Постанова № 25797849, 28.08.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4057/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представників позивача - Захарченка І.Є., Мошак О.М.,

представника відповідача - Магер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембуд-Полтава" (далі - позивач, ТОВ "Рембуд-Полтава") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 року № 0000802302.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що несплата податку продавцем у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. Письмові заперечення ґрунтуються на тому, що податковий кредит з ПДВ за червень 2010 року ТОВ «Рембуд-Полтава» сформовано від ПП «Екобудсервіс-плюс» на підставі нікчемних правочинів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступні обставини.

У період з 25.10.2011 року по 31.10.2011 року відповідачем здійснено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП «Екобудсервіс-плюс» за червень 2010 року, за результатами якої складено акт від 07.11.2011 року № 8590/23-4/33090489, де зафіксовано порушення ТОВ «Рембуд-Полтава» підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту за червень 2010 року на 9 712 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 21.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 12 140 грн. (за основним платежем - 9 712 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 428 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення у зв'язку із порушенням строків її подання.

Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового ревізора-інспектора щодо завищення позивачем податкового кредиту за червень 2010 року на суму 9 712 грн. та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, по взаємовідносинах із ПП «Екобудсервіс-плюс» з придбання підрядних робіт, які не мали реального характеру.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що 01.06.2010 року між позивачем (Замовник) та ПП «Екобудсервіс-плюс» (Виконавець) укладено договір № 03/06, предметом якого визначено виконання робіт по капітальному ремонту підвального приміщення Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою по вул. Ватутіна, 16, м. Кременчук.

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано суду податкову накладну від 29.06.2010 року № 48 на загальну суму 30 141 грн. 60 коп. в т.ч. ПДВ - 5 023 грн. 60 коп., акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року № 22, договірну ціну на будівництво, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 року, платіжне доручення від 25.06.2010 року № 116 на суму 30 141 грн. 60 коп., копії яких містяться в матеріалах справи.

В ході судового розгляду справи представниками позивача зазначено, що вищевказаний договір укладався позивачем із ПП «Екобудсервіс-плюс» з метою виконання умов договору № 12/10, укладеного 14.10.2009 року із Кременчуцьким ліцеєм з посиленою військово-фізичною підготовкою щодо виконання робіт з ремонту підвального приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"- проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Частина 2 статті 9 вказаного закону висуває до первинних документів такі обов'язкові реквізити як: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Таким чином, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, в іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд дослідив надані позивачем документи та з'ясував, що акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року № 22 оформлений з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містить дати та місця його складання.

Також, в акті приймання виконаних підрядних робіт зазначено адресу об'єкту ремонту: вул. Ватутіна, 56/17 м. Кременчук, хоча за умовами договору від 01.06.2010 року № 03/06 адреса Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою вказана по вул. Ватутіна, 16, м. Кременчук.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою знаходиться за адресою: вул. Ватутіна, 54/17 м. Кременчук, у зв'язку із чим, немає можливості встановити фактичне виконання робіт з ремонту підвального приміщення Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою по вул. Ватутіна, 16, м. Кременчук.

Стосовно твердження позивача про те, що договір від 01.06.2010 року № 03/06 укладався позивачем із ПП «Екобудсервіс-плюс» з метою виконання умов договору № 12/10, укладеного 14.10.2009 року із Кременчуцьким ліцеєм з посиленою військово-фізичною підготовкою щодо виконання робіт з ремонту підвального приміщення, суд оцінює критично, оскільки приймання виконаних ремонтних робіт підвального приміщення відбулося згідно акту приймання виконаних підрядних робіт № 1 у грудні 2009 року (день складення сторонами договору № 12/10 від 14.10.2009 року акту приймання виконаних підрядних робіт - 08.12.2009 року), тобто до початку фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ПП «Екобудсервіс-плюс».

Будь-яких інших оформлених належним чином первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про реальний характер господарських операцій з ремонту підвального приміщення між позивачем та ПП «Екобудсервіс-плюс» суду не надано.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено первинними бухгалтерськими документами отримання робіт з ремонту підвального приміщення від ПП «Екобудсервіс-плюс», оскільки реальність отриманих робіт може бути підтверджена лише належним чином оформленими первинними документами, які свідчать про реальність виконання умов договору.

03.06.2010 року між позивачем (Замовник) та ПП «Екобудсервіс-плюс» (Виконавець) укладено договір № 07/06, предметом якого визначено виконання робіт по ремонту офісного приміщення.

З метою підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції позивачем надано суду податкову накладну від 30.06.2010 року № 101 на загальну суму 9 221 грн., в т.ч. ПДВ - 1 536 грн. 83 коп., довідку про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Оплата придбаних у ПП «Екобудсервіс-плюс» робіт підтверджується платіжним дорученням від 05.07.2010 року № 120.

Аналізуючи представлені позивачем первинні бухгалтерські документи суд дійшов до висновку про їх невідповідність вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", оскільки у вказаних документах не зазначено адресу об'єкта на якому виконувався ремонт, довідка про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт не містять дати та місця їх складення.

Виходячи з викладеного, суд не погоджується з доводами позивача про те, що документи, якими він хоче підтвердити спірний податковий кредит, є такими, що підтверджують такі витрати.

Матеріали справи свідчать про те, що в червні 2010 року позивач мав фінансово-господарські відносини із ПП «Екобудсервіс-плюс» щодо виконання робіт по оздоблювальним роботам на об'єкті: капітальний ремонт виробничо-лабораторного корпусу ГПУ «Полтавагазвидобування» в м. Полтава по вул. Фрунзе, 173.

Суду надано договір від 01.07.2010 року, договірну ціну на капітальний ремонт, акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року, локальний кошторис № 2-1-1/3, податкову накладну від 30.06.2010 року № 102 на загальну суму 18 910 грн. в т.ч. ПДВ - 3 151 грн. 67 коп.

Із вказаних документів вбачається, що вони містять суперечливі відомості, зокрема, податкова накладна від 30.06.2010 року № 102 має посилання на акт № ЕБ-0000060 від 30.06.2010 року, однак до матеріалів справи додано акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року б/н від 02.06.2010 року.

Акт приймання виконаних будівельних робіт капітального ремонту виробничо-лабораторного корпусу ГПУ «Полтавагазвидобування» підписано 02.06.2010 року, тобто до укладення 01.07.2010 року між позивачем та ПП «Екобудсервіс-плюс» договору на виконання зазначених робіт.

Також в матеріалах справи відсутні докази приймання ГПУ «Полтавагазвидобування» від ТОВ «Рембуд-Полтава» виконаних робіт з капітального ремонту виробничо-лабораторного корпусу.

Як свідчать матеріали справи, підрядні роботи виконувались ПП «Екобудсервіс-плюс» у червні 2010 року, однак зі змісту акту перевірки вбачається, що ПП «Екобудсервіс-плюс» за 2 квартал 2010 року задекларовано 1 працівника, що ставить під сумнів можливість виконання зазначеним підприємством ремонтних робіт одночасно на 3 об'єктах.

Крім того, суд враховує, що ДПІ у м. Полтаві 22.11.2011 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 80874, яким притягнуто до адміністративної відповідальності директора ТОВ «Рембуд-Полтава» Захарченка І.Є. за порушення порядку ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2010 року, в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

За наслідками судового розгляду матеріалів ДПІ у м. Полтаві про притягнення до адміністративної відповідальності Захарченка І.Є. Київським районним судом м. Полтави 22.12.2011 року прийнято постанову про закриття провадження у справі № 3-2902/11, у зв'язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Постанова набрала законної сили 04.01.2012 року.

В ході розгляду вказаної справи Київським районним судом м. Полтави встановлено, що Захарченко І.Є., працюючи керівником ТОВ «Рембуд-Полтава», допустив порушення порядку ведення податкового обліку, а саме: допустив заниження ПДВ за червень 2010 року.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено заниження керівником ТОВ «Рембуд-Полтава» ПДВ за червень 2010 року та відповідно підтверджено висновки акту перевірки від 07.11.2011 року № 8590/23-4/33090489.

Слід відзначити, що наявність у позивача податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Та не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій із його контрагентом не підтверджено наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Суд вважає, що надані позивачем до суду первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне отримання робіт від ПП «Екобудсервіс-плюс», а також їх використання у господарській діяльності, а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 9 712 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, враховуючи фактичні обставини в їх сукупності, відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів на підтвердження реальності отримання робіт, відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість шляхом включення до податкового кредиту витрат з ПДВ, не підтверджених первинними документами.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності виконання господарських операцій, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 21.11.2011 року № 0000802302 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31 серпня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко