Постанова № 25797572, 23.08.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2012 р. м. Львів № 2а-5969/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(далі - ДТГО «Львівська залізниця») звернулося до суду з адміністративним позовом до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (далі –Свалявська МДПІ), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 року № 0005471700/294/10/1700/25444675 та № 0001751751/1483/1700/25449675.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірні рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків податкового органу про неправомірне перерахування відокремленим підрозділом «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця»податку на доходи фізичних осіб за своїм місцезнаходженням, а не за місцезнаходженням його станцій, які входять до складу цього відокремленого підрозділу. Позивач пояснив, що залізничні станції не є відокремленими підрозділами в розумінні чинного податкового законодавства, тому не нараховують заробітної плати найманим працівникам та не уповноваженні сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Відтак, висновки податкового органу ґрунтуються на помилковому розумінні правового статусу структурних одиниць відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень», що, як наслідок, призвело до невірного застосування норм законодавства до правовідносин щодо сплати податку з доходів фізичних осіб. Позивач подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі його представника в письмовому провадженні.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 27.07.2012 року (а.с. 129-131), зміст яких зводиться до наступного. Внаслідок перевірки відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»встановлено, що платник всупереч вимог п.п.168.4.3 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України перерахував податок з доходів фізичних осіб до бюджету м. Ужгород, тобто за місцем знаходження адміністративно-господарського управління та бухгалтерії, а не до місцевих бюджетів за місцем знаходження своїх підрозділів. На цій підставі і було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які на думку відповідача є правомірними і підстав для їх скасування немає. Відповідач просив розглядати справу без участі його представника в письмовому провадженні.

За наведених обставин суд на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Суд з’ясував зміст позовних вимог та заперечень, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Відокремлений підрозділ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»(далі –ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»), згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ (а.с. 8), зареєстрований виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 03.07.2000 року. Місцезнаходженням суб'єкта господарювання, відповідно до тієї ж довідки, є: м. Ужгород, вул. Тихого, 8. ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»взято на податковій облік в органах державної податкової служби 02.11.2000 року за № 281-1/668, на момент проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у м. Ужгороді (а.с. 11). Відповідно до Положення про Відокремлений підрозділ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»зі змінами та доповненнями (а.с. 19-29), такий входить до складу Львівської залізниці і діє відповідно до статті 64 Господарського кодексу України як відокремлений підрозділ без права юридичної особи.

З 16 по 24 травня 2012 року ДПІ у м. Ужгороді провела документальну позапланову виїзну перевірку Відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт № 776/17-319/10/25449675 від 31.05.2012 року (далі –акт перевірки від 31.05.2012 року, а.с. 11-17). У висновках цього акта зазначено, що в порушення статті 168 Податкового кодексу України по Відокремленому підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця»виявлено кредиторську заборгованість з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 6667039,68 грн., в т.ч. по Свалявському районі - у розмірі 163866,04 грн., по Свалявському району (Воловецькому відділенню) - у розмірі 183383,17 грн.

На підставі акта перевірки Свалявська МДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 року:

- № 0005471700/294/10/1700/25444675 (а.с. 8), згідно з яким Відокремленому підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 181541,67 грн., у т.ч. за основним платежем –163866,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) –17675,63 грн.;

- № 0001751751/1483/1700/25449675, згідно з яким відокремленому підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 205579,07 грн., у т.ч. за основним платежем –183383,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) –22195,9 грн.

Позивач вважає зазначені рішення протиправними, у зв’язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався такими нормами чинного законодавства:

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України (далі –ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 63.2. статті 63 ПК України, взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків. Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Відокремленим підрозділом юридичної особи, відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» є філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений у статі 168 ПК України. У підпункті 168.1.1 названої статті передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 168.4.1 тієї ж статті податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до підпункту 168.4.4 та 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 ПК України, суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

Згідно зі статтею 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в листі від 19.07.2007р. №5292 «Про відокремлені та структурні підрозділи юридичної особи», аналізуючи норми Цивільного та Господарського кодексів України та норми податкового законодавства дійшов висновку, що в переліку платників податків відсутні структурні підрозділи юридичної особи, та вважає, що існує очевидна різниця між визначенням «структурний підрозділ» та «відокремлений підрозділ». Структурним підрозділом підприємства (організації, установи) є така його ланка, яка має чітко визначені функції у виробничому процесі, відмінні від функцій інших ланок, та в силу цього входить у ціле як організаційно відокремлена від інших підрозділів частина підприємства (організації, установи). Відокремлений підрозділ юридичної особи розташований поза межами місцезнаходження юридичної особи та виконує всі або частину її функцій.

При прийнятті рішення суд виходить з наступних мотивів:

Згідно з наявними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостями Ужгородська дирекція залізничних перевезень є відокремленим підрозділом ДТГО «Львівська залізниця», правовою основою діяльності цього підрозділу є Положення про цей відокремлений підрозділ з наступними змінами. Суд встановив, що ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»взятий на облік як платник податку з доходів фізичних осіб за своїм місцезнаходженням і на підставі ст. 168 ПК України йому надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб. Отже, в розумінні положень ПК України Відокремлений підрозділ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця» юридично наділений статусом податкового агента.

Суд встановив, що названий відокремлений підрозділ складається з окремих станцій, в тому числі: станція Свалява, на якій працює 21 особа, станція Вовчий, на якій працює 5 осіб, які знаходяться на території інших територіальних громад. Обов'язок в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця»повністю виконав, сплативши (перерахувавши) суми податку з доходів фізичних осіб до бюджету м. Ужгород, тобто за своїм місцезнаходженням, про що зазначено в самому акті перевірки від 31.05.2012 року. Крім того факт сплати податкових зобов’язань підтверджується обліковими та платіжними документами, згідно яких ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»здійснював перерахування податку до бюджету протягом охопленого перевіркою періоду (а.с. 75-118).

Податковий орган вважає, що податок з доходів фізичних осіб повинен сплачуватись за місцезнаходженням структурних підрозділів, які входять до складу відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень».

Суд дійшов висновку, що така позиція податкового органу, який прирівнює правовий статус окремої ланки відокремленого підрозділу до правового статусу самого відокремленого підрозділу, є помилковою та ґрунтується на невірному тлумаченні податкового законодавства. Залізничні станції є виробничими структурними підрозділами та не мають затверджених ДТГО «Львівська залізниця»положень, які б надавали їм статусу відокремлених підрозділів, а також законодавчо не наділені повноваженнями податкового агента (нараховувати заробітну плату найманим працівникам та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У даному випадку відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів які б доводили наявність передбачених у пункті 123.1 статті 123 ПК України підстав для визначення податкових зобов’язань, вже сплачених позивачем до бюджету, та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а відповідно –не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Поряд з тим позовні вимоги позивача обґрунтовані та доведені належними та допустимими доказами, тому підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати у формі судового збору слід стягнути на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 128, 160-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС від 20.06.2012 року №0005471700/294/10/1700/25444675.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС від 20.06.2012 року № 0001751751/1483/1700/25449675.

Стягнути з державного бюджету на користь ДТГО «Львівська залізниця»понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 2204 (дві тисячі двісті чотири) гривні.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Москаль Р.М.