Постанова № 25821484, 01.08.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р. справа № 2a-344/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську - Федьківа В.Б.

представника відповідача: державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" -Біяна В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення податкового боргу в сумі 12 398 538,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (надалі -позивач) до державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 12 398 538,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не погасив в повному обсязі податкові зобов'язання з податку на додану вартість згідно поданих декларацій за період з травня 2010 року по червень 2011 року в сумі 6 764 970,00 грн., штрафних санкцій нарахованих за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання на суму 590 584,06 грн., пені, яка обліковується в картці особового рахунку в сумі 3 970 892,59 грн. та пені, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу в сумі 1 072 092,10 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 12 398 538,75 грн., яка ним не сплачена.

Ухвалою суду від 03.05.2012 року роз'єднано поєднанні в одне провадження у справі №2a-344/12/0970 позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення податкового боргу (грошового зобов'язання) згідно податкового повідомлення-рішення №0008381502/1 від 31.12.2010 року в сумі 346 458,02 грн. та податкового повідомлення-рішення №0009951502/0 від 31.12.2010 року в сумі 175 103,04 грн., - у самостійне провадження (том 1 а.с. 238-240).

В подальшому, представник позивача 11.06.2012 року в судовому засіданні подав заяву про зміну позовних вимог у межах одного предмету спору, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем і зарахуванням податковим органом податкового зобов'язання, що стягується за даним адміністративним позовом (том 2 а.с. 5-6). Просив стягнути з відповідача податкові зобов'язання із податку на додану вартість згідно поданих декларацій від 21.03.2011 року, 20.04.2011 року (в тому числі уточнюючий розрахунок), 20.05.2011 року і 20.06.2011 року в загальній сумі 5 385 480,00 грн., штрафну санкцію, обчислену відповідачем в уточнюючому розрахунку від 20.04.2011 року в сумі 11 187,00 грн., а також пеню, яка обліковується у картці особового рахунку платника податків в сумі 3 153 514,14 грн.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що загальна сума податкового боргу, яка підлягає стягненню за даним адміністративним позовом, із урахуванням заяви про зміну позовних вимог, становить 8 550 181,14 грн. Із вказаної недоїмки заборгованість у сумі 3 947 860,00 грн. (за 2011 рік) є самостійно визначеним грошовим зобов'язанням відповідача, і в силу пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню. Борг в сумі 1 448 807,00 грн. (за 2011 рік) виник в результаті коригування відповідачем в уточнюючих розрахунках власних зобов'язань і від'ємного значення податку на додану вартість попередніх періодів. Пеня в сумі 3 153 514,14 грн. нарахована з 21.02.2011 року по 30.06.2011 року за несвоєчасну сплату відповідачем податкового зобов'язання попередніх періодів. Зазначив, що станом на 01.01.2011 року податковий борг відповідача за платежем "податок на додану вартість" становив всього разом 19 005 060,18 грн. У зв'язку із наявним у податкового органу в силу вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України обов'язку зараховувати кошти, що сплачував відповідач за період з січня по червень 2011 року, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, вважає доводи відповідача про неправомірну зміну призначення платежу по сплаті поточних зобов'язань, безпідставними.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, подавши письмове заперечення щодо його задоволення. У судовому засіданні пояснив, що державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за період з січня по червень 2011 року подавалися відповідні декларації і уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість, зобов'язання по яких, в тому числі і штрафні санкції, своєчасно, у терміни визначені податковим законодавством, сплачувалися до бюджету в повному обсязі. У порушення приписів Податкового кодексу України вже тривалий час позивачем поточні платежі самостійно зараховують у погашення податкового боргу, який виник у попередніх податкових періодах. В результаті такого неправомірного, на думку відповідача, зарахування поточних платежів виник податковий борг, в тому числі, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом. Серед іншого зазначив, що відповідачем у березні 2011 року уточнюючим розрахунком за травень 2008 року двічі зменшив суму податку на 95 904,00 грн., що в свою чергу не призвело до декларування і збільшення зобов'язання на 95 904,00 грн., які входять у загальний розмір податкового боргу. Поданим у квітні 2011 року уточнюючим розрахунком податку на додану вартість зменшено суму від'ємного значення в розмірі 1 352 903,00 грн. за січень 2011 року, як помилково визначеного. А тому, суми в розмірі 95 904,00 грн. і 1 352 903,00 грн. не є самостійно обчисленим відповідачем зобов'язанням, в тому числі податковим боргом, і не можуть бити стягнуті за даним позовом. Вказав на порушення позивачем 1095 денного строку на стягнення заборгованості по пені, яка нарахована за період з 31.08.2008 року. Вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення із відповідача коштів, так як в силу вимог Статуту підприємства-відповідача, частини 3 статті 78, частини 1 статті 133, частини 5 статті 139 Господарського кодексу України кошти підприємства, як майно, належать останньому на праві повного господарського відання, а не власності. Вважає, що позивач не дотримав процедури стягнення податкового боргу, визначеного статтею 95 Податкового кодексу України, у зв'язку із тим, що підставою для звернення стали податкові вимоги від 12.05.2004 року і 14.06.2004 року, винесені за час дії Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив свою чинність з 01.01.2011 року. Нових же вимог податковий орган не скеровував.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.02.1996 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10-11), та взятий на облік Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем в частині врегульовані положеннями Податкового кодексу України та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач 20.04.2011 року, 31.03.2011 року, 20.04.2011 року, 20.05.2011 року та 20.06.2011 року подав позивачу податкові декларації з податку на додану вартість за №№9002334074, 9001568440, 9002430608, 9003617668 і 9004236129, в яких розраховано розміри вказаних зобов'язань за січень 2011 року в сумі 372 915,00 грн., лютий 2011 року - 1 493 007,00 грн., за березень 2011 року -398 272,00 грн., за квітень 2011 року -1 161 706,00 грн. та травень 2011 року -510 773,00 грн. відповідно. В уточнюючому розрахунку до декларації №9002334074 від 20.04.2011 року відповідач у зв'язку із самостійним виявленням помилок розрахував штрафну санкцію у розмірі 11 187,00 грн. Всього разом розраховані зобов'язання складають 3 947 860,00 грн. (том 1 а.с. 29-38). Згідно довідки про стан розрахунку із бюджетом №9453/10/10-039/1939 вказаних зобов'язань відповідач не виконав, і на момент розгляду справи вони не погашені.

За змістом пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачає, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане самостійно визначені відповідачем зобов'язання із вказаного вище податку в сумі 3 947 860,00 грн. та його несплата ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

Представником відповідача у судовому засіданні представлено платіжні доручення про сплату вказаних вище зобов'язань і штрафної санкції (том 1 а.с. 148-164, 181). Втім, суд відхиляє доводи відповідача про безпідставну зміну призначення платежів та неправомірне зарахування їх у погашення заборгованості, яка виникла у попередні періоди.

З наявної у матеріалах справи довідки про стан розрахунків із бюджетом №9583/10/19-150/1972 від 22.06.2012 року та облікової картки платника податку судом встановлено, що у відповідача станом на 01.01.2011 року облікувався борг по платежу ''податок на додану вартість''в загальній сумі 19 005 060,18 грн. (том 1 а.с. 86-11, том 2 а.с. 30).

Відповідно до вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

У зв'язку із наявним у податкового органу в силу вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України обов'язку зараховувати кошти, що сплачував відповідач за період з січня по червень 2011 року, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, суд вважає доводи відповідача про неправомірну зміну призначення платежу по сплаті поточних зобов'язань, необґрунтованими.

Крім того, судом встановлено, що у січні 2011 року відповідач подав декларацію із податку на додану вартість, якою визначено від'ємне значення 1 352 903,00 грн., в рядку 22.1 декларації дана сума врахована у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість попередніх періодів (том 2 а.с. 7-8). Показники даної декларації позивача внесено у облікову картку платника податку шляхом зменшення, наявного станом на січень 2011 року податкового зобов'язання за попередні періоди на 1 352 903,00 грн. (том 1 зворотній бік а.с. 88).

20.04.2011 року державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" подало до позивача уточнюючий розрахунок №9002334074 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року (том 2 а.с. 9-11).

Згідно уточнюючого розрахунку зменшено суму розрахованого у січні 2011 року податкового кредиту на 1 725 818,00 грн., що призвело до виникнення податкових зобов'язань за січень 2011 року на суму 372 915,00 грн. та самостійним нарахуванням платником штрафних санкцій в сумі 11 187,00 грн. Цим же розрахунком зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, задекларованого по декларації за січень 2011 року, на суму 1 352 903,00 грн., розмір якого відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України відповідач у січні 2011 року самостійно зарахував у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник у попередніх податкових періодах.

У березні 2011 року державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" подало уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість №9001153847 у зв'язку з самостійно виявленими помилками за травень 2008 року, яким відповідач зменшив суму, що підлягала сплаті до бюджету на 95 904,00 грн. (том 2 а.с. 12). Показники такого розрахунку працівниками позивача відображено у обліковій картці платника податку шляхом зменшення, наявного на той час податкового зобов'язання за попередні періоди на 95 904,00 грн. (том 1 зворотній бік а.с. 92).

Протягом того ж березня 2011 року відповідач подав позивачу ще один уточнюючий розрахунок №9001232709 із ідентичними даними до розрахунку №9001153847, який поданий раніше - 17.03.2011 року (том 2 а.с. 13). По такому розрахунку позивачем вчинено додаткове зменшення податкового боргу, наявного на той час за попередні періоди ще раз на 95 904,00 грн. (том 1 зворотній бік а.с. 92, а.с. 93).

Таким чином відповідач двічі подано уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість, якими відповідач двічі за той самий період розраховано показники із зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету, на 95 904,00 грн.

З метою уникнення подвоєння показників податкової звітності, відповідно до пунктів 4.4 та 4.6 наказу Державної податкової адміністрації України №827 від 31.12.2008 року ''Про затвердження методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДСП України'', уточнюючому розрахунку №9001232709 від 18.05.2011 року на підставі службової записки №329/152 від 12.05.2011 року присвоєно статус ''не визнано як податкова звітність''.

За таких умов суд вважає, що показник у сумі 95 904,00 грн. на підставі уточнюючого розрахунку №9001153847 безпідставно знятий із облікової картки відповідача із розміру заборгованості по податковому зобов'язанню.

Враховуючи те, що станом на березень 2011 року і день розгляду справи у відповідача, відповідно до даних облікової картки платника податків, був наявний податковий борг значно більший від суми зменшеного у березні 2011 року розміру від'ємного значення (1 352 903,00 грн.), суми безпідставного зменшеної заборгованості за травень 2008 року (95 904,00 грн.), та те, що останній не представив у судовому засіданні доказів коригування зобов'язання за січень 2011 року та подвійного обліку показників у декларації за травень 2008 року, в тому числі сплати зобов'язань у сумі 1 352 903,00 грн. і 95 904,00 грн., суд приходить до висновку, що такі кошти повинні бути стягнуті із відповідача як податковий борг.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Із зворотного боку облікової картки платника податків відповідача та розрахунку розміру пені з податку на додану вартість станом на червень 2012 року судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня в розмірі 3 153 514,14 грн., яка з 21.02.2011 року обчислена по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 31.07.2008 року по 29.06.2011 року (том 1 а.с. 86-111, том 2 а.с. 31-32).

Підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Приписам пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, що нарахування пені закінчується: а) у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; б) у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; в) у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); г) при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Аналогічний порядок нарахування пені визначений статтею 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв до 01.01.2011 року.

Із розрахунку пені (3 153 514,14 грн.) судом встановлено, що починаючи із 21.02.2011 року, після сплати (зарахування) податкових зобов'язань за період з 31.08.2008 року по 29.06.2011 року, позивачем розпочате нарахування пені, яке тривало до 29.06.2011 року (том 2 а.с. 31-32). Тобто, саме факт зарахування 21.02.2011 року зобов'язань за період з 31.08.2008 року, надано позивачу право на нарахування пені із 21.02.2011 року.

Із урахуванням коментованих норм Закону і фактичних обставин, суд зазначає, що із 21.02.2011 року податковий орган не пропустив 1095 денного строку звернення до суду на стягнення податкового боргу.

Відповідно до підпунктів 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалися податкові вимоги форми ''Ю1'' за №1/1064/14760/24-1-205 від 12.05.2004 року та ''Ю2'' за №2/1269/18768/10/24-1-205 від 14.06.2004 року, які отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчить відповідний запис на повідомленнях про вручення поштового відправлення (том 1 а.с. 12). Відповідач вказані податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Податковим кодексом України, а тому сума грошового зобов'язання, яка є предметом стягнення, у відповідності до Закону є узгодженою.

Положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналогічна правова норма щодо порядку направлення вимоги і формування нового податкового боргу відображена у підпункті 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв до 01.01.2011 року.

Враховуючи те, що нормами матеріального права, до і після 2011 року, питання направлення податкової вимоги і звернення податкового органу на підставі неї до суду про стягнення заборгованості, врегульовані ідентично, а також враховуючи відсутність колізії між такими нормами Законів, і сам факт не відкликання позивачем вимог від 12.05.2004 року та 14.06.2004 рок як погашених, суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність права у податкового органу на звернення до суду без направлення нової вимоги за правилами Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за період з січня по червень 2011 року, обліковою карткою платника, розрахунком пені та вимогами податкового органу (том 1 а.с. 12, 29-38, 86-111, том 2 а.с. 31-32).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховане податкове зобов'язання відповідача визначене ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість в розмірі 5 396 667,00 грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання в розмірі 3 153 514,14 грн., є узгодженими та являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про невірне обрання способу захисту порушеного права шляхом стягнення із відповідача коштів, так як в силу вимог Статуту підприємства, частини 3 статті 78, частини 1 статті 133, частини 5 статті 139 Господарського кодексу України кошти підприємства, як майно, належать останньому на праві повного господарського відання, а не власності, як цього вимагає пункт 95.1 статі 95 Податкового кодексу України.

Приписами пункту 95.1 статті 95 коментованого Кодексу визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Із змісту пункту 3.1. і 3.3. Статуту державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, круглу печатку, кутовий штамп з власним найменуванням, бланки, знак для товарів та послуг, іншу атрибутику юридичної особи, може виступати від свого імені, укладати договори, набувати майно та пов'язані з ними немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у всіх судових інстанціях. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та держави (том 1 а.с. 116-119).

Пунктом 5.3. вказаного Статуту визначено, що майно підприємства відповідно до законів України належить йому на праві повного господарського відання, здійснюючи це право підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать цьому Статуту та законам України.

Тобто, щодо майна (в тому числі коштів) відповідачем можуть бути вчинені будь-які дії, які не суперечать цьому Статуту. Такі обмеження вставлені у пункті 3.2. Статуту, згідно вимог якого вони стосуються того, що відчуження, передача у заставу майнових об'єктів, які належать до основних фондів, здавання в оренду, найм цілісних майнових комплексів структурних одиниць та підрозділів проводиться лише за згодою власника. Інших обмежень у володінні, користуванні та розпорядженні майном підприємства Івано-Франківська міська рада як засновник державного міського підприємства не встановила. Від так, суд приходить до висновку, що сплата (погашення) податків за узгодженими грошовим (податковим) зобов'язанням не порушує вимог Статуту підприємства-відповідача, норм Податкового кодексу України і Господарського кодексу України.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено податкове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом та стягнення 8 550 181,14 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення із державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" податкового боргу в сумі 8 550 181,14 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (ідентифікаційний код 03346058, вул. Б. Хмельницького, 59 А, м. Івано-Франківськ, 76007) з його розрахункових рахунків, які є наявними у банківських установах та за рахунок готівки державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", в дохід бюджету податковий борг в сумі 8 550 181 (вісім мільйонів п'ятсот п'ятдесят тисяч сто вісімдесят одну) гривню 14 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 06.08.2012 року.