Постанова № 25807745, 14.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2012 року 14:46 № 2а-5152/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача -Колибіденко В.О.,

від відповідача -Маньківської К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства «Олєвєр»до Київської регіональної митниціпровизнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 70 та № 71форми «Р»від 21.03.2012 року, -ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Приватне підприємство «Олєвєр»(далі -позивач, ПП «Олєвєр») з позовом до Київської регіональної митниці (далі -відповідач, Київська регіональна митниця) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»№ 70 від 21.03.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання по сплаті акцизу на лікеро-горілчану продукцію та № 71 від 21.03.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість з товарів увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.03.2012 року відповідачем були винесені податкові повідомлення форми «Р»№ 70 та № 71, з якими позивач не згоден. Підставою для винесення оскаржуваних повідомлень були результати невиїзної документальної перевірки, закріплені в акті від 29.02.2012 року, в ході якої відповідачем здійснено перекласифікацію ввезеного ПП «Олєвєр»товару -грузинського коньяку, виробництва АТ «ОСОБА_5 та Еніселі»(Грузія), який було задекларованого позивачем за кодом (згідно з УКТ ЗЕД) 2208212 00 -як коньяк.

На думку позивача, висновки вищезазначеного акту суперечать чинному законодавству, оскільки відповідачем під час митного оформлення не приймалося рішення про зміну коду товару, та перевірка проводилась всупереч Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011р. № 71.

Позивач зазначив, що згідно зі статтею 313 Митного кодексу України обов'язок щодо правильної класифікації товарів, віднесення їх до класифікаційних групувань зазначених в УКТ ЗЕД, покладено на митні органи, що також відображається в п. 17 розділу 3 «Здійснення митних процедур»наказу Державної митної служби України № 314 «Про затвердження порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації»від 20.04.2005 року. Оскільки під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД були відсутні, що свідчить про правильність та достовірність заповнення ВМД з проставлянням відбитки печатки в графі 53, то відповідач в подальшому не мав правових підстав для донарахування податкових зобов'язань за результатами невиїзної документальної перевірки, проведеної після митного оформлення товару.

Позивач також вказував, що ввезений ним грузинський коньяк виготовлений за технологією виготовлення коньяку, а тому ПП «Олєвєр»правомірно вказало в ВМД відповідний код УКТ ЗЕД, не порушуючи при цьому норм чинного митного законодавства та міжнародного права.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву № 16-21/545 від 11.05.2012 року та додаткових запереченнях № 16-21/897 від 09.07.2012.

У своїх запереченнях відповідач вказує на те, що згідно з міжнародним законодавством про контрольовані назви за походженням, коньяком (Соgnac) може називатись напій, виготовлений на основі спиртів, отриманих у Франції, в департаментах Шаранта та Шаранта-Маритим та частини департаментів Дордоно та Де Севр. Міцні напої виробництва інших країн за аналогічною технологією виробництва коньяку, можуть називатись коньяками (кирилицею) тільки на внутрішньому ринку, у всіх інших випадках вони називаються бренді, арманьяк, виньяк тощо. Отже, у товарній підкатегорії 2208201200, за якою позивач задекларував ввезений ним на митну територію України товар -грузинський коньяк, класифікуються тільки коньяки виготовлені у Франції (соgnac), всі інші міцні алкогольні напої виготовлені на основі спиртів класифікуються, повинні класифікуватися у товарних підкатегоріях 2208202900 та 220828900 згідно УКТ ЗЕД.

Крім того, відповідач зазначав, що митні органи здійснюють митний контроль за зовнішньоекономічними операціями, в тому числі шляхом невиїзних документальних перевірок, незалежно від того, чи завершилась процедура митного оформлення товарів та їх випуск у вільний обіг на території України. Митним кодексом України передбачено, що визначення коду товарів УКТ ЗЕД для цілей митного оформлення є виключною компетенцією митних органів, а їх рішення щодо класифікації товарів є обов'язковими для всіх підприємств та громадян. Інші ж органи чи установи таких повноважень не мають, а їх висновки можуть стосуватись якості, кількості чи комплектності товарів, але аж ніяк не їх класифікації згідно з УКТ ЗЕД.

З цих підстав, за наслідками проведеної Київською регіональною митницею невиїзної документальної перевірки дотримання позивачем законодавства з питань митної справи, після митного оформлення ввезеного позивачем на митну територію України товару -грузинського коньяку, виробництва АТ «ОСОБА_5 та Еніселі»(Грузія), за порушення Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»та Закону України «Про податок на додану вартість», оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачеві було донараховано податкові зобов'язання з акцизного збору та податку на додану вартість.

У судових засіданнях представник відповідача надав аналогічні викладеному пояснення, просив повністю відмовити у задоволенні даного позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Олєвєр»(код ЄДРПОУ 30302704) зареєстроване як юридична особа 23.03.1999 року Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією. Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля алкогольними напоями.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Олєвєр»ввозило на митну територію України в період з 04.08.2009 р. по 13.01.2010 року спиртові напої - коньяк торгової марки «ОСОБА_5», виробництва АТ «ОСОБА_5 та Еніселі»(Грузія) на підставі укладеного із зазначеним виробником зовнішньоекономічного контракту № 08/06 від 14 серпня 2006 року.

У вантажних митних деклараціях № 100000019/9/232875 від 04.08.2009, № 100000019/9/234526 від 11.11.2009, № 100000019/9/234804 від 30.11.2009, № 100000021/2010/700036 від 13.01.2010 ПП «Олєвєр»у графі 33 ВМД вказало код товару за УКТ ЗЕД -2208212 00, що відповідає товарній позиції «коньяк (Cognac)», з посиланням у графі 34 ВМД на країну походження товару -«GE», тобто Грузія.

Вказані декларації були прийняті Київською регіональною митницею та по ним сплачені всі нараховані платежі.

На підставі наказу Київської регіональної митниці від 09.02.2012 року № 168 у період з 14.02.2012 по 29.02.2012 була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ПП «Олєвєр»вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів «спиртові напої -грузинський коньяк «ОСОБА_5», «Арагви», «Варцихе», .S.O.P.», «Греми», виробництва АТ «ОСОБА_5 та Еніселі»(Грузія).

За результатами перевірки складено акт перевірки № н/14/12/100000000/30302704 від 29.02.2012 (далі -Акт перевірки).

Перевіркою, проведеною з використанням копій документів, наданих ПП «Олєвєр»для митного оформлення товарів (вантажні митні декларації, інвойси, товаросупровідні документи, зовнішньоекономічний контракт на поставку товару, дозвільні документи), встановлено, що позивачем невірно задекларовано ввезені ним на митну територію України товари «спиртові напої -грузинський коньяк «ОСОБА_5», «Арагви», «Варцихе», .S.O.P.», «Греми», виробництва АТ «ОСОБА_5 та Еніселі»(Грузія) за кодом (згідно УКТ ЗЕД) 2208212 00 -коньяк.

За висновком перевіряючих, згідно з міжнародним законодавством про контрольовані назви за походженням, коньяком (Соgnac) може називатись напій, виготовлений на основі спиртів, отриманих у Франції, в департаментах Шаранта та Шаранта-Маритим та частини департаментів Дордоно та Де Севр. Міцні напої виробництва інших країн за аналогічною технологією виробництва коньяку, можуть називатись коньяками (кирилицею) тільки на внутрішньому ринку, у всіх інших випадках вони називаються бренді, арманьяк, виньяк тощо. Отже, у товарній підкатегорії 2208 20 12 00, за якою позивач задекларував ввезений ним на митну територію України товар -грузинський коньяк, класифікуються тільки коньяки виготовлені у Франції (Соgnac).

Враховуючи характеристики ввезеного ПП «Олєвєр»товару, які були заявлені цим підприємством при ввезені на митну території України в період з 01.07.2009 по 16.01.2010 та задекларовані ним у вантажних митних деклараціях як коньяк, виробництва торгової марки «ОСОБА_5»(Грузія) у пляшках ємністю 0,5 л та 0,7 л, перевіряючі дійшли висновку, що зазначений товар повинен класифікуватися за УКТ ЗЕД у товарній підкатегорії 2208 20 29 00, де «2208 спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. %; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки лікери та інші напої, що містять спирт: 2208 20 спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду: у посудинах місткістю 2 л або менше: НОМЕР_2 інші».

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що невірне заповнення ПП «Олєвєр»графи 33 ВМД та, як наслідок, невірне декларування підприємством коду товарів за УКТ ЗЕД, призвело до порушення вимог Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»та Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення бази оподаткування податку на додану вартість для товарів, внаслідок чого позивачем було занижено податкові зобов'язання за ВМД по сплаті акцизного збору на суму 317 991,36 грн. та податку на додану вартість на суму 63 598,28 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, ПП «Олєвєр»було подано заперечення до Київської регіональної митниці.

Розглянувши подані заперечення, Київська регіональна митниця листом від 22.03.2012 № 14/2-17/13170 повідомила ПП «Олєвєр»про відповідність висновків наведених в акті № н/14/12/100000000/30302704 від 29.02.2012 р., нормам законодавства України, а своїм рішенням залишила заперечення без задоволення.

21 березня 2012 року Київською регіональною митницею, на підставі акту перевірки № н/14/12/100000000/30302704 від 29.02.2012 було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 70, яким позивачу, за порушення Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»від 07.05.1996 № 178/96-ВР, донараховано податкове зобов'язання за платежем «акциз на лікеро-горілчану продукцію»в сумі 397 489,20 грн., з них 317 991,36 грн. - за основним платежем та 79 497,84 грн. - штрафних санкцій;

- № 71, яким позивачу, за порушення Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»від 07.05.1996 № 178/96-ВР та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»в сумі 79 497,85 грн., з них 63 598,28 грн. -за основним платежем та 15 899,57 грн. - штрафних санкцій.

Не погодившись з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями про донарахування акцизу на лікеро-горілчану продукцію та податку на додану вартість, ПП «Олєвєр»звернулося із зазначеним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

На час виникнення спірних правовідносин, засади організації та здійснення митної справи в Україні, а також економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби визначалися Митним кодексом України від 11.07.2002 року № 92-VI (далі -МК України), що втратив чинність 01.06.2012 року, який був спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 4 МК України митне регулювання здійснюється на основі принципу виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи.

Статтями 11, 15 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України; митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. Митниця діє в межах території, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 35 статті 1 МК України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України -це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п. 15 ст. 1 МК України). Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (ст. 42 МК України).

Митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів (п. 14 ст. 1 МК України).

Стаття 72 МК України передбачає, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до ст. 78 МК України митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Однією з митних процедур є визначення коду товару, такі повноваження має відділ номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року № 1863 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД)»обов'язок проведення перевірки правильності класифікації та кодування товару покладено на Державну митну службу України.

Згідно з Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України контроль правильності класифікації товарів при митному оформленні здійснюється посадовими особами вказаного відділу, що мають доступ до необхідних баз даних та інформації, що використовуються для виконання покладених завдань (уповноваженими особами ПМО, які пройшли відповідну підготовку та/або стажування у ВНКТ (ВКМВН), посадовими особами ВНКТ (ВКМВН), які перебувають в ПМО).

Відповідно до Наказу Держмитслужби України № 314 «Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації»від 20.04.2005р. встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення, та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 17 розділу 3 «Здійснення митних процедур»вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами). Пункт 25 Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребуються проведення такого огляду.

Завершення митного оформлення згідно норм вказаного Порядку здійснюється шляхом проставляння відбитка особистої номерної печатки посадової особи підрозділу митного оформлення, яка завершила митне оформлення.

У відповідності до п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 року, оформлена зазначеним чином ВМД є підтвердженням надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення вантажу у митному режимі імпорту і свідчить про закінчення митного оформлення відповідно до ч. 5 ст. 43 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ВМД № 100000019/9/232875 від 04.08.2009, № 100000019/9/234526 від 11.11.2009, № 100000019/9/234804 від 30.11.2009, № 100000021/2010/700036 від 13.01.2010 ПП «Олєвєр»ввезло на митну територію України для проходження митного оформлення «спиртові напої -грузинський коньяк «ОСОБА_5», «Арагви», «Варцихе», V.S.O.P.», «Греми», виробництва АТ «ОСОБА_5 та Еніселі»(Грузія).

Відповідно до відомостей, наведених в вантажних митних деклараціях, позивачем було визначено код товару (графа 33 ВМД) за УКТ ЗЕД -2208212 00, що відповідає товарній позиції «коньяк (Cognac)», з посиланням на країну походження товару (графа 34 ВМД) -«GE», тобто Грузія.

Київська регіональна митниця перевірила код товару, зазначений у гр. 33 ВМД на відповідність опису товару у гр. 31 ВМД товаросупровідним документам з урахуванням країни походження товару, зазначеної у графі 34 ВМД, за результатами чого погодилась з кодом визначеним декларантом. При цьому, у митного органу сумнівів щодо коду товару не виникало.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства у сукупності із встановленими фактами та обставинами по справі, суд приходить до висновку, що відповідач, як митний орган, під час здійснення митного оформлення ВДМ та перебування товарів під митним контролем товарів провів усі митні процедури, необхідні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідач мав можливість самостійно визначити інший код товару, ніж той, що зазначений у ВДМ, проте він цього не зробив.

Та обставина, що подані позивачем ВМД оформлені повністю і належним чином, підтверджується наявністю на всіх аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товару. Той факт, що через два роки після митного оформлення товару Київською регіональною митницею проведена перевірка правильності здійснення класифікації таких товарів жодним чином не впливає на права і обов'язки суб'єкта ЗЕД.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(чинного на час виникнення спірних відносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на час виникнення спірних відносин) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166 (чинного у період виникнення спірних правовідносин), податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III.

За змістом статті 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Суд встановив, що відділом контролю митної вартості і номенклатури рішення по коду переміщуваного товару не приймалось, що підтвердив у судовому засіданні представник відповідача.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Фіш»до Полтавської митниці про скасування податкових повідомлень та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Що стосується акцизного збору, то відповідно до ст. 5 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»ставки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби встановлюються Верховною Радою України і є єдиними на всій території України. Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно за встановленими ставками.

Закон України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»встановлює ставки акцизного збору в залежності від коду товару згідно УКТ ЗЕД.

Позивач обчислив та сплатив акцизний збір в повному обсязі відповідно до коду товару 220820 12 00 визначеного у вищезазначених ВДМ, що не заперечується відповідачем.

Як вже було встановлено, рішення щодо визначення іншого коду товару Київською регіональною митницею не приймалося.

В той же час в Законі України «Про Митний тариф України»жодних застережень щодо неможливості декларування за кодом УКТ ЗЕД 2208 20 12 00 коньяків іншого виробництва, ніж отриманих у Франції, в департаментах Шаранта та Шаранта-Маритим та частини департаментів Дордоно та Де Севр, не міститься.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позивач вірно та в повному обсязі визначив та сплатив акцизний збір, підстав для його донарахування не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності своїх дій по донарахуванню позивачу податкових зобов'язань.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд керуючись п. 1 ст. 94 КАС України присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.) з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,71,94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської регіональної митниці № 70, № 71 від 21 березня 2012 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Олєвєр»судові витрати у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської регіональної митниці.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 27 серпня 2012 року.