Постанова № 25807609, 01.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2012 року № 2а-4475/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи

За позовомПриватного підприємства "Іменс"до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. № 0009572309, На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Іменс" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. № 0009572309.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 21.09.2011 р. № 981 прийнято рішення про припинення (реорганізацію) Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва шляхом перетворення у Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 20.10.2011 р. № 1074, права та обов'язки органів виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади.

Таким чином, єдиним правонаступником Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо всього майна, майнових та немайнових прав, права на рухоме та нерухоме майно, права на земельні ділянки, об'єкти соціально-побутового призначення, інших прав та обов'язків, стосовні всіх боржників та кредиторів є Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

10.07.2012 р. в судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про заміну первинного відповідача на належного у зв'язку з реорганізацією. Позивач проти заявленого клопотання не заперечував.

Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив замінити первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва на належного відповідача - Державною податковою інспекціє у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

23.07.2012 р. відповідач в судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, на підставі пп.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 р. по 30.04.2011 р.

Первинні документи (банківські виписки, договори, акти приймання-передачі, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних та інші) за березень-квітень 2011 року до перевірки позивачем не надані в зв'язку з тим, що документи передані на юридичний аналіз адвокатському об'єднанню "Київська правозахисна група" згідно договору № 11-3 віл 14.11. 2007 р. (акт передачі-прийому документів б/н від 10.05.2011 р.), отже перевірка проводилась на підставі даних податкових декларацій з податку на додану вартість за березень-квітень 2011 року, уточнюючих розрахунків до них та інформації без даних АРМ "Звіт", АРМ "Аудит", АРМ "Розширений пошуку схемах, що використовуються суб'єктом господарювання з метою мінімізації об'єктів оподаткування та ухилення від сплати податків "АІС "Облік", АІС "Податки", база даних TAX.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.03.2011 р. по 30.04.2011 р., позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ "РВГ "Едра", ПП "Фірма "Інтел аллс", ТОВ "Стайер-Плюс", ТОВ "Вест-Кесл".

Згідно отриманої від інших державних податкових інспекцій інформації та згідно баз даних відповідача встановлено, що:

1. ТОВ "РВГ "Едра" - 11.07.2011 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ № 100296799; відсутня будь-яка інформація про наявність у нього складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

2. ПП "Фірма "Інтел аллс" - відсутня будь-яка інформація про наявність у нього складських приміщень, трудових ресурсів, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; декларації за лютий, березень та квітень 2011 року, згідно баз даних ДПІ у Печерському районі м. Києва, визнані недійсними та подано з нульовими показниками. Крім того, згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва невиїзної позапланової перевірки зазначеного контрагента від 13.05.2011 р. № 4740/23-02/34539506, за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, відсутність бази та об'єкта оподаткування податком на додану вартість, отже, всі правочини ПП "Фірма "Інтел аллс" мають ознаки нікчемності, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Аналогічне також зафіксовано в акті перевірки ПП "Фірма "Інтел аллс" № 7922/23-02/34539506 від 12.072011 р.

3. ТОВ "Стайер-Плюс" - 14.07.2011 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ № 100240608; відсутня будь-яка інформація про наявність у нього складських приміщень, трудових ресурсів, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; декларація за лютий 2011 року подано з нульовими показниками, декларації за березень та квітень 2011 року, згідно баз даних ДПІ у Печерському районі м. Києва, визнані недійсними та подано з нульовими показниками. Крім того, згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва невиїзної позапланової перевірки зазначеного контрагента від 13.05.2011 р. № 4800/23-07/35250070 за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. встановлено відсутність бази та об'єкта оподаткування податком на додану вартість, отже, всі правочини ТОВ "Стайер-Плюс" мають ознаки нікчемності, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

4. ТОВ "Вест-Кесл" - відсутня будь-яка інформація про наявність у нього складських приміщень, трудових ресурсів, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; згідно декларації за березень та квітень 2011 року, згідно баз даних ДПІ у Печерському районі м. Києва, підприємство не відображало в складі податкових зобов'язань суму продажу позивачу, уточнюючі розрахунки не подавалися.

Таким чином, враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що операції з продажу ТОВ "РВГ "Едра", ПП "Фірма "Інтел аллс", ТОВ "Стайер-Плюс", ТОВ "Вест-Кесл" та придбання товарів (робіт, послуг) позивачем, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту; фінансово-господарська діяльність зазначених контрагентів здійснювалась ними поза межами правового поля, отже правочини (договори), укладені такими контрагентами є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, тобто є фіктивними в силу своєї нікчемності.

Крім того, згідно бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" по всім вищезазначеним контрагентам наявні відповідні суми розбіжностей.

В той же час, позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від зазначених контрагентів, а саме: по ТОВ "РВГ "Едра" в березні 2011 року -430 367,9 грн., в квітні 2011 року -1 011 121,65 грн.; по ПП "Фірма "Інтел аллс" в березні 2011 року -541 379,66 грн., в квітні 2011 року -538 757,81 грн.; по ТОВ "Стайер-Плюс" в квітні 2011 року -1 004 807,27 грн.; по ТОВ "Вест-Кесл" в березні 2011 року -736 553,35 грн., в квітні 2011 року -161 913,60 грн.

За результатами перевірки складено акт від 05.08.2011 р. № 1022/23-9/30856015, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: ст.185, п.198.3, п.198.6. ст.198, п.201.4., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 424 901,00 грн., в т.ч.: за березень 2011 року на суму 1 708 301,00 грн., за квітень 2011 року на суму 2 716 600,00 грн. Висновки акту перевірки позивачем не оскаржувались.

На підставі акта перевірки від 05.08.2011 р. № 1022/23-9/30856015, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.08.2011 р. № 0007602309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 424 901,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст.56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргою до Державної податкової адміністрації у м. Києві, за результатами розгляду якої, рішенням від 27.10.2011 р. № 10507/10/25-14 про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.08.2011 р. № 0007602309 було скасовано в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині -залишено без змін, а скарга -без задоволення.

Не погоджуючись з такими рішеннями податкових органів, позивач звертався зі скаргою до Державної податкової адміністрації України на податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.08.2011 р. № 0007602309 та рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 27.10.2011 р. № 10507/10/25-14 про результати розгляду первинної скарги, за результатами розгляду якої, рішенням про результати розгляду повторної скарги від 16.11.2011 р. № 5670/6/10-2115, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.08.2011 р. № 0007602309 з урахуванням рішення ДПА у м. Києві, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги -залишене без змін, а скарга - без задоволення.

На підставі акта перевірки від 05.08.2011 р. № 1022/23-9/30856015 та враховуючи рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. № 0009572309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 424 901,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували фактичну дійсність його взаємовідносин з ТОВ "РВГ "Едра", ПП "Фірма "Інтел аллс", ТОВ "Стайер-Плюс", ТОВ "Вест-Кесл", суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності укладених між ними договорів (правочинів) в силу їх нікчемності, а тому не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі по тексту-Кодекс), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, крім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Слід зазначити, що формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Відповідно до п.201.4. ст.201 Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10. ст.201 Кодексу).

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, платіжні доручення, звіти про виконані роботи тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

В той же час, актом перевірки від 05.08.2011 р. № 1022/23-9/30856015 зафіксовано неподання позивачем до перевірки відповідних первинних документів (банківські виписки, договори, акти приймання-передачі, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних та інші) за березень-квітень 2011 року, які б підтверджували його взаємовідносини з контрагентами - ТОВ "РВГ "Едра", ПП "Фірма "Інтел аллс", ТОВ "Стайер-Плюс", ТОВ "Вест-Кесл" та, відповідно, які б підтверджували правомірність формування ним податкового кредиту за результатами таких взаємовідносин.

Станом на момент розгляду даної справи та прийняття рішення, позивачем також не було надано суду для огляду жодних первинних документів, що ставить під сумнів вчинення ним господарських операцій із зазначеними вище контрагентами та правомірність формування ним податкового кредиту за результатами таких господарських операцій.

Неподання необхідних доказів у вигляді первинних документів, позивач у своїх доводах взагалі не обґрунтовує, в той час, як в акті перевірки відповідачем зазначено, що такі документи передані на юридичний аналіз адвокатському об'єднанню "Київська правозахисна група" згідно договору № 11-3 віл 14.11. 2007 р.

Пунктом 44.6. ст.44 Кодексу визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до ч.1,4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Приватному підприємству "Іменс" відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б.Федорчук