Постанова № 25797667, 22.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5619/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Качуріної Л.С.,

при секретарі судового засідання Горобець В.О.,

в присутності сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів на суму податкового боргу перед бюджетом з орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 343,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2012 року позивач, Державна податкова інспекція в місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів на суму податкового боргу перед бюджетом з орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 343,60 грн., в обґрунтування якого зазначив наступне.

Відповідач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на підставі договору оренди землі №040741900138 від 02.04.2007 має у користуванні земельну ділянку площею 0,0041 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та на підставі договору оренди землі №041041900142 від 15.02.2010 земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4. Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України від 03.07.1992 №2535-ХІІ «Про плату за землю», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності сплачується громадянами рівними частками до 15 серпня і 15 листопада. Однак, у вищезазначені строки відповідач не сплатив орендну плату за користування земельними ділянками, у зв'язку із чим, йому були виставлені податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №0084881701 від 14.05.2010 та №0018021701 від 29.04.2011, які на даний час останнім не виконані. Станом на 27.06.2012 ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом з орендної плати за землю в сумі 343,60 грн. За даними ВРЕР м.Сєвєродонецька при УДАІ УМВС України в Луганській області за відповідачем зареєстровані транспортні засоби OPEL ASTRA н.з. НОМЕР_3, 2005 року випуску та ВАЗ21011 н.з.НОМЕР_4,1976 року випуску. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 кошти на суму податкового боргу перед бюджетом з орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 343,60 грн. у судовому порядку.

У судове засідання представник позивача не прибув, до початку розгляду справи надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.35).

Відповідач у судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.33,34). У встановлений судом строк відповідачем не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог. Так, 16.08.2012 на адресу Луганського окружного адміністративного суду повернулось поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі, направлене на адресу відповідача. Згідно довідки поштового відділення причиною повернення зазначено «за зазначеною адресою не проживає». Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст.6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Пунктом 31.1. статті 31 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1. ст.286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI ).

Пунктом 286.5. ст.286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 287.1. статті 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 287.3. статті 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5. ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).

Відповідно до ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з п.288.7. ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 розділу ХІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Проте, у зв'язку з тим, що податковий борг відповідача частково виник до набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, факт наявності податкового боргу до 01.01.2011 суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу, а з 01.01.2011 за приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

У судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, що фізична особа ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) на підставі договору оренди землі №040741900138 від 02.04.2007 має у користуванні земельну ділянку площею 0,0041 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та на підставі договору оренди землі №041041900142 від 15.02.2010 земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.6-7,8-9).

На час виникнення спірних в даній адміністративній справі правовідносин порядок справляння плати за землю в Україні встановлювався Законом України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю" (який був чинним до 01.01.2011) .

Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю" (який був чинним до 01.01.2011) передбачалося, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст.14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (який був чинним до 01.01.2011) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (який був чинним до 01.01.2011) сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (який був чинним до 01.01.2011)).

Так, станом на 27.06.2012 за відповідачем, фізичною особою ОСОБА_1, рахується податковий борг перед бюджетом з орендної плати за землю в сумі 343,60 грн., що виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань з орендної плати за землю, визначених останнім самостійно на підставі розрахунків орендної плати за землю №00008481701 від 14.05.2011 (граничний строк сплати-16.08.2010,165.11.2010) та №0018021701 від 29.04.2011 (граничний строк сплати-29.08.2011), що підтверджується розрахунком суми податкового боргу станом на 27.06.2012 (а.с.5).

До набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01.01.2011) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01.01.2011) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01.01.2011) регламентовано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно із підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01.01.2011) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до вимог пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01.01.2011) штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Відповідно до вимог підпункту 17.1.7. пінкту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01.01.2011) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відповідно до п.58.2. ст.58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення. Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень-рішень щодо окремих платників податків.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (п.58.3. ст.58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5. ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).

Так, Державною податковою інспекцією в м.Сєвєродонецьку Луганської області ОСОБА_1 вручені податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010 №0084881701 за платежем «орендна плата з фізичних осіб», згідно якого сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю становить 85,90 грн., граничний строк сплати - 16.08.2010 та 15.11.2010 (а.с.16) та від 29.04.2011 №0018021701 за платежем «орендна плата з фізичних осіб», згідно якого сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю становить 171,80 грн., граничний строк сплати - протягом 60 днів (а.с.15).

Даних про оскарження у встановленому законодавством порядку вищезазначених податкових повідомлень-рішень судом на час розгляду справи не встановлено, а тому, вони вважаються узгодженими та такими, що підлягають виконанню.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та до 01.01.2011) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.п.6.2.3. п.6.2 ст.6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та до 01.01.2011).

Так, на виконання ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (який був чинним до 01.01.2011) ДПІ в м.Сєвєродонецьку Луганської області на відповідачу вручено податкову вимогу форми «Ф» №14 від 17.08.2010 на суму 60,17 грн. (а.с.17), яка не оскаржена, не скасована та є чинною на час розгляду справи.

Наявність податкового боргу відповідача з орендної плати за землю також підтверджується скороченою формою облікової картки платника податку станом на 31.12.2010, станом на 31.12.2011, станом на 12.06.2012 (а.с.18,19,20).

За даними Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 03.07.2012 №748 за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 сільськогосподарської та тракторної техніки не зареєстровано (а.с.22).

За даними Управління Держкомзему у м.Сєвєродонецьк Луганської області від 07.06.2012 №2268 станом на 07.06.2012 за ОСОБА_1 обліковуються земельна ділянка площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 за цільовим призначенням «будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», надана у користування за договором №041041900142 строком дії з 15.02.2010 по 16.02.2013, та земельна ділянка площею 0,0041 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 за цільовим призначенням «гараж», надана у користування за договором №040741900138 строком дії з 02.04.2007 по 01.04.2032 (а.с.8-9).

За даними Комунального підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» Луганської області від 03.07.2012 №01/768/1 за відповідачем зареєстровано право власності на наступні об'єкти нерухомого майна: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, а також, квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11,12-13).

За даними ВРЕР м.Сєвєродонецька при УДАІ ГУМВС у Луганській області від 26.06.2012 №11/8-64-633 за відповідачем зареєстровано два транспортні засоби: OPEL ASTRA н.з. НОМЕР_3, 2005 року випуску та ВАЗ21011 н.з.НОМЕР_4,1976 року випуску (а.с.14).

Даних про добровільну сплату відповідачем податкового боргу з орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 343,60 грн. судом на час розгляду справи не встановлено.

Відповідно до п.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 87.11. ст.87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно рахується податковий борг перед бюджетом з орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 343,60 грн., про який він повідомлений, який ним не оспорено та до теперішнього часу в добровільному порядку не сплачено, а тому, дійшов висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до суду з вказаним адміністративним позовом щодо стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення податкового боргу, дотримані вимоги Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 22 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 27 серпня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно із пунктом 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (який набув чинності з 01.11.2011) від сплати судового збору звільнений, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2,9,10,11,17,18,71,87,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів на суму податкового боргу перед бюджетом з орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 343,60 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає за адресою: 93400, АДРЕСА_2) кошти на суму податкового боргу з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 343 грн. 60 коп. (триста сорок три гривні 60 копійок) на розрахунковий рахунок №33215815700080, код бюджетної класифікації 5013050500, одержувач УДКСУ у м.Сєвєродонецьку, код одержувача 37944909, банк ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі та підписана 27 серпня 2012 року.

СуддяЛ.С. Качуріна