Постанова № 25813060, 27.08.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.12 Справа № 5015/2213/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання М. Мельник

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився

від відповідача (апелянта) -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Західно-Український консорціум»м. Львів, б/н від 23.07.12 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 05.07.2012 р. ( суддя Козак І.Б.)

у справі № 5015/2213/12

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроекопродукт»м. Канів

до відповідача Приватне акціонерне товариство «Західно-Український консорціум» м. Львів

про стягнення 33 453 866, 35 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 05.07.2012 р. у справі № 5027/2213/12 частково задоволено позов ТОВ «Агроекопродукт»м. Канів, з ПрАТ «Західно-Український консорціум»м. Львів на користь позивача стягнуто 28 383 269, 44 грн. основного боргу за поставлений товар, 3 104 777, 01 грн. інфляційних втрат, 1 901 519, 78 грн. 3 % річних та 64 380 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши від позивача товар за договором, оплатив його частково, в результаті чого у нього утворилась заборгованість, на суму якої нараховані інфляційні втрати та 3 % річних. В частині 64 300, 12 грн. інфляційних втрат суд, посилаючись на Рекомендації Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, відмовив у задоволенні позову в цій частині, оскільки дійшов висновку, що якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без врахування цього місяця.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення повністю скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що видаткові накладні не відповідають вимогам, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, що вчиняється у письмовій формі, а відтак, не є підставою виникнення грошового зобов'язання. Також апелянт вважає помилковим посилання господарського суду першої інстанції на акт взаєморозрахунків з постачальниками за період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р., оскільки в акті зазначено інший номер договору, ніж заявлений як підстава позовних вимог -договір № ЗУ-000098, акт підписаний невстановленою особою та скріплений печаткою «для бухгалтерії». Крім цього, відповідач зазначає, що судом не визначено джерела індексу інфляції та не вказано період.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що видаткові накладні, за якими передано товар відповідачеві, повністю фіксують факт здійснення господарських операцій -передачу товару, а також відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Крім цього, позивач вказує, що відповідачем частково оплачено отриманий товар.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу частково задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.03.2009 р. між ТОВ «Агроекопродукт»(постачальник) та ПрАТ «Західно-Український консорціум»(покупець) укладено договір поставки № 30/03, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця жерстяну банку діаметром 83,3/80,3, висотою 85 мм із стандартною кришкою (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар, що постачається, і оплатити в термін, згідно умов договору та прибутково-видатковими документами.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам ст. 207 ЦК України та в силу ст. 204 ЦК України, є правомірним правочином. Доказів розірвання та/або визнання недійсним такого договору станом на час розгляду справи як в суді першої, так апеляційної інстанцій сторонами не подано.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Згідно п. 1.2 договору, з врахуванням додаткової угоди від 01.11.2009 р. № 2 до договору, постачальник зобов'язався поставити жерстяні банки з кришками діаметром 83,3/80,3 мм, висота 85 мм., 1 434 грн. за 1 шт. на загальну суму 64 530 000 грн., в тому числі ПДВ 10 755 000 грн., строк поставки з 30.03 по 30.10.2009 р.; жерстяні банки з кришкою діаметром 83,3/80,3 мм, висота 85 мм -1 974 грн. за 1 шт. на загальну суму 30 360 120 грн., в тому числі ПДВ -5 060 000 грн., строк поставки з 01.11.2009 р. по 10.02.2010 р. Кількість товару становить 60 380 000 штук.

Постачальник постачає товар на умовах EXW (склад постачальника) відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС 2000». Конкретну адресу постачальник повідомляє перед відвантаженням товару (п. 3.2).

Згідно п. 3.3 договору, датою поставки товару вважається дата прийняття товару покупцем на складі постачальника. Дата прийняття товару вказується у відповідних супроводжувальних документах (видатковій накладній).

Відповідно до п. 4.1 даного договору, з врахуванням додаткової угоди від 01.09.2009 р. № 1 до договору, покупець розраховується з постачальником за товар, що поставляється, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника суми, вказаної у п. 1.1 договору протягом 85 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата за договором також може здійснюватись шляхом вексельних розрахунків відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 8.3 з врахуванням додаткової угоди від 01.11.2009 р. № 2 до договору, він набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2010 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Вказані додаткові угоди до договору підписані уповноваженими представниками сторін договору та завірені відтисками їхніх печаток.

01.04.2009 року поставив відповідачу товар на суму 4 415 859 грн. 60 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними від 01.04.2009 року №804, №805, №806 та №807 (належним чином завірені копії видаткових накладених долучено до матеріалів справи).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 02.04.2009 р. по 05.01.2010 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 82 635 312, 44 грн., що підтверджується видатковими накладними від 02.04.2009 р. №№ 821, 822, 823, 824; від 03.04.2009 р. №№ 826, 827, 828, 829; від 06.04.2009 р. №№ 830, 831, 832, 833; від 23.04.2009 р. №№ 1053, 1054, 1055, 1056; від 24.04.2009 р. №№ 1058, 1059, 1060, 1061; від 21.07.2009 р. №№ 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024; від 29.07.2009 р. №№ 3020, 3021, 3022, 3023, 3024; від 30.07.2009 р. №№ 3034, 3035, 3036, 3037, 3038, 3039; від 31.07.2009 р. №№ 3040, 3041, 3042, 3043, 3044, 3045, 3046, 3047, 3048, 3049, 3050, 3051, 3052; від 05.08.2009 р. №№ 3096, 3097, 3098, 3099; від 11.08.2009 р. №№ 3184, 3185, 3186, 3187, 3188, 3189, 3190, 3191; від 25.08.2009 р. №№ 3247, 3248, 3249, 3250, 3251, 3252, 3253, 3254, 3255, 3256, 3257, 3258, 3259; від 27.08.2009 р. №№ 3260, 3261, 3262, 3263, 3264, 3265, 3266, 3267; від 12.11.2009 р. №№ 4233/2, 4234/2; від 13.11.2009 р. №№ 4242/2, 4243/3; від 14.11.2009 р. №№ 4245/2, 4246/2; від 15.11.2009 р. №№ 4247/2, 4248/2; від 16.11.2009 р. №№ 4249/2, 4250/2; від 17.11.2009 р. №№ 4264/2, 4265/2, 4266/2, 4267/2; від 18.11.2009 р. №№ 4286/2, 4287/2; від 19.11.2009 р. №№ 4325/2, 4326/2; від 20.11.2009 р. №№ 4334/2, 4335/2, 4336/2; від 21.11.2009 р. №№ 4337/2, 4338/2, 4339/2; від 23.11.2009 р. №№ 4355/2, 4356/2, 4357/2, 4358/2, 4359/2; від 24.11.2009 р. №№ 4370/2, 4371/2, 4372/2, 4373/2, 4374/2, 4375/2; від 25.11.2009 р. №№ 4380/2, 4381/2, 4382/2, 4383/2, 4384/2, 4385/2, 4386/2, 4387/2; від 26.11.2009 р. №№ 4404/2, 4405/2, 4406/2, 4407/2, 4408/2, 4409/2, 4410/2, 4411/2; від 27.11.2009 р. №№ 4417/2, 4418/2, 4419/2, 4420/2, 4421/2; від 28.11.2009 р. №№ 4423/2, 4424/2, 4425/2, 4426/2, 4427/2, 4428/2; від 30.11.2009 р. №№ 4429/2, 4430/2, 4431/2; від 01.12.2009 р. №№ 4458/2, 4459/2, 4460/2; від 02.12.2009 р. №№ 4461/2, 4462/2, 4463/2; від 03.12.2009 р. №№ 4480/2, 4481/2, 4482/2; від 04.12.2009 р. №№ 4501/2, 4502/2, 4503/2; від 05.12.2009 р. №№ 4518/2, 4519/2; від 07.12.2009 р. №№ 4530/2, 4531/2, 4532/2, 4533/2; від 08.12.2009 р. №№ 4555/2, 4556/2; від 09.12.2009 р. №№ 4557/2, 4558/2; від 18.12.2009 р. №№ 4711/2, 4712/2; від 19.12.2009 р. №№ 4713/2, 4714/2; від 20.12.2009 р. №№ 4715/2, 4716/2, 4717/2, 4718/2; від 21.12.2009 р. №№ 4719/2, 4720/2, 4721/2, 4722/2, 4723/2, 4724/2, 4725/2; від 05.01.2010 р. № 3/2. Дані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та завірені печатками сторін за договором, належним чином завірені копії містяться у матеріалах даної справи.

Слід зазначити, що видаткові накладні, за якими передано товар відповідачеві, повністю фіксують факт здійснення господарських операцій -передачу товару, а також відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару за договором належним чином не виконав, оплативши отриманий товар частково в загальній сумі 10 384 451, 91 грн.

Так, 31.07.2009 р. відповідач сплатив на користь позивача 547 223, 31 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою від 31.07.2009 р.; 05.08.2009 р. -3 427 028 грн.; 06.08.2009 р. -2 070 000 грн.; 07.08.2009 р. -920 000 грн.; 10.08.2009 р. -107 050 грн.; 20.08.2009 р. -902 500 грн.; 21.08.2009 р. -727 650, 60 грн.; 27.08.2009 р. -1 683 000 грн., що підтверджується актом звірки за період з 01 по 31.12.2009 р., підписаним сторонами та скріпленим їхніми печатками.

Також відповідач здійснив часткову оплату поставленого за договором товару шляхом вексельних розрахунків, зокрема, передав позивачу простих векселів на суму 43 867 591, 09 грн. 09 коп., а саме 24.09.2009 р. -на суму 14 370 947, 89 грн., що підтверджується актом прийому-передачі простих векселів серії АА № 0274921, серії АА № 0274922, серії АА № 0274923; 04.12.2009 р. -на суму 8 369 887 грн., що підтверджується актом прийому-передачі простого векселя серії АА № 0274946 номінальною вартістю 8 369 887 грн.; 21.12.2009 р. -на суму 9 000 000 грн., що підтверджується актом прийому-передачі простого векселя серії АА № 0274947 номінальною вартістю 9 000 000 грн.; 30.12.2009 р. -на суму 12 126 756, 20 грн., що підтверджується актом прийому-передачі простих векселів серії АА № 0274944 та серії АА № 0274945 загальною номінальною вартістю 12 126 756, 20 грн.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару за договором виконав частково, сплативши на користь позивача 54 252 043 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з оплати поставленого товару в розмірі 28 383 269, 44 грн., що підтверджується підписаним повноважними представниками та завіреним печатками сторін за договором актом звірки розрахунків з постачальниками за період з 01 по 28.02.2010 р.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.04.2012 р. з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію про сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 28 383 269, 44 грн., 3 % річних в розмірі 1 818 583, 85 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 169 077,13 грн., яку відповідачем залишено без належного реагування та відповіді

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 5.1 укладеного між сторонами договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором постачальник і покупець несуть майнову відповідальність згідно з діючим законодавством України та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, крім суми основного боргу, позивач у своїх позовних вимогах просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 901 519, 78 грн. 3 % річних та 3 169 077, 13 грн. інфляційних втрат.

Інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання (постанова ВГС України від 01.02.2012 р. у справі № 15/065-11).

Господарський суд першої інстанції, керуючись Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист від 03.04.1997 р. № 62-97Р), здійснив перерахунок інфляційних втрат на суму боргу у даній справі. При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без врахування цього місяця.

Апеляційна інстанція не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції і вказує, що згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97Р щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується враховуючи травень, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня, тобто застосовується індекс інфляції, який мав місце в червні.

Проте, суд першої інстанції не врахував викладеного а тому апеляційний суд на підставі ст. 101 ГПК України, дослідивши розрахунок інфляційних втрат (а. с. 10 -13, Том 1), дійшов висновку, що позивачем вірно нараховано 1 901 519, 78 грн. інфляційних втрат за відповідні періоди по кожній видатковій накладній, а також використано достовірні дані щодо індексу інфляції (система ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.2). Відтак, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у позові.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин справи та з невірним застосуванням норм чинного законодавства, а тому підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Західно-Український консорціум»м. Львів задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 05.07.2012 р. у справі № 5015/2213/12 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог. В цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з Приватне акціонерне товариство «Західно-Український консорціум», вул. Джерельна, 29/7, м. Львів, 79007 (ідентифікаційний код 30583551) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроекопродукт», вул. Дорошенка, 1, м. Канів, Черкаська область, 19000 (ідентифікаційний код 24372924) 64 300, 12 грн. інфляційних втрат.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Доручити господарському суду Львівської області видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 31.08.2012 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.