Рішення № 25812342, 29.08.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 серпня 2012 р. Справа 2/41/2012/5003

за позовом: ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до: Приватного підприємства "Приват - Продукт" 21034, м.Вінниця, вул.Лебединського, 7

про стягнення 485 843,84 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники сторін не з'явилися.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ФОП ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Приват - Продукт" про стягнення 485 843,84 грн. заборгованості, з яких 276 665,81 грн. - основного боргу; 21 365,20 грн. - індексу інфляції та 166 312,48 грн. - 35 % річних, 21500,35 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.07.2012 р. за вказаним позовом, порушено провадження у справі №2/41/2012/5003 та призначено її до слухання в судовому засіданні на 29.08.12 р.

29.08.2012 року в судове засідання представники сторін не з'явилися витребуваних ухвалою суду від 04.07.2012 року доказів не надали, незважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.08.2012 р. з відміткою про отримання представником відповідача від 12.07.2012 р. та від 13 липня 2012 року з відміткою про отримання представником позивача від 10.07.2012 року.

Разом з тим, 26.08.2012 року через канцелярію суду представником позивача було подано клопотання (вх. № канцелярії суду 08-46/8485/12 від 26.07.2012 року) про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача з поважних причин в період з 20.08.2012 року по 15.09.2012 року. Крім того, представником позивача подано письмове пояснення відносно суми заборгованості в якому зазначено, що після порушення провадження у справі відповідач здійснив часткові розрахунки за отриманий товар, а саме: 02.07.2012 року - 20 000,00 грн., 05.07.2012 року - 10 000,00 грн., 06.07.2012 року - 10 000,00 грн., що стверджується банківськими виписками.

Розглянувши клопотання позивача, суд дійшов висновку про його відхилення з наступних підстав

Згідно зі статтею 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Отже, чинне законодавство не позбавляє права Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 права з'явитись до суду особисто або направити до суду іншого представника у встановленому порядку для представництва своїх інтересів в суді, однак цього зроблено не було.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.04.10 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та ПП "Приват - Продукт" (Покупець) укладено договір поставки №ДГ-0410-01.

Відповідно до п.1.1. договору Постачальник зобов'язався поставляти товар Покупцю, а Покупець зобов'язався приймати поставлений товар - ПММ (паливно-мастильні матеріали) та оплачувати його вартість на умовах, визначених цим договором згідно із заявкою Покупця згідно з умовами цього договору.

Виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором, позивач поставив відповідачу товар на суму 1 315 400,04 грн., що підтверджується видатковою накладними.

Відповідно до п.2.3. вказаного договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту прийому Покупцем фактичного об'єму товару у певній кількості і якості. Датою поставки і прийому товару є дата підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно п.п. 3.3., 3.4. договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний Постачальником. Покупець здійснює 100% оплату вартості товару протягом 5-ти банківських днів з дати поставки товару.

В порушення умов договору, відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар і перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1 038 734,23 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем утворилась заборгованість за отриманий товар в розмірі 276 665,81 грн. за видатковими накладними №РН-000687 від 07.09.2010 року, РН-000779 від 07.10.2010 року.

Крім того, в травні 2011 року між позивачем та відповідачем складено та обопільно підписано акт звірки взаємних розрахунків, що є доказом визнання відповідачем загальної заборгованості за отриманий товар у сумі 276 665,81 грн.

Разом з тим, як встановлено судом після порушення провадження у справі відповідач здійснив часкові розрахунки за отриманий товар, зокрема: 02.07.2012 року - 20 000,00 грн., 05.07.2012 року - 10 000,00 грн., 06.07.2012 року - 10 000,00 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення боргу в сумі 40 000,00 грн., оскільки відповідач погасив заборгованість перед позивачем на зазначену суму, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача за отриманий від позивача товар за договором №ДГ-0410-01 від 22.04.2010 р складає 236 665,81 грн.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 21 365,20 грн. - індексу інфляції, 166 312,48 грн. - 35 % річних, 21500,35 грн. - пені.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як випливає з договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Актом звірки взаємних розрахунків, обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін, станом на квітень 2011 р. відповідач фактично підтвердив виниклу заборгованість перед позивачем в розмірі 276 665,85грн.,

Разом з тим, як встановлено судом після порушення провадження у справі відповідач здійснив часткові розрахунки за отриманий товар, а саме: 02.07.2012 року - 20 000,00 грн., 05.07.2012 року - 10 000,00 грн., 06.07.2012 року - 10 000,00 грн., що стверджується банківськими виписками.

В силу ж п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення боргу в сумі 40 000,00 грн., оскільки відповідач погасив заборгованість перед позивачем на зазначену суму, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Зважаючи на наведене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 236 665,81 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 500,35 грн. по видатковій накладній РН-000687 від 07.09.2010 року за період з 15.09.2010 року по 16.03.2011 р., по видатковій накладній №РН-000779 від 07.10.2010 року за період з 15.10.2010 р. по 15.04.2011 р.

Відповідно до п.4.2 договору у разі несвоєчасної оплати поставленого товару Покупцем згідно п. 3.4. договору сплачується на користь Постачальника пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки, від невиплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені згідно Бази даних "Законодавство" в межах заявлених позивачем періодів та сум судом отримано 21 382,88 грн., які і підлягають стягненню.

Водночас в стягненні 117,47 грн. пені суд відмовляє як заявлених безпідставно.

Крім суми основного боргу та пені, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань нараховано до стягнення з відповідача 166 312,48 грн. - 35% річних по видатковій накладній РН-000687 від 07.09.2010 року за період з 15.09.2010 року по 22.06.2012 р., по видатковій накладній №РН-000779 від 07.10.2010 року за період з 15.10.2010 р. по 22.06.2012 р. та 21 365,20 грн. інфляційних збитків по видатковій накладній РН-000687 від 07.09.2010 року за період з вересня 2010 року по травень 2012 р., по видатковій накладній №РН-000779 від 07.10.2010 року за період з жовтня 2010 року по травень 2012 року.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, у п.4.3. договору сторони визначили інший розмір відсотків річних, ніж передбачений Цивільним кодексом України. Зокрема, Покупець, який прострочив виконання обов'язку по оплаті товару згідно п.3.4. договору зобов'язаний сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочки, а також 35 % річних від простроченої суми за весь період прострочки.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних збитків та 35% річних згідно Бази даних "Законодавство" в межах заявлених позивачем періодів та сум судом отримано відповідно 21 264,75 грн. інфляційних збитків та 165 921,04 грн. - 35% річних, які і підлягають стягненню.

Водночас в стягненні 100,45 грн. - інфляційних збитків та 391,44 грн. - 35 % річних суд відмовляє як заявлених безпідставно.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з припиненням провадження у справі в частині стягнення 40 000,00 грн. по п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись, ст.ст. 11, 509, 551 610, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 115, 116 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Приват-Продукт" (21034, м.Вінниця, вул.Лебединського, 7, код ЄДРПОУ 36063924) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентиф. код НОМЕР_1) 236 665,81 грн. - основного боргу; 21 382,88 грн. - пені; 165 921,04 грн. - 35 % річних; 21 264,75 грн. - індексу інфляції та 9704,71 грн. - судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 40 000,00 грн. - основного боргу припинити, відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 31 серпня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу АДРЕСА_1

3 - відповідачу 21034, м.Вінниця, вул.Лебединського, 7