Рішення № 25799089, 23.08.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 року Справа № 05/5026/1141/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого - судді Швидкого В.А., при секретарі судового засідання Головко Є.О., за участю представників:

від позивача: Сіндряков О.В. - за довіреністю;

від відповідача: Чорний С.Г. -за довіреністю, Чередниченко О.М. -за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" про стягнення 14 427 962, 29 грн. -

ВСТАНОВИВ:

З позовом публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі за текстом позивач) звернулося до Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" (далі за текстом відповідач) про стягнення 14 427 962, 29 грн., з яких : 12 290 143,21 грн. боргу, 72 227,02 грн. -втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення грошової заборгованості, 726 401,53 грн. - пені, 150 723,14 грн. -три відсотки річних, 1 245 405,18 грн. -7 % штрафу.

23.08.2012 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач позов визнав частково.

Заборгованість відповідача у сумі 12 290 143,21 грн. станом на 05.07.2012 визнана.

Відповідач вважає, що позивач невірно провів розрахунок інфляційних нарахувань, 3 % річних, пені з наступних підстав.

Посилаючись на п. 6.3. Договору відповідач вважає, що при перерахуванні ним коштів позивач зобов'язаний був зарахувати їх на погашення заборгованості в порядку календарної черговості виконання заборгованості.

Разом з тим, позивач проводив зарахування коштів не в порядку календарної черговості виникнення заборгованості , а на свій розсуд, що привело до збільшення суми інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені.

Крім того, позивач безпідставно просить стягнути штраф у розмірі 7%, оскільки це протирічить вимогам ст. 331 Господарського кодексу України.

Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач позов визнав частково. Свої заперечення виклав у відзиві на позов. Представники відповідача заперечення на позов в судовому засіданні підтримали.

Матеріалами справи і в судовому засіданні встановлено.

30.09.2011 між сторонами укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/2325/11 (далі за текстом Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов'язується передати відповідачу протягом IV кварталу 2011 року та 2012 року імпортований природний газ (далі за текстом - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами , організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах, визначених Договором.

На виконання умов Договору, протягом жовтня 2011 -квітня 2012 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 14 998 754,02 куб. метри, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.11, 30.11.11, 31.12.11, 31.01.12, 29.02.12, 31.03.12, 30.04.12.

Однак, відповідач своїх зобов'язання за договором купівлі-продажу не виконав, а за отриманий природний газ розрахувався лише частково у розмірі 10 757 230,89 грн.

Станом на 05.07.2012 заборгованість за отриманий природний газ складає 12 290 143,21 грн.

Дослідивши матеріали справи , вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає , що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , ст.. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач належним чином свої зобов'язання за Договором в частині оплати отриманого природного газу не виконав, заборгованість станом на 05.07.2012 становить 12 290 143,21 грн. Відповідач не заперечує проти вказаної суми заборгованості, яка також підтверджується актами приймання-передачі природного газу, даними щодо операцій по перерахуванню відповідачем коштів за спожитий газ.

Згідно ч.2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Кодексом, законами або договором.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1., покупець зобов'язується крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової стави НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів -додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця.

02.07.2012 цінним листом на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості та штрафних санкцій.

Позивач просить суд стягнути 726 401,53 грн. пені та 1245405,18 грн. штрафу. Розрахунок вказаних сум зроблено вірно.

Відповідно до п.6.3. Договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Виходячи із положень п.6.3. Договору позивач має право, а не зобов'язаний зараховувати кошти в порядку календарної черговості виникнення заборгованості, як то вважає відповідач.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 72 227,02 грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних у сумі 150 723,14 грн. Розрахунок вказаних сум зроблено вірно.

Заперечення відповідача про невідповідність вимог позивача щодо стягнення 7% штрафу не відповідає вимогам ст. 231 ГК України, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вказана штрафна санкція стягується не з підстав, передбачених ст. 231 ГК України, а у відповідності із вимогами п.6.3. Договору.

Відповідно до ч.4 ст. 179 ГК України при укладенні договору сторони можуть визначати його зміст на основі, зокрема, вільного волевиявлення, тобто погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Передбачений п.7.2. Договору штраф визначено за порушення строку оплати за поставлений газ понад 30 днів. Положення п.7.2. не суперечать вимогам чинного законодавства і не пов'язані із вимогами ст. 231 ГК України.

Керуючись ст.ст. 49,80,82 ГПК України, суд -

Вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" ( вул. Тищика, 12а, м. Умань, Черкаська область, код 02082675) на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницього, 6, м. Київ, код 20077720) -12 290 143,21 грн. боргу, 72 227,02 грн. інфляційних витрат, 726401,53 грн. пені, 150 723,14 грн. 3% річних, 1 245 405,18 грн. 7 % штрафу та 64 380,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст. ст. 91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 28.08.2012 року.

Суддя В.А. Швидкий