Ухвала суду № 2580440, 29.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“29” травня 2008р.                                                                                            №К-23954/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Степашка О.І.

Суддів                                                                     Федорова М.О.

                                                                                  Сергейчука О.А.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 16.12.2005р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р.

у справі №25/540-33/299

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю “Київ Нафта”

до                               Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

третя особа             Приватне підприємство “Дніпросервіс”

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Київ Нафта” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Київ Нафта”) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.12.2004 р. №0002851802/1.

Постановою Господарського суду м. Києва від 16.12.2005р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р., позовні вимоги ТОВ “Київ Нафта” задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 02.12.2004 р. №0002851802/1.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 16.12.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р., прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ “Київ Нафта” відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.12.2004 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення:  №0002851802/1, відповідно до п. “б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами”, ст.ст.2, 5, 14, 15 Закону України “Про плату за землю” ст.ст. 120, 125, Земельного кодексу України та п.3 ст. 23 Закону України “Про оренду землі”, яким позивачу визнано податкове зобов’язання за платежем “орендна плата з юридичних осіб” в розмірі 72972,42 грн..

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі акту “Про результати планової перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку за землю (орендної плати) ТОВ “Київ Нафта”, ідентифікаційний код 31482122, за період з 16.10.2003 р. по 01.07.2004 р.”від 02.11.2004 р. №8852/23-31482/22 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки встановлено, що позивач є користувачем земельної ділянки під приміщенням автозаправочної станції, яка передана Приватним підприємством “Дніпросервіс” (далі по тексту –ПП “Дніпросервіс”),  відповідно до акту прийому-передачі від 16.10.2003 р.  ТОВ “Київ Нафта” отримало реєстраційне посвідчення на право власності на об’єкти нерухомого майна, видане Київським міським бюро технічної інвентаризації  №5945-п від 03.11.2003 р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ “Київ Нафта” та ПП “Дніпросервіс” укладено договір від 07.10.2003р. №2513, відповідно до якого позивач придбав у ПП “Дніпросервіс” автозаправочну станцію (далі по тексту –АЗС), за актом прийому-передачі від 16.10.2003 р., відповідно п.7.1.3 цього договору позивачу було передано всі наявні оригінали та копії документів, які стосуються експлуатації АЗС, а також документи, необхідні для оформлення прав на земельну ділянку на якій розташована АЗС.

Київським міським бюро технічної інвентаризації 03.112003 р. видано позивачу реєстраційне посвідчення №5945-п на право власності на об’єкти нерухомого майна: нежила споруда – автозаправочна станція загальною площею 153,9 кв. м. за адресою м. Київ, пр. Броварський, 11.

Законом України “Про плату за землю” (ст.2) встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів-учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно ст.120 Земельного кодексу України при переході права власності  на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про плату за землю”, розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Дія цієї статті Закону зупинялася виключно в частині встановлення  строків  сплати орендної плати. Згідно ст. 13 цього Закону (в редакції, яка була чинна на момент придбання позивачем споруди у  ПП “Дніпросервіс”) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За договором оренди земельної ділянки  від 04.09.2001 р., земельна ділянка, на якій розташована придбана позивачем АЗС, передана в оренду ПП “Дніпросервіс” строком на 10 років, згідно рішення Київради №10/731 від 03.02.2000 р. Відповідно до витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 08.02.2005 р., земельна ділянка за адресою: м. Київ, пр. Броварський, 11 на момент перевірки знаходилась в оренді у ПП “Дніпросервіс”, а щодо позивача, то документи, що посвідчують право землекористування ділянкою, знаходились на стадії розробки оформлення прав.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, який перевірявся відповідачем, орендну плату за дану земельну ділянку фактично сплачувало ПП “Дніпросервіс”, що підтверджується наявними копіями банківських виписок та даними облікової картки ПП “Дніпросервіс” як платника орендної плати за землю, зареєстрованого в ДПІ у Дніпровському районі м. Києві. При цьому ПП “Дніпросервіс” продовжувало сплачувати орендну плату за земельну ділянку, договір щодо якої не було припинено чи розірвано у встановлений спосіб і тому у третьої особи не було фактичних та правових підстав припинити сплату орендної плати  за землю до передачі Київрадою відповідної ділянки іншому користувачеві. Рішення про передачу позивачу даної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автозаправочної станції прийняте Київською міською радою  07.07.2005 р.

Відповідно до Закону України “Про оренду землі” (у редакції, яка була чинна у зазначеній в акті перевірки період), договір оренди землі – це угода сторін про взаємні зобовязання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. Орендна плата  - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві  за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Земельний податок – це обов’язковий  платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Відповідно до п.8 ст.15 Закону України “Про систему оподаткування” до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) було віднесено лише плату (податок) за землю. Зміни до цього пункту, згідно з яким до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) було віднесено плату за землю (земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності), були внесені лише Законом №2502-IVвід 25.03.2005 р.

На підставі наведеного, колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про відсутність у  відповідача повноважень контролюючого органу щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період, що перевірявся, на момент складання Акта перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також визначення нарахування як податкового зобов’язання, окрім того за землю вже було сплачено попереднім власником.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що суд попередніх інстанцій належним чином з’ясовали обставини справи та дали їм відповідну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Господарського суду м. Києва від 16.12.2005р. та ухвали Київськогоапеляційного господарського суду від 16.05.2006р. у справі №25/540-33/299 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2201 , 223 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 16.12.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р. у справі №25/540-33/299 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)М.О. Федоров(підпис)О.А. Сергейчук(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)Н.Г. ПилипчукЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             О.Я. Меньшикова