Постанова № 25798053, 22.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 6629/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Єрьоміної О.Ю., відповідача - Піскун Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватної фірми "Профі" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватна фірма «Профі»(далі за текстом - позивач, ПФ «Профі») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 09.02.2012р. № 0001542305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 111906,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25718,00 грн., від 09.02.2012р. № 0001522305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 135052,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн., від 23.04.2012р. № 0004122305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 115323,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25718,00 грн., від 23.04.2012р. № 0004112305, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15118,00 грн..

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що висновки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про порушення ПФ «Профі»вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки ґрунтуються виключно на результатах перевірок контрагентів позивача та не містять доказів таких порушень самим ПФ «Профі». Вважає, що при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість до складу витрат ним були правомірно віднесені витрати, понесені по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»та ТОВ «Будівництво Пан-Україна», що підтверджено видатковими та податковими накладними. Наявність податкових накладних, реєстрацію юридичних осіб, що склали такі податкові накладні, в якості платників податку на додану вартість, а також перебування даних юридичних осіб у відповідних державних реєстрах на час виписки податкових накладних вважає достатніми підставами для відображення в податковому обліку сум витрат по взаємовідносинам з такими юридичними особами. Звернув увагу, що відповідач за одними і тими ж обставинами двічі визначив суму податкових зобов'язань ПФ «Профі»з податку на додану вартість внаслідок недотримання встановленого Податковим кодексом України порядку направлення податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги і доводи заявленого позову підтримав та просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі за текстом -відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) вимоги адміністративного позову не визнав, надав до суду письмові заперечення, в яких виклав власну правову позицію щодо обставин справи. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач в складі податкового кредиту з податку на додану вартість та в складі валових витрат з податку на прибуток підприємств задіяв суми по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»та ТОВ «Будівництво Пан-Україна», реальність здійснення господарської діяльності якими не підтверджена органами державної податкової служби. З цих підстав вважає, що операції Приватної фірми «Профі»з ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»фактично не відбулися, первинні документи містять недостовірні відомості, а тому не є належними. Наполягає на тому, що зв'язок понесених позивачем витрат на користь ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»з господарською діяльністю позивача не підтверджено. Просив суд ухвалити рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1, п. 78.4 - п.78.6 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, як того вимагає ст. 19 Конституції України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Профі»щодо підтвердження взаємовідносини з ТОВ фірма «Ліон»за період з 01.02.2011р. по 30.04.2011р., з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. та з ТОВ «Будівництво-Пан Україна»за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р., результати якої оформлені актом № 257/2305/21198839 від 26.01.2012р.. В ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач з обставинами проведеної щодо нього перевірки був ознайомлений, до перевірки допустив та надав документи.

Висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки № 257/2305/21198839 від 26.01.2012р. встановлено порушення Приватною фірмою «Профі»п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 135052,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011р. -в сумі 29888,00 грн., за 2 квартал 2011р. -в сумі 6997,00 грн., за 3 квартал 2011р. -на 98167,00 грн., а також п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 111906,00 грн., в тому числі за червень 2011р. на 9038,00 грн., за липень 2011р. на 29270,00 грн., за серпень 2011р. на 10464,00 грн. та за вересень 2011р. на 63134,00 грн., та завищення від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2011р. на суму 3451,00 грн..

Як свідчать матеріали справи, заперечення позивача на акт перевірки № 257/2305/21198839 від 26.01.2012р. були розглянуті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та визнані необґрунтованими, про що ПФ «Профі»була повідомлена листом № 5191/10/23-523 від 07.02.2012р..

На підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки № 257/2305/21198839 від 26.01.2012р. та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 09.02.2011р. винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001522305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 135053,00 грн., з яких 135052,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0001532305 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 3451,00 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1,00 грн., № 0001542305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 137624,00 грн., з яких 111906,00 грн. за основним платежем та 25718,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Судом з'ясовано, що податкові повідомлення-рішення від 09.02.2012р. № 0001522305, № 0001532305 та № 0001542305 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку відповідно до приписів п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України шляхом подання скарги до Державної податкової служби у Харківській області. Згідно з положеннями п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Як свідчать матеріали справи, внаслідок неврахування результатів попередніх перевірок позивача ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова допущено помилку при здійсненні розрахунку донарахованого податку на додану вартість, а тому рішенням Державної податкової служби у Харківській області від 11.04.2012р. № 1794/10/10-212 (том1, а.с.50-а.с.55) скарга ПФ «Профі»частково задоволена, скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012р. № 0001532305 та зобов'язано відповідача прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2011р. на суму 15118,00 грн., грошове зобов'язання з ПДВ, яке визначене у податковому повідомленні-рішенні від 09.02.2012р. № 0001542305, збільшено на 3417,00 грн. (основний платіж), податкові повідомлення-рішення від 09.02.2012р. № 0001522305 та № 0001542305 -залишені без змін.

Суд зазначає, що за змістом п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Відповідно до п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються.

За встановлених в ході судового розгляду обставин та з огляду на приписи п. 60.1, п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України правомірним є висновок про те, що відкликаним є виключно податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012р. № 0001532305. Податкові повідомлення-рішення від 09.02.2012р. № 0001522305 та № 0001542305 в силу вимог закону не є відкликаними та покладають на позивача обов'язки, що обумовлені їх надходженням відповідно до Податкового кодексу України.

За змістом п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України якщо нарахована сума грошового зобов'язання збільшується внаслідок її адміністративного оскарження, то на суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення. Вказані приписи Податкового кодекс України знайшли своє відображення і в положеннях Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1440/18735 (далі за текстом -Порядок). Згідно з п. 3.4 Порядку якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то, крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення, направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень.

Натомість, в ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за наслідками рішення Державної податкової служби у Харківській області від 11.04.2012р. № 1794/10/10-212 про результати розгляду скарги ПФ «Профі»прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.04.2012р. № 0004122305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 141041,00 грн., з яких 115323,00 грн. за основним платежем та 25718,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том1, а.с.56), та від 23.04.2012р. № 0004112305 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 15118,00 грн. за вересень 2011р.. Судом з'ясовано, що окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3417,00 грн. (основний платіж) відповідачем не приймалось, а вказана сума міститься в складі основного платежу в податковому повідомленні-рішенні від 23.04.2012р. № 0004122305.

Суд відзначає, що прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012р. № 0004122305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 141041,00 грн., з яких 115323,00 грн. за основним платежем та 25718,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, не відповідає вимогам п. 60.1, п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України, а також п. 3.4 Порядку в частині направлення за результатами адміністративного оскарження у випадку збільшення грошового зобов'язання окремого податкового повідомлення-рішення виключно на суму збільшення. Встановлення таких обставин дає підстави суду для задоволення вимог адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012р. № 0004122305 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 137624,00 грн., з яких 111906,00 грн. за основним платежем та 25718,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що здійснені відповідачем донарахування податків з відповідним застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій зумовлені висновками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про неправомірне відображення Приватною фірмою «Профі»в податковому обліку сум валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»та ТОВ «Будівництво Пан-Україна».

Як з'ясовано в ході судового розгляду, такі висновки відповідач поміж іншим обґрунтовує посиланнями на складені акти: ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 31.08.2011р. № 2843/23-212/30590155 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірма «Ліон»за період з лютого по червень 2011р., Харківською ОДПІ від 15.11.2011р. № 2576/234/33010817 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., ДПІ у Московському районі м. Харкова від 15.11.2011р. № 126/18/34859292 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівництво Пан-Україна». Оцінюючи вказані доводи ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, суд виходить з наступного. Положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначено матеріали, що є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка. З цих підстав суд дійшов висновку, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки у вигляді довідки, які є джерелом отримання податкової інформації, визначеної положеннями ст. 83 Податкового кодексу України в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок одних суб'єктів господарювання не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, суд зазначає, що результати зустрічної звірки, так само як і результати перевірки, проведеної одним органом державної податкової служби, не є законодавчо визначеними та/або достатніми підставами для звільнення іншого органу державної податкової служби від необхідності самостійного та безпосереднього дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платником податків, що перевіряється. Вказані висновки узгоджуються з положеннями ст. 61 Конституції України, якою встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності, що поширюється на визнані законом протиправні діяння, вчинені певною особою. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Разом з цим, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків акту перевірки № 257/2305/21198839 від 26.01.2012р. про заниження позивачем сум податків, які підлягають сплаті до бюджету, що покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України. Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням наведених норм суд зазначає, що визначальною ознакою валових витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій. Вказані висновки є правомірними і для застосування платниками податків в 1 кварталі 2011р. відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Аналіз вказаних норм дозволяє стверджувати, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Дослідивши обставини реальності здійснення позивачем господарських операцій, відповідність вимогам законодавства первинних документів, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що взаємовідносини ПФ «Профі»з ТОВ фірма «Ліон»склались на підставі договору від 10.01.2011р. № 1001 на поставку визначеного у рахунках-фактури товару: електротехнічного обладнання, електронних комплектуючих та промислових виробів, що відповідають встановленим стандартам ДСТУ та ТУ. Умовами договору від 10.01.2011р. № 1001 передбачено, що невід'ємною умовою поставки є повідомлення покупця на відвантаження товару певній особі щодо кількості та вартості постачання, приймання-передача здійснюється на складі постачальника, який безоплатно зберігає товар впродовж 30 днів з моменту оплати, вивіз товару здійснюється зі складу постачальника особами, визначеними покупцем (наступними покупцями), за рахунок останніх. Суд звертає увагу, що рахунки-фактури, складання яких передбачено умовами договору від 10.01.2011р. № 1001, позивачем до матеріалів не надані, залучені ж до матеріалів справи повідомлення ПФ «Профі»від 17.01.2011р., від 14.02.2011р. та від 14.03.2011р. не містять відміток про їх отримання ТОВ фірма «Ліон».

Встановлено, що від ТОВ фірма «Ліон»позивачем отримано видаткову № РН-010208 та податкову № 5 накладні від 01.02.2011р. на суму 42119,76 грн., в т.ч. ПДВ -7019,96 грн., видаткову № 310409 та податкову № 14 накладні від 01.03.2011р. на суму 86366,17 грн., в т.ч. ПДВ -14394,36 грн., видаткову № РН-010439 та податкову № 37 накладні від 01.04.2011р. на суму 36502,46 грн., в т.ч. ПДВ -6083,74 грн. (том.1, а.с.101-а.с.106). Між ПФ «Профі»та ТОВ фірма «Ліон»28.02.2011р., 31.03.2011р. та 30.04.2011р. підписано акти № 1, № 2 та № 3 відповідно відсутності взаємних претензій за договором № 1001 від 10.01.2011р.. Суд зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні № РН-010208 від 01.02.2011р., № 310409 від 01.03.2011р. та № РН-010439 від 01.04.2011р. не містять зазначення посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних про довіреності осіб, що отримували товар. Видаткова накладна № РН-010439 від 01.04.2011р. не містить до того ж прізвища особи, яка отримала товар від імені ПФ «Профі». Крім того, долучені до матеріалів справи податкові накладні № 5 від 01.02.2011р., № 14 від 01.03.2011р. та № 37 від 01.04.2011р. в якості підстави для їх складання містять посилання не на договір від 10.01.2011р. № 1001, а на інші договори: від 01.02.2011р. № 102, від 01.03.2011р. № 219 та від 01.04.2011р. б/н, копії яких до матеріалів справи не надані. Будь-які пояснення з цього приводу позивачем також не надані. Документи щодо відповідності придбаного електротехнічного обладнання, електронних комплектуючих та промислових виробів встановленим стандартам ДСТУ та ТУ, а також відомості про виробника таких товарів відсутні.

Відповідно до наданих позивачем пояснень ПФ «Профі»в 1 кварталі 2011р. на підставі усних домовленостей без укладання договору в письмовій формі отримало від ТОВ фірма «Ліон»юридичні послуги та організаційно-правове забезпечення, про що між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 15 від 01.03.2011р. на суму 14976,00 грн. (том.1, а.с.110). До складу податкового кредиту з податку на додану вартість ПФ «Профі»включено суми за податковою накладною № 15 від 01.03.2011р. на суму 14976,00 грн., в т.ч. ПДВ -2496,00 грн. (том1, а.с.111). Суд зазначає, що податкова накладна № 15 від 01.03.2011р. на отримання юридичних послуг містить посилання на договір купівлі-продажу та рахунок № 220 від 01.03.2011р., копії яких, як і обґрунтовані пояснення з цього приводу, позивачем не надані. Будь-які документи, які б містили відомості про конкретний зміст та обсяг наданих ТОВ фірма «Ліон»для позивача юридичних послуг, розкривали суть отриманого організаційно-правового забезпечення, а також підтверджували зв'язок замовлених послуг та їх результатів з господарською діяльністю ПФ «Профі», в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено зв'язок понесених на користь ТОВ фірма «Ліон»витрат з надання послуг з власною господарською діяльністю. Доказів того , що замовлені у ТОВ фірма «Ліон»послуги були обумовлені необхідністю здійснення звичайної господарської діяльності Приватною фірмою «Профі», матеріали справи не містять.

Матеріали справи свідчать, що 30.06.2011р. між Приватною фірмою «Профі»та ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»укладено договір № 306 про поставку зазначених в рахунках-фактури товарів: електротехнічного обладнання, електронних комплектуючих та промислових виробів, що відповідають встановленим стандартам ДСТУ та ТУ. Умовами договору від 30.06.2011р. № 306 передбачено, що невід'ємною умовою поставки є повідомлення покупця на відвантаження товару певній особі щодо кількості та вартості постачання, приймання-передача здійснюється на складі постачальника, який безоплатно зберігає товар впродовж 30 днів з моменту оплати, вивіз товару здійснюється зі складу постачальника особам, визначеними покупцем (наступними покупцями), за рахунок останніх. Суд відзначає, що умови договору від 30.06.2011р. № 306 з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»є аналогічними умовам договору від 10.01.2011р. № 1001 з ТОВ фірма «Ліон». До матеріалів позивачем не надані рахунки-фактури, складання яких передбачено умовами договору від 30.06.2011р. № 306, повідомлення ПФ «Профі»від 13.06.2011р. не містить відмітки про його отримання ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», до того ж складено раніше, ніж укладено сам договір від 30.06.2011р. № 306. Встановлено, що від ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»позивачем отримано видаткову № РН-010703 та податкову № 2 накладні від 01.07.2011р. на суму 164343,50 грн., в т.ч. ПДВ -27390,58 грн. (том1, а.с.115-а.с.116). Між ПФ «Профі»та ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»31.07.2011р. підписано акт № 1 відсутності взаємних претензій за договором № 3006 від 30.06.2011р.. Суд звертає увагу, що надана позивачем до матеріалів справи видаткова накладна № РН-010703 від 01.07.2011р. не містять зазначення прізвища та посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних про довіреність такої особи на отримання товарно-матеріальних цінностей. Крім того, долучена до матеріалів справи податкова накладна № 2 від 01.07.2011р. в якості підстави для її складання містять посилання не на договір від 30.06.2011р. № 306, а на договір від 01.07.2011р. № 0107, копія якого, як і обґрунтовані пояснення з цього приводу позивачем не надані. Відсутні також відомості про виробника та відповідність придбаних електротехнічного обладнання, електронних комплектуючих та промислових виробів встановленим стандартам ДСТУ та ТУ.

Судом встановлено, що позивач 31.08.2011р. уклав договір № 3108 з ТОВ «Будівництво Пан-Україна»на поставку електротехнічного обладнання, електронних комплектуючих та промислових виробів на умовах, абсолютно аналогічним умовам договорів ПФ «Профі»з ТОВ фірма «Ліон»від 10.01.2011р. № 1001 та з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»від 30.06.2011р. № 306, що вказує на формальний підхід до складання таких договорів. До матеріалів справи позивачем не надано рахунки-фактури, складання яких передбачено умовами договору від 31.08.2011р. № 3108, повідомлення ПФ «Профі»від 15.08.2011р. не містить відмітки про його отримання ТОВ «Будівництво Пан-Україна», до того ж складено раніше, ніж укладено сам договір від 31.08.2011р. № 3108. Як свідчать матеріали справи, від ТОВ «Будівництво Пан-Україна»позивач отримав видаткову № РН-010902 та податкову № 2 накладні від 01.09.2011р. на суму 67801,12 грн., в т.ч. ПДВ -11300,19 грн., видаткову № РН-050903 та податкову № 52 накладні від 05.09.2011р. (том1, а.с.125-а.с.129). Між ПФ «Профі»та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»30.09.2011р. підписано акт № 1 відсутності взаємних претензій за договором № 3108 від 31.08.2011р.. Суд звертає увагу, що надані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні не містять зазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних про довіреність такої особи на отримання товарно-матеріальних цінностей. Відсутні також відомості про виробника та відповідність придбаних електротехнічного обладнання, електронних комплектуючих та промислових виробів встановленим стандартам ДСТУ та ТУ.

За наслідками дослідження обставин щодо фізичного переміщення придбаного позивачем товару, яким, зокрема, може бути товарно-транспортна накладна, суд зазначає наступне. Положеннями Податкового кодексу України товарно-транспортна накладна не передбачена в якості обов'язкового первинного документа, на підставі якого визначається об'єкт оподаткування та/або податкові зобов'язання, натомість вона є обов'язковою при автомобільних перевезеннях, що обумовлено нормами ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладні, що складені особами, котрі за даними позивача придбали товар попередньо придбаний у ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(наступні покупці), суд не вважає належними доказами фізичного переміщення придбаного ПФ «Профі»товару, оскільки вони не оформлені належним чином, зокрема, відсутні передбачені встановленою формою відомості про осіб, які здали товар, прийняли його до перевезення та отримали. Крім того, відповідно до копій вказаних товарно-транспортних навантаження товару здійснювалось з адрес, які є місцезнаходженням постачальників: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, будинок 151; Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, 16-а, квартира 19; м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, будинок 79, квартира 228. Документи щодо об'єктивної можливості знаходження товарно-матеріальних цінностей за вищевказаними житловими адресами, які не є складськими приміщеннями, та щодо осіб, які здійснювали вантажно-розвантажувальні роботи, позивачем не надані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки Приватною фірмою «Профі»ні до перевірки, ні під час судового розгляду не надано доказів реального отримання від ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»товарів (робіт, послуг), належним чином оформлених документів, які складаються в межах здійснення звичайної господарської діяльності та/або обумовлені договорами, то висновки акту перевірки № 257/2305/21198839 від 26.01.2012р. про завищення витрат в податковому обліку та заниження належних до сплати в бюджет податків, є обґрунтованими. З огляду на встановлені обставини факт перерахування позивачем в адресу ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»грошових коштів на висновки суду не впливає.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватної фірми "Профі" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 23.04.2012р. № 0004122305 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 137624,00 грн., з яких 111906,00 грн. за основним платежем та 25718,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови в письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченими частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 27 серпня 2012 року.

Суддя Шевченко О.В.