Рішення № 25813308, 28.08.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.08.12 Справа № 26/5014/1868/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Глорія", м.Луганськ

про стягнення заборгованості за договором поставки №2 від 04.01.2011 в сумі 132918 грн. 08 коп., пені в сумі 19073 грн. 74 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -представник за довіреністю ОСОБА_2, довіреність №1631 від 25.07.2012;

від відповідача -не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №2 від 04.01.2011 в сумі 132918 грн. 08 коп., пені в сумі 19073 грн. 74 коп.

Відповідач відзивом №122 від 13.08.2012 вимоги позову визнав повністю.

Позивач заявою б/н від 28.08.2012 відмовився від позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 8693 грн. 74 коп. та просив провадження у справі в цій частині припинити, а сплачений судовий збір повернути позивачу.

Суд, враховуючи приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вважає можливим прийняти вказану заяву до розгляду.

Клопотанням №121 від 13.08.2012 відповідач просив розглянути справу за відсутності представника.

Суд, враховуючи думку представника позивача, задовольняє вказане клопотання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Глорія" (покупець, відповідач) 04.01.2011 був укладений договір поставки №2 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався протягом терміну дії цього договору передавати покупцю у власність товар, найменування якого наведене в п.1.2 даного договору, а покупець зобов'язався приймати товар і оплачувати його в порядку, визначеному цим договором (п.1.1).

Відповідно до п.1.2 договору найменування товару: продовольча сировина. Товар за даним договором постачається партіями, розмір яких визначається в кожному окремому випадку відповідно до замовлення покупця.

У п.1.3 сторони домовились, що кількість і ціна товару узгоджується додатково і вказується в накладних на постачання товару, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.2.1 постачання товару провадиться постачальником на підставі замовлень, що спрямовується покупцем на адресу постачальника, факсом, по телефону, електронною поштою або через представника постачальника, на розсуд покупця. У замовленні сторони погоджують кількість і строки постачання товару. Постачальник не пізніше ніж через 2 робочих дні для одержання замовлення повідомляє покупця про прийняття замовлення до виконання або про неможливість його виконання.

Зобов'язання постачальника по постачанню партії товару вважаються виконаними з моменту передачі товару представнику покупця. Передача товару провадиться за згодою сторін або на складі покупця або на складі постачальника (п.2.2).

У відповідності до п.4.2 договору покупець сплачує 100% ціни за товар на протязі 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно п.5.2 за прострочення оплати товару, який постачається за даним договором, (за винятком прострочення сплати авансу), покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми не перерахованих або недоперерахованих грошових коштів.

На виконання вказаних умов договору позивач на протязі 2011 року поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару та товарно-транспортними накладними (а.с.20-150 т.1, а.с.1-59 т.2), на загальну суму 986937 грн. 80 коп.

Відповідач отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 132918 грн. 08 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось, п.4.2 договору поставки сторони визначили умови оплати поставленого товару відповідачем, які відповідачем не були дотримані.

Відповідач факт поставки продукції за спірним договором підтвердив, визнавши позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №2 від 04.01.2011 в сумі 132918 грн. 08 коп.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що за прострочення оплати товару, який постачається за даним договором, (за винятком прострочення сплати авансу), покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми не перерахованих або недоперерахованих грошових коштів.

Оскільки, як зазначив позивач, і це визнано відповідачем, останній своєчасно у передбачений п.4.2 договору строк поставлений товар не оплатив, тобто мало місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 10.08.2011 по 24.07.2012 в сумі 19075 грн. 00 коп.

Під час судового розгляду позивач заявою б/н від 28.08.2012 відмовився від позову в частині стягнення з відповідача пені за період з 10.02.2012 по 24.07.2012 в розмірі 8693 грн. 74 коп.

У вказаній заяві позивач зазначив, що з наслідками відмови він ознайомлений.

Частиною 4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, суд вважає можливим прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення пені за період з 10.02.2012 по 24.07.2012 в сумі 8693 грн. 74 коп., задовольнивши його заяву, оскільки дане право надано позивачу і не порушує нічиїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення пені за період з 10.02.2012 по 24.07.2012 в сумі 8693 грн. 74 коп. слід припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України та повернути позивачу згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" судовий збір в сумі 207 грн. 61 коп., який сплачений за платіжним дорученням №943 від 23.07.2012, про що слід винести відповідну ухвалу.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 10.08.2011 по 09.02.2012 в сумі 10380 грн. 00 коп., суд вважає, що вона є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Глорія" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Глорія", вул.К.Лібкнехта, б.16А, м.Луганськ, код 24188280 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 заборгованість в сумі 132918 грн. 08 коп., пеню в сумі 10380 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 2832 грн. 25 коп., видати наказ позивачу.

3. Провадження у справі в частині стягнення пені за період з 10.02.2012 по 24.07.2012 в сумі 8693 грн. 74 коп. припинити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 31.08.2012.

Суддя С.С. Єжова