Постанова № 25805384, 07.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 р. Справа № 1604/2а-3940/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 30.01.2012р. по справі № 1604/2а-3940/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області, в якому просив:

- визнати неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та виплати одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС та щорічної допомоги на оздоровлення за період з 12.12.2002 року, як інваліду ІІІ групи та з 17.12.2007 року, як інваліду ІІ групи, і в подальшому відповідно до вимог ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати відповідача провести нарахування одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та щорічної допомоги на оздоровлення за період з 12.12.2002 року, як інваліду ІІІ групи, та з 17.12.2007 року, як інваліду ІІ групи, і в подальшому відповідно до вимог ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати відповідача здійснити виплати одноразової компенсації, як учаснику ліквідації на ЧАЕС та щорічної допомоги на оздоровлення за період з 12.12.2002 року, як інваліду ІІІ групи, та з 17.12.2007 року, як інваліду ІІ групи, і в подальшому відповідно до вимог ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 30.01.2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області в перерахунку ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до вимог ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду ІІ групи, відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати, з урахуванням раніше здійснених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 30.01.2012 року скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів Бюджетного кодексу України, Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, ст. ст. 62, 63 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 95 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04.02.2011 року та відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального рішення, а також на доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України, апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з незаконності дій Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області з приводу нарахування та виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення 2010 рік та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити позивачеві перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення з розміру 5 мінімальних заробітних плат.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 04.08.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 2002 року.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 05.01.2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 2002 року по 2009 рік залишено без розгляду.

Між тим, колегія суддів зазначає, що порушене право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення підлягає захисту в межах шестимісячного строку. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 04.02.2011 року.

При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Щорічну допомогу на оздоровлення позивач отримав за 2010 рік - у лютому 2010 року, за 2011 рік - у серпні 2011 року (а.с. 46).

При цьому колегія суддів зазначає, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, а тому після отримання щорічної допомоги на оздоровлення в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за вказаний період.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч. 2 ст. 99 КАС України постанова суду першої інстанції не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а позов в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, згідно приписів ст. 100 КАС України - залишенню без розгляду.

Відносно позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є інвалідом 2 групи та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС серії А № 053222 та довідка МСЕК від 21.01.2008 року. (а.с. 6, 11)

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 р., в редакції закону, яка діяла до внесення змін згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік", щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат.

В підпункті 11 пункту 28 розділу 2 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в такій редакції - одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначене положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було визнано неконституційним.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Між тим, постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що щорічна допомога на оздоровлення здійснюється у таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам ІІ групи - 120 гривень.

Проте, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дію статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено не було .

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача виплачувати в подальшому допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто захисту його права на майбутнє, колегія суддів зазначає наступне.

З положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

В цьому зв'язку суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення справи підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, ч. 10 ст. 183-2, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 30.01.2012р. по справі № 1604/2а-3940/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Глобинсьюї районної державної адміністрації Полтавської області в перерахунку та нарахуванні ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи з кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час виплат.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської обалсті перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду II групи, відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Глобинсьюї районної державної адміністрації Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за 2010 рік залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.