II квартал 2011 р., в порушення вимог розділу XX підрозділ 4 п. 3 ПК України, позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 р.: за даними позивача воно складає 93534,0 грн., а за даними ДПІ 54520,0 грн., що призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток за II квартал 2011 р. на загальну суму 39014,0 грн. (93534-54520=39014).

На підставі акту перевірки, 3 листопада 2011 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002291510, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 39014,0 грн. (а. с. 10).

Висновок ДПІ про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування за II квартал 2011 р. мотивовано тільки тим, що розділ XX підрозділ 4 п. 3 ПК України, яким визначені особливості застосування ст. 150 п. 150.1. цього кодексу в 2011 р., не містить прямої вказівки на те, що до складу від'ємного значення II і послідуючих кварталів 2011 р. включається таке значення за 2010 р., а тому, на думку ДПІ, в II квартал 2011 р. можливе перенесення тільки того від'ємного значення (збитків), яке виникло виключно в I кварталі 2011 р. і збитки в сумі 39014,0 грн., які виникли в 2010 р., невірно включені до складу від'ємного значення II кварталу 2011 р.

Таким чином, спір між сторонами стосується тільки правової оцінки спірних правовідносин, тоді як самі обставини щодо наявності в складі від'ємного значення II кварталу 2011 р. збитків 2010 р. і їх розміру, сторонами не заперечуються.

Суд вважає, що вищенаведений висновок ДПІ зроблено на підставі хибного тлумачення податкового законодавства та штучного звуження змісту норми, яка регулює спірні правовідносини.

До набрання чинності ПК України, нормативним актом, який визначав порядок оподаткування прибутку підприємств, був Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", стаття 6 п. 6.1. якого визначала: якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, за правилами цього Закону, у випадку, коли платник податків зазнав збитків і вони призвели до виникнення від'ємного значення об'єкту оподаткування, сума такого від'ємного значення (збитків) повинна включатись до складу від'ємного значення кожного наступного податкового періоду до моменту повного погашення збитків, при чому відображення збитків в податковій звітності кожного наступного податкового періоду є обов'язком підприємства, а не його правом.

Таке послідовне і безперервне відображення результатів господарської діяльності платника податків в його звітності узгоджується з основними принципами бухгалтерського обліку, які містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: повне висвітленням, під яким Закон розуміє те, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Системний аналіз Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дає підстави для висновку про те, що для цілей податкового і бухгалтерського обліку, статистичної звітності, результати діяльності підприємства - прибуток чи збитки, незалежно від часу їх виникнення, обов'язково повинні бути відображені в обліку, що дає змогу встановити стан суб'єкта господарювання в будь-який проміжок часу його діяльності.

Після набрання чинності ПК України, правове регулювання порядку розрахунку і врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів порівняно з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" залишилось незмінним, про що свідчить порівняльний аналіз ст. 6 п. 6.1. Закону і ст. 150 п. 150.1. ПК України.

Розділом XX підрозділ 4 п. 3 ПК України встановлені певні особливості застосування ст. 150 п. 150.1. ПК України в 2011 р.: пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначена норма не містить жодних обмежень на включення збитків минулих періодів до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування II кварталу 2011 р., так як від'ємне значення об'єкту оподаткування (збитки) 2010 р. за правилами ст. 6 п. 6.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", включаються до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування I кварталу 2011 р., яке вже за правилами розділу XX підрозділ 4 п. 3 ПК України підлягає включенню до складу від'ємного значення II кварталу 2011 р.

Така ж правова позиція викладена і в листі комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10 листопада 2011 р. № 04-39/10-160. Зокрема в ньому зазначено, що застереження в розділі XX підрозділ 4 п. 3 ПК України щодо особливостей застосування в 2011 р. ст. 150 п. 150.1. ПК України було викликано тим, що розрахунок об'єкта оподаткування I кварталу 2011 р. здійснюється за правилами закону, який з II кварталу 2011 р. втрачає чинність.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що призначенням розділу XX підрозділ 4 п. 3 ПК України, є встановлення правової пов'язаності і послідовності визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування розрахованого за правилами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з нормами ПК України, яке виражається в тому, що від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке виникло в 2010 р. і протягом цього року залишилось непогашеним, за нормами Закону переходить до складу від'ємного значення наступного I кварталу 2011 р. і є його невід'ємною складовою частиною, а після набрання чинності ПК України, таке від'ємне значення включається до податкової звітності II кварталу 2011 р.

Таким чином, декларування позивачем у податковій звітності II кварталу 2011 р. в складі від'ємного значення об'єкту оподаткування збитків 2010 р. узгоджується з вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і ПК України, а тому суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутні порушення норм розділу XX підрозділу 4 п. 3 ПК України та, відповідно, відсутній факт завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в II кварталі 2011 р.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, невірно застосував податкове законодавство, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 361,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 78 від 31 січня 2012 р. (а. с. 4), який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0002291510, прийняте 3 листопада 2011 р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати ПП "Авто-Нір" судовий збір в сумі 361,91 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз