Рішення № 25798813, 14.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/8756-2012 14.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК - Транс"до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН -Восток"про стягнення 1 530 462,70 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Міщенко М.В. (дов. № 48 від 28.12.2011 р.)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14 серпня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК - Транс" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН -Восток" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 530 462,70 грн., з яких 1 419 502,67 грн. основної заборгованості за договором поставки № 0103/10-03 від 01.03.2010 року, 2 839,01 грн. інфляційних втрат, 17 850,73 грн. 3% річних, 90 270,29 грн. пені, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості нафтопродуктів відповідно до договору поставки № 0103/10-03 від 01.03.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/8756-2012, слухання справи призначено на 31.07.2012 року.

31.07.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 05.07.2012 року.

У судовому засіданні 31.07.2012 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 05.07.2012 року для огляду.

Представник відповідача в судове засідання 31.07.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 14.08.2012 року.

У судовому засіданні 14.08.2012 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 14.08.2012 року повторно не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 5011-69/8756-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач зареєстрований за адресою: 03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 33/162.

Згідно із абзацом 2 пункту 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Разом з тим, Вищий господарський суд України у пункті 11 інформаційного листа від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи № 5011-69/8756-2012.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК - Транс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УТН -Восток" (покупець) було укладено договір поставки № 0103/10-03 (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується поставляти через АЗС товар по факту пред'явлення покупцем (фактичним держателем) бланків-дозволу, а покупець зобов'язується приймати у власність товар та повністю оплачувати його вартість.

Перелік АЗС узгоджується сторонами у додатку №1 до цього договору і може змінюватися постачальником залежно від його технічних можливостей здійснювати відпуск (поставку) товарів на АЗС з використання бланків-дозволу. Постачальник зобов'язаний письмово повідомляти покупця про зміни в додатку №1, які мають бути оформлені додатковою угодою до договору, підписаною уповноваженими представниками сторін (пункт 2.2. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору постачальник поставляє (передає у власність) покупцю товари не умовах: EXW за місце знаходженням АЗС узгоджених сторонами в додатку №1 до договору відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, що не суперечить умовам даного договору.

Пунктами 3.2., 3.3. Договору сторони погодили, що відпуск (передача) товарів покупцю (пред'явнику бланків-дозволу) здійснюється на підставі пред'явленого бланку-дозволу оператору АЗС. Передача (відпуск) товарів відбувається безпосередньо на АЗС. Право власності на товари, отримані в рамках та на підставі цього договору, переходить до покупця в момент їх безпосереднього отримання на АЗС покупцем (або пред'явником бланку-дозволу).

Відповідно до пункту 5.2. Договору кількість, ціна, вартість товару, фактично отриманих покупцем на АЗС постачальника за звітний місяць, зазначаються у видаткових накладних та/або актах прийому-передачі, що підписується сторонами у порядку, передбаченому даним договором.

Оплата за товар за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений у рахунку на оплату товару та вказаний у п. 12.1. даного договору. Постачальник виставляє покупцю рахунки на умовах попередньої оплати. Розрахунок виставляється постачальником з урахуванням знижки, що зазначена у п. 4.1.4. даного договору, у сумі середньо добової кількості вибраних нафтопродуктів за попередній тиждень, помноженої на три дні. Рахунок постачальника виставляє покупцеві, за допомогою факсимільного зв'язку. Покупець зобов'язаний сплатити, отриманий за допомогою факсимільного зв'язку рахунок протягом трьох банківських днів з дати отримання факсимільної копії рахунка. Перед вихідними та святковими днями покупець здійснює попередню оплату у сумі середньодобової кількості нафтопродуктів за попередній тиждень, помноженому на кількість вихідних чи святкових днів, але не більше трьох, з урахуванням знижки (пункт 5.3. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 61 570 502,67 грн., що підтверджується наступними накладними: № 6213 від 31.03.2010 року, № 8348 від 30.04.2010 року, № 10386 від 31.05.2010 року, № 12460 від 30.06.2010 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

За твердженням позивача, в порушення умов Договору відповідач здійснив лише часткову оплату поставлених нафтопродуктів, у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 419 502,67 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 419 502,67 грн. основної заборгованості за договором поставки № 0103/10-03 від 01.03.2010 року, 2 839,01 грн. інфляційних втрат, 17 850,73 грн. 3% річних та 90 270,29 грн. пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК - Транс" взяті на себе зобов'язання щодо поставки газу виконало належним чином, зауважень щодо поставки нафтопродуктів від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за отримані нафтопродукти здійснив не в повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 1 419 502,67 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК - Транс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН -Восток" 1 419 502,67 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 839,01 грн. інфляційних втрат, 17 850,73 грн. 3% річних та 90 270,29 грн. пені.

Відповідно до пункту 6.2. Договору кожна із сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони і за її вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, встановивши прострочення відповідача щодо оплати боргу за Договором, беручи до уваги пункт 6.2. Договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН -Восток" 90 270,29 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК - Транс" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН -Восток" 3% річних на загальну суму 17 850,73 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК - Транс" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН -Восток" інфляційних втрат на загальну суму 2 839,01 грн. є обґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 36/162 - А, код ЄДРПОУ 32183378) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Транс" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11, код ЄДРПОУ 32489155) 1 419 502 грн. (один мільйон чотириста дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дві гривні ) 67 коп., 90 270 (дев'яносто тисяч двісті сімдесят) грн. 29 коп. пені, 17 850 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 73 коп. три проценти річних, 2 839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 30 609 (тридцять тисяч шістсот дев'ять) грн. 25 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного

тексту рішення 17.08.2012 року

Суддя С.В. Стасюк