Рішення № 25798802, 22.08.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/83/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.12 Справа № 5009/2826/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 21)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 4)

про стягнення 157511,00 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: Зуєва Н.В., довіреність № 2 від 19.07.2012 р.

Від відповідача: Криворучко Д.О., довіреність № 19/7 від 01.01.2012 р.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" про стягнення 157511,00 грн., які складаються з 155672,71 грн. основного боргу за договором поставки № 1079 від 15.05.2012 р., 307,08 грн. -3 % річних та 1531,21 грн. пені за неналежне виконання умов договору та розірвати договір поставки № 1079 від 15.05.2012 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Запоріжкокс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд".

Ухвалою господарського суду від 30.07.2012 р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 22.08.2012 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Позивач в судовому засіданні 22.08.2012 р. підтримує вимоги, викладені в позовній заяві та обґрунтовує їх ст.ст. 1, 59, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України та умовами договору поставки № 1079 від 15.05.2012 р.

Представник відповідача позовні вимоги визнає частково а саме, основний борг в сумі 155672,71 грн. та 291,41 грн. - 3% річних, проти стягнення пені заперечив та просить в даній вимоги відмовити, оскільки позивач період нарахування пені зазначив 24 дні, а відповідно до п. 7.2. договору, пеня нараховується лише після перевищення 30-ти денного строку. Крім того, відповідач зазначив що законних підстав щодо розірвання договору відсутні, оскільки відповідно до п. 10.8. договору, договір може бути розірвано за згодою сторін. Про намір розірвати договір, сторона зобов'язана повідомити іншу сторону не менш ніж за 30 календарних днів, дану вимогу щодо повідомлення позивач не виконав, відзив долучений до матеріалів справи.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 22.08.2012 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд" (позивач по справі) було укладено договір поставки № 1079 (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався поставити, а відповідач -на умовах договору прийняти та оплатити кровельні матеріали (надалі-товар), на умовах передбачених договором.

Відповідно до специфікації № 1/1080 сторони узгодили який товар позивач передає, а відповідач приймає та оплачує.

Позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № ГРБ-0001107 від 24.05.2012 р. на суму 155672,71 грн. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 591 від 23.05.2012 р. (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно п. 5.1 договору, оплата відповідачем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Згідно до п. 5.2. договору, оплата за поставленій товар буде здійснюватись в порядку, вказаному у відповідності специфікацій до договору.

В Специфікації 1/1080 до договору, сторони узгодили що, строк оплати поставленого товару: протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті продукції не виконав, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 155672,71 грн.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача направив претензію (вих. № 080712/69 від 05.07.2012 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість в сумі 155672,71 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наданих відповідачем матеріалів вбачається, що 09.07.2012 р. (тобто до звернення позивача до суду-26.07.2012 р.) відповідач погасив частину заборгованості, перерахувавши на рахунок позивача 5000 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за договором фактично складала 150672,71 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 5000 грн. не підлягають задоволенню як заявлені необґрунтовано.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 150672,71 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 150672,71 грн. основного боргу належить задоволенню.

Позивач звернувся з вимогою до відповідача про стягнення 307,08 грн. - 3% річних за період з 23.06.2012 р. по 16.07.2012 р.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив що вимога підлягають задоволенню частково в сумі 278,26 грн.-3% річних. В решті щодо стягнення 3% річних слід відмовити.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1531,21 грн. пені за період з 23.06.2012 р. по 16.07.2012 р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору, за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством. У випадку порушення строків понад 30 календарних днів строку оплати товару, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача період нарахування пені становить за період з 23.06.2012 р. по 16.07.2012 р., тобто 24 дня, оскільки період нарахування є меншим згідно до договору, яким передбачено нарахування пені понад 30 календарних днів строку оплати товару, тому вимога позивача про стягнення 1531,21 грн. пені не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить розірвати договір поставки № 1079 від 15.05.2012 р. у зв'язку із істотним порушенням його умов відповідачем.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив умови договору та вимоги чинного законодавства. Доказів своєчасної оплати товару позивачу у терміни, встановлені договором, відповідачем суду не надано.

Заперечення відповідача щодо розірвання договору судом до уваги не приймаються, оскільки згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського Суду від 15.01.2012 р. № 01-08/12 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача про розірвання договору поставки № 1079 від 15.05.2012 р. обґрунтованою і такою, що належить задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" про стягнення 157511,00 грн. задовольнити частково.

Розірвати договір поставки № 1079 від 15.05.2012 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Запоріжкокс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд" .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 4, код ЄДРПОУ 00191224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 21, код ЄДРПОУ 35863210) 150672 (сто п'ятдесят тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 71 коп. основного боргу, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 26 коп.-3% річних та 4092 (чотири тисячі дев'яносто дві) грн. 02 коп. судового збору. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 29.08.2012 р.