Ухвала суду № 25807994, 29.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/43652/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого: судді-доповідача Бухтіярової І.О., суддів Муравйова О.В., Приходько І.В.,

за участю: секретаря Хомініч С.В.,

за участю:

прокурора Чубенко В.В.,

представників позивача Дремлюх О.М., Томенко Р.В.,

представника відповідача Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС Кеміня В.В.,

представник відповідача ГУ ДКС України у Вінницькій області не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2012 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 р.

у справі № 2а/0270/666/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

за участю Прокуратури м. Вінниці

про визнання протиправними та скасування наказу про проведення перевірки, податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»звернулось до суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду 05.06.2012 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у м. Вінниці № 0000882330 від 01.02.2011 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»(вул. Чехова, 7-В, м. Вінниця, 21034, код 34004579, р/р 2600905690746 в ВОД ПАКТБ «Правекс-Банк», МФО 321983) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 325 325,00 гривень, за лютий 2008 року в розмірі 129 433,00 гривні, за квітень 2008 року в розмірі 363 214,00 гривень, за травень 2008 року в розмірі 365 925,00 гривень, за червень 2008 року в розмірі 3641,00 гривня. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»судовий збір в розмірі 1135,60 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій згідно наказу начальника ДПІ у м. Вінниці № 94/23 від 14.01.2011 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Барлінек Інвест»з 17.01.2011 року, тривалістю 1 робочий день, наслідки якої знайшли своє відображення в акті перевірки № 72/2330/34004579 від 19.01.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено суму бюджетного відшкодування на 2 224 229,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000882330 від 01.02.2011 року, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на 2 224 229,00 гривень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000882330 від 01.02.2011 року та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги товариства частково, суди у цій справі керувались положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168), Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон № 2181).

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що причиною завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду є порушення, описане в акті перевірки від 08.02.2011 року № 409/2330/34004579.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню та скасовуючи його суди попередніх інстанцій, з якими погоджується і касаційний суд, вірно виходили з такого.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Встановлено, що позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ, згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих із запізненням у тих звітних періодах, в яких вони були отримані.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до офіційних роз'яснень, наданих ДПА України, у межах наданих Законом повноважень, у Листі № 6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003 року «Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином»у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавством норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України № 2181 (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Така ж позиція висвітлена у Листах ДПА України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417, від 30.12.2005 року № 26268/7/16-1117 які є офіційними роз'ясненнями податкового органу вищого рівня, дотримання яких згідно підпункту «д»пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»виключає можливість притягнення платника податків до відповідальності.

За таких підстав, необхідно враховувати, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у даній справі про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону України № 2181 (чинний на час виникнення спірних правовідносин), встановлена персональна податкова відповідальність платників податків.

Недотримання вимог податкового законодавства одним платником податків не може нести негативних наслідків щодо інших платників податків, які не несуть відповідальності за законом за його дії чи бездіяльність.

В даному випадку відповідальність за порушення вимог податкового законодавства, передбачену як самим податковим, так і адміністративним та кримінальним законодавством, має нести саме цей платник податків.

У разі, якщо податковим органом встановлений факт несплати (недекларування) кимось з постачальників податку на додану вартість, відповідальність має нести саме цей платник податків, а не позивач, і органи державної податкової служби наділені всіма необхідними правами для притягнення таких осіб до відповідальності у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також в порядку кримінального судочинства.

Крім того, в матеріалах справи містяться судові рішення, які набрали законної сили, про визнання протиправною бездіяльності відповідача Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо ненадання висновків Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області про відшкодування позивачу вказаних сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновки із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню бюджету.

Аналогічна норма міститься і в абзаці 2 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України.

Таким чином, судовими рішеннями, які набули законної сили, фактично підтверджено право позивача на отримання зазначених сум бюджетного відшкодування, і податковий орган позбавлений права зменшувати ці суми бюджетного відшкодування після їх перегляду в судовому порядку.

Колегія судів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, яка зазначила наступне щодо стягнення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень-червень 2008 року.

Постановами Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року у справі № 2-а-2129/09/0270 та Київського апеляційного адміністративного суду України від 04.11.2010 року у справі № 2-а-2129/09/0270, визнано протиправною бездіяльність відповідача Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо ненадання відповідачу Головному управлінню державного казначейства України у Вінницькій області висновків про відшкодування позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 339 660,00 гривень, за лютий 2008 року в розмірі 129 433,00 гривні, за квітень 2008 року в розмірі 363 214,00 гривень, за травень 2008 року в розмірі 365 925,00 гривень, за червень 2008 року в розмірі 68 242,00 гривні.

Вказані постанови в цій частині залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2012 року у справі № К-38548/10.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій про безпідставність винесених відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000882330 від 01.02.2011 року та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2.Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року у справі № 2а/0270/666/11 залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.В. Муравйов

І.В. Приходько

Суддя І.О. Бухтіярова