Постанова № 25807510, 21.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 року 2а-3491/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Плюс" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Плюс" про стягнення заборгованості по сплаті податку на прибуток в сумі 4420,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. У призначений день і час до суду сторони не прибули. Представником позивача до суду подано письмове клопотання про розгляд справи без його участі, в якому він позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач до суду не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”).

Відповідно до статті 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав. Справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біо Плюс" зареєстровано виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 15.10.2009 та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Згідно з довідкою від 20.05.2012 №22809 відповідача взято на облік платників податків 16.10.2009 Васильківською ОДПІ.

За результатами фінансово-господарської діяльності відповідача у нього утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств з таких підстав.

Відповідачем подано до Васильківської ОДПІ декларації з податку на прибуток приватних підприємств №13683 за 1-ше півріччя 2010 р., в якій платником самостійно визначено розмір сплати податку в сумі 50 грн. Податковим органом щодо відповідача винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2010 №0001461510/0, яким застосовано штрафні фінансові санкції на суму 170 грн. Податкове повідомлення-рішення було отримано уповноваженою особою відповідача. Актом перевірки від 23.02.2011 за №859/1510/36586825 про результати перевірки своєчасності подання податкової звітності Васильківською ОДПІ встановлено порушення п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України. На підставі акту перевірки від 23.02.2011 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 23.02.2011 №00000251510/0 на суму 170 грн. У зв'язку з неявкою посадових осіб для вручення податкового повідомлення-рішення податковим органом складено акт від 22.02.2011 №54. Позивачем було направлено запрошення керівнику ТОВ "Біо Плюс" до податкового органу для проведення перевірки своєчасності подання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року. У подальшому Васильківською ОДПІ проведено перевірку відповідача та складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 24.05.2011 №2002, в якому встановлено порушення пп.49.18.2 п.49.12 ст.49 Податкового кодексу. Податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 24.05.2011 №0001341510/0 до платника застосовано штрафні фінансові санкції в сумі 1020 грн. Це податкове повідомлення-рішення отримано уповноваженою особою відповідача. 19.03.2012 за №88/15-0137/36586825 податковим органом складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток та встановлено порушення Податкового кодексу України про неподання платником податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року. 19.03.2012 за №89/15-0137/36586825 податковим органом складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку прибуток та встановлено порушення Податкового кодексу України, неподання платником податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року. 19.03.2012 за №90/15-0137/36586825 податковим органом складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток та встановлено порушення Податкового кодексу України, неподання платником податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року. Ці акти перевірок було надіслано відповідачу 20.03.2012. Васильківською ОДПІ 28.03.2012 винесено: податкове повідомлення-рішення форми "Р" за №0000781510, яким на підставі акту перевірки №88/15-0137/36586825 від 19.03.2012 до платника застосовано штрафні фінансові санкції в сумі 1020 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000791510, яким на підставі акту перевірки №89/15-0137/36586825 від 19.03.2012 до платника застосовано штрафні фінансові санкції в сумі 1020 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000801510, яким на підставі акту перевірки №90/15-0137/36586825 від 19.03.2012 до платника застосовано штрафні фінансові санкції в сумі 1020 грн. Всі три податкові повідомлення-рішення надіслано відповідачу та отримано уповноважено особою товариства.

З метою погашення податкової заборгованості позивачем було сформовано першу податкову вимогу № 1/349 від 25.08.2010 та другу податкову вимогу № 2/404 від 04.11.2010, які отримано уповноваженою особою відповідача. Вказані суми в декларації та податкових повідомленнях-рішеннях добровільно відповідачем сплачено не було. Загальна сума заборгованості відповідача з податку на прибуток приватних підприємств становить 4420,01 грн.

На день судового розгляду податковий борг в загальній сумі 4420,01 грн. відповідачем не сплачено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли як до 1 квітня 2011 року, так і після цієї дати, і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” та іншими.

Із 01.01.2011 з набранням чинності Податковим кодексом України (далі - ПК України) законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі із вказаних законодавчих актів втратили чинність. Відповідно до розділу XIX (Прикінцеві положення) ПК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу (податок на прибуток підприємств), який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому згідно з пп.133.1.5 п.133.1 ст.133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 133.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу I цього Кодексу, за винятком представництв.

Приписами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наявні у справі докази з урахуванням вищенаведених норм податкового законодавства, суд дійшов висновку, що суми податку у вказаній декларації визначено відповідачем самостійно, а вказані податкові повідомлення-рішення ним в установленому законом порядку не оскаржувалися, отже податкове зобов'язання є узгодженим, але податковий борг добровільно не сплачено.

Положеннями підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з вимогами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно ж до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, у яких обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача податкової заборгованості та наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу.

Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги те, що суму податкового боргу податковим органом визначено правомірно і правильно, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Плюс" (08600, Київська область, Васильківський район, м. Васильків, вул. Грушевського, буд. 26, ідентифікаційний код 36586825) до Державного бюджету України податковий борг у розмірі 4420 (чотири тисячі чотириста двадцять) грн. 01 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 серпня 2012 р.