Постанова № 25799311, 23.08.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р. Справа № 5023/9637/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача за первісним позовом - Григорчук В.А. (дов. б/н від 20.08.12 р.)

відповідача за первісним позовом - Лябах І.Ю. (дов. б/н від 28.11.11 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" (вх. 2487Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 22 травня 2012 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Максігруп", м. Харків

про визнання недійсним договору та стягнення 23700,00 грн. збитків

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Максігруп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс",

про розірвання договору та стягнення заборгованості в розмірі 202950,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Оствінд-Стройсервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати договір №14 оренди люльок будівельних від 12.05.2009 р., укладений між ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" та ПП "Максігруп" недійсним; стягнути з ПП "Максігруп" на користь ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" збитки в сумі 23700,00 грн.; стягнути з ПП "Максігруп" на користь ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" судовий збір в розмірі 1415,00 грн.

ПП "Максігруп" подав зустрічний позов, в якому просив суд розірвати договір №14 від 12.05.2009 р., стягнути з ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" на користь ПП "Максігруп" заборгованість в розмірі 202950,00 грн.; судові витрати в розмірі 5000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 травня 2012 року у справі №5023/9637/11 (головуючий суддя Рильова В.В., суддя Аюпова Р.М., суддя Бринцев О.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю.

ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду необґрунтоване та незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що акт приймання-передачі спірних люльок між ПП "Максігруп" та ПП Кочкіною І.В. від 01.01.2010 р. є доказом того, що орендоване обладнання було повернуто відповідачу. Просить скасувати рішення господарського суду, визнати договір №14 від 12.05.2009 р. недійсним, стягнути з ПП "Максігруп" збитки в сумі 23700,00 грн. та судові витрати в розмірі 2122,50 грн., провадження по справі припинити.

ПП "Максігруп" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що зобов'язання за договором №14 від 12.05.2009 р. ПП "Максігруп" виконало в повному обсязі, що підтверджується актами прийому-передачі технічних засобів. Просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" відмовити.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2009 року між ПП "Максігруп" (орендодавець) та ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" (орендар) було укладено договір №14, відповідно до п.1.1, якого орендодавець зобов'язаний надати в строкове платне користування люльки будівельні у кількості 4 шт. (т.1 а.с.17).

Згідно п. п. 2.2 та 2.4 техзасоби надаються в оренду на строк 6 (шість) місяців з моменту підписання акту прийому-передачі. Термін оренди техзасобів може бути продовжений письмово за згодою орендодавця. Орендар зобов'язаний зробити установку і технічний огляд техзасобу самостійно.

Відповідно до пункту 2.9 договору орендар повертає орендодавцеві техзасоби в справному стані за актом прийому-передачі.

Строк дії договору встановлений до 31 грудня 2009 року (п. 6.1 договору). Даний договір може бути розірвано будь-якою з сторін з обов'язковим письмовим повідомленням про розірвання даного договору в строк 10 днів до дати розірвання. Необхідною умовою припинення дії даного договору є здійснення взаємних розрахунків сторін.

Актами від 13.05.2009 р. та 18.05.2009 р. зафіксовано факт приймання-передачі в справному стані та в повній комплектації люлек будівельних №071563, №071555 та №071556 (т.1 а.с.18-20).

В акті прийому-передачі від 27.05.2009 р. люльки будівельної №071554, зазначено про її некомплектність (т.1 а.с.21).

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2009 р. між ФОП Кочкіною І.В. (орендодавець) та ПП "Максігруп" (орендар) було укладено договір №04-09/05, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове володіння і користування будівельні люльки (т.1 а.с.22).

Відповідно до акту приймання-передачі обладнання до договору №04-09/05 від 05.05.2009 р., орендодавець передає, а орендар приймає люльки будівельні №071554, №071555, №071556., №071563, загальною вартістю 124634,00 грн. (т.1 а.с.23).

Згідно із п. 4.2. договору №04-09/05 орендатор має право надавати обладнання на праві суборенди в строкове платне користування.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

ТОВ "Оствінд-Стройсервіс, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання договору №14 від 12.05.2009 р. недійсним, посилається на те, що ПП "Максігруп" не є власником переданого в оренду обладнання, та не мав права укладати спірний договір, ПП "Максігруп" ввело ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" в оману, приховавши факт того, що в оренду від ФОП Кочкіної І.В. отримує люльки за меншу оренду плату, ніж та, за яку передає в оренду вказане обладнання ТОВ "Оствінд-Стройсервіс".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що договір оренди № 14 від 12.05.2009 р. є по суті договором суборенди. Факт того, що спірний договір № 14 від 12.05. 2009 р. має назву договір оренди, а не договір суборенди, не є підставою визнання його недійсним в порядку ст..215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилання ТОВ "Оствінд-Стройсервіс стосовно того, що він вимушений був укласти спірний договір оренди на невигідних для себе умовах є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 3.6 договору № 14 від 12.05.2009 р. сторони домовились, що договірна ціна на послуги відповідає рівню справедливих цін, є звичайною у відповідності з пунктом 1.20 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині обґрунтованими.

Позовні вимоги про стягнення збитків судом першої інстанції вірно визнані безпідставними та необґрунтованими виходячи із наступного.

Відповідно по приписів ст.22 Цивільного Кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Сума 23700,00грн. не є збитками, оскільки ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" зазначені грошові кошти перераховував підприємству як орендні платежі за будівельні люльки та сплату за товарно-матеріальні цінності, згідно виставленого рахунку №АО-0001845 від 31.07.2009 р. (т.2 а.с.24, 25), тому відмова суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог "Оствінд-Стройсервіс" про стягнення збитків в сумі 23700,00 грн. є законною та обґрунтованою.

В зустрічному позові ПП "Максігруп" просило розірвати договір №14 від 12 травня 2009 року.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на той строк, на який був раніше встановлений договором.

Орендодавець, виставляючи рахунки та виписуючи акти виконаних робіт за період починаючи з 29.05.2009 р. по 01.09.2010 р., фактично погодився з тим, що договір оренди поновлений на новий строк, на який був раніше встановлений договором.

Згідно із п. 6.2 договору № 14 від 12.05.2009 р. договір може бути розірваний будь-якою із сторін з обов'язковим письмовим попередженням щодо розірвання в строк 10 днів до дати розірвання.

ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" доказів на підтвердження повернення орендованого обладнання за актами приймання-передачі або направлення листів з пропозицією повернути обладнання суду не надало, також відсутні докази звернення до суду з вимогою про дострокове розірвання спірного договору.

Враховуючи викладене, договір оренди № 14 було пролонговано в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" в односторонньому порядку відмовилося від виконання зобов'язань за договором № 14 від 12.05.2009 р., що суперечить положенням ст. 525 Цивільного кодексу України та умовам договору № 14 від 12.05.2009 р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно із ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами ч. ч. 2, З, 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Станом на грудень 2011 р. (дата подачі зустрічного позову) ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" істотно порушено умови договору №14 від 12.05.2009р. (на 15 місяців), тому позовні вимоги ПП "Максігруп" до ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" про розірвання договору №14 від 12.05.2009 р. обґрунтовано та правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Вимога ПП "Максігруп" про стягнення з ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" заборгованості в розмірі 202950,00 грн. є законною та обґрунтованою з огляду на наступне.

Згідно із пунктами 3.1 та 3.2 договору вартість оренди техзасобів за одну одиницю в місяць складає 3 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 500 грн. Орендар оплачує оренду техзасобів на умовах 100% передоплати за 1 (один) місяць протягом 3 (трьох) банківських днів згідно виставлених рахунків після початку чергового місячного періоду, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Щомісяця складається акт виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 договору остаточна плата за договором провадиться після підписання акту виконаних робіт. У разі закінчення дії цього договору орендна плата проводиться орендарем по день фактичної здачі техзасобів.

Твердження ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" в обґрунтування відмови від сплати орендної плати, про те, що орендовані будівельні люльки є некомплектними, тому їх неможна використовувати, не відповідає дійсності. ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" були прийняті за актами приймання-передачі будівельні люльки без зауважень щодо їх комплектності, за виключення однієї із чотирьох люльок, про що зазначено у акті приймання-передачі від 27.05.2009 р. Незважаючи на некомплектність однієї із люльок, товариство не відмовилося від її прийняття в оренду.

Пунктом 2.8. договору № 14 передбачено право орендаря повернути техзасоби достроково, письмово повідомивши про це орендодавця за 5 (п'ять) днів до закінчення оренди. Проте доказів направлення звернень на адресу ПП "Максігруп" з боку ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" в матеріалах справи не міститься і позивачем за первісним позовом не надано. Відсутні в матеріалах справи і докази повернення обладнання орендодавцю у зв'язку з неможливістю його використання.

Також в апеляційній скарзі ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" як на факт повернення спірних люльок орендодавцю посилається на акт від 01.01.2010 р. складений ПП "Максігруп" та Кочкіною І.В. (т. 1 а. с. 104) Однак за відсутності акту приймання- передачі орендованого майна товариством зазначений акт не може вважатись беззаперечним доказом повернення орендованого майна товариством приватному підприємству.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заборгованість по орендній платі в сумі 180000,00 грн. за період з вересня 2010 року по грудень 2011 року не сплачена за прострочення виконання зобов'язання підприємством нараховані товариству інфляційні витрати у розмірі 16200,00 грн. та 3% річних в сумі 6750,00 грн.

Колегія суддів вважає що суд першої інстанції правомірно визнав вказані позовні вимоги ПП "Максігруп" обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. у справі №5023/9637/11 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:\

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2012 року у справі №5023/9637/11 залишити без змін.

Повна постанова складена 23.08.2012 р.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Медуниця О.Є.