Рішення № 25812709, 27.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2012 р.Справа № 5017/2144/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Я.В.Брагіної

при секретарі Т.В. Стачук

за участю представників сторін:

від позивача: Волков О.М., довір. від 09.07.12.

від відповідача: не з'явився

розглянув справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур (м.Одеса)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 32728,00грн.

23.07.12. Приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 32728,00грн.

Представник позивача у засіданні суду підтримав позов у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Пояснив, що згідно усної домовленості між сторонами позивач перерахував відповідачу 32728,00грн. як попередню оплату за послуги з технічного обслуговування транспортних засобів та вартість деталей. Проте, відповідач не надав послуги по обслуговуванню транспорту і не поставив деталі. Тому позивачем була виставлена вимога відповідачу про повернення коштів, яку відповідач залишив без задоволення і без відповіді.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Таким чином, справа розглядається за наявними матеріалами в ній на підставі ст.75 ГПК України, оскільки до компетенції господарських судів не віднесено встановлення місцезнаходження відповідача. Така правова позиція і Вищого господарського суду України, викладена в п.21 Інформаційного листа №01-08/530т від 10.12.09.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно усної домовленості між Приватним акціонерним товариством "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" (позивачем) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем) позивачем було перераховано відповідачу 32728,00грн. як попередню оплату за послуги з обслуговування транспортних засобів та поставку деталей, що підтверджується рахунками, платіжними дорученнями: №6114 від 07.10.11., №6116 від 07.10.11., №6115 від 07.10.11, №6117 від 07.10.11., №6123 від 07.10.11., №6122 від 07.10.11., №6118 від 07.10.11., №6121 від 07.10.11., №6120 від 0710.11., №6119 від 07.10.11 та виписками з банку.

Строку зобов'язання відповідачем не було встановлено.

Тому, з врахуванням вимог ст.530 ЦК України, 05.07.12. позивач надіслав відповідачу вимогу за №02/530 про виконання відповідачем зобов'язань з поставки деталей та виконання робіт з технічного обслуговування, або повернути сплачені кошти. Відповідач вимогу отримав, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, але залишив її без відповіді і без задоволення.

Отже, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 32728,00грн.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ( ч.1 ст.193 ГК України ).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

З врахуванням вимог ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

А якщо відповідач вважав, що кошти перераховані без достатньої правової підстави, то відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути іншій особі це майно.

Проте, відповідач зобов'язання не виконав і кошти не повернув.

Отже, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів надання послуг чи поставки товарів, чи повернення коштів позивачу не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позов обгрунтований, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, бо він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, ідентифікаційний №НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат - Сілур"" (65007, м.Одеса, вул. Водопровідна, 16, код ЄДРПОУ 26209430):

- 32728,00грн. - основного боргу;

- 1609,50грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 31 серпня 2012 року

Суддя Брагіна Я.В.