Рішення № 25812043, 30.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.12 р. Справа № 6/169пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О., судді Попкова Д.О., судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Абрамчук О.Є.

розглянувши матеріали справи за позовом: Компанії „LAUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії

до відповідача1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська продовольча компанія" м. Донецьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерноторгівельна компанія" м. Полтава

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю

представників сторін:

від позивача: Дементьєв В.А. за дов.

від відповідача 1 : Єфименко О.С. за дов.

від відповідача 2: не з'явився

Суть спору:

Позивач, Компанія „LАUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" м.Донецьк, до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" м.Полтава про витребування продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження, у кількості 2 900,00 тон та зобов'язання Відповідачів передати Компанії „LАUFFER S.A." вказану пшеницю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на копії рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2011р. по справі №30/40пд, постанову Вищого господарського суду України від 30.10.2007р. по справі №3/5пд, "Угоду на вчинення правочину за дорученням комітента" від 19.08.2004р. Акт приймання - передачі пшениці від 19.08.2004р., на приписи Цивільного кодексу України, та на представлені суду документи, які містяться у матеріалах справи.

05.09.2011р. Відповідач 1 надав суду відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що набувачем спірного майна є відповідач 2 - ТОВ "Зерноторгівельна компанія", яке отримало дане майно за договором купівлі-продажу №01-23/451 від 21.09.2004 р. у зв'язку з чим витребування майна необхідно здійснювати у набувача, яким є Відповідач 2. Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

27.09.2011р. Відповідач 2 надав суду відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: позовну заяву позивача підписано особою, у якої відсутні повноваження щодо її підписання у зв'язку з чим позов повинен бути залишений без розгляду; позивачем пропущений строк позовної давності; не вірно обраний спосіб захисту; доводи позивача є безпідставними.

27.09.2011р. Відповідач 2 звернувся до господарського суду із заявою №02/1363 від 26.09.2011р., в якій просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу в позові у повному обсязі.

27.09.2011р. Відповідач 2 звернувся до господарського суду із клопотанням про зобов'язання позивача доплатити державне мито в порядку і розмірах встановлених законом. Клопотання судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

10.10.2011р. Відповідач 2 звернувся до суду з клопотанням №02/1370 від 05.10.2011р. про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

Розпорядженням заступником голови господарського суду Донецької області від 10.10.2011р., у зв'язку із відпусткою судді Подколзіної Л.Д., справу №6/169пд передано на розгляд судді Лейбі М.О.

10.11.2011р. Відповідач 2 надав суду клопотання про стягнення з позивача штрафу за невиконання ухвал господарського суду від 27.09.2011р., 11.10.2011р.

Ухвалою господарського суду від 06.12.2011р. провадження у справі №6/169пд було зупинено до розгляду по суті господарським судом Донецької області справи №29/284пд.

26.04.2012р. від Позивача на адресу суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №6/169пд, яке судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи.

Розпорядженням в.о.голови господарського суду Донецької області від 28.05.2012р. справу №6/169пд призначено розглянути колегіально у складі суддів: Головуючий суддя Лейба М.О., суддя Сгара Е.В., суддя Сковородіна О.М.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2012р. провадження у справі №7/68 було поновлено та розгляд справи призначено на 12.06.2012р.

06.06.2012р. на адресу суду від Відповідача 2 надійшло клопотання №02/1437 від 05.06.2012р., яким останній просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку із відрядженням представника відповідача 2. Клопотання судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

11.06.2012р. на адресу господарського суду від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення №02/1438 від 05.06.2012р., в яких останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Пояснення та додані до них документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання 12.06.2012р. не з'явився, але на адресу господарського суду надіслав клопотання від 12.06.2012р., яким просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з терміновим відрядженням представника позивача. Клопотання судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

02.07.2012р. на адресу суду від Позивача надійшла заява про зміну підстав позову від 26.06.2012р., в якій останній просить суд витребувати у відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" продовольчу пшеницю 3-го класу, українського походження у кількості 2900,00тон та зобов'язати відповідачів по справі передати Компанії «LAUFFER S.A.» вказану пшеницю.

Ухвалою господарського суду від 04.07.2012р. заява позивача - Компанія «LAUFFER S.A.» від 26.06.2012р. про зміну підстав позову прийнята судом до розгляду.

20.07.2012р. Відповідач 1 надав суду відзив на заяву про зміну позовних вимог в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог заявлених до Відповідача 1 та витребувати спірне майно у Відповідача 2.

Відповідач 2 30.07.2012р. на адресу господарського суду надіслав додаткові письмові пояснення №02/1450 від 27.07.2012р. на заяву позивача про зміну підстави позову в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 30.07.2012р., у зв'язку із відпусткою судді Сковородіної О.М., змінено склад судової колегії по справі №6/169пд: замінено суддю Сковородіну О.М. на суддю Попкова Д.О.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 16.08.2012р., у зв'язку із відпусткою судді Сгари Е.В., змінено склад судової колегії по справі №6/169пд: замінено суддю Сгару Е.В. на суддю Демідову П.В.

30.08.2012р. позивач надав суду заяву про відмову від позовних вимог в частині зобов'язання Відповідачів передати Компанії „LАUFFER S.A." спірну пшеницю.

Протягом розгляду справи сторонами неодноразово надавалися суду додаткові документи по справі.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.08.2004 року між Компанією „LАUFFER S.A." (далі «Позивач») та ТОВ «Азовська продовольча компанія» (далі «Відповідач 1») була укладена Угода на вчинення правочину за дорученням комітента (далi «договір комісiї»). Відповідно до умов цього договору Позивач, що є Комітентом зa договором комісії, доручив Відповідачу 1 (Комісіонеру) вчинити правочин від свого імені щодо продажу 3500 тон продовольчої пшениці 3-го класу, українською походження, урожаю 2004 року. Відповідач 1, згідно акту приймання-передачі від 19.08.2004 року, отримав вказане майно (3502,912 тон), що було розміщено на чотирьох елеваторах (Новоукраїнський, Йосиповський, Рядівський та Сахновщинський елеватори).

На виконання укладеного договору комісії Відповідач 1 уклав з ТОВ «Агропромислова інвестиційна компанія» Договір купівлі-продажу №20/08/2 від 20 серпня 2004 року, відповідно до якого вказана пшениця у кількості 3 486,2 тон була передана покупцеві за договором, тобто ТОВ «Агропромислова інвестиційна компанія», про що свідчить акт приймання-передачі товару від 20.08.2004 року, який був підписаний сторонами.

Згодом ТОВ «Агропромислова інвестиційна компанія» відповідно до контракту №01-23/451 від 21.09.2004 року та видаткової накладної № PH-0000178 від 29.09.2004 року продало 2 900,00 тон вказаної пшениці Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія» (надалі «Відповідач 2»).

Грошових коштів за вказану пшеницю, що вибула з володіння позивача на користь третіх ociб, не надходило.

Вказані факти встановлені рішенням господарського суду Донецької області по справі №3/5пд від 10.01.2006р., залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2007р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що у справі №3/5пд брали участь сторони, які є учасниками процесу у розглядуваній справі, суд вважає факти встановлені рішенням господарського суду Донецької області по справі №3/5пд від 10.01.2006р. такими, що не підлягають повторному доведению.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.2011 року у справі

№ 30/40пд, яке набуло законної сили 05.07.2011 року, Угода на вчинення правочину за

дорученням комітента від 19.08.2004 року, яка була укладена між Компанією «LAUFFER

S.A.» та ТОВ «Азовська продовольча компанія» (договір комісії), визнана недійсною, оскільки договір комісії був укладений представником позивача без належних повноважень на його укладення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2012 року у справі

№ 29/284пд, яке набуло законної сили 03.04.2012 року, визнаний недійсним Договір купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р. укладений між Відповідачем 1 та ТОВ «Агропромислова інвестиційна компанія» з підстав відсутності повноважень у ТОВ «Азовська продовольча компанія» на укладання Договору купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що майно, а саме 3 486,2 тон продовольчої пшениці 3-го класу українського походження, вибуло з володіння позивача поза його волею.

З наведених підстав Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про витребування продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження, у кількості 2 900,00 тон та зобов'язання Відповідачів передати Компанії „LАUFFER S.A." вказану пшеницю.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідачів такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

У відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З матеріалів справи вбачається, що майно, а саме 3 486,2 тон продовольчої пшениці 3-го класу українського походження, вибуло з володіння позивача поза його волею і доказів іншого, протягом розгляду справи, суду не представлено.

Згідно ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, положення ст.1212 - 1215 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд вважає встановленим факт отримання Відповідачами 2 900,00 тон продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження, а також факт безпідставності отримання спірної пшениці Відповідачами.

Вказані факти встановлені рішеннями господарського суду Донецької області по справам: №3/5пд від 10.01.2006р.; №30/40пд від 26.05.2011р.; №29/284пд від 14.02.2012р., які в порядку статті 85 ГПК України набули законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судових рішень у справах №3/5пд від 10.01.2006р.; №30/40пд від 26.05.2011р.; №29/284пд від 14.02.2012р. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, тому суд вважає безсумнівним факт отримання Відповідачами 2 900,00 тон продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження, а також факт безпідставності отримання спірної пшениці Відповідачами - причому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач 1 уклав з ТОВ «Агропромислова інвестиційна компанія» Договір купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р., відповідно до якого пшениця у кількості 3 486,2 тон була передана ТОВ «Агропромислова інвестиційна компанія», про що свідчить акт приймання-передачі товару від 20.08.2004 року, який був підписаний сторонами.

Згодом ТОВ «Агропромислова інвестиційна компанія» відповідно до контракту №01-23/451 від 21.09.2004року та видаткової накладної № PH-0000178 від 29.09.2004 року продало 2 900,00 тон вказаної пшениці Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія» ( Відповідач 2).

Тобто, 2 900,00 тон продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження були передані Відповідачу 2.

В наданих суду письмових запереченнях Відповідач 2 посилається на відсутність у нього у власності та у володінні спірної пшениці, про що надана довідка за підписом директора та головного бухгалтера підприємства Відповідача 2.

Дослідивши матеріали справи, суд не приймає до уваги вищенаведені заперечення Відповідача 2, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реалізації, використання, списання, тощо Відповідачем 2 спірної пшениці, а представлена суду довідка, складена у однобічному порядку, не є належним доказом в розумінні ст.33-34 ГПК України щодо підтвердження факту відсутності у Відповідача 2 спірної пшениці у кількості 2 900,00 тон.

З наведених підстав, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" м.Полтава продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження, у кількості 2 900,00 тон.

Позивач 30.08.2012р. надав суду заяву про відмову від позовних вимог в частині зобов'язання Відповідачів передати Компанії „LАUFFER S.A." спірну пшеницю.

Суд у судовому засіданні 30.08.2012р. ознайомив позивача з правовими наслідками відмови від позовних вимог.

Відповідно до п.4 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про припинення провадження у справі №6/169пд в частині позовних вимог про зобов'язання Відповідачів передати Компанії „LАUFFER S.A." спірну пшеницю у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог заявлених до Відповідача 1, суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що спірна пшениця 3-го класу, українського походження була передана Відповідачем 1 за актом приймання-передачі товару від 20.08.2004р. ТОВ «Агропромислова інвестиційна компанія», яка в подальшому передана відповідно до контракту №01-23/451 від 21.09.2004року та видаткової накладної № PH-0000178 від 29.09.2004 Відповідачу 2.

Враховуючи відсутність у Відповідача 1 продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження у кількості 2 900,00 тон, суд вважає позовні вимоги, заявлені до Відповідача 1 безпідставними та необґрунтованими.

Суд вважає безпідставними заперечення Відповідача 2 відносно того, що позовну заяву Позивача підписано особою, у якої відсутні повноваження щодо її підписання, оскільки в матеріалах справи наявна Довіреність від 15.03.2011р. якою Бабіна С.А. - особа, яка підписала позовну заяву, уповноважено представляти інтереси підприємства Позивача. Строк дії довіреності до 31.12.2011р.

Судом не приймаються до уваги заперечення Відповідача 2 щодо фальсифікації та підроблення позивачем документів, представлених суду, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення, чи вирішення кримінальної справи, щодо факту підробки документів на які посилається позивач.

Також суд не приймає до уваги заперечення Відповідача 2 стосовно того, що майно, яке витребовується не визначено індивідуальними ознаками у зв'язку з чим не може бути предметом віндікаційного позову.

Відповідно до ч.1 ст.184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її з - поміж інших однорідних речей. Пшениця, на поверненні якої наполягає Позивач, відноситься до певного виду - а саме пшениця 3-го класу. Поряд з цим існують інші класи пшениці. Таким чином, пшениця, яка є предметом спору, має очевидну індивідуальну ознаку - клас, що дозволяє віднести це майно до індивідуально визначеного.

Даний висновок суду узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеній у Постанові від 27.01.2009р. по справі №8/159пн.

Суд відмовляє в задоволенні заяви Відповідача 2 про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 та 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України, визначена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення прав Позивача полягало у протиправному відчуженні його майна особою, яка не мала на це права.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, до моменту набрання законної сили рішенням суду щодо визнання недійсною «Угоди на вчинення правочину за дорученням комітента» від 19.08.2004р., вона (угода) вважається правомірною.

Таким чином, позивач довідався про порушення свого права (тобто про те, що особа, яка відчужила його майно, не мала на це права) з моменту визнання судом недійсною «Угоди на вчинення правочину за дорученням комітента» від 19.08.2004р., що сталося у момент набрання законної сили судовим рішенням - 05.07.2011р.

Отже, визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності позивачем не пропущений.

Щодо клопотання Відповідач 2 про стягнення з позивача штрафу за невиконання ухвал господарського суду від 27.09.2011р., 11.10.2011р. суд виходить з наступного:

Відповідно до п.5 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право стягнути у доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Суд звертає увагу Відповідача 2, що питання щодо стягнення з винної сторони штрафу вирішується судом самостійно і є правом суду, а не його обов'язком.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача 2.

Протягом розгляду справи судом встановлено, що подана позовна заява містить вимогу про витребування майна та є заявою майнового характеру. Згідно підпункту "а" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" (що діяв на момент подання позову) із заяв майнового характеру справляється державне мито за ставкою 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Виходячи з цього та матеріалів справи, державне мито повинно бути сплачено позивачем у розмірі 25 500,00 грн. Натомість позивач сплатив державне мито як за позовну заяву немайнового характеру - 85,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 46 ГПК України (що діяла на момент подачі позову) державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Ухвалою від 16.08.2012р. суд зобов'язав Позивача здійснити оплату недоплаченого державного мита в розмірі 25 415,00грн., проте останній доказів здійснення такої оплати суду не представив.

Як вбачається із змісту листа Вищого господарського суду, від 29.09.2009, № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" якщо факт недоплати суми державного мита з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої позовної заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може стягнути відповідну суму державного мита за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу.

Згідно Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997, № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5, 6 і 10 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК), зокрема, з метою: витребування необхідних доказів. Не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Враховуючи висновок суду щодо задоволення позовних вимог заявлених до Відповідача 2, а також приписи ст.49 ГПК України, суд вважає за необхідне стягнути суму недоплаченого державного мита в розмірі 25 415,00грн. з Відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" м.Полтава.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, п.4 ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Компанії „LАUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії, до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" м.Донецьк, до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" м.Полтава про витребування продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження, у кількості 2 900,00 тон та зобов'язання Відповідачів передати Компанії „LАUFFER S.A." вказану пшеницю, задовольнити частково.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" м.Полтава (36029, м.Полтава, пл.Павленківська, б.24, ЄДРПОУ 24100226) на користь Компанії „LАUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії (13, RUE DE LA TERRASIERE CH-1207 GENEV SWITZERLAND) продовольчу пшеницю 3-го класу, українського походження, у кількості 2 900,00 тон.

Припинити провадження у справі №6/169пд в частині позовних вимог про зобов'язання Відповідачів передати Компанії „LАUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії спірну пшеницю у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

В задоволенні позовних вимог Компанії „LАUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" м.Донецьк, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" м.Полтава (36029, м.Полтава, пл.Павленківська, б.24, ЄДРПОУ 24100226) на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 25 415,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" м.Полтава (36029, м.Полтава, пл.Павленківська, б.24, ЄДРПОУ 24100226) на користь Компанії „LАUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії (13, RUE DE LA TERRASIERE CH-1207 GENEV SWITZERLAND) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.08.2012р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 31.08.2012р.

Головуючий суддя Лейба М.О.

Суддя Демідова П.В.

Суддя Попков Д.О.