Постанова № 25820353, 30.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12843/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Ганечко О.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ассіс ТАС»до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаною постановою, державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ассіс ТАС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року.

За результатами проведеної перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва складено акт перевірки від 30.06.2011 року №33/22-025/31354858, яким зафіксовано факт порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ассіс ТАС»пункту 2.1, підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних відносин, статті 186, підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, згідно з актом перевірки, позивачем не підтверджено первинними документами правомірність віднесення до складу валових витрат суми винагороди за інформаційно-консультаційні послуги, виплачені фізичним особам суб'єктам підприємницької діяльності згідно з договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг за період ІІІ квартал 2009 року - І квартал 2011 року на загальну суму 11 937 151,00 грн.

Також згідно з актом перевірки позивачем занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року всього на суму 5 098 123,01 грн., що зумовлено одночасним перевищенням позивачем обсягу оподаткованих операцій, визначеного підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», та відсутністю факту добровільної реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість.

На підставі вищевказаного акту апелянтом винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 року №0000482200/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 098 123,01 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 970 990,87 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 року №0000492200/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 068 482,00 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 590 365,50 грн.

Позивачем укладались договори з суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами щодо надання останніми посередницьких послуг при консультуванні потенційних клієнтів позивача. Так, згідно вказаних договорів, до обов`язків консультантів було віднесено відшуковування потенційних клієнтів, надання консультацій щодо послуг, які надає позивач, супроводжувати клієнта у період дій договору.

За наслідками виконання вказаних договорів контрагенти позивача надавали акти виконаних робіт та отримували комісійну винагороду.

Пунктом. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28 грудня 1994 року № 334/94 (далі -Закон № 334/94) дано визначення поняттю «валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати)»- сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону № 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, використання витрат у власній господарській діяльності є обов`язковою ознакою, яка необхідна для віднесення витрат до складу валових чи ні.

Крім того, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто будь-які витрати, крім наявності ознак, передбачених п.п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону № 334/94, мають бути підтверджені первинними документами.

У відповідності до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи містять акт виконаних робіт, які надавались позивачу суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами на виконання договорів надання посередницьких послуг.

Зокрема, вищезазначений акти виконаних робіт не містить змісту та обсягу виконаної господарської операції, одиницю виміру, яка характерна до відповідної господарської операції. Таким чином, вказаний акт виконаних робіт не дає повної інформації щодо обсягу та характеру наданих послуг.

Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, зокрема, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та агентів.

Страхові брокери -громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).

Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Тобто, пільга, визначена п.п. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, застосовується лише при наданні послуг із страхування, співстрахування або перестрахування.

Вищезазначені правові норми визначають, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачем протиправно завищено валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.

Повний текст виготовлено: 04.09.2012 року.