Постанова № 25807760, 27.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2012 року № 2а-4447/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2до про відповідача 1 Васильківської міської ради Київської області відповідача 2 Відділу Державного комітету України по земельних ресурсах (Держкомзему) у м. Васильків Київської області визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання прийняти рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В березні 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Васильківської міської ради Київської області та Відділу Держкомзему у м. Васильків Київської області, в якому з урахуванням заяви від 20.04.2012 року просили:

- визнати незаконними дії (бездіяльність) відповідачів, що полягають у ненаданні дозволу позивачам на переоформлення права користування земельною ділянкою площею 0,09 га, за наступною адресою: АДРЕСА_1, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею (серія ІІ-КВ № 001660-25) від 24.03.1998 року на умовах, що визначені в Рішенні Васильківської міської Ради народних депутатів від 23.12.1997 року № 372;

- Зобов'язати Васильківську міську раду Київської області видати позивачам дозвіл на складання проекту землеустрою щодо переоформлення земельної ділянки площею 0,09 га. за адресою: АДРЕСА_1, з Колективного торгівельного підприємства «ОКСАНА»на позивачів;

- Зобов'язати Відділ Держкомзему у м. Васильків Київської області після одержання проекту землеустрою щодо переоформлення земельної ділянки площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1, видати на позивачів Державний акт постійного користування вказаною земельною ділянкою у відповідності до чинного законодавства;

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що разом з придбанням в 2000 році об'єкту нерухомості (цілісного майнового комплексу) в силу норм ст. 30 Земельного кодексу України в редакції 1992 року вони автоматично набули право на земельну ділянку в тому ж обсязі та на тих же підставах, що були у попереднього власника, а саме - право постійного користування землею, на підставі Державного акту від 24.03.1998 року. У зв'язку з цим, позивачі неодноразово звертались до Васильківської міськради з заявами про переоформлення на них права постійного користування земельною ділянкою, проте відповідних дій відповідачем 1 не вчинено, земельну ділянку не переоформлено. Позивачі вважають бездіяльність щодо переоформлення земельної ділянки протиправною та такою, що порушує право на землю, в підтвердження чого надали ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 року у справі № 2-а-13636/10/2670, якою, на думку позивачів, визнано їх право на отримання землі в постійне користування.

Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2 стверджують, що мають право на постійне користування землею, оскільки виданий на попереднього власника нерухомості Державний акт на право постійного користування землею від 24.03.1998 року є дійсним та чинним, а посилання відповідачів на погашення цього акту не відповідають законодавству. При цьому, позивачі наполягають, що земля має бути оформлена їм саме в постійне користування, обґрунтовуючи це низкою переваг у такому користуванні.

Васильківська міська рада Київської області (відповідач 1) на виконання ухвали суду надала в матеріали справи завірені копії документів.

Від Відділу Держкомзему у м. Васильків Київської області (відповідач 2) надійшли письмові пояснення (вих. № 410/03-02 від 13.04.12, №439/03-02 від 25.04.12), в яких зазначено, що належне позивачам нежитлове приміщення (цілісний майновий комплекс) розташовано на першому та в підвальному приміщенні багатоквартирного житлового будинку. Згідно зі ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки державної або комунальної власності, що становлять прибудинкову територію, надаються в постійне користування підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють управління цими будинками. Частина 2 ст. 377 Цивільного кодексу України встановлює обмеження щодо переходу прав на землю в разі відчуження приміщень в багатоквартирних будинках, прибудинкова територія може бути надана у власність чи користування власникам приміщень лише в разі створення ними об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку. Також, відповідач 2 пояснив, що фактично неможливо надати земельну ділянку під будівлею багатоповерхового будинку в користування позивачам, оскільки неможливо виділити її як окремий об'єкт земельних відносин, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна, тобто, неможливо присвоїти вбудованому/прибудованому приміщенню адресу, відмінну від адреси усієї будівлі, та просив розглянути справу у відсутності представника відповідача 2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2012 року порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду на 19.04.2012 року.

Судові засідання з розгляду даного спору неодноразово відкладались внаслідок не з'явлення представників сторін та необхідності витребування додаткових доказів по справі.

Справа розглянута в письмовому провадженні з огляду на положення ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконкому Васильківської міської ради народних депутатів № 372 від 23.12.1997 року надано в користування КТП «ОКСАНА»для обслуговування гастроному, розташованого в багатоповерховому житловому будинку, спільно з Житлово-експлуатаційною контрою № 1 землі загальною площею 0,31 га по АДРЕСА_1 з яких: ділянку площею 0,27 га. -в постійне користування, ділянку площею 0,04 га. -в тимчасове користування.

24.03.1998 року на КТП «ОКСАНА»офорлено Державний акт серії ІІ-КВ № 001660-25 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,27 га в межах згідно з планом землекористування.

З наявної в матеріалах справи технічної документації по підготовці та виготовленню Державного акту (стор.104,105,107) та пояснень представників сторін вбачаться, що 0,09 га. з загальної площі наданих в користування земель безпосередньо знаходиться під забудовою - багатоповерховим житловим будинком, у підвальному приміщенні та на першому поверсі якого був розташований гастроном.

Згідно з нотаріальним договором купівлі-продажу від 05.01.2000 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 придбали у КТП «ОКСАНА»в рівних долях кожний нежитлове приміщення площею 1463,7 кв.м. (визначене в договорі, як цілісний майновий комплекс), розташоване в АДРЕСА_1

Згідно з нотаріальним договором купівлі-продажу від 28.10.2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали належні їм частини нежитлового приміщення (визначеного в договорі, як цілісний майновий комплекс) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 11260220, виданим Васильківським міжрайонним міськім бюро технічної інвентаризації станом на 18.07.2006 року, підтверджується право спільної часткової власності позивачів на нежитлове приміщення (комплекс).

В зв'язку з цим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як власники об'єкту нерухомості, звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просили зобов'язати Васильківську міськраду видати дозвіл на виготовлення технічної документації по переоформленню за ними права постійного користування земельною ділянкою 0,27 га., наданого КТП «ОКСАНА», та зобов'язати Відділ Держкомзему у м. Васильків видати їм Державний акт на право постійного користування цією ділянкою.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2010 року по справі № 2а-13636/10/2670 було відмовлено в задоволені зазначеного позову з огляду на те, що земля під багатоповерховим житловим будинком з приватизованими квартирами належить юридичним особам, що здійснюють управління будинком (до яких позивачі не відносяться), або може бути передана об'єднанню співвласників такого будинку у разі його створення, крім того право постійного користування надається підприємствам, установам, організаціям державної або комунальної власності.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 року постанова Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №2а-13636/10/2670 залишена в силі. Водночас, в мотивувальній частині ухвали суд зазначив про можливість набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користування ділянки площею 0,09 га безпосередньо під будівлею за попереднім погодженням з організацією, що здійснює управління житловим будинком.

Оскільки, на думку позивачів, ухвалою суду апеляційної інстанції визнано їх право на земельну ділянку площею 0,09 га., вони звернулись до Васильківської міськради зі спільною заявою №16/14 від 16.11.2011 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,09 га під цілісним майновим комплексом, наданої в постійне користування КТП «ОКСАНА».

У відповідь Васильківська міськрада листом від 13.12.2011 року № 1467-м повідомила про неможливість надання такого дозволу з огляду на те, що при виготовленні технічної документації на постійне користування КТП «ОКСАНА»земельною ділянкою була допущена помилка і на сьогоднішній день Державний акт КТП «ОКСАНА»за рішенням міськради погашений і не є дійсним. Також, в листі зазначено, що чинним земельним законодавством передбачена можливість оформлення права постійного користування лише за підприємствами, установами, організаціями державної або комунальної власності, в свою чергу громадяни набувають права на землю відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України. Повідомлено заявникам, що земельна ділянка належить до прибудинкової території багатоповерхового житлового будинку, стосовно якої встановлено особливий режим використання, та яка згідно з листом Держкомзему України № 10046/17/4-10 від 26.05.2010 року не може бути окремо ідентифікована та виділена в окремий об'єкт, не порушуючи при цьому єдиний комплекс багатоповерхового житлового будинку та права інших співвласників.

Вважаючи таку відмову незаконною, позивачі повторно звернулись до Васильківської міської ради Київської області з заявою № 12/44 від 01.02.2012 року про переоформлення за ними права постійного користування на земельну ділянку 0,09 га. та додатковими письмовими поясненнями до заяви від 07.02.2012 року.

За результатами розгляду повторно поданої заяви Васильківською міськрадою була надана відповідь № 61-м від 08.02.2012 року, в якій зазначено про неможливість надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,09 га по АДРЕСА_1

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що відмова у переоформленні за ними права постійного користування земельною ділянкою площею 0,09 га є незаконною, суперечить ухвалі Київського апеляційного господарського суду по справі № 2а-13636/10/2670 та порушує їх права, як власників цілісного майнового комплексу, розташованого у підвальному приміщені та першому поверсі житлового будинку. На думку позивачів, відповідач необґрунтовано мотивує відмову нормами статей 92, 116 Земельного кодексу України, які не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки право постійного користування землею перейшло до них автоматично разом з нерухомим майном на підставі ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України 1992 року.

Вирішуючи справу на підставі наданих сторонами документів суд виходить з наступного.

Статтею 30 Земельного кодексу України 1992 року, який діяв на час укладання позивачами договору купівлі-продажу від 05.01.2000 року, було встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі. При переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Придбане позивачами спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в 2000 році нежитлове приміщення не є окремою будівлею або спорудою, а є частиною багатоквартирного житлового будинку, в якому позивачі мали рівні права з іншими співвласниками будинку. Передання земельної ділянки під житловим будинком лише одному зі співвласників законодавством, що діяло на час укладання договору від 05.01.2000 року, не передбачено.

Крім того, згідно ст. 7 Земельного кодексу України 1992 року у постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, визначеним в кодексі категоріям осіб, до яких позивачі не відносяться. При цьому, статтями 22, 23 Земельного кодексу України 1992 року було встановлено, що право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Право постійного користування належить особі на підставі виданого їй Державного акту та не може відчужено або передано іншій особі.

З системного аналізу зазначених вище норм Земельного кодексу України 1992 року вбачається, що право на землею не виникає автоматично, а має бути належним чином оформлено. Позивачами та іншими співвласниками нежитлового приміщення право користування земельною ділянкою площею 0,09 га. оформлено не було, докази виділення в натурі з присвоєнням кадастрового номеру земельної ділянки площею 0,09 га. в матеріалах справи відсутні. З огляду на це, право користування земельною ділянкою площею 0,09 га. у відповідності з нормами Земельного кодексу України 1992 року у позивачів не виникло.

01.01.2002 року вступив в силу новий Земельний кодекс України, норми якого чинні на час розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на час укладання договору купівлі-продажу від 28.10.2005 року, передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Статтею 42 Земельного кодексу України передбачений особливий режим земельних ділянок багатоквартирних жилих будинків. Вказаною статтею передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Позивачі не належать до підприємств, установ і організацій, які здійснюють управління багатоквартирним житловим будинком, та, відповідно, можуть мати землю в постійному користуванні. Наданий позивачам в матеріали справи договір, в якому вони виступають замовниками ремонтних не доказом здійснення ними управляння багатоквартирним житловим будинком, як єдиним комплексом.

Земельна ділянка площею 0.09 га, щодо якої позивачами порушувалось питання перед Васильківською міськрадою, є частиною прибудинкової території багатоквартирного будинку. Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 N 76, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

До прибудинкової території належить, зокрема, територія під житловим будинком. Прибудинкова територія встановлюється для всього будинку, використовується на рівних підставах усіма співвласниками будинку та не може виділятись для частини будинку (блоку, поверху, секції, квартири тощо). Позивачі мають однакові з іншими співвласниками будинку права щодо використання прибудинкової території. Вказана позиція підтверджується листом Державного комітету земельних ресурсів України № 10046/17/4-10 від 26.05.2010, який є компетентним органом з земельних питань.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачі не відносяться до категорії осіб, які згідно статті 92 Земельного кодексу України можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності.

Рішенням Конституційного Суду України N 5-рп/2005 від 22.09.2005 року у справі N 1-17/2005, на яке посилаються позивачі, визнано неконституційним положення п. 6 Перехідних положень Земельного Кодексу України, яким зобов'язано громадян та юридичними осіб, які вже мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, переоформити право власності або оренди.

Разом з тим, позивачам земельна ділянка в постійне користування ніколи не надавалась, в зв'язку з чим і виник даний спір. При вирішенні питання щодо надання позивачам земельної ділянки необхідно керуватись нормами чинного Земельного кодексу України, які встановлюють порядок та підстави набуття особами прав на землю, зокрема ст.ст. 92, 116 Земельного кодексу України.

З огляд у на викладене, адміністративний суд погоджується з доводами відповідачів про відсутність правових підстав для переоформлення (оформлення) за позивачами права постійного користування земельною ділянкою площею 0,09 га. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що окремої виділеної в натурі (на місцевості) ділянки площею 0,09 га. з власним кадастровим номером не існує, вона є частиною ділянки площею 0, 27 га, на яку КТП «ОКСАНА»був виданий Державний акт від 24.03.1998 року і спір щодо якої був вирішений адміністративним судом по справі №2а-13636/10/267.

За таких підстав, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Суд не може погодитись з доводами позивачів про те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 року по справі №2а-13636/10/267 визнано їх право користування земельною ділянкою площею 0,09 га і ця обставина є встановленою та не підлягає доказуванню. Так, обставинами, що відповідно до норм ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню, є встановлені судомконкретні факти, що мають значення для розгляду справи. Суд розглядає справу на підставі встановлених обставин, яким він надає свою оцінку виходячи з розуміння норм законодавства. Висновки, викладені в мотивувальній частині ухвали від 15.03.2011 року є власним оціночним судженням колегії апеляційного суду та не є обов'язковими для застосування Окружним адміністративним судом м. Києва під час розгляду даної справи.

Окружний адміністративний суд м. Києва не заперечує право позивачів, як власників нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку та, відповідно, співвласників такого будинку, на користування землею прибудинкової території будинку. Проте, суд зазначає, що таке право кореспондується з нормами закону, які встановлюють порядок та підстави набуття прав на землю, та реалізується з урахуванням інтересів усіх співвласників єдиного комплексу житлового будинку.

Розглядаючи позовні вимоги до Відділу Держкомзему у м. Васильків Київської області суд також звертає на наступні обставини.

Відповідно до змісту п. 6 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України особа звертається до адміністративного суду за захистом свого права, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Відсутність порушеного права, що підлягає судовому захисту, є підставою для відмови в задоволені позову. З позовної заяви не вбачається наявності спору між позивачами та відповідачем 2, доказів порушення Відділом Держкомзему прав (неправомірні дії/бездіяльність або рішення) позивачів в матеріали справи не надано.

Відповідач 2 є територіальним підрозділом Державного комітету України по земельних ресурсах. Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затверджене Указом Президента України N 970/2000 від 14.08.2000 року, втратило чинність на підставі Указу Президента України N 445/2011 від 08.04.2011 року «Про Державне агентство земельних ресурсів України», яким визначено, що новостворений центральний орган є правонаступником Держкомзему. Відповідно до інформації з ЄДРПОУ Держземагентство (і.к. 37552980) зареєстровано як юридична особа. Наказом Мінагрополітики України № 258 від 10.05.2012 року затверджені положення про територіальні органи Держземагентства, зокрема Положення про Управління (Відділ) Держземагентства в місті.

Позивачі просять в позові зобов'язати відповідача 2 видати їм Державний акт на право постійного користування землею. Водночас, повноваження щодо оформлення правовстановлюючих документів, здійснення реєстрації права користування земельними ділянками, надання відомостей з Державного реєстру земель здійснюються новоутвореним центральним органом виконавчої влади та його територіальними відділами відповідно до покладених на них повноважень.

Стосовно посилань відповідачів на те, що Державний акт виданий помилково та на сьогоднішній день є погашений суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності юридичних осіб, яким надано таке право, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. З пояснень сторін по справі вбачається, що КТП «ОКСАНА», як юридична особа, припинено. Таким чином, оформлене Державним актом право постійного користування припинилось в силу закону.

Норми ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язують державні органи та органи місцевого самоврядування діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженою Наказом Держкомзему від 22.06.2009 N 325, передбачено, що у випадку припинення права користування земельною ділянкою (або в разі допущення помилок в бланку акту) на примірниках державних актів робляться відмітки «скасовано». Такі акти залишаються на зберіганні у архіві територіального органу Держкомзему. Отже, такого способу, як «погашення»Державного акту на право постійного користування законодавством не передбачено. Відповідачами належних пояснень з цього приводу суду не наведено, рішення, яким Державний акт було «погашено»не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачами обґрунтованості своїх вимог не доведено, а доводи позовної заяви щодо наявності порушеного права у позивачів були спростовані судом під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку і строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.

Суддя П.О. Григорович