Постанова № 25813081, 28.08.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р.Справа № 15/17-4914-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: Лісниченко Л.О. (довіреність № 01-199 від 24.11.2011 року)

від відповідача: не з'явився

від скаржника: Крушенівський Р.О. (довіреність № 040511 від 04.05.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Імексбанк"

на рішення господарського суду Одеської області від „14" лютого 2012 року

по справі № 15/17-4914-2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва „Одестрансбуд", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбуд-Консалт", м. Одеса

про розірвання договору купівлі-продажу нежилої будівлі

В С Т А Н О В И В :

30.11.2011 року Відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва „Одестрансбуд" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненнями до неї до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбуд-Консалт" (далі по тексту -відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу нежилої будівлі їдальні загальною площею 1483,9 кв.м, розташованої на земельній ділянці розміром 940 кв.м за адресою: м.Одеса, вул. Новікова,5/1, який було укладено 21.12.2007 року між сторонами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.12.2007 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу нежилої будівлі їдальні. Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д. та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 5422. Згідно п.1.1 договору, позивач продав, а відповідач купив нежилу будівлю їдальні загальною площею 1483, 9 кв.м, розташовану на земельній ділянці розміром 940 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Новікова,5/1. У п.1.2 договору зазначено, що будівля належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності серії САА №447810, виданого ВК Одеської МР 04.03.2005 року та право власності зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 10128481, номер запису 3691 і книзі 42 неж-100. Як вказує позивач у відповідності з п.3.1 договору, представники відповідача до підписання договору купівлі-продажу оглянули будівлю та не виявили під час огляду істотних недоліків, які перешкоджали б її використанню за призначенням. Пунктом. 2.1 договору передбачено, що продаж будівлі вчиняється за ціною 273 000,00 грн., яку відповідач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача терміном до першого квітня дві тисячі восьмого року. За ствердженнями позивача, 26.12.2007 року позивач передав відповідачу за актом прийому-передачі нежилу будівлю їдальні загальною площею 1483, 9 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Новікова,5/1.

Після підписання договору та реєстрації права власності відповідач надав позивачу копію виданого відповідачу КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, в якому було зазначене наступне: номер витягу: 17224937; дата 26.12.2007 року; реєстраційний номер: 10128481; тип об'єкта: нежила будівля їдальні; адреса об'єкта: Одеська область, м. Одеса, вул. Новікова, буд. 5/1; номер запису: 3691 в книзі: 70неж-158; дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 26.12.2007 року. Згідно витягу, нежила будівля їдальні на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д., була зареєстрована 26.12.2007 року за новим власником -ТОВ „Трансбуд-Консалт" з реєстраційним номером та номером запису: 3691 в книзі: 70неж-158.

Таким чином, позивач вказує, що повністю виконав свої обов'язки, передбачені договором купівлі-продажу, що стало підставою для реєстрації права власності на будівлю за відповідачем. Однак, за твердженнями позивача, відповідач станом на дату подання цього позову не виконав свої обов'язки, передбачені договором купівлі-продажу, тоді як з умовами п 2.1 договору вартість будівлі в розмірі 273 000,00 грн. відповідач зобов'язався перерахувати на поточний рахунок позивача терміном до 01.04.2008 року. Такі дії відповідача, на думку позивача, суперечать діючому законодавству та є підставою для розірвання договору купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року по справі № 15/17-4914-2011 (суддя Петров В.С.) позовні вимоги ВАТТБ „Одестрансбуд" задоволені в повному обсязі. Розірвано договір купівлі-продажу нежилої будівлі їдальні загальною площею 1483,9 кв.м, розташованої на земельній ділянці розміром 940 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Новікова,5/1, що було укладено 21 грудня 2007 року між ВАТТБ „Одестрансбуд" та ТОВ „Трансбуд-Консалт", посвідчений 21.12.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д. і зареєстрований у реєстрі за № 5422, а також зареєстрований 21.12.2007 року в Державному реєстрів правочинів за № 2594709. Стягнуто з ТОВ „Трансбуд-Консалт" на користь ВАТТБ „Одестрансбуд" витрати по сплаті судового збору у розмірі 941 грн. 00 коп.

Такий висновок суду мотивований тим, що, як встановлено та підтверджується матеріалами справи і не спростовується відповідачем, ТОВ „Трансбуд-Консалт" умови договору купівлі-продажу щодо оплати вартості придбаної нежилої будівлі не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за договором в розмірі вартості вказаної будівлі -об'єкту купівлі-продажу. Так, саме невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати вартості об'єкту купівлі-продажу є підставою для розірвання цього договору у судовому порядку.

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 02.03.2012 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство „Імексбанк" (далі по тексту -скаржник) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТТБ „Одестрансбуд" відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог, доводів та заперечень, скаржник посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, ТОВ „Трансбуд-Консалт" прийняло майно, оформило в установленому порядку право власності на майно та в послідуючому передало майно в іпотеку. Відповідно ж до статей 655, 692, 697 ЦК України, продавець має право відмовитись від договору купівлі-продажу лише в разі настання 2-х обставин -відмови прийняти товар та оплатити товар, чого в даному випадку не було.

Скаржник посилається на те, що між НБУ та ПАТ „Імексбанк" було укладено договір про відступлення права вимоги за реєстром № 3498, згідно якого НБУ відступив, а ПАТ „Імексбанк" набув статусу іпотекодержателя за іпотечним договором укладеним між НБУ та ТОВ „Трансбуд-Консалт" за реєстром № 2290, який виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 32 від 29.01.2010 року. Також 07.05.2012 року господарським судом Одеської області було винесено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.10.2009 року № 2290 заставною вартістю 7 245 053 грн. Отже, винесеним по даній справі рішенням №15/17-4914-2011 від 14.02.2012 року фактично позбавлено ПАТ „Імексбанк" як іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки.

На думку скаржника, сторони ввели суд в оману та приховали той факт, що відповідач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 21.12.2007 року в установлений договором строк. Факт розрахунку підтверджується платіжним дорученням № 1 від 30.10.2008 року на суму 327 600 грн.

ВАТТБ „Одестрансбуд" відзив на апеляційну скаргу ПАТ „Імексбанк" до суду не надало, але його представник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

ТОВ „Трансбуд-Консалт" в судове засідання 28.08.2012 року не з'явилося без поважних причин, про причини неявки суд не повідомило, будь-яких клопотань не заявляло, хоча було належним чином повідомлено про час та місце слухання справи.

Так, ТОВ „Трансбуд-Консалт" не знаходиться за своєю юридичною адресою: 65039, м. Одеса, вул. Єлісаветинська,21, що вказана у всіх наявних матеріалах справи, а тому всі ухвали суду першої інстанції, а також ухвала про призначення розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції були повернуті до судів без вручення адресату у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника ТОВ „Трансбуд-Консалт".

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та скаржника, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 21.12.2007 року між ВАТТБ „Одестрансбуд" (продавець) та ТОВ „Трансбуд-Консалт" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (а.с.27), за яким позивач, як продавець, продав, а відповідач, як покупець, купив нежилу будівлю їдальні загальною площею 1483,9 кв.м, розташовану на земельній ділянці розміром 940 кв.м за фактичним користуванням за адресою: м. Одеса, вул. Новікова,5/1.

В п.1.2 договору зазначено, що будівля належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 447810, виданого ВК Одеської МР 04.03.2005 року. Право власності зареєстровано в реєстрі права власності на нерухоме майно за № 10128481, номер запису 3691 і книзі 42 неж-100. Витяг про реєстрацію права власності виданий КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 10.03.2005 року за № 6698680.

Згідно п.2.1 договору, продаж будівлі вчиняється за ціною 273 000,00 грн., які відповідач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача терміном до першого квітня дві тисячі восьмого року.

В п.3.1 договору зазначено, що будівлю оглянуто представниками відповідача (покупця) до підписання цього договору купівлі-продажу. Істотних недоліків, які перешкоджали б її використанню за призначенням під час огляду не виявлено. Претензій до продавця щодо якісних характеристик будівлі покупець не має і приймає її у технічному стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

За п.3.6 договору останній підлягає державній реєстрації; також необхідно здійснити державну реєстрацію права власності. При цьому зазначено, що у відповідності зі ст.334 Цивільного кодексу України право власності на будівлю виникає у покупця після нотаріального посвідчення цього договору з моменту його державної реєстрації.

Так, вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений 21.12.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д. та зареєстрований у реєстрі за № 5422. При цьому договір був зареєстрований 21.12.2007 року в Державному реєстрів правочинів за № 2594709, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 5204463 від 21.12.2007 року.

26.12.2007 року сторонами був складений акт прийому-передачі, за яким позивач передав відповідачу нежилу будівлю їдальні загальною площею 1483, 9 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Новікова,5/1, вартістю 273 000,00 грн.

Після підписання договору купівлі-продажу відповідачем було здійснено реєстрацію права власності на придбану нежилу будівлю їдальні, про що свідчить копія виданого КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17224937 від 26.12.2007 року, згідно якого нежила будівля їдальні була зареєстрована 26.12.2007 року за новим власником -ТОВ „Трансбуд-Консалт", номер запису: 3691 в книзі: 70 неж-158.

Крім того, як вбачається з матеріалів, наданих ПАТ „Імексбанк" до апеляційної скарги (якого не було залучено до участі у справі, але предмет спору безпосередньо стосується його прав та інтересів), 20.10.2011 року між НБУ та ПАТ „Імексбанк" було укладено договір про відступлення права вимоги № 3498, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. згідно умов якого НБУ (цедент) відступив, а ПАТ „Імексбанк" (цесіонарій) набуло статусу іпотекодержателя за іпотечним договором укладеним між НБУ та ТОВ „Трансбуд-Консалт" № 2290, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. з договором про внесення змін № 1, посвідчений 05.02.2010 року за № 195, який виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 32 від 29.01.2010 року.

Згідно п.2.1.1 зазначеного Договору іпотеки, Іпотекодавець -ТОВ „Трансбуд-Консалт", гарантував, що предмет іпотеки знаходиться в його власності, до моменту укладання цього Договору нікому не відчужений, під забороною (арештом), в тому числі податковою, не перебуває, як внесок до статутного капіталу інших юридичних осіб не внесений, судових спорів щодо нього немає, прав щодо нього у третіх осіб (за договорами найму, оренди тощо) та інших обтяжень як в межах України так і за її межами немає.

Відповідно до пункту 1.3 Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежила будівля їдальні загальною площею 1483,9 кв.м, розташована на земельній ділянці розміром 940 кв.м за фактичним користуванням за адресою: м.Одеса, вул. Новікова,5/1.

Також 07.05.2012 року господарським судом Одеської області було винесено рішення по справі № 5/17-3324-2011 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.10.2009 року № 2290 заставною вартістю 7 245 053 грн.

Судова колегія не погоджується з позовними вимогами ВАТТБ „Одестрансбуд" і висновками місцевого господарського суду про їх задоволення та вважає, що апеляційна скарга ПАТ „Імексбанк" підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду -скасуванню, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч.5 ст.656 ЦК України).

В силу ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Так, вищевказаний договір купівлі-продажу від 21.12.2007 року є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковими для виконання їх сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.4 ст.692 Цивільного кодексу України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Крім того, право продавця при несплаті покупцем у встановлений строк товару, вимагати його повернення, передбачене нормою ч.2 ст.697 ЦК України.

Виходячи з аналізу викладених норм Цивільного кодексу України, які є спеціальними нормами правового регулювання купівлі-продажу, колегія суддів приходить до висновку, що продавець має право відмовитись від договору купівлі-продажу в разі настання одночасно 2-х обставин -відмови прийняти та оплатити товар.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ „Трансбуд-Консалт" прийняло майно та оформило в установленому порядку право власності на майно.

Більш того, як вбачається з платіжного доручення від 30.01.2008 року №1 (наданого ПАТ „Імексбанк" до апеляційної скарги), призначенням платежу по якому є оплата за нерухомість згідно договору купівлі-продажу №5422 від 21.12.2007 року, ТОВ „Трансбуд-Консалт" перерахувало на розрахунковий рахунок позивача -ВАТТБ „Одестрансбуд" 327 600 грн. з урахуванням 54 600 грн. ПДВ, тобто повністю виконало свої обов'язки щодо сплати грошових коштів, що є ціною об'єкту за даним договором.

Враховуючи викладене, ТОВ „Трансбуд-Консалт" виконало усі покладені на нього договором купівлі-продажу №5422 від 21.12.2007 року обов'язки, у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для розірвання цього договору.

Також судова колегія має за необхідне зазначити, що подання ВАТТБ „Одестрансбуд" даного позову до суду майже після 4 років з того моменту як за умовами спірного договору купівлі-продажу відповідач повинен був оплатити вартість нежилої будівлі, а також повне визнання цього позову відповідачем, судова колегія розцінює, як спробу відповідача уникнути звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 22.10.2009 року № 2290, предметом якого є нежила будівля, придбана відповідачем за спірним договором купівлі-продажу. При цьому слід зазначити, що при укладанні іпотечного договору ані ТОВ КБ „СОЦКОМБАНК", ані ТОВ „Трансбуд-Консалт" не повідомляли про несплату ТОВ „Трансбуд-Консалт" вартості об'єкту за договором купівлі-продажу від 21.12.2007 року.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність і необґрунтованість заявлених позовних вимог ВАТТБ „Одестрансбуд" та невірність і помилковість висновків місцевого господарського суду про їх задоволення.

Сторони ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надали, а тому зазначені вище факти під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які сторони посилалися як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року по справі № 15/17-4914-2011 не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга ПАТ „Імексбанк" -задоволенню, а в задоволенні позовних вимог ВАТТБ „Одестрансбуд" слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача - ВАТТБ „Одестрансбуд".

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Імексбанк" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „14" лютого 2012 року по справі № 15/17-4914-2011 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва „Одестрансбуд" -відмовити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва „Одестрансбуд" (65026, м. Одеса, площа Катерининська,4, код ЄДРПОУ 01380524) на користь Публічного акціонерного товариства „Імексбанк" (65039, м. Одеса, пр. Гагаріна,12-а, код ЄДРПОУ 20971504) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скаргу в сумі 470,50 грн. (чотириста сімдесят гривень п'ятдесят копійок).

4. Видачу наказів за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „30" серпня 2012 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.В. Михайлов