Постанова № 25799268, 22.08.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2012 року Справа №5023/3353/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

прокурор -Бойко В.В.;

позивач -не з'явився;

третя особа -не з'явилась;

1-й відповідач -Гончаров Р.І.;

2-й відповідач -Донський Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. №2075Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 30 травня 2012 року по справі №5023/3353/11

за позовом Харківської міжрайонної природоохоронної прокуратури, м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", м. Харків

третя особа Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, м. Харків

до 1. Пісочинської селищної ради, Харківської області

2. Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс", с. Пісочин

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30 травня 2012 року по справі № 5023/3353/11 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди землі від 22.10.2010 р. укладений між Пісочинською селищною радою та Публічним акціонерним товариством "Куряжський домобудівельний комплекс" та зареєстрований у Харківському районному відділі ХРВ ДП Центр ДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 632515794000002 від 24.03.2011 року та скасовано його державну реєстрацію. Стягнуто солідарно з Пісочинської селищної ради та Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" на користь державного бюджету України державне мито в сумі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Другий відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Через канцелярію суду 16.07.2012 року Харківська міжрайонна природоохоронна прокуратура надала заперечення на апеляційну скаргу, в яких просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду -без змін.

У судове засідання позивачі третя особа не з'явились, повноважних представників до суду не направили.

Ухвалами від 22 червня 2012 року та від 16 липня 2012 року сторони попереджені, що у разі неявки представників у судове засідання справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Ні позивач, ні перший відповідач, ні третя особа відзивів на скаргу не надали.

Приймаючи до уваги належне повідомлення учасників процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу відповідно до статті 75 ГПК України без участі представників позивача і третьої особи, за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідачів, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, VІІІ сесією V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 січня 2007 року було прийнято рішення "Про надання дозволу на оформлення проектно-кошторисної документації по відведенню земельної ділянки під будівництво багатоповерхового будинку АТЗТ " Куряжський домобудівельний комплекс", яким було надано другому відповідачу дозвіл на оформлення проектно-кошторисної документації по відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 0,75 га під будівництво багатоповерхового будинку по вул. Некрасова в с. Пісочин, Харківського району, Харківської області зі зміною цільового призначення, яка раніше надавалася рішенням Харківської районної ради народних депутатів Харківської області №993 від 01.08.1986 р. під будівництво дитячих ясел.

Рішенням XXIV сесії V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 15.01.2009 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду земельної ділянки АТЗТ "Куряжський ДБК" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в с. Пісочин, по вул. Некрасова Харківської області площею 0,6146 га для будівництва багатоповерхового житлового будинку; надано другому відповідачу в оренду строком на 15 років вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоповерхового житлового будинку; встановлено орендну плату земельної ділянки в розмірі 3-кратного податку на землю в сумі 66376,80 грн.

Після завершення будівництва орендну плату за земельну ділянку встановлено у розмірі 12% від грошової оцінки землі.

На підставі вказаного рішення Пісочинської селищної ради від 15.01.2009 року, 22.10.2010 року між Пісочинською селищною радою та АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс" було укладено договір оренди землі, зареєстрований у Харківському районному відділі ХРВ ДП Центр ДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 березня 2011 року за №632515794000002.

Матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка, надана для будівництва багатоповерхового житлового будинку, знаходиться в кварталі №3 Бабаївського лісництва (урочище Рижовський парк), тобто відноситься до лісопаркової частини лісів зелених зон (біогалявина) і є землями лісогосподарського призначення.

У відповідності до приписів статті 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Згідно статті 5 зазначеного кодексу до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Місцевим господарським судом встановлено, що факт надання другому відповідачу земельної ділянки для забудови за рахунок земель лісогосподарського призначення підтверджується документацією із землеустрою, розробленою Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства "Харківдіпроагроліс" на замовлення ДП "Жовтневе лісове господарство" для виготовлення державного акту на право постійного користування землями. Передбачені проектом землеустрою АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс" координати точок земельної ділянки для будівництва житла повністю співпадають з землекористуванням ДП "Жовтневе лісове господарство".

На підставі рішення виконкому Харківської обласної ради народних депутатів №209 від 24.03.1983 року комісією у складі державних органів, за участю начальника обласного управління лісового господарства та лісозаготівель, проведено вибір земельної ділянки по вул. Некрасова у с. Пісочин для будівництва дитячих ясел.

На теперішній час ця ділянка частково передана в оренду АТЗТ "Куряжський домобудівельний комбінат".

Відповідно до акту вибору земельної ділянки її відведення планувалось провести за рахунок земель Бабаївського лісництва, проте до теперішнього часу вилучення їх у встановленому порядку проведено не було.

Однак, при наданні в оренду АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс" земельної ділянки для розташування багатоповерхового житлового будинку, в порушення вимог статей 116, 149 Земельного кодексу України, фактично було змінено її цільове призначення та вилучено з постійного користування ДП "Жовтневе лісове господарство" без його згоди.

За приписами ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, приписами вищенаведених правових норм встановлено, що землі України на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування згідно їх повноважень, поділяються на відповідні категорії.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Склад та цільове призначення земель України визначено главою 4 розділу ІІ Земельного кодексу України, згідно з яким землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії (землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), встановлення та зміна яких здійснюється у встановленому законом порядку, і недотримання цього порядку тягне відповідні наслідки.

У той же час, розпорядженням Кабінету Міністрів України №610-р від 10 квітня 2008 року було зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Втім, надання у оренду вказаної земельної ділянки було проведено з порушенням вимог цього розпорядження.

Як зазначалось вище, приписами 123, 124 Земельного кодексу України, які узгоджуються з приписами ст. 20 Закону України "Про землеустрій" визначений порядок укладення договорів оренди, а саме, при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація - проект відведення чи технічна документація.

Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, п.2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до повноважень місцевої державної адміністрації належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

В матеріалах справи наявна постанова Харківського окружного адміністративного суду у справі 2а-5006/11/2070 від 14.12.2011 року за позовом Харківської міжрайонної природоохоронної прокуратури до Пісочинської селищної ради Харківської області, треті особи: ДП "Жовтневе лісове господарство", ПАТ "Куряжський домобудівельний комплекс" про визнання незаконним рішення VІІІ сесії V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 січня 2007 року "Про надання дозволу на оформлення проектно-кошторисної документації по відведенню земельної ділянки під будівництво багатоповерхового будинку АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс" та рішення VІ сесії V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 21.04.2011 року "Про розгляд протесту Харківської міжрайонної природоохоронної прокуратури на рішення XXIV сесії V скликання від 15.01.2009 р.", відповідно до якої позов Харківської міжрайонної природоохоронної прокуратури задоволено частково, визнано незаконним та скасовано рішення VІІІ сесії V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 січня 2007 року "Про надання дозволу на оформлення проектно-кошторисної документації по відведенню земельної ділянки під будівництво багатоповерхового будинку АТЗТ " Куряжський домобудівельний комплекс". В решті позову відмовлено.

Як вбачається із зазначеної постанови, земельна ділянка дозвіл на оформлення проектно-кошторисної документації по відведенню якої надано рішенням VІІІ сесії V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 січня 2007 року, знаходиться за межами населеного пункту смт. Пісочин, таким чином при прийнятті вказаного рішення 1-й відповідач вийшов за межі наданих повноважень, та діяв в супереч п.12 Перехідних Положень ЗК України.

Як вказано в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV, Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Правові наслідки недійсності правочину можуть бути застосовані судом тільки у разі визнання правочину недійсним з підстав встановлених цивільним законодавством України.

Правові підстави визнання недійсним правочину регулюються чинним Цивільним кодексом України, та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину недійсним та за наявності доведення позивачем такої обставини такі правочини можуть бути визнані судом недійсними.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Сторони такого правочину не зобов'язані виконувати його умови, причому навіть і тоді, коли суд не визнає його недійсним.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", при вирішення спорів про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" визначений порядок укладання договору оренди землі, згідно з яким укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону, укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Проте, як вже зазначалось вище, Пісочинська селищна рада своїм рішенням VІІІ сесії V скликання від 16 січня 2007 року "Про надання дозволу на оформлення проектно-кошторисної документації по відведенню земельної ділянки під будівництво багатоповерхового будинку АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс" надала земельну ділянку всупереч умов діючого законодавства, вийшла за межі наданих повноважень і діяла всупереч п.12 Перехідних Положень ЗК України.

Слід також звернути увагу на те, що в матеріалах справи наявний лист №1123 від 21.04.2011 року Міськрайонного управління держкомзему у м. Люботині Харківської області, яким зазначено, що на підставі протесту Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора, висновок відділу земельних ресурсів Харківського району по матеріалам проекту відведення земельної ділянки та оформлення права оренди земельної ділянки АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс" було скасовано, про що було зроблено відповідний запис у висновку. Крім того, зазначено, що необхідно вирішити питання щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі, відповідний запис №632515794000002 від 24.03.2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону (в даному випадку вимогам п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, ст.ст. 116, 149 Земельного кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Вирішуючи по суті спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Сутність свободи договору розкривається, насамперед, через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 2, 12 Постанови від № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та за наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Зважаючи на викладене та приймаючи до уваги те, що спірний договір оренди земельної ділянки для розташування багатоповерхового житлового будинку в с. Пісочин по вул. Некрасова на території Пісочинської селищної ради, укладений з порушенням норм чинного законодавства та суперечить моральним засадам суспільства, судова колегія підтримує висновок місцевого суду щодо задоволення позовних вимог прокурора, визнання недійсним договору оренди землі від 22.10.2010 року, скасування його державної реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що прийняте у даній справі рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги щодо порушення цих норм є безпідставними, твердження апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанцї.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 30 травня 2012 року по справі №5023/3353/11 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 22.08.2012 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.