Рішення № 25812569, 29.08.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.08.12 Справа № 30пд/5014/1903/2012.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат», м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс», м. Луганськ

про визнання договору недійсним

Суддя Голенко І.П.

в присутності представників сторін:

від позивача -не прибув,

від відповідача -Болото О.О., довіреність № 2/11 від 25.11.2011,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору поставки макулатури № 14/М від 28.01.2011, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс».

Позов мотивований п. 5 ст. 203, ст. 215 та 234 Цивільного кодексу України та тим, що на даний час позивачу стало відомо, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс»ніколи не знаходилось та не знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 38, операції з придбання та постачання ТОВ «ВАЕЛ Плюс»товарів (робіт, послуг) на адресу підприємств контрагентів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, у зв'язку з чим відповідачем порушено ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, а отже є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Позивач у судове засідання не прибув, але у письмових поясненнях № 27/18 від 28.08.2012 зазначив про розгляд справи без його участі, що судом приймається до розгляду.

Крім того, позивач у письмових поясненнях в обґрунтування позовних вимог послався на акт перевірки державної податкової інспекції у м. Житомирі № 8976/23-1/33644098 від 30.12.2011 (витяг вказаного акту надається), яким встановлено факти відсутності підприємства відповідача за юридичною адресою та відсутності у відповідача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Відповідач відзивом б/н від 14.08.2012 відхилив доводи позовної заяви з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

28.01.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат»(покупець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс»(постачальник, відповідач) був укладений договір поставки макулатури № 14/М (далі за текстом - договір).

За умовами даного договору постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати партіями у власність покупцеві макулатуру марок МС-5Б, МС-6Б, МС-7Б, МС-8В, МС-9В (далі - макулатура), а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити її (п. п. 1.1 п. 1 договору).

Згідно п. п. 1.2 п. 1 договору марка, ціна, кількість, умови та терміни поставки макулатури визначаються Специфікаціями, що підписуються сторонами на кожну поставку макулатури та є невід'ємними частинами цього договору. Специфікація може бути підписана на декілька поставок макулатури.

Підпунктом 2.1 п. 2 договору передбачено, що загальна кількість макулатури визначається підсумком фактично поставленої макулатури згідно прибуткових накладних протягом терміну чинності цього договору.

Відповідно до п. п. 2.2 п. 2 договору кількість кожної партії макулатури визначається згідно письмових заявок покупця, які він передає постачальнику, в т.ч. через засоби електронного/факсимільного зв'язку, в заявці покупець вказує термін, в який продукція має бути поставлена.

Порядок розрахунків передбачений п. п. 3.1 - 3.4 п. 3 договору:

- погоджена сторонами ціна макулатури може змінюватись лише за письмовою згодою сторін, про що постачальник повідомляє покупця за 15 календарних днів;

- постачальник надає покупцю для оплати: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну та товаро-транспортну накладну;

- розрахунки за кожну одержану партію макулатури покупець здійснює безпосередньо з постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у пункті 8 договору, у термін: 100% вартості кожної партії макулатури згідно видаткової накладної -у строк не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання макулатури та оригіналів документів вказаних в п. 3.2. даного договору;

- днем оплати вважається день списання банком коштів з рахунку покупця;

- у платіжному дорученні покупець робить посилання на номер договору та рахунка або накладної, по якій отримано макулатуру.

Згідно п. п. 4.1, 4.4 п. 4 договору макулатура передається покупцеві у строки, вказані у заявці; днем отримання партії макулатури вважається дата підписання видаткової накладної на дану партію.

За умовами договору макулатура передається покупцеві згідно видатковій накладній (п. п. 5.1 п. 5 договору).

На виконання умов договору позивач та відповідач у даній справі підписали специфікації № 1-49, які були складені у період з 02.02.2011 по 06.04.2011, якими чітко визначили перелік товару, що поставляється, його кількість, ціну за одиницю товару, загальну вартість товару.

Заявки покупця (позивача) на поставку товару здійснювались засобом телефонного зв'язку, що відповідає умовам п. п. 2.2 п. 2 договору.

Факт виконання договірних зобов'язань відповідачем підтверджується накладними № № 3-26 за період з 02.02.2011 по 28.02.2011; № № 3, 4, 8, 21, 24, 31, 34, 38, 41, 46, 50, 56, 61, 67, 70, 74, 82, 77, 88, 92, 96, 100, 107, 119 за період з 01.03.2011 по 31.03.2011; № № 24, 31, 40, 49, 57, 71, 77, 81, 85, 90, 96, 104, 110, 123, 128 за період 06.04.2011 по 27.04.2011; № № 36, 37, 38, 40, 43, 49, 58, 67, 75, 98, 113, 118, 122, 129, 137 за період з 10.05.2011 по 27.05.2011; № № 26,34, 43, 45, 51, 74, 80, 96, 100, 107, 113, 120, 138, 149 за період з 06.06.2011 по 30.06.2011; № № 133, 145, 156, 165, 176, 183, 194, 210, 215, 236, 247, 254, 268, 286, 298, 303, 309 за період з 06.07.2011 по 29.07.2011 у кількості 5661,7 тон на загальну суму 10849486 грн. 36 коп.

Поставлений відповідачем товар (макулатура) отримана представником позивача за довіреностями № 1802 від 10.02.2011, № 1914 від 01.03.2011, № 2039 від 06.04.2011, № 2142 від 10.05.2011, № 2242 від 01.06.2011, № 2399 від 01.07.2011, що також підтверджує позивач у письмових поясненнях № 27/18 від 28.08.2012.

Крім того, позивачу були виписані податкові накладні №№ 3-26 за період з 02.02.2011 по 28.02.2011; № № 3, 4, 8, 21, 24, 31, 34, 38, 41, 46, 50, 56, 61, 67, 70, 74, 82, 77, 88, 92, 96, 100, 107, 119 за період з 01.03.2011 по 31.03.2011; № № 24, 31, 40, 49, 57, 71, 77, 81, 85, 90, 96, 104, 110, 123, 128 за період з 06.04.2011 по 27.04.2011; № № 36, 37, 38, 40, 43, 49, 58, 67, 75, 98, 113, 118, 122, 129, 137 за період з 10.05.2011 по 27.05.2011; № № 26, 34, 43, 45, 51, 74, 80, 96, 100, 107, 113, 120, 138, 149 за період з 06.06.2011 по 30.06.2011; № № 133, 145, 156, 165, 176, 183, 194, 210, 215, 236, 247, 254, 268, 286, 298, 303, 309 за період з 06.07.2011 по 29.07.2011.

Позивач оплатив отриманий від відповідача товар у повному обсязі згідно наданої відповідачем відомості платежів (завірена належним чином копія витягу з обліку відомостей платежів доданий до матеріалів справи), що також підтверджується позивачем у письмових поясненнях № 27/18 від 28.08.2012.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в порядку п. 5 ст. 203, ст. 215 та 234 Цивільного кодексу України про визнання недійсним договору поставки макулатури № 14/М від 28.01.2011.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Інтерес позивача полягає у визнанні спірного договору недійсним через його невідповідність вимогам закону.

Стаття 215 Цивільного кодексу України регулює питання недійсності правочину.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно пунктів 1-3, 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Як встановлено господарським судом, договір поставки макулатури № 14/М від 28.01.2011, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат»та товариством з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс», підписаний з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат»-генеральним директором Карпекою О.О. та першим заступником генерального директора Рудковським С.А., які діяли на підставі Статуту підприємства, та з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс»- директором Ісмагіловим С.В., який також діяв на підставі Статуту підприємства. Вказані особи мали необхідні повноваження на підписання вказаного договору. Договір скріплений печатками вказаних підприємств. Крім того, сторонами договору підписані відповідні специфікації, які є невід'ємною частиною договору, якими узгоджено асортимент товару, його кількість та вартість.

Даний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, про що свідчать підписані сторонами накладні № № 3-26 за період з 02.02.2011 по 28.02.2011; № № 3, 4, 8, 21, 24, 31, 34, 38, 41, 46, 50, 56, 61, 67, 70, 74, 82, 77, 88, 92, 96, 100, 107, 119 за період з 01.03.2011 по 31.03.2011; № № 24, 31, 40, 49, 57, 71, 77, 81, 85, 90, 96, 104, 110, 123, 128 за період 06.04.2011 по 27.04.2011; № № 36, 37, 38, 40, 43, 49, 58, 67, 75, 98, 113, 118, 122, 129, 137 за період з 10.05.2011 по 27.05.2011; № № 26, 34, 43, 45, 51, 74, 80, 96, 100, 107, 113, 120, 138, 149 за період з 06.06.2011 по 30.06.2011; № № 133, 145, 156, 165, 176, 183, 194, 210, 215, 236, 247, 254, 268, 286, 298, 303, 309 за період з 06.07.2011 по 29.07.2011; довіреності на отримання товару № 1802 від 10.02.2011, № 1914 від 01.03.2011, № 2039 від 06.04.2011, № 2142 від 10.05.2011, № 2242 від 01.06.2011, № 2399 від 01.07.2011 та докази фактичної оплати за поставлений відповідачем товар.

Викладене позивачем не спростовано, напроти, підтверджено у письмових поясненнях № 27/18 від 28.08.2012.

Відповідно до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, згідно якої відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У договорі поставки макулатури № 14/М від 28.01.2011 сторонами досягнуто згоди по істотним та іншим необхідним умовам договору (предмет договору; права та обов'язки сторін; кількість та якість макулатури; ціна, сума договору, термін та порядок розрахунків; умови та термін поставки; порядок приймання макулатури; відповідальність сторін; строк дії договору тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що зміст спірного договору не суперечить вимогам чинного законодавства, не вбачається посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, ознак нікчемності не містить, а сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності на підписання договору і їх волевиявлення було вільним.

Сторонами договору були дотримані вимоги чинного законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Отже, доводи позивача про те, що укладений між сторонами у справі договір № 14/М від 28.01.2011 суперечить інтересам суспільства, держави та укладений без наміру на настання реальних наслідків, спростовуються викладеним вище.

Крім того, доводи позивача про те, що відсутність у відповідача матеріально-технічної бази для здійснення відповідної господарської діяльності свідчить про те, що фінансово-господарська діяльність відповідача носить фіктивний характер, судом відхиляються у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тому правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, є недійсним.

Із визначення фіктивного правочину, яке міститься у ч. 1 ст. 234 вказаного Кодексу, вбачається, що його ознаками є:

- наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін;

- відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлювалися у цьому правочині.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину.

Як встановлено господарським судом, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують відсутність у учасників правочину наміру створити юридичні наслідки, навпаки, матеріали справи свідчать про реальне настання правових наслідків.

Стосовно обґрунтування позовних вимог позивачем у письмових поясненнях № 27/18 від 28.08.2012 актом перевірки державної податкової інспекції у м. Житомирі № 8976/23-1/33644098 від 30.12.2011, яким встановлено факти відсутності підприємства відповідача за юридичною адресою та відсутності у відповідача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, суд зазначає, що перерахування податку до бюджету -це податкове зобов'язання кожного окремого взятого платника податків і не стосується договірних відносин між суб'єктами господарювання, у зв'язку з чим відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування наступає у правопорушника за правилами податкового законодавства, а не призводить до визнання недійсним договору.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. У задоволені позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано -30.08.2012

Суддя І.П. Голенко