Рішення № 25812720, 29.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2012 р.Справа № 5017/2342/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі судового засідання: Стачук Т.В.

за участю представників:

від позивача: Пашали М.О., довіреність №01/11-488 від 06.06.12.;

від відповідача: не з'явились.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси";

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Одеса);

про стягнення 18880,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

09.08.2012р. Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з відповідача 18880,10грн., із яких основний борг - 17830,97грн., пеня - 874,33грн. 3% річних - 174,80грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.12. порушено провадження у справі №5017/2342/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між КП "Теплопостачання міста Одеси" та фізичною особою - підприємцем договір на постачання теплової енергії №4285 від 01.11.2006р., згідно якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання. Станом на час звернення з позовом до суду відповідач за фактично спожиту теплову енергію у період з січня 2012р. по квітень 2012р. не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 17830,97грн. Але під час розгляду справи відповідач суму основного боргу сплатив. Тому просив стягнути із відповідача пеню, 3% річних та судові витрати.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення судових відправлень.

Таким чином, справа розглядається за наявними матеріалами в ній на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2006 року між КП "Теплопостачання міста Одеси" (надалі -теплопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_2 (надалі - споживач) укладено договір на постачання теплової енергії №4285, згідно умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.11.2007 року (п.10.1 договору).

Умовами п. 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, договір є діючим.

Відповідно до п. 2.1 договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу на опалювання та гаряче водопостачання об'єкта за адресою: АДРЕСА_2, згідно додатку 1 до цього договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено обов'язок споживача: додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення (п.п. 3.2.1); виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором (п.п. 3.2.2 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії на опалення визначається розрахунковим способом.

Згідно п. 5.6 договору, кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом:

- на опалення - згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковий період;

- на гаряче водопостачання кількість теплової енергії визначається як добуток добового споживання, зазначеного в договорі, на кількість діб у звітному періоді.

Положеннями п. 6.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації по тарифу 179,12 грн. за 1 Гкал., діючому на момент укладення договору.

Згідно з п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Умовами п. 6.3 договору встановлено, що споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим (п.6.4 договору).

Відповідно до умов додатку № 1 до договору №1202 від 01.11.2006р. сторони дійшли згоди, що орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифу 179,12 грн., діючого на момент укладання договору становить 6272,25грн., ПДВ 1254,45 грн., всього 7526,70грн.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було відпущено, а відповідачем фактично отримано теплову енергію за період з січня 2012 року по квітень 2012 року включно загальною вартістю 17830,97грн

Як свідчать матеріали справи, вартість спожитої теплової енергії відповідач в передбачений договором строк не сплатив, в зв'язку з чим, станом на час порушення провадження у справі у відповідача рахувалася заборгованість за спожиту теплову енергію перед позивачем протягом періоду з січня 2012 року по квітень 2012 року включно, у розмірі 17830,97грн.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ст.714 ЦК України).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст. 275 цього Кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону (ч.6 ст. 276 ГК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 277 абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Законом України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

Таким чином, тариф на теплову енергію, який встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. При цьому, тариф на послугу для кінцевого споживача Комісією не встановлюється.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Отже, регулювання тарифів на комунальні послуги для кінцевих споживачів, згідно діючого законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у відповідача перед позивачем існував борг в сумі 17830,97грн. станом на час звернення з позовом до суду.

Але під час розгляду справи в суді відповідач сплатив основний борг, про що свідчить квитанція від 23.08.12. та не заперечується представником позивача у засіданні суду.

Тому між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Отже, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 17830,97грн.

При цьому, відповідач, сплативши основну суму боргу КП "Теплопостачання міста Одеси" визнав, що за період з січня 2012р. по квітень 2012р. позивачем надано відповідачу на центральне опалення і гаряче водопостачання теплову енергію вартістю 17830,97грн.

Із вищезазначених обставин справи вбачається, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії №4285 від 01.11.2006р., а саме не розрахувався за фактично спожиту теплову енергію в строки, узгоджені сторонами договором.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 7.2.3 договору сторони встановили, що за порушення строків виконання зобов'язання за договором, сторона, яка допустила прострочку сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути із відповідача пеню на підставі п.7.2.3 договору в сумі 874,33грн.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахуванні пені суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення пені, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.11. у справі №15/187 та Вищого господарського суду України у справі № 9/107 від 21 квітня 2011 року.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як суд зазначив вище, сторони погодили в договорі нарахування пені за прострочку виконання зобов'язання один рік.

Отже, враховуючи умови договору та ч.6 ст.232 ГК України позивач правомірно нарахував пеню в сумі874,33грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 174,80грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням 3% річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних, суд вважає, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, основний борг визнав, тому що сплатив його під час розгляду справи в суді.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 874,33грн., 3% річних в сумі 174,80грн оскільки в цій частині позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, і припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 17830,97грн. за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки останній спонукав позивача звернутись з позовом до суду, бо основний борг сплатив під час розгляду справи в суді.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) :

- 874,33грн. - пені,

- 174,80грн. - 3% річних,

- 1609,50грн. - витрат, пов'язанх із сплатою судового збору.

3.Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 17830,97грн. за відсутністю предмету спору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 31.08.2012р.

Суддя Брагіна Я.В.

Копію рішення надіслати:

1. КП "Теплопостачання м.Одеси" (65101, м.Одеса, вул.Варненська, 27 );

2. ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1.).