Ухвала суду № 2580381, 08.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“08” травня 2008р. № К-22231/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 16.01.2006 р.

таухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р.

у справі №32/581

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Техносервіс”

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Техносервіс” (далі по тексту позивач, ТОВ “Техносервіс”) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.09.2005 року №0012331501/0 та зобовязання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку ТОВ “Техносервіс” з податку на додану вартість суму переплати до бюджету в розмірі 710 000,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 16.01.2006 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Техносервіс” задоволено повністю: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 20.09.2005 року №0012331501/0; зобовязано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку ТОВ “Техносервіс” з податку на додану вартість суму переплати до бюджету (відємне значення суми податку на додану вартість) в розмірі 710 000,00 грн., в тому числі 68 576,00 грн. за січень 2004 р. та 23 424,00 грн. за березень 2004 р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ “Техносервіс” 203,00 грн. судових витрат.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 16.01.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р., прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ “Техносервіс” в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.09.2005 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0012331501/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2004 року на 23 424,00 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту “Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість” від 20.09.2005 року №15-123/148 (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначається, що згідно поданої декларації з податку на додану вартість (далі по тексту ПДВ) позивачем за березень 2004 року заявлено до відшкодування ПДВ у розмірі 23 424,00 грн., однак на момент здійснення перевірки суми податку, включені до складу податкового кредиту, документально не були підтверджені, чим порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. При цьому, в акті зазначено, що для проведення перевірки керівнику ТОВ “Техносервіс” на адресу: м. Київ, вул. Бубнова, 11/8, надіслано лист від 30.09.2004 року №6970/10/15-101 про необхідність надання відповідних документів, однак керівництвом позивача вимоги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не виконані, документи до перевірки не надані, що стало підставою для проведення камеральної перевірки та за її наслідками зменшення позивачу бюджетного відшкодування на 23 424,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 03.11.2003 р. ТОВ “Техносервіс” було укладено договір №06/21-ТМЦ з Приватним підприємством “Месата” (далі по тексту ПП “Месата”), за яким позивач продав ПП “Месата” віброшейкер та гідродвигун на загальну суму 140 542,45 грн., в тому числі ПДВ 23423,74 грн. На виконання зазначеного договору ТОВ “Техносервіс” видало ПП “Месата” податкову накладну від 14.11.2003 року №12 на загальну суму 140 542,45 грн., в тому числі ПДВ 23 423,74 грн. ПП “Месата” повернуло одержаний за вказаним договором товар, що підтверджується накладною на повернення від 12.03.2004 р. №ВН-0000001, у зв'язку з чим 12.03.2004 року ТОВ “Техносервіс” та ПП “Месата” складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №00001 до податкової накладної від 14.11.2003 року №12. Відповідно до вказаного розрахунку коригування, сума ПДВ в розмірі 23 424,00 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2004 р.

Правомірність проведеного позивачем коригування ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не заперечується. Фактичне здійснення вищевказаної господарської операції підтверджується також довідкою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 27.04.2004 року №143-23/09-31405493 “Про результати позапланової перевірки ПП “Месата” з питань взаємовідносин з ТОВ “Техносервіс” за період з 01.11.2003 р. по 30.11.2003 р.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” та пп. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.1997 р. за №233/2037 (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем коригування) у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг), здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому, продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю.

Згідно п. 22, п. 24 зазначеного Порядку заповнення податкової накладної, розрахунок коригування складається у двох примірниках. Розрахунки коригування як покупцем, так і продавцем зберігаються в порядку, аналогічному порядку збереження податкових накладних.

Відповідно до п. 25 вказаного Порядку заповнення податкової накладної, на підставі вказаного розрахунку отримувач товарів (послуг) здійснює коригування податкового кредиту відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону (за умови дотримання законодавчих норм щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України погоджуються з висновком судів попередніх інстанцій, що складений позивачем в березні 2004 року у зв'язку з поверненням товару розрахунок коригування №00001 до податкової накладної від 14.11.2003 №12 є підставою для збільшення податкового кредиту позивача за березень 2004 року на 23 423,74 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Господарського суду м. Києва від 05.02.2004 р. у справі №15/29-6 Товариство з обмеженою відповідальністю “Техносєрвіс” визнано банкрутом, припинено підприємницьку діяльність товариства та призначено ліквідатора, на підставі чого в офіційному друкованому органі Верховної Ради України “Голос України” від 13.02.2004 року №28 опубліковано відповідне оголошення, в якому зазначено адресу банкрута: 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 7. Крім того, така ж адреса ТОВ “Техносервіс” зазначена і в акті документальної перевірки № 311-23/02-7, складеному ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 08.08.2002 року.

Отже, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було відомо про фактичне місцезнаходження ТОВ “Техносервіс” за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 7, однак, відповідач направив листа з вимогою надати документи на адресу: м. Київ, вул.. Бубнова, 11/8.

Таким чином, збільшення ТОВ “Техносервіс” податкового кредиту за березень 2004 року на 23 423,74 грн. підтверджено первинними документами, є обґрунтованим та відповідає нормам діючого законодавства, у звязку із чим податкове повідомлення-рішення від 20.09.2005 р. №0012331501/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2004 р. на 23 424,00 грн. правомірно визнано недійсним судами попередніх інстанцій.

В частині позовних вимог щодо зобовязання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку ТОВ “Техносервіс” з податку на додану вартість суму переплати до бюджету в розмірі 710 000,00 грн. судами першої а апеляційної інстанції встановлено наступне.

20.02.2004 року ТОВ “Техносервіс” подало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за січень 2004 року, та розрахунок коригування до зазначеної декларації, в якій збільшив від'ємне значення чистої суми зобов'язань з ПДВ за листопад 2003 року на 686 576,00 грн., яка не була прийнята податковим органом, оскільки дана податкова декларація була підписана не уповноваженою особою.

Як визначено пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Аналогічне положення містить п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за №250/20544, відповідно до якого, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

При цьому, згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Крім того, оскільки постановою Господарського суду м. Києва від 05.02.2004 року у справі №15/29-6 про визнання ТОВ “Техносервіс” банкрутом, Мора В.М. було призначено ліквідатором банкрута - ТОВ “Техносервіс”, а, відповідно до ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ліквідатор виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, то ліквідатором Мора В.М. правомірно підписано декларацію ТОВ “Техносервіс” з ПДВ за січень 2004 року.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в податковій декларації з ПДВ за листопад 2003 р. вказано суму бюджетного відшкодування в розмірі 2 166,00 грн. В уточнюючому розрахунку до вказаної податкової декларації за листопад 2003 р., поданій до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 31.12.2003 р., позивачем помилково збільшено податкові зобов'язання ТОВ “Техносервіс” на 710000,00 грн. В податковій декларації з ПДВ за січень 2004 р., згідно доданого розрахунку коригування сум ПДВ, зазначено зменшення податкових зобов'язань на суму 686 576,00 грн. як коригування уточнюючого розрахунку ПДВ за листопад 2003 року. Правомірність формування задекларованого позивачем податкового кредиту, що виник за господарськими операціями з ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”, встановлена рішеннями господарського суду м. Києва від 14.09.2004 року у справі №29/354 та від 19.12.2002 року у справі № 25/531. В податковій декларації з ПДВ за березень 2004 року, згідно доданого розрахунку коригування сум ПДВ, зазначено зменшення податкових зобов'язань на суму 23424,00 грн. як коригування податкових зобов'язань з ПДВ до податкової накладної від 14.11.2003 року №12, у зв'язку з поверненням товару ПП “Месата”.

Таким чином, сума збільшення податкових зобовязань ТОВ “Техносервіс” з ПДВ, вказана в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за листопад 2003 року (-710 000,00 грн.) співпадає з загальною сумою зменшення податкових зобовязань, відображених позивачем у деклараціях за січень (+686 576,00 грн.) та березень (+23 424,00 грн.) 2004 р.

Як визначено п. 3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року за №843/11123 (далі по тексту Інструкція), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Відповідно до п. 3.6 Інструкції, форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно п. 4.3 Інструкції, при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

Відповідно до пп. 9.3.1 та 9.3.2 Інструкції, підставою для обліку відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Матеріали справи містять податкові декларації позивача з податку на додану вартість за січень та березень 2004 року, в яких визначено від'ємне значення суми податку в розмірі 710 000,00 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обовязку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відобразити в картці особового рахунку ТОВ “Техносервіс” зазначену позивачем в уточнюючих деклараціях суму від'ємного значення ПДВ.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Києва від 16.01.2006 р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. у справі №32/581 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 16.01.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. у справі №32/581 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)К.В. Конюшко(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г.ПилипчукЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар О.Я. Меньшикова