Ухвала суду № 25802306, 21.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 року справа №2а/1270/4423/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 липня 2012 року у справі № 2а/1470/4423/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкартранс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 4 липня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкартранс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі Ленінська МДПІ у м. Луганську) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000062270, № 0000072270 від 10.05.2012 року задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС № 0000062270 від 10.05.2012 року з податку на додану вартість у сумі 437 838, 75 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000072270 від 10.05.2012 року з податку на прибуток у сумі 462 498, 00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інкартранс» судові витрати у розмірі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень ( а. с. 162 - 166).

Відповідачем на постанову суду подано апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, які призвели до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначив, що позивачем не надано документальне підтвердження виконання угод з надання транспортно-експедиційних послуг та агентських договорів ( т.2 а. с. 174).

Від позивача надійшли письмові заперечення на доводи апеляційної скарги, в яких зазначають, що за клопотанням відповідача в судове засідання були надані додаткові документи, які підтверджують здійснення господарських операцій ( т.2 а. с. 183 - 191).

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги з врахуванням письмових заперечень і дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Інкартранс» зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку у відповідача в якості платника податків, у тому числі податку на додану вартість (т. 1 а. с. 17-32).

06.04.2012 року на підставі постанови старшого слідчого СУ ДПС в Луганській області від 17.02.2012 року, прийнятої в межах кримінальної справи № 02/12/8004 (далі - постанова від 17.02.2012, том 1 а. с. 227), відповідачем був виданий наказ № 47 про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інкартранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі ПДВ) та податку на прибуток за взаємовідносинами з ПП «Неомаркет» та ПП «Евагор» за період з грудня 2010 року до вересня 2011року, копія якого разом з направленнями на перевірку були вручені позивачу 09.04.2012 року (т. 1 а. с. 226).

Листом №11/04 від 11.04.2012 року позивач запропонував відповідачу провести перевірку в приміщені податкової інспекції, надав пояснення щодо взаємовідносин з контрагентами ПП «НеоМаркет» та ПП «ЕВАГОР», які підтвердив бухгалтерськими документами з зазначеними контрагентами (т . 2 а.с.13, 132).

23.04.2012 року на підставі наказу № 47 уповноваженими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток підприємства за період з грудня 2010 року до вересня 2011 року за взаємовідносинами з ПП «Неомаркет» (код за ЄДРПОУ 37156794), ПП «Евагор» за результатами якої складено акт № 54/23-34580135 від 23.04.2012 року (т.1 а. с.33-73, далі акт перевірки № 54).

У висновках акту перевірки №54 зазначено, що ТОВ «Інкартранс» порушив п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2, ст..5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого підприємством за період з 01.12.2011р. по 31.03.2011р. занижено податок на прибуток на суму 85 325 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011р. 85 325 грн. також виявлено порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10. № 2755-УІ в результаті чого підприємством за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. занижено податок на прибуток на суму 377 172 грн., в т.ч.: у 2 кварталі 2011р. на суму 183 860грн. у 2-3 кварталі 2011р. на суму 193 312 грн.; в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), ТОВ «Інкартранс» завищено суму податкового кредиту на суму 395813 грн. у тому числі за: лютий 2011 року - в сумі 67837 грн., квітень 2011 року - в сумі 136942, 27 грн., травень 2011 року - в сумі 22935,40 грн., липень 2011 року-в сумі 168099,10 грн. що на порушення п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України призвело до заниження податку на додану вартість на суму 395 813 грн. у тому числі за: лютий 2011 року - в сумі 67837 грн., квітень 2011 року - в сумі 136942, 27 грн., травень 2011 року - в сумі 22935,40 грн. липень 2011 року - в сумі 168099,10 грн.

На підставі акту перевірки №54 Ленінською МДПІ у м. Луганську прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000062270 від 10.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Інкартранс» з ПДВ у сумі 437 838, 75 грн. (395 813, 00 грн. - основний платіж, 42025, 75 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000072270 від 10.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Інкартранс» з податку на прибуток у сумі 462 498, 00 грн. (462 497, 00 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. 1 а.с.74-75).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень № 0000072270 від 10.05.2012 року та № 0000062270 від 10.05.2012 року.

Згідно вимог Податкового кодексу України (далі ПК України) , у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність ( ст.86 п.86.9).

В даному випадку перевірка проводилася на підставі постанови слідчого, в рамках розслідування кримінальної справи, рішення суду по якій не прийнято, тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч вказаній нормі і є передчасними.

Відповідно до акту перевірки № 54 Ленінською МДПІ у м.Луганську зроблено висновок про порушення ТОВ «Інкартранс» податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств з огляду на висновки актів перевірок податкових органів по контрагентах позивача - ПП «Неомаркет», ПП «Евагор».

Так, в актах від 11.11.2011 № 1804/231-37156794 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Неомаркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.12.2010 р. до 30.09.2011 р., від 11.11.2011 року. № 1805/236-37156773 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Евагор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011. зазначено про те, що у вказаних підприємств відсутня необхідна матеріальна база для виконання підприємницької діяльності, підприємства за місцем реєстрації не знаходяться, посадовими особами документально не підтверджено факт постачання ТМЦ, надання послуг, що у сукупності вказує на нікчемність правочину. У зв'язку з викладеним встановлено відсутність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у постачальників, які відповідно не могли бути реалізовані за їх відсутності та зроблені висновки про нікчемність укладених з цими підприємствами правочинів.

Оскільки проведеними перевірками встановлено, що фактичного здійснення господарських операцій не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку і з цього приводу не прийняті відповідачем до уваги при проведенні перевірки.

Судом встановлено, що з метою здійснення основних видів діяльності між ТОВ «Інкартранс» та зазначеними в акті перевірки № 54 контрагентами позивача були укладені договори про надання послуг, а саме, надання транспортно-експедиційних та супутніх послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів та вагонів залізничним транспортом та агентські послуги щодо укладення угод покупки та продажу товару, торгівля яким відноситься до основних видів діяльності позивача.

Під час проведення перевірки відповідачу надавалися первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами, зокрема податкові накладні №98 від 28.02.2011 року, №50 від 27.012011 року, №19 від 04.05.2011року, №121 від 0104.2011року, №123 від 0104.2011ролку, №66 від 29.07.2011року, №146 від 25.07.2011року, №148 від 25.07.2011року, №147 від 25.07.2011року.

Сторонами визнано та зафіксовано в акті № 54, що під час перевірки відповідачу були надані акти виконаних робіт та акти здачі-прийняття робіт №98 від 28.02.11, №19 від 04.05.2011, №121 від 0104.2011, №123 від 0104.2011, №1 від 29.07.2011, №146 від 25.07.2011, №148 від 25.07.2011, № 147 від 25.07.2011., складені в межах виконання господарських договорів № 54 від 05.01.11., №21-2/А від 21.02.11, №14/03 14.03.11, №01-11/07 від 0107.11, №24/05-1 від 24.05.11, №01/06-11 0106.11, №25/05-1 від 25.05.11 (т.1.а.с.138-178).

Крім того в судове засідання суду першої інстанції за клопотанням відповідача ТОВ «Інкартранс» були надані додаткові документи, які підтверджують реальність спірних господарських операцій, а саме: залізничні накладні, які підтверджують реальність надання транспортно-експедиційних та супутніх послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів та вагонів залізничним транспортом; договори про надання агентських послуг та договори поставки та купівлі-продажу товарів та первинні бухгалтерські документи щодо їх фактичного виконання, які були укладені в подальшому на підтвердження реального виконання умов агентських договорів.

ТОВ «Інкартранс» згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Неомаркет», ПП «Евагор». Тому ТОВ «Інкартранс» податковий кредит з ПДВ у лютому 2011р., квітені, травені 2011р., липні 2011р. за фінансово-господарськими операціями з ПП «Неомаркет», ПП «Евагор» сформовано з дотриманням вимог ПК України.

Зазначені документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Встановлено, що відповідачем не витребовувались та не досліджувались в повному обсязі первинні бухгалтерські документи позивача, у тому числі товарно-транспортні накладні, квитанції на приймання вантажу (т.2.а.с.72-128).

Таким чином відповідачем не в повному обсязі були досліджені первинні документи та не спростовані надані позивачем первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Згідно ст.198 ПК України: право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезена/ на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок де „ статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1); - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2); податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3); якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4); не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України, згідно якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1); при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Згідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно п.п. 134.1.1. п. 134.1. ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 -143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В силу норм п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до пп.135.4.1.п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пункт 137.1. статті 137 ПК України передбачає, що дохід від реалізації товарів визнається за переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п.138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 -140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу норм п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з норм п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

До 01.04.2011 року порядок нарахування та сплати податку на прибуток визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, який втратив чинність з набуттям чинності Податковим кодексом України (далі Закон №334).

Перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 цього Закону. До валових витрат виробництва та обігу (далі - валові витрати) відносить суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1. ст. 5 Закону № 334).

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦКУ).

Суд першої інстанції вказав, що відповідно до змісту акту перевірки № 54 та пояснень сторін, в акті відсутні данні щодо дослідження договорів та первинних документів, оскільки відповідач виходив з нікчемності угод, встановлених в актах перевірки контрагентів зазначених вище. І цей висновок суду першої інстанції не спростований доводами апеляційної скарги.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним повинно бути рішення суду.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з контрагентами. Також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності (місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень на іншого майна) у контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

В ході розгляду справи встановлено, що саме відсутність факту підтвердження належними документами витрат, що впливають на визначення податку на прибуток, та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснених господарських операцій між ТОВ «Інкартранс», ПП «Неомаркет», ПП «Евагор» ґрунтуються тільки на висновках актів перевірок контрагентів позивача та на припущеннях перевіряючого.

При цьому відповідачем не враховано, що ТОВ «Інкартранс» у судове засідання суду першої інстанції та до перевірки було надано належним чином оформлену первинну документацію, на підставі якої ТОВ «Інкартранс» було сформовано податковий кредит та валові витрати, та яка, у повній мірі підтверджує реальність господарських відносин між ТОВ «Інкартранс», ПП «Неомаркет», ПП «Евагор» у спірному періоді 2011 року. Отже, порушень ТОВ «Інкартранс» правил бухгалтерського та податкового обліку не в становлено.

Також на час здійснення господарських операцій у лютому 2011р., квітні, травні 2011р., липні 2011р. ПП «Неомаркет», ПП «Евагор» були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, були платниками податку на додану вартість.

Посилання відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів позивача - ПП «Неомаркет», ПП «Евагор», безпідставні, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагентів платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку ТОВ «Інкартранс» без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив спірні відносини, встановленими обставинами справи, підтвердженими письмовими доказами в їх сукупності спростовані висновки податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, витрат по взаємовідносинах з контрагентами ПП «Неомаркет», ПП «Евагор», які зроблені податковим органом на підставі актів перевірки зазначених контрагентів, без урахування вищезазначених первинних бухгалтерських документів. Відповідач не довів правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень № 0000072270 від 10.05.2012 року та № 0000062270 від 10.05.2012 року Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст.200 ч.1, ст.205 ч.1, ст.206, ст.212, ст.254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 липня 2012 року у справі № 2а/1470/4423/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкартранс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий Л.А.Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова