Рішення № 25798310, 27.08.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.2012Справа №5002-28/2590-2012

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь

до відповідача Громадської організації «Конгрес руських общин Криму», м. Сімферополь

про стягнення 3 402,65 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - Щеглов Д.А. - юрисконсульт, довіреність № 20-3/5894/2 від 20.10.2011.

Від відповідача - Шувайніков С.І. - голова виконавчого комітету, довіреність від 20.08.2012.

Суть спору: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Громадської організації «Конгрес руських общин Криму» про стягнення 3 402,65 грн., з яких борг за спожиту теплову енергію в розмірі 3 063,02 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 150,67 грн., 3 % річних в розмірі 125,51 грн. та пеня в розмірі 63,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що порушуючи умови договору на відпуск теплової енергії № 1450 від 17.08.2003, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії, в результаті чого за останнім склалась заборгованість у розмірі 3 063,02 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

27.08.2012 у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував, однак письмового відзиву не надав. Представник Громадської організації «Конгрес руських общин Криму» усно пояснив, що вважає договір на відпуск теплової енергії № 1450 від 17.08.2003 таким, що припинив свою дію, оскільки організація відмовилась від отримання послуг з теплопостачання. Також, представник зазначив, що в орендованих приміщеннях відсутні прилади обліку спожитої теплоенергії та не здійснено ізолювання труб. Відповідача також посилається на те, що не користується тепловою енергією та не має у цьому потреби .

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

встановив:

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

17.08.2003 між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (постачальник) та Громадською організацією «Конгрес руських общин Криму» (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 1450 (а. с. 7-9).

Відповідно до розділу 1 договору, за даним договором постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у вигляді опалення та гарячої води у необхідних обсягах, а споживач зобов`язується прийняти теплову енергію в обсягах, визначених даним договором та оплатити її за встановленими тарифами в строки, передбачені законом.

Пунктом 3.2 договору визначено обов'язки споживача теплової енергії, а саме: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в строки, передбачені договором (п. 3.2.2); дотримуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені «Правилами користування тепловою енергією» та іншими нормативними актами (п. 3.2.4).

Пунктом 6.1 договору обумовлено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій або іншій, не забороненої діючим законодавством, формі відповідно до встановлених постачальником тарифів, в залежності від груп споживачів в строк до 25 числа місяця, що настав після розрахункового. Плата стягується за опалення загальної площі 2-ої групи споживачів 11,25 кв.м за тарифом 1,69 грн./кв.м, встановленому відповідно до постанови Уряду АР Крим від 19.03.96 р. № 79, щомісячно, протягом всього року.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору, споживачі, які не мають приладів обліку здійснюють щомісячну оплату за спожиту теплову енергію за тарифами, встановленими Радою міністрів АР Крим, за площу, що опалюється, з розрахунку на 1 кв.м.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що даний договір укладено строком на 5 років та діє з 01.08.2003р. по 31.07.2008.

Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який його було укладено (крім випадку, зазначеного в п. 10.4 договору); взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення судом; ліквідації сторін (п. 10.2 договору).

Припинення дії договору не звільнює споживача від зобов'язання повної оплати спожитої електричної енергії (п. 10.3 договору).

Відповідно до п. 10.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено жодної зі сторін про його припинення.

Позивач належним чином виконав умови вищезазначеного договору № 1450, проте, відповідач не сплатив за отриману теплову енергію, у зв'язку з чим за останнім склалася заборгованість у розмірі 3 063,02 грн.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Громадською організацією «Конгрес руських общин Криму» укладено з Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя» договір оренди нежитлових приміщень площею 73,7 кв.м, які розташовані по вул. Гагаріна, 27 у м. Сімферополі. Договір оренди укладено з 13.06.2001 року, який щорічно продовжувався, а в даний час договір продовжено до 11.05.2012 року, що вбачається з листа КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя» № 15-06/1462 від 22.08.2012 (а. с. 37).

При цьому, між ОП «Кримтеплокомуненерго» та Громадською організацією «Конгрес руських общин Криму» укладено договір на постачання теплової енергії № 1450.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами.

01.06.2009 позивач спрямував на адресу відповідача лист № 11-3/1547 (а. с. 51), в якому зазначено про необхідність переукласти типовий договір на теплопостачання № 1450, у зв'язку з давністю строку укладання та істотними змінами змісту, та юридичного обґрунтування.

07.07.2009 відповідач направив позивачу лист-відповідь (а. с. 50), в якому зазначено, що Громадська організація «Конгрес руських общин Криму» вважає недоцільним укладання з ОП «Кримтеплокомуненерго» типового договору на теплопостачання з 01.06.2009. Зазначена позиція обґрунтована тим, що з 12.05.2009 відповідач уклав новий договір оренди з КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя» та провело приймання орендованих приміщень за актом приймання-передачі (а. с. 52), відповідно до якого встановлено відсутність опалення приміщення.

10.07.2009 представниками сторін складено акт (а. с. 46), в якому зафіксовано, що встановлена відсутність приладів опалення в орендованих відповідачем приміщеннях, а внутрибудинкова розводка опалення не заізольована.

Враховуючи зазначене, 22.10.2009 відповідач направив позивачу лист (а. с. 49), в якому просив анулювати рахунки на оплату теплової енергії за період червень-вересень 2009 року та провести роботи з ізоляції тепломереж, які проходять через орендовані останнім приміщення.

30.10.2009 позивачем складено акт (а. с. 47), відповідно до якого, за результатами перевірки орендованих відповідачем приміщень площею 73,3 кв.м, встановлено, що в приміщеннях проходять трубопроводи центральної мережі опалення житлового будинку, ізоляція на трубопроводах Д 57 мм відсутня. Також зазначено, що голова виконавчого комітету «Конгрес руських общин Криму» усно відмовляється оплачувати послуги з опалення.

Дослідивши вищевикладені обставини та надані відповідачем докази, суд не приймає доводи останнього про відсутність договору з позивачем, якими обґрунтовані заперечення проти позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 17.08.2003 останніми було укладено договір на постачання теплової енергії № 1450.

Суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір про надання послуг, оскільки за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ст. 901, 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вбачається з пункту 10.1 договору, даний договір укладено строком на 5 років, строком дії з 01.08.2003 по 31.07.2008.

Відповідно до п. 10.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено жодної зі сторін про його припинення.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що будь-яка із сторін повідомила про припинення дії договору № 1450 від 17.08.2003, а листування сторін, на яке посилається відповідач, свідчить лише про відмову Громадської організації «Конгрес руських общин Криму» переукладати, тобто укладати новий, можливо, на інших умовах, договір на теплопостачання № 1450.

Отже, з огляду на приписи п. 10.4 договору, дія останнього продовжувалась на кожний наступний рік до даного часу.

Проте, порушуючи договірні умови відповідач не оплачував отриману теплову енергію з червня 2009 року.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 3 063,02 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 63,45 грн.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 7.2.3 договору передбачена відповідальність споживача за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, яка постачається споживачу по опаленню належних йому приміщень - пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочки від несплаченої суми, але в межах подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 63,45 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 150,67 грн. та суму 3% річних у розмірі 125,51 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 150,67 грн. та суми 3% річних у розмірі 125,51 грн., суд вважає його вірним, а вимоги про стягнення з відповідача зазначених сум - обґрунтованими.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості та контррозрахунок суми позову, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн. покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації «Конгрес руських общин Криму» (код ЄДРПО України 23443705) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (код ЄДРПО України 03358593) борг за спожиту теплову енергію в розмірі 3 063,02 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 150,67 грн., 3 % річних в розмірі 125,51 грн., пеню в розмірі 63,45 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 27.08.2012.

Повне рішення складено - 30.08.2012.

Суддя С.О. Лукачов