Постанова № 25807645, 23.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2012 року № 2а-6122/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської областідо Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРСІ»про стягнення податкового боргу у розмірі 7 444,50 грн.,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області (далі -позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРСІ»(далі -відповідач) про стягнення з відповідача на користь держави податкової заборгованості у сумі 7 444,50 грн.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач будучи платником податків за неосновним місцем обліку, не сплатив до державного бюджету податковий борг з плати за землю загалом у сумі 7 444,50 грн. Підставою виникнення спірної заборгованості стало недотримання відповідачем вимог п. 286.2 ст.286, п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України в частині несплати у повному обсязі податку за землю, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду 2010-2011 року, та узгоджених податкових зобов'язань, що виникли на підставі податкових повідомлень-рішень №0006121503 від 21.06.10 на суму 9 222,14 грн. та №0007131503 від 04.07.11 на суму 11 986,76 грн.

За рахунок переплати у розмірі 1 316,32 грн. та поточних платежів, заборгованість була зменшена та станом на 26.03.2012 р. становить 7 444,50 грн. (в т.ч. пеня -1547,31 грн.).

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачем виставлено товариству з обмеженою відповідальністю «АВЕРСІ»податкову вимогу №1/616 від 13.07.2010 та №2/1130/1008 від 17.11.2010, однак вжиті заходи не призвели до позитивного результату -погашення податкового боргу, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2012 року відкрито скорочене провадження у справі №2а-6122/12/2670 за даним позовом та встановлено відповідачу строк до 06 червня 2012 року для подання заперечень проти позову.

12 червня 2012 року на адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву, у яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. В поданих запереченнях відповідач повідомив суд про сплату ним земельного податку у повному обсязі, а відтак заборгованість, що є предметом спору у справі, у нього відсутня. На підтвердження своєї позиції відповідач надав суду копії декларацій зі сплати податку за землю та відповідні платіжні доручення.

З огляду на обставини, повідомлені відповідачем у поданих запереченнях, судом у відповідності до ч.4 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постановлено ухвалу від 15 червня 2012 року про розгляд справи за загальними правилами КАС України.

В судові засідання 11 липня 2012 року та 24 липня 2012 представники сторін не з'явилися, сторонами подані клопотання про розгляд справи без участі своїх повноважних представників.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕРСІ»зареєстровано як юридична особа Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 16 грудня 2002 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, включене до ЄДРПОУ за номером 32204434.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником плати за землю та перебуває на обліку як платник окремого податку за місцем розташування земельної ділянки в Кременчуцькій ОДПІ Полтавської області.

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з розрахунком податкового боргу платника податків, наданого податковим органом, обліковується заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 7444,50 грн., в т.ч. 1547,31 грн. пені, яка утворилась на підставі:

- податкового повідомлення-рішення № 0006121503 від 21 червня 2010 року;

- податкового повідомлення-рішення № 0007131503 від 04 липня 2011 року;

- податкової декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9459 від 17.02.2010 року;

- податкової декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) №5624 від 11.02.2011 року.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» (вiд 03.07.1992р. № 2535-XII) чинного на момент виникнення податкових зобов'язань за 2010 рік) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АВЕРСІ»є орендарем земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 13055,0 кв. м., що розташована у мікрорайоні №284 у м. Кременчук.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (ст. 14 Закону України «Про плату за землю»).

17 лютого 2010 року відповідачем було подано до Кременчуцькій ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (вх. № 9459 від 17.02.2010 року) за 2010 рік, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі за землю за 2010 рік у розмірі 11 97,11 грн., по 941,43 грн. щомісяця (а.с. 17).

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За наявними у справі матеріалами, податкові зобов'язання позивача зі сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності, самостійно визначені у податковій декларації з плати за землю (вх. № 9459 від 17.02.2010 року) за 2010 рік сплачені позивачем у визначені законодавством строки та в повному обсязі, підтвердженням чого є наявні у матеріалах справи платіжні доручення (а.с. 64-70).

Що стосується податкових зобов'язань відповідача по орендній платі за землю за 2011 рік, самостійно визначених у податковій декларації з плати за землю за 2011 рік, суд зазначає наступне.

11 лютого 2011 року відповідачем було подано до Кременчуцькій ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (вх. № 5624 від 11.02.2011 року) за 2011 рік, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі за землю за 2011 рік у розмірі 11 293,84 грн., по 941,15 грн. щомісячно (а.с.16 ).

Податкові зобов'язання відповідача по земельному податку виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, тому спірні правовідносини регулюються нормами вказаного Кодексу.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як передбачено п. 286.1. ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПКУ передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПКУ податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 56.11 ст. 56 ПК України передбачено, що податкові зобов'язання самостійно визначене платником податку оскарженню не підлягає.

Таким чином, самостійно визначені відповідачем суми податкових зобов'язань в податковій декларації з плати за землю (вх. № 5624 від 11.02.2011 року) за 2011 рік від 11.02.11, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкових зобов'язань по орендній платі за землю у розмірі 11 293,84 грн., відповідно до положень п.54.1 ст. 54 ПК України вважаються узгодженими у день подання відповідної декларації та оскарженню не підлягають.

Такі зобов'язання підлягають сплаті щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, самостійно визначені податкові зобов'язання по орендній платі за землю за 2011 рік сплачені позивачем у повному обсязі, підтвердженням чого є наявні у матеріалах справи платіжні доручення (а.с. 70-76).

За наведених обставин суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання з плати за землю, самостійно узгоджені відповідачем шляхом подачі податкових декларацій з плати за землю №9459 від 17.02.2010 р., №5624 від 11.02.2011 року, були погашені відповідачем в повному обсязі, тому доводи позивача про наявність заборгованості за даними деклараціями не приймаються судом до уваги.

Щодо сум грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях № 0006121503/0/2035 від 21.06.2010 року, № 0007131503/0/2178 від 04.07.2011 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2010 року Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0006121503/0/2035, яким відповідачу нараховано податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 9 222,14 грн., з яких 6148,09 грн. - основного зобов'язання та 3074,05 грн. - штрафних фінансових санкцій (а.с. 100).

Враховуючи те, що податкове зобов'язання відповідача за вказаним податковим повідомленням-рішенням виникло у період, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі -Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Закону.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Виходячи з положень пп. 5.2.2, 5.2.4 ст. 5 Закону № 2181 у випадку оскарження рішення податкового органу про нарахування податкового зобов'язання в адміністративному або судовому порядку, такі зобов'язання вважаються узгодженими у день закінчення, відповідно, процедури адміністративного оскарження або у день набрання законної сили рішенням суду.

У відповідності до ч. 4 пп. 6.2.4. п. 6.4. ст. 6 Закону № 2181 у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Відповідно до п. 4.9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків

податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 0006121503/0/2035 від 21.06.2010 було надіслано відповідачу поштою за адресою: м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 7-а, кв. 524, однак повернуте поштовим відділенням з відміткою про відсутність адресата. З огляду на повернення поштового відправлення, 30.06.2010 року працівниками податкового органу складено Акт №4 про неможливість вручення зазначеного податкового повідомлення-рішення, яке в подальшому передано до структурного підрозділу ОДПІ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, для розміщення на дошці податкових оголошень.

Відтак, з огляду на приписи ч. 4 п. 6.2.4 Закону № 2181 у день розміщення зазначеного рішення-повідомлення на дошці податкових оголошень воно вважається врученим відповідачу, тому доводи відповідача про неотримання ним вказаного рішення не приймається судом до уваги.

Крім того, 04.07.2011 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0007131503/0/2178, яким відповідачу нараховано податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 11 986,76 грн., з яких 11 982,76 грн. - основного зобов'язання та 4,00 грн. - штрафних фінансових санкцій (а.с. 99).

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 року № 0007131503/0/2178 було надіслано відповідачу поштою за адресою: м. Київ пр-т. Возз'єднання, 7-а кв. 524, та отримане ним 06 липня 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 99). З огляду на зазначене, твердження відповідача про неотримання вказаного повідомлення-рішення вважаються спростованими доказами, що наявні у справі.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень № 0006121503 від 21 червня 2010 року та № 0007131503 від 04 липня 2011 року в адміністративному або судовому порядку відповідачем суду не надано, відтак визначені податковим органом податкові зобов'язання вважаються узгодженими та підлягають сплаті.

Відповідно до пп. 5.4.1. п. 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 № 2181-III узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Аналогічні приписи містяться також у Податковому кодексі України. Так, згідно з підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважається податковим боргом.

Як вбачається з матеріалів справи, суми податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0006121503 від 21.06.2010 року, № 0007131503 від 04.07.2011 року, були погашені відповідачем частково за рахунок переплати та поточних платежів.

Оскільки решта суми податкових зобов'язань не були сплачені відповідачем у встановлений законом строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ вказані суми набули статусу податкового боргу.

Станом на момент розгляду справи загальний розмір заборгованості відповідача становить 7 444,50 гривень.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків.

Згідно з пп. 6.2.1. - 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються в наступному порядку:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 надіслав відповідачу першу податкову вимогу № 1/616/540 від 13.07.2010 р. на суму наявного на той час боргу у розмірі 7905,82 грн. та другу податкову вимогу № 2/1130/1008 від 17.11.2010 р. на суму 6322,87 грн.

Перша та друга податкові вимога були направлені відповідачу поштою, однак повернуті поштовим відділенням у зв'язку із неможливістю вручення, що підтверджується копіями поштових конвертів.

Згідно абз. 3 пп. 6.2.4. п. 6.2.4 Закону № 2181 у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові вимоги №1/616/540 від 13.07.2010 р та № 2/1130/1008 від 17.11.2010 р. направлялось відповідачу поштою, однак повернуті поштовим відділенням через відсутність адресата за його місцезнаходженням, у зв'язку з чим зазначені вимоги були розміщені Кременчуцькою ОДПІ на дошці податкових оголошень 18 жовтня 2010 року та 30 листопада 2010 року, відповідно, згідно актів № 49 від 18.10.2010 та №58 від 30.11.2010, що підтверджується витягом з журналу розміщення на дошці податкових оголошень.

Враховуючи вищевикладене, податкові вимоги №1/616/540 від 13.07.2010 р та № 2/1130/1008 від 17.11.2010 р. вважаються врученими відповідачу 18 жовтня 2010 року та 30 листопада 2010 року, відповідно.

Податкові вимоги відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені та є чинними на час розгляду даної справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України № 2181-ІІІ та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 03.07.2001 р. № 266, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.07.2001 р. за № 595/5786 передбачено направлення платнику лише першої та другої податкових вимог при наявності у нього податкового боргу.

Оскільки податковий борг відповідачем до цього часу не переривався та не погашено в повному обсязі, то нові вимоги прийняттю не підлягали, оскільки у податкового органу відсутні повноваження направляти платнику податків наступні податкові вимоги до повного погашення боргу, визначеного у попередніх податкових вимогах.

У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначені вимоги та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались,

Розділ «Перехідні положення»Податкового кодексу України не передбачає виставлення вимог наново у разі надіслання їх у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, суд дійшов висновку, що Кременчуцькою ОДПІ було здійснено заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення в повному обсязі податкового боргу.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу, що виник у відповідача на підставі винесених позивачем податкових повідомлень-рішень № 0006121503 від 21 червня 2010 року та № 0007131503 від 04 липня 2011 року.

При цьому, питання правомірності винесення контролюючим органом зазначених вище податкових повідомлень-рішень не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі зобов'язання нараховані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.04.2012 року по справі К-10088/09.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до п. 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 7 444,50 гривень, зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати податкового боргу, визначеного податковими повідомленням-рішеннями, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Роз'яснити відповідачу, що відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України дана постанова підлягає негайному виконанню.

Керуючись вимогами ст. ст. 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРСІ» (ідентифікаційний номер 32204434, адреса: 1000, м. Київ, проспект Возз'єднання, 7-а, к. 524) на користь місцевого бюджету м. Кременчук заборгованість у розмірі 7 444,50 гривень (сім тисяч чотириста сорок чотири грн. 50 коп.) на рахунок № 33218812700008, МФО 831019.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій