Рішення № 25798598, 20.08.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" серпня 2012 р. Справа № 3/5007/707/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Павліченко Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Ткачук І.С. - представник ТОВ "Бердичівський хлібозавод", довіреність від 06.01.2012р., дійсне до 31.12.12р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" (м.Бердичів) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Бердичів) про стягнення 21200,37 грн.

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" (м.Бердичів) пред'явлено позов до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Бердичів) про стягнення на його користь 21200, 37 грн. заборгованості за орендоване приміщення та обладнання, з яких: 20 497, 85 грн. - основного боргу, 490, 19 грн. - пені, 94, 87 грн. - 3% річних з простроченої суми, 117, 46 грн. - суми інфляційних нарахувань.

Представник позивача в засіданні суду 20.08.12р. подала заяву про зменшення розміру позовних вимог за №899 від 20.08.12р., згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 21069, 30 грн., з яких: 20 497, 85 грн. - сума основного боргу, 476, 20 грн. пені проти заявленої 490, 19 грн., 95, 25 грн. 3% річних з простроченої суми проти заявленої 94, 87 грн.; в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 117, 46 грн. позивач відмовляється.

У відповідності до ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18).

Про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог (п. 7 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6).

Господарський суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 20.08.12р. до розгляду.

Водночас, у її змісті позивач виклав відмову від позовної вимоги в частині стягнення інфляційних втрат на суму 117,46 грн.

Передбачене приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України право позивача на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови.

Відмова від позову частково можлива у випадку, коли заявлено кілька вимог, і позивач відмовився не від усіх заявлених вимог. Якщо позивач відмовився від позову, провадження у справі припиняється повністю або в частині вимог, щодо яких заявлено про відмову. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом в загальному порядку. Після цього позивач не вправі знову заявляти вимогу, від якої він відмовився . Якщо ж позовна заява містить тільки одну вимогу, то відмова позивача від її частини має розглядатися як зменшення розміру позовної вимоги (п. 6 Інформаційного листа ВГСУ від 14.08.2007р. №01-8/675).

Відповідно до ст. 78 ГПК України заява позивача про відмову від позову повинна бути подана в письмовій формі та підписана особою, уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії.

Представник позивача в усній формі також підтвердила, що відповідно до змісту заяви про зменшення позовних вимог від 20.08.12 року позивач відмовляється від позовної вимоги в частині стягнення інфляційних втрат на суму 117,46грн. Правові наслідки прийняття судом відмови від позову в частині зазначеної позовної вимоги їй зрозумілі.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Дослідивши матеріали справи, встановивши наявність повноважень у представника ТОВ "Бердичівський хлібозавод" Ткачук І.С. вчиняти відповідну процесуальну дію, яка не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, господарський суд визнав за необхідне прийняти відмову позивача від позовної вимоги в частині стягнення інфляційних втрат на суму 117,46 грн. та припинити провадження за цією позовною вимогою на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України згідно резолютивної частини рішення суду.

Таким чином, на дату винесення рішення у справі спір вирішується з нової ціни позову в розмірі 21069, 30 грн., що складається із наступних позовних вимог : 20 497, 85 грн. - сума основного боргу, 476, 20 грн. пені, 95, 25 грн. 3% річних з простроченої суми.

Відповідач відзиву на позов не подала, в засідання суду не з'явилася, хоча про дату час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Окрім того, за змістом ст. 81-1 ГПК України, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Із вищенаведеного вбачається, що відповідач вважається повідомленою належним чином про дату, час та місце засідання суду 20.08.12р.

Оскільки згідно ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Строк вирішення спору у справі №3/5007/707/12 продовжено на 15 календарних днів по 30.08.12р. включно, за клопотанням позивача (а.с. 109).

В засіданні суду 20.08.12р. господарським судом представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору оренди нежитлового приміщення №558 від 01.11.2005р., укладеного Відділом комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради (орендарем) та Закритим акціонерним товариством "Бердичівський хлібозавод" (орендодавець), предметом було передача у строкове платне користування нежитлового приміщення за адресою: 13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Свердлова, 25, площею -89,00 кв.м., експертною вартістю 64666, 00 грн. (без ПДВ) станом на 30.09.05р. під розміщення фірмового магазину площею 89,00 кв.м.

Згідно додатків до даного договору, зазначені сторони вносили зміни щодо розмірів орендної плати за користування приміщенням та строків дії даного договору (а.с. 88-105).

Відповідно до Договору №8-см від 01.09.06р. суборенди фірмового магазину, укладеного між орендарем Закритим акціонерним товариством "Бердичівський хлібозавод" (позивачем) та суборендарем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (відповідачем), на підставі рішення виконкому Бердичівської міської ради №458 від 31.08.06р., суборендарем прийнято в строкове платне користування фірмовий магазин №8 загальною площею 89, 00 кв.м. експертною вартістю 64666, 00 грн., розташований за адресою: м. Бердичів, вул. Свердлова, 25 для здійснення оптової та роздрібної торгівлі хлібобулочними та кондитерськими виробами ЗАТ "Бердичівський хлібозавод" (торгової марки "Файна"), іншими продовольчими та супутніми товарами, за Актом приймання-передачі від 07.05.12р. орендований фірмовий магазин передано відповідачу (а.с. 12-13, 20).

У відповідності до п. 2.1. Договору №8-см від 01.09.06р. сторони передбачили розмір плати за суборенду, згідно якого плата визначається згідно з рахунком і становить 64, 67 грн. (у т.ч. з ПДВ), яка сплачується суборендарем щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяця шляхом перерахування передбаченої відповідним розрахунком суми на розрахунковий рахунок чи внесення готівкою в касу орендаря (п. 2.3 даного Договору), конкретна календарна дата закінчення терміну користування приміщенням - 31.12.2011р.

Пунктом 2.4 Договору №8-см від 01.09.06 р. передбачено, що за погодженням сторін розрахунок по орендній платі може здійснюватися і у будь-якій інший не заборонений чинним законодавством України строк.

Позивачем в ході розгляду спору надано докази на підтвердження того, що на підприємстві позивача організовано роботу каси підприємства у робочі та святкові дні (накази №111-к та №212 по підприємству).

З урахуванням п.3.3 Договору №8-см від 01.09.06р. передбачено, що суборендар зобов'язався самостійно укладати договори з комунальними службами, отримує погодження інспекції пожежного нагляду та санепідемстанції.

Права та обов'язки сторін, особливі умови передбачені в розділах 4-5 Договору №8-см від 01.09.06р.

Строк дії Договору №8-см від 01.09.06р., згідно п. 8.1 становив - до 01.08.2007р., однак додатковою угодою №1 до Договору №8-см від 01.09.06р. сторони погодили новий строк дії договору - до 31.12.2012р. (а.с. 16).

Крім того, сторонами 01.11.08р. було укладено Договір №8/2-м оренди обладнання, предметом якого було обладнання фірмового магазину НОМЕР_2 розташованого за адресою:АДРЕСА_2 а саме: вітрина холодильна залишковою вартістю 2733, 79 грн. та вітрина холодильна залишковою вартістю 1198, 36 грн., всього 2 одиниці обладнання загальною балансовою вартістю 3932, 15 грн. для здійснення торгівлі кондитерськими виробами позивача (торгової марки "Цар-хліб"), іншими продовольчими та супутними товарами, а за Актом приймання-передачі обладнання в кількості 2 одиниці загальною балансовою вартістю 3932, 15 грн. в робочому стані передану орендарю (відповідачу) (а.с. 21-23).

Розмір орендної плати за користування обладнанням фірмового магазину №8 сторонами визначено в п. 2.1 Договору №8/2-м, згідно якої складав 60, 00 грн. (у. т.ч. ПДВ), додатковою угодою №1 до Договору №8/2-м від 01.01.08р. сторони погодили нову суму орендної плати за оренду обладнання - 120, 00 грн. в місяць з ПДВ (а.с. 24).

У відповідності до п. 2.3 Договору №8/2-м від 01.01.08р. орендна плата за користування орендним майном сплачується орендарем щомісячно до 1 (першого) числа нас тупного за звітним місяця шляхом перерахування передбаченої в. п. 2.1. суми на розрахунковий рахунок чи внесення готівкою в касу орендаря.

Права і обов'язки сторін, зміна умов і припинення дії договору передбачена в розділах 4-5 Договору №8/2-м від 01.01.2008р.

Строк дії договору, згідно п. 7.1 Договору №8/2-м від 01.01.08р. діяв до 31.12.2008р., однак сторони погодили новий строк дії Договору №8/2-м від 01.01.08р., який згідно Додаткової угоди №2 від 21.12. 09р. складав - до 31.12.2010р. включно (а.с. 25).

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо належної оплати за оренду нежитлового приміщення та сплату коштів за оренду обладнання виконав не належним чином, допустивши заборгованість по сплаті орендних платежів, що підтверджується рахунками, виписками із банківського рахунку.

Позивач 23.02.12р. за №235 направив відповідачу попередження в якому повідомив про намір розірвати Договір №8-см суборенди фірмового магазину від 01.09.06р., посилаючись на неодноразове невиконання умов Договору №8-см від 01.09.06р. (а.с. 18).

07 травня 2012р. сторонами підписано Угоду про розірвання Договору суборенди фірмового магазину НОМЕР_2-см від 01.09.06р. (а.с. 19).

Окрім матеріально-правової вимоги щодо стягнення боргу за суборенду приміщення в розмірі 20 497, 85 грн., позивач просить стягнути з відповідача додаткову матеріально-правову вимогу про сплату пені за прострочення сплати орендних платежів, передбаченого п. 2.5. Договору №8-см від 01.09.06р. на суму 476, 20 грн., а також вимогу, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України, про сплату про сплату 3% річних з простроченої суми в розмірі 95, 25 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо сплати коштів за надані послуги суборенди та отримані комунальні послуги належним чином не виконав, що зумовило позивача звернутись до господарського суду з позовом про захист порушеного права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що Договір суборенди фірмового магазину №8-см від 01.09.06р. та Договір №8/2-м оренди обладнання від 01.01.08р., укладені між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договорами найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, за нормами ч. 2 ст. 793 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що між сторонами спору укладено Договір суборенди фірмового магазину на менший термін, що, в свою чергу, не потребує обов'язку нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами, а зобов'язання, що виникає з його укладення має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (525, 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особі.

У зв'язку з цим, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, за загальним правилом, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст.193 ГК України, ст. 525 ЦК України).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, передав відповідачеві у користування об'єкт суборенди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору суборенди фірмового магазину НОМЕР_2-см від 01.09.06р., а також передав 2 одиниці обладнання згідно Договору №8/2-м від 01.01.08р., а відповідач не виконав умови вищезазначених Договорів щодо сплати орендної плати за користуванням приміщенням та оренду обладнання.

Оскільки відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов'язання, тому в даному випадку застосуванню підлягають ст.229 ГК України та 625 ЦК України, відповідно до яких боржник у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, частина перша статті 229 ГК України та частина перша ст.625 ЦК України встановлюють виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість як стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, так і стягнення сум, право на яке виникає у кредитора на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Таким чином, матеріально - правова вимога про стягнення основного боргу в сумі 20 497, 85 грн. підлягає задоволенню за доведеністю.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (с. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, с. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Слід відмітити, що визначений у Договорі суборенди розмір пені за один день прострочки відповідає приписам ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 549, 551 Цивільного кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96ВР, яким встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню у судовому порядку подвійною обліковою ставкою НБУ.

Господарський суд погоджується з позивачем в частині застосованого ним періоду нарахування пені за прострочення сплати щомісячних орендних платежів з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки в договорі не передбачено інше.

Так, за приписами зазначеної норми, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Окрім того, згідно ч.1 статті 255 ЦК України у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

У ч. 5 статті 261 Цивільного кодексу України зазначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні, періоду для нарахування пені та перебігу строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку.

Оскільки розрахунок пені є обгрунтованим, її сума 476, 20 грн. підлягає задоволенню та стягненню в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних з простроченої суми за оренду приміщення та оренду обладнання складає 95, 25 грн., яке підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у повному обсязі та належним чином довів обгрунтованість позовних вимог як за складом, так і за розміром. Натомість, відповідач зазначеного - не спростував.

У частині 2 ст. 49 ГПК України зазначено наступне: якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, які зумовили необхідність звернення позивача з позовом до суду, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 253,254,255,261,525,526,549,611-612,614,625,629,759,762,793 ЦК України,ст.ст.193,217,218,229,230-232 ГК України, керуючись ст.ст. 4-3,22,33,43,49,55,75, п.4 ч.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову позивача від позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 117,46 грн. та припинити провадження у справі в цій частині.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" (13304, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Червона, 4, ідентифікаційний код 33394612):

- 20 497, 85 грн. боргу;

- 476, 20 грн. пені;

- 95, 25 грн. 3% річних з простроченої суми;

- 1609,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.08.12р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (простим або нарочним за вимогою)

3- відповідачу (рек. з повідомл)