Рішення № 25812737, 30.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.12 р. Справа № 5006/12/111/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства «Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька», м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення 65208,14грн.

за участю представників сторін:

від позивача: СейранянА.Р. - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_1 (особисто, паспорт НОМЕР_3);

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним підприємством «Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 57452,44грн. та пені в сумі 7755,70грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №284 від 01.12.2008р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати та плати за земельну ділянку, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість за період з 01.09.2010р. по 31.12.2011р. в сумі 57452,44грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 7755,14грн.

Заявою від 05.07.2012р. позивач в порядку ст.22 ГПК України просить збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача неустойку на підставі ст.785 ЦК України за користування річчю за час прострочення з 01.11.2011р. по 30.06.2012р. в сумі 42891,72грн. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. За приписами п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Тобто надана позивачем заява не є заявою про збільшення позовних вимог, оскільки у позові позивач просив стягнути заборгованість за орендні платежі та пеню, а в наданій заяві позивач заявив нову вимогу щодо стягнення неустойки на підставі ст.785 ЦК України. Крім того позивачем не дотримані вимоги щодо надіслання даної заяви на адресу відповідача для надання ним пояснень або заперечень.

Заявою від 27.08.2012р. позивач в порядку ст.22 ГПК України просить збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати у розмірі 57017,68грн., пеню в сумі 4215,72грн., 3% річних в сумі 816,79грн. та неустойку в сумі 42891,85грн. Дана заява судом також не приймається до розгляду, оскільки як вже зазначалося раніше під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Вимоги щодо стягнення неустойки на підставі ст. 785 ЦК України та 3% річних у позові заявлено не було. Крім того як доказ надіслання даної заяви на адресу відповідача позивачем надано поштову квитанцію №2881 від 27.08.2012р., в якій в графі «куди» зазначено: 83108, м. Донецьк, у той час як згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних особі-підприємців місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, відзив на позовну заяву не надав.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Розпорядженням голови Донецької міської ради №1434 від 31.10.2008р. вирішено передати в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нежитлове приміщення, загальною площею 125,8кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, строком на 2 роки та 11 місяців, для розміщення офісу.

01 грудня 2008р. між Комунальним підприємством «Ремонтник» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення комунальної власності територіальної громади м. Донецька №284, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення - об'єкт оренди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення офісу - 125,8кв.м.

Відповідно до п.1.2. Орендодавець, одночасно з правом оренди нерухомого майна, надав Орендатору право користування земельною ділянкою, на якому знаходиться об'єкт оренди, у розмірі 107,4кв.м.

Згідно умов п.3.1. за користування об'єктом оренди Орендатору нараховується орендна плата та плата за користування земельною ділянкою розрахунок якої визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 16.08.2006р. №430, місячний розмір якої складає 1609,08грн., з яких орендна плата за об'єкт оренди - 1434,82грн., плата за земельну ділянку - 174,26грн.

За приписами п.3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.4. договору визначено, що орендна плата вноситься Орендатором, починаючи з моменту підписання акту приймання-передачі. Останнім днем оплати оренди є момент підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкту оренди Орендодавцю.

Орендна плата вноситься Орендарем щомісячно, але не пізніше 15 числа поточного місяця в розмірі 50% на розрахунковий рахунок Орендодавця. Другу частину орендної плати (50%) Орендар перераховує самостійно на розрахунковий рахунок міського бюджету. (п. 3.5. договору).

Відповідно до п.4.2. договору Орендар зобов'язаний вносити орендну плату та інші платежі своєчасно та в повному обсязі.

Згідно п.6.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендатор сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 01.12.2008р. по 31.10.2011р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди - вбудоване нежитлове приміщення, площею 125,8кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

01 червня 2009р. між сторонами до укладеного договору оренди було підписано Додаткову угоду, якою сторони внесли зміни до п.3.1. договору та встановили, що місячний розмір орендної плати складатиме 3305,63грн., з яких орендна плата за об'єкт оренди - 3131,37грн., плата за земельну ділянку - 174,26грн. Додаткова угода підписана та скріплена печатками обох сторін.

Рішенням Донецької міської ради №45/30 від 18.06.2010р. реорганізовано Комунальне підприємство «Ремонтник» шляхом його приєднання до комунального підприємства «Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька», яке визнано правонаступником майнових прав та обов'язків КП «Ремонтник».

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та несплатою орендної плати за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 57452,44грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 7755,70грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.5 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 15-го числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у період з вересня 2010р. по грудень 2011р. у розмірі 57452,44грн. Однак згідно наданої до матеріалів справи довідки №738 від 02.07.2012р. за підписом в.о. директора КП «КК Куйбишевського району м. Донецька» та головного бухгалтера заборгованість СПД ОСОБА_1 станом на 01.07.2012р. за оренду нежитлового приміщення, площею 125,8кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 становить 57017,68грн. У зв'язку із тим, що згідно наданої довідки сума боргу є меншою ніж заявлена у позові суд ухвалою від 21.08.2012р. затребував у позивача детальний розрахунок суми боргу та розрахунок пені.

Так, згідно розрахунку, наданого позивачем до заяви від 27.08.2012р. сума боргу складає 57017,68грн. Перевіривши наданий розрахунок суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, оскільки відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №284 від 01.12.2008р. належним чином не виконав, орендну плату не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 57017,68грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 57452,44рн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 57017,68грн.

Щодо стягнення пені в сумі 7755,70грн. на підставі умов п. 6.2 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем до заяви від 27.08.2012р., який здійснений позивачем із розрахунку суми боргу у розмірі 57017,68грн. суд дійшов висновку, що він є невірним, оскільки розрахований більш ніж за півроку. Відтак за розрахунком суду стягненню підлягаю пеня в сумі 4158,09грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.ст.10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 57452,44грн. та пені в сумі 7755,70грн., задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька» (83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 214а, р/р 26006060163295 в Краматорській філії Приватбанку, м. Краматорськ, МФО 335548, код ЄДРПОУ 04543921) борг з орендної плати в сумі 57017,68грн. та пеню в сумі 4158,09грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька» (83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 214а, р/р 26006060163295 в Краматорській філії Приватбанку, м. Краматорськ, МФО 335548, код ЄДРПОУ 04543921) витрати по сплаті судового збору в сумі 1510,03грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.08.2012р.

Суддя Тоцький С.В.