Постанова № 25821536, 13.08.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2012 р. cправа № 2а-2289/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську -Кушніра О.В.

представника відповідача: дочірнього підприємства "Торговий дім "Роксолана" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до дочірнього підприємства "Торговий дім "Роксолана" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, застосованих фінансових санкцій та нарахованої пені в загальному в розмірі 3 009,29 грн., -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі -позивач) до дочірнього підприємства "Торговий дім "Роксолана" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, застосованих фінансових санкцій та нарахованої пені в загальному в розмірі 3 009,29 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що в зв'язку із порушенням відповідачем вимог статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несвоєчасну сплату страхових внесків у 2010 році, позивачем рішенням №3227 від 10.09.2010 року застосовано до відповідача штрафну санкцію в розмірі 437,30 грн. та нараховано пеню в розмірі 113,49 грн., які несплачені відповідачем у відповідності до вимог пункту 13 статті 106 коментованого Закону. Крім того, в порушення тієї ж норми Закону не погашено в повному обсязі заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в період з квітня по грудень 2010 року в розмірі 2 458,50 грн., яка самостійно визначена позивачем у щомісячних розрахунках за вказаний період. Загальна сума узгодженої заборгованості по штрафній санкції, пені та страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 3 009,29 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Поштове повідомлення-виклик повернулося на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "за зазначеною адресою підприємство відсутнє" (а.с. 23-24). Однак, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11-15/1075 місцезнаходження відповідача значиться: вул. І. Левинського, 10-а, м. Івано-Франківськ, 76018 (а.с. 18-19), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик. Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частиною 4 статті 33 та частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 18.01.2007 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взятий на облік Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 18-19).

Суд у відповідності до вимог частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи яку правову норму сліду застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

На час виникнення спірних правовідносин між позивачем і відповідачем виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначалися: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За приписами статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

За змістом вимог частини першої та третьої статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, які набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Частина 2 статті 17 коментованого Закону встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно вимог частини 6 статті 19 вказаного Закону страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач у відповідності до статей 14, 15, 17, 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.

Пунктом 11.11. розділу 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України за №21-1 від 19.12.2003 року (далі -Інструкція, в редакції, чинній на час спірних правовідносин), платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем самостійно розраховані суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в період з квітня по грудень 2010 року в загальному розмірі 11 313,97 грн., в тому числі: за квітень 2010 року -9 626,98 грн., за травень 2010 року -246,40 грн., червень 2010 року -189,20 грн., липень 2010 року -189,20 грн., за серпень 2010 року -207,89 грн., за вересень 2010 року - 198,00 грн., за жовтень 2010 року -215,60 грн., за листопад 2010 року -215,60 грн., за грудень 2010 року -225,10 грн.

Частина 6 статті 20 згаданого Закону встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Із матеріалів справи з'ясовано, що вказані самостійно розраховані зобов'язання у встановлений законом строк відповідач в повному обсязі не сплатив і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 2 458,50 грн.

З огляду на часткову несплату заборгованості, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Доводи позивача про зобов'язання відповідача за страховими внесками з урахуванням часткової сплати у розмірі 2 458,5 грн., що підлягають сплаті підтверджуються Розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з квітня по грудень 2010 року (а.с. 35-52).

Щодо несплати штрафних санкцій і пені за прийнятим позивачем рішенням за №3227 від 10.09.2010 року суд зазначає, що стаття 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частини 2 статті 106 вказаного вище Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (надалі -недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частина 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються фінансові санкції, які уповноважені застосовувати виконавчі органи Пенсійного фонду до страхувальників, пункт 2 якої передбачає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до підпункту 9.3.2. пункту 9.3 розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Як з'ясовано судом позивачем своїм рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (надалі - рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені) за №3227 від 10.09.2010 року застосовано до відповідача фінансову санкцію та нараховано пеню на загальну суму 550,79 грн. (а.с. 14). Вказане рішення прийняте за несвоєчасну сплату відповідачем страхових внесків за квітень 2010 року, несплата якої допущена за період з 20.05.2010 року по 09.07.2010 року (а.с. 15).

10.09.2010 року рішення позивача за №3227 від 10.09.2010 року отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить відповідний запис на самому рішенні.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пені та штрафів підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення.

Здійснення відповідачем несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є підставою для нарахування пені та штрафних санкцій у відповідності до вищевказаних норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції, а сплата нарахованих сум пені та штрафних санкцій є обов'язком відповідача.

У передбаченому законом порядку рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем не оскаржувалося і нараховані суми таких санкцій, у відповідності до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пунктів 9, 10 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, є узгодженими.

Відповідно до вимог частини 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, після отримання якої страхувальник зобов'язаний протягом десяти робочих днів сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідно до підпункту ''а'', ''б'' пункту 8.2 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, а також борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Обставина щодо несплати відповідачем самостійно визначених страхових внесків з квітня по грудень 2010 року та фінансових санкцій (штрафів) та пені підтверджується також відомостями, які містяться в картці особового рахунку страхувальника по рахунках 32%, 4%, 42% та 1%-5% Розділу І за періоди з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року (а.с. 31-32, 33-34).

В судовому засідання з'ясовано, що позивачем була надіслана вимога про сплату боргу за № Ю-1419/4 від 09.03.2011 року (а.с. 16), в яку увійшла сума боргу, яка є предметом стягнення у даній справі. 15.03.2011 року уповноважена особа відповідача отримала таку вимогу, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 17).

Частина 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (надалі -недоїмка).

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, застосування штрафної санкції та нарахування пені, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості по їх сплаті.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми недоїмки на день розгляду справи або ж спростували позовні вимоги, відповідачем суду не подано.

Абзацом 8 частини 3 статті 106 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно пункту 2.2. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від 27.06.2002 року, Управління відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, забезпечують додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; проведення перевірок правильності нарахування та сплати єдиного внеску, страхових внесків та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Абзацом 5 і 6 пункту 7 ''Прикінцевих та перехідних положень''Закону України ''Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування''визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (зокрема Законом України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'').

Системний аналіз коментованих норм закону дає можливість суду дійти переконання про те, що за умови виникнення у платника страхових внесків заборгованості у 2010 році, тобто на момент дії частин 1 - 9 статті 106 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', в силу пункту 7 ''Прикінцевих та перехідних положень''Закону України ''Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування'', на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків, за Пенсійним фондом України і його територіальними органами зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю їх нарахування, своєчасністю сплати, якими останні були наділені до набрання чинності цим Законом. Повноваження позивача щодо контролю по стягненню і своєчасної сплати недоїмки, штрафної санкції та пені, що утворилась до 01.01.2011 року, реалізується здійсненням контролю за такою сплатою до Пенсійного фонду України в межах повноважень органу контролю відповідно до вимог закону, який діяв до 01.01.2011 року. Підставою ж для стягнення заборгованості у судовому порядку є факт несплати відповідачем боргу по вимозі № Ю-1419/4 від 09.03.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з дочірнього підприємства "Торговий дім "Роксолана" заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, застосованих фінансових санкцій та нарахованої пені в загальному в розмірі 3 009,29 грн., обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства "Торговий дім "Роксолана" (ідентифікаційний код 34844019, вул. І. Левинського, 10-а, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, застосованих фінансових санкцій та нарахованої пені в загальному розмірі 3 009 (три тисячі дев'ять) гривень 29 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 17.08.2012 року.