Ухвала суду № 25802208, 31.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2012 року справа №2а/1270/4336/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Жаботинської С.В., Нікуліна О.А.,

секретар судового засідання Іллінов О.Є.,

за участю представника позивача Степаненко Т.О.,

представника відповідача Артюхової Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження апеляційні скарги спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/4336/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про стягнення коштів по відшкодуванню ПДВ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, в обгрунтування якого зазначив, що з 06.10.2011 року по 25.10.2011 року, на підставі наказу СДПІ з ВПП проведено документальну перевірку позивача, за наслідками якої винесено податкове повідомлення-рішення № 0001518013 від 25.10.2011 року на суму 17 489 537 грн. та зобов'язано товариство сплатити штрафні санкції у розмірі 4 372 384 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0001518013 від 25.10.2011 року, яке рішенням ДПА в Луганській області від 29.12.2011 року №25645/25-08 скасовано в частині 10 559 325,48 грн. зменшеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і 2 639 831,12 грн. застосованої штрафної санкції, в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення залишено без змін.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування підтверджується на суму 10 559 325,48 грн.

Проте, податковий орган, в порушення вимог ст.200 ПК України не виконав свій обов'язок з передачі висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, казначейству.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року закрито провадження по справі стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої ДПІ з ВПП в м. Луганську ДПС щодо ненадання до ГУ ДКС України в Луганській області висновку про відшкодування позивачу ПДВ за липень 2011 року в розмірі 10559325,48 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року позов ПАТ «Луганськтепловоз» про стягнення коштів по відшкодуванню ПДВ задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за липень 2011 року у розмірі 10 559 325, 48 грн та судові витрати по справі.

Від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську надійшла апеляційна скарга, в якій відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовує доводи апеляційної скарги порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: суд не врахував, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання. Суд першої інстанції не врахував, що право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов»язання по сплаті зазначеного податку.

Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що постанова суду першої інстанції винесена з порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: відповідно до п.200.15 ст.200 ПК України органи казначейства повинні відшкодовувати ПДВ виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційних скаргах доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ПАТ «Луганськтепловоз» подав декларацію з ПДВ за липень 2011 року, в якій в рядку №23, вказано суму відшкодування в розмірі 17 489 537 грн. (т.1. а.с. 21-22).

З 06.10.2011 року по 25.10.2011 року, на підставі наказу № 462 від 05.10.2011 року, СДПІ з ВПП проведено документальну перевірку, оформлену актом від 25.10.2011 року № 481/08-3/05763797 (т.1 а.с.103-113).

За висновками акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001518013 від 25.10.2011 року на суму 17 489 537 грн. зі сплатою штрафних санкцій в розмірі 4 372 384 грн.( т.1 а.с. 102)

Рішенням ДПА в Луганській області від 29.12.2011 року №25645/25-08 скасовано податкове повідомлення рішення №0001518013 від 25.10.2011 року в частині зменшеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 10 559 325,48 грн. та застосованої штрафної санкції в розмірі 2 639 831,12 грн., в іншій частині податкове повідомлення рішення залишено без змін (т.1 а.с.50-56).

Відповідно до ст. 200 Податкового Кодексу України (ПК України) - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.12. ст. 200 ПК України - орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після тримання висновку органу державної податкової служби.

Проте, всупереч вищезазначеним нормам податкового законодавства податковим органом не направлено висновок до органу казначейства, кошти на рахунок позивача не надходили.

Згідно п. 200.14 ст. 200 ПК України - якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує-її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Тобто, податковий орган, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, а саме за наслідками перевірки, або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що діюче податкове законодавство не пов»язує право господарюючого суб'єкта - платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ з проведенням або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентами позивач надав первинні бухгалтерські документи, які підписані уповноваженими особами, досліджувалися під час проведення перевірки позивача. (договори, податкові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення, акти приймання передачі, т.1-3)

Також судова колегія зазначає, що податковим органом не заперечуються надані позивачем первинні бухгалтерські документи: податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-здачі виконаних послуг, банківські виписки по особовому рахунку позивача та платіжні доручення, на підтвердження фактичної сплати позивачем як отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, та це не є підставою для відмови позивачу в праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість внаслідок порушення податкової дисципліни з боку контрагентів платника податку.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, рішенням ДПА в Луганській області від 29.12.2011 року №25645/25-08 скасовано податкове повідомлення рішення № 0001518013 від 25.10.2011 року в частині зменшеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 10 559 325,48 грн. і застосованої штрафної санкції в розмірі 2639831,12 грн.

Згідно з Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/4336/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/4336/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена та підписана колегією суддів 05 вересня 2012 року.

Головуючий І.Д. Компанієць

Судді С.В.Жаботинська О.А.Нікулін